Рішення

від 27.01.2009 по справі 15/489

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/489

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.09                                                                                 Справа № 15/489

          за позовом

Державного підприємства «Укрспецавтобаза», м. Київ

до Приватного підприємства «Транзит», м. Луганськ

про стягнення 584 996 грн. 26 коп.

Колегія в складі суддів:

головуючого –Пономаренко Є.Ю.,

Мінська Т.М., Яресько Б.В.

Представники не зявилися у судове засідання

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- стягнення з відповідача 230081 грн. 26 коп., які були сплачені за товар у відповідності до договору комісії на купівлю транспортних засобів № 5/05/тр.;

- стягнення з відповідача неодержаного прибутку у розмірі 354915 грн. 00 коп.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи не може бути відкладений у зв'язку з закінчення строку вирішення спору, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позовні вимоги ґрунтуються зокрема на наступних доводах позивача.

На підставі договору №5/05/тр від 25.11.2005р. позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп. на виконання доручення стосовно купівлі транспортних засобів. Відповідач виконав зобов'язання на суму 964 765 грн. 92 коп. та повернув грошові кошти у сумі 50 000 грн. 00 коп. У відповідача залишилися не використані грошові кошти у сумі 230 081 грн. 26 коп.

Заявлені до стягнення збитки у сумі 354 915 грн. 00 коп. позивач з посиланням на ст. 225 ГК України вважає неодержаним прибутком, який би позивач одержав в разі належного виконання з боку відповідача своїх договірних зобов'язань.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 28.11.08 № б/н, в якому проти позову заперечує, з підстав викладених у ньому.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Між сторонами укладено договір комісії на купівлю транспортних засобів №5/05тр від 25.11.05. За даним договором відповідач взяв на себе зобов'язання виконати доручення щодо придбання транспортних засобів та передати придбані транспортні засоби не пізніше 31.03.06, а позивач був зобов'язаний не пізніше 5-ти банківських днів з моменту набрання чинності цим договором передати відповідачу кошти для виконання доручення та здійснити остаточний розрахунок з ним не пізніше 10-ти банківських днів після виконання доручення.

За договором комісії № 5/05тр від 25.11.05 предметом купівлі є транспортні засоби марки Dailmer-Benz, Асtros, тип: тягач сідельний з напівпричепами тентованими. Вартість одного сідельного тягача не повинна перевищувати 25 000 євро, вартість напівпричепа не повинна перевищувати 12 000 євро.

Відповідач мав був виконати своє зобов'язання по передачі позивачу транспортних засобів до 31 березня 2006р. (п. 7.2. договору).

Позивач 30 листопада 2005 року перерахував Відповідачу кошти у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп. Частину грошових коштів у розмірі 50 000 грн. 00 коп. відповідач повернув позивачу.

До закінчення строку виконання зобов'язань за договором відповідачем було передано лише один транспортний засіб: сідельний тягач Mercedes-Benz 954.03 Асtros  1835 LS транзитний номер HF 160А та напівпричеп KRONE SDP 27 транзитний номер НР159А на загальну суму, враховуючи транспортні та інші витрати - 253 352 грн. 82 коп., комісійна винагорода - 1 800 грн. 00 коп.

Таким чином, на дату закінчення строку передачі транспортних засобів, Відповідач не виконав договірне зобов'язання на загальну суму 1 194 847 грн. 18 коп.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами поставити на суму заборгованості автотранспортні засоби або ж повернути грошові кошти, оформленими  претензіями від 03.03.06, 11.04.06, 13.12.06 та листами від 25.01.07 та 23.02.07.

Після цього, відповідач частково розпочав передачу автотранспортних засобів, так було передано транспортні засоби: 4 сідельних тягача з напівпричепами на загальну суму 952 065 грн. 92 коп., комісійна винагорода склала 12 700 грн. 00 коп.

Таким чином, відповідачем поставлено товару на загальну суму 964 765 грн. 92 коп.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 110507/1 від 11.05.07 з вимогою повернути вказану заборгованість грошовими коштами або ж майном.

Станом на день подачі позову до суду та на день прийняття даного рішення відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання з передачі транспортних засобів позивачу. При цьому,  залишилися невикористаними грошові кошти у сумі 230 081 грн. 26 коп., які відповідач теж не повернув позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу України  за   договором   комісії   одна    сторона    (комісіонер) зобов'язується  за  дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Так, відповідач не виконав зобов'язання з передачі транспортних засобів позивачу у сумі 230 081 грн. 26 коп., та не повернув вказані кошти.

Згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення    боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

При цьому, згідно ч. 2 вказаної статті боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання з передачі позивачу техніки на перераховану позивачем для цього суму, відповідач повинен повернути такі кошти у сумі 230 081 грн. 26 коп. позивачу.

Також, необхідність повернення вказаних коштів обумовлена і  наступними нормами чинного законодавства, які не суперечать вищенаведеним нормам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України:

1. Особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне   набуття або  збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування   майна   власником   із  чужого  незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, за буд-яких обставин відповідач повинен повернути позивачу різницю між перерахованими позивачем коштами та вартістю виконаного відповідачем зобов'язання.

Заперечення відповідача проти позову, що ґрунтуються на відсутності його вини у невиконанні зобов'язання у повному обсязі судом відхиляються.

Доводи про те, що відповідач не зміг вчасно поставити 4 транспортних засоби через проблеми з їх розмитненням не впливають на суть спору. Штрафні санкції за прострочення поставки позивачу транспортних засобів за даним позовом не заявлено. На виконання зобов'язань в частині решти перерахованих відповідачу коштів в сумі 230 081 грн. 26 коп. (поставки транспортних засобів чи повернення грошових коштів) вказані обставини не впливають.

Заперечення відповідача проти сплати грошових коштів у сумі 230 081 грн. 26 коп. з посиланням на ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України судом теж відхиляються.

Відповідно до вказаної норми комісіонер не відповідає перед комітентом  за  невиконання третьою  особою  договору,  укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено, що ним вжито всіх необхідних заходів застереження при виборі контрагента та укладенні з ним договорів купівлі-продажу, тобто не доведено, що відповідач був обачним при обранні контрагента.

Також, відповідно до ст. 1014 Цивільного кодексу України комісіонер  зобов'язаний  вчиняти  правочини  на   умовах, найбільш  вигідних  для комітента,  і відповідно до його вказівок. Якщо  у  договорі  комісії  таких   вказівок   немає,   комісіонер зобов'язаний  вчиняти  правочини  відповідно  до  звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 1016 Цивільного кодексу України у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером,  комісіонер зобов'язаний негайно повідомити  про  це комітента,  зібрати та забезпечити необхідні докази.  

Відповідачем не доведено виконання зобов'язань передбачених наведеною нормою.

Таким чином, позовні вимоги про  стягнення 230 081 грн. 26 коп. підлягають задоволенню.

Заявлені до стягнення позивачем збитки у сумі 354 915 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Позивач заявив до стягнення з відповідача збитки у сумі 354 915 грн. 00 коп. як прибуток, який би позивач одержав в разі належного виконання з боку відповідача своїх договірних зобов'язань.

Склад цивільного правопорушення, необхідного для стягнення з відповідача шкоди, є недоведеним з урахуванням наступного.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає до себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність  негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (збитками); вину відповідача - заподіювача шкоди.

Притягнення  до  цивільно-правової  відповідальності  можливо лише при наявності певних,  передбачених  законом  умов.  Їх  сукупність  утворює  склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової  відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання  відповідальності  у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії відповідача; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та шкодою.

При цьому,  важливим  елементом  об'єктивної  сторони правопорушення є причинний зв'язок  між шкодою та протиправними діями відповідача. Тобто, протиправна дія є причиною,  а шкода (збитки) –наслідком протиправної дії.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи фактичні обставини справи, суду не доведено належним чином всіх складових обставин, що можуть бути підставами стягнення з відповідача заявлених збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків як неодержаного прибутку в сумі 354 915 грн. 00 коп.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково. Підлягають   стягненню з відповідача кошти у сумі  230 081 грн. 26 коп. У задоволенні решти позовних вимог  по стягненню збитків як неодержаного прибутку у сумі 354 915 грн. 00 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 2 300 грн. 81 коп. –державного мита та 46 грн. 41 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Транзит», м. Луганськ, вул. Краснодонська, б. 4, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 21811911 на користь державного підприємстива «Укрспецавтобаза», м. Київ, вул. Автотранспортна, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32909875:  кошти у сумі  230 081 грн. 26 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 2 300 грн. 81 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  46 грн. 41 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 30.01.2009р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.  

Судді

Є.Ю. Пономаренко

Б.В. Яресько

Т.М. Мінська