Рішення

від 09.10.2008 по справі 7/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.08                                                                                           Справа№ 7/198

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів)

до відповідача:Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»(м. Львів)

про :стягнення 3 376 (три тисячі триста сімдесят шість) грн. 39 коп.

                                                                                   Суддя:                           Цікало А.І.                                                                                    При секретарі:            Герасименко В.С.

Представники:

Прокуратури:Несторенко А.А. – прокурор (посвідчення № 55 від 20.06.2007 р.)

Позивача:Сірків Г.Л. –представник (довіреність № 11-1644 від 24.03.2008 р.

Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»(м. Львів) про стягнення 3 376 (три тисячі триста сімдесят шість) грн. 39 коп.

Ухвалою суду від 25.06.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.07.2008 р. В судовому засіданні 11.07.2008 р. розгляд справи було відкладено на 16.09.2008 р. Розпорядженням Заступника голови суду від 15.09.2008 року, у зв'язку з хворобою судді Білоуса Б.О., справу було передано для розгляду судді Цікало А.І. У зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача 16.09.2008 р. розгляд справи було відкладено на 09.10.2008 р.

Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 25.06.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 11.07.2008 р., від 16.09.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

11.07.2008 р. до суду за вх. № 15 808, від прокурора поступила заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 4 264 (чотири тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 51 коп. ( з яких 3962,37 грн. –осиний борг та 302,14 грн. –пеня).

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 25.06.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 11.07.2008 р., від 16.06.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.09.2008 р. до суду за вх. № 21429 від позивача поступила заява про уточнення позовних вимог, в якій він, керуючись ст. 22 ГПК України, збільшив позовні вимоги і просить суд:

-          стягнути з Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»5 871 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 20 коп. –основного боргу та 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 48 коп. –пені;

-          розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 33 від 24.03.2006 р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством «АКСІОМА КОМ»;

-          зобов'язати Приватне підприємство «АКСІОМА КОМ»повернути по акту приймання-передачі орендоване державне майно –нежитлові вбудовані приміщення № 155-3, згідно поверхового плану, загальною площею 17.2 кв. м., на 7-му поверсі дев'ятиповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Львівського центру науково-технічної та економічної інформації, розміщеної за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 57;

-          виселити Приватне підприємство «АКСІОМА КОМ»з нежитлового приміщення вбудованих приміщень № 155-3, згідно поверхового плану, загальною площею 17.2 кв. м., на 7-му поверсі дев'ятиповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Львівського центру науково-технічної та економічної інформації, розміщеної за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 57.

Представники прокуратури та позивача позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 25.06.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 11.07.2008 р., від 16.09.2008 р. не виконав, відзив на позов, в якому повністю визнав позовні вимоги, представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив,  явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

09.10.2008 р. до суду за вх. № 22242 від відповідача поступ відзив на позов, в якому він позовні вимоги  визнав та просить суд розглядати справу у відсутності його представника.

11.07.2008 р. та 09.10.2008 р. учасники процесу, присутні в залі судового засідання, звернулись до суду з клопотанням в якому просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу.

16.09.2008 р. учасники процесу, присутні в залі судового засідання, звернулись до суду з клопотанням про продовження терміну розгляду справи понад строк встановлений ст. 69 ГПК України, яке ухвалою від 16.09.2008 р. було задоволено і продовжено термін розгляду справи.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі  матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

24.03.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством «АКСІОМА КОМ»було укладено договір оренди № 33 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, загальною площею 17,2 м. кв. по пр. В. Чорновола, 57 у м. Львові (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

24.03.2006 року між учасника договору було складено акт приймання-передачі майна визначеного у договорі (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно з вказаним договором оренди - п.п. 1.1, 3, 5.2 - за орендоване приміщення орендар повинен щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі і в повному обсязі.

Орендна плата перераховується у наступному співвідношенні: 70% у держбюджет м. Львова - УДК у Львівській області, р/р № 31113092500001 (код 22080300), та 30% на рахунок балансоутримувача приміщень –Державне підприємство Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації, р/р № 2600800077700 і у 2-й Львівській філії ВАТ КБ "Надра".

Із розрахунку орендної плати та службових записок начальника відділу аналітичних досліджень та роботи з ЗМІ РВ ФДМУ по Львівській області вбачається, що за відповідача, станом на час звернення з позовом до суду рахувалась непогашена заборгованість з орендної плати в розмірі  3286,30 грн. На вказану суму заборгованості нараховано пеню в сумі 90,09 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає до сплати, станом на час звернення з позовом до суду, становила 3376,39 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становила 5871,20 грн., на яку позивачем правомірно, відповідно до вимог п.п. 9.1 договору та ст. 625 ЦК України, нараховано 657,48 грн. –пені.

Відповідач позовні вимоги визнав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 ЦК України,  наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.  Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

Відповідно до ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою визнається основане на договорі строкове платне користування майном, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Згідно ст. 6 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підприємницької діяльності, до укладення договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.

Особливості оренди майна для здійснення підприємницької та іншої діяльності громадянами та юридичними особами іноземних держав та особами без громадянства визначаються законодавством України.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", одностороння відмова від договору оренди не допускається.  Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

За рішенням Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В  контексті  пункту  2  статті   121   Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України  треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського  суду  позови  саме  в  інтересах держави, а не  в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 року №1752/99 „Про систему центральних органів виконавчої влади” та Законом України „Про джерела фінансування органів державної влади” до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Оскільки „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу РВ ФДМ України по Львівській області, оскільки „інтереси держави” є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, а також те, що вказане нежитлове приміщення є складовою державної власності, що перебуває у віданні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, а орендна плата за користування таким приміщенням справляється до бюджету.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо належних, об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»(м. Львів) про стягнути 5 871 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 20 коп. –основного боргу та 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 48 коп. –пені; розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 33 від 24.03.2006 р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством «АКСІОМА КОМ»; зобов'язання Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»повернути по акту приймання-передачі орендоване державне майно –нежитлові вбудовані приміщення № 155-3, згідно поверхового плану, загальною площею 17.2 кв. м., на 7-му поверсі дев'ятиповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Львівського центру науково-технічної та економічної інформації, розміщеної за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 57; виселення Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»з нежитлового приміщення вбудованих приміщень № 155-3, згідно поверхового плану, загальною площею 17.2 кв. м., на 7-му поверсі дев'ятиповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Львівського центру науково-технічної та економічної інформації, розміщеної за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 57 є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 43, 33, 43, 49,75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»(м. Львів) про стягнути 5 871 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 20 коп. –основного боргу та 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 48 коп. –пені; розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 33 від 24.03.2006 р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством «АКСІОМА КОМ»; зобов'язання Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»повернути по акту приймання-передачі орендоване державне майно –нежитлові вбудовані приміщення № 155-3, згідно поверхового плану, загальною площею 17,2 кв. м., на 7-му поверсі дев'ятиповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Львівського центру науково-технічної та економічної інформації, розміщеної за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 57; виселення Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»з нежитлового приміщення вбудованих приміщень № 155-3, згідно поверхового плану, загальною площею 17,2 кв. м., на 7-му поверсі дев'ятиповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Львівського центру науково-технічної та економічної інформації, розміщеної за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 57 –задоволити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»(вул. Брюховецька, 33/1, м. Львів, 79029; код ЄДРПОУ 33195724) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (вул. Січових Стрільців, 3, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 20823070) –5 871 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 20 коп. –основного боргу та 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 48 коп. –пені.

3.          Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 33 від 24.03.2006 р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (вул. Січових Стрільців, 3, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 20823070) та Приватним підприємством «АКСІОМА КОМ»(вул. Брюховецька, 33/1, м. Львів, 79029; код ЄДРПОУ 33195724) –розірвати.

4.          Зобов'язати Приватне підприємство «АКСІОМА КОМ»(вул. Брюховецька, 33/1, м. Львів, 79029; код ЄДРПОУ 33195724) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області (вул. Січових Стрільців, 3, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 20823070) по акту приймання-передачі орендоване державне майно –нежитлові вбудовані приміщення № 155-3, згідно поверхового плану, загальною площею 17,2 кв. м., на 7-му поверсі дев'ятиповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Львівського центру науково-технічної та економічної інформації, розміщеної за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 57.

5.        Виселити Приватне підприємство «АКСІОМА КОМ»(вул. Брюховецька, 33/1, м. Львів, 79029; код ЄДРПОУ 33195724) з нежитлового приміщення вбудованих приміщень № 155-3, згідно поверхового плану, загальною площею 17.2 кв. м., на 7-му поверсі дев'ятиповерхової будівлі, що знаходиться на балансі Львівського центру науково-технічної та економічної інформації, розміщеної за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 57.

6.          Стягнути з Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»(вул. Брюховецька, 33/1, м. Львів, 79029; код ЄДРПОУ 33195724) на користь Державного бюджету (р/р 31119095700006 в УДК у Львівській області, МФО 825014; отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) –102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита.

7.          Стягнути з Приватного підприємства «АКСІОМА КОМ»(вул. Брюховецька, 33/1, м. Львів, 79029; код ЄДРПОУ 33195724) на користь Державного бюджету (р/р 31212259700006 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014; отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050000) –118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.          Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя