Рішення

від 09.12.2009 по справі 6/683

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/683 09.12.09

За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»

Про спонукання до виконання обов'язку в натурі

Та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»

до відповідача Міністерства оборони України

про спонукання до вчинення дій

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від прокуратури Рубан Д.В. (за посв.)

Від позивача за первісним позовом Шамрай О.В. (за дов.)

Від позивача за зустрічним позовом Сєтов М.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник Генерального прокурора України з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»про зобов'язання відповідача виконати свої зобов'язання в натурі згідно з договором про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р., а саме: достроково передати Міністерству оборони України житло на суму 21863250 грн.

В обґрунтування позовних вимог, заступник Генерального прокурора України посилається на ту обставину, що 06.03.2006 р. між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»укладено договір про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 06.03.2006, проте умови п. 3 зазначеного договору щодо дострокової передачі Міністерству оборони України житла на суму 21 863 250,00 грн. відповідачем не виконуються, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 13.11.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/683.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»звернулося з зустрічним позовом про зобов'язання Міністерства оборони України виконати свої зобов'язання згідно з умовами пункту 6.1 договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. щодо приведення земельної ділянки орієнтовною загальною площею 4,57 га, яка розташована по вул. Академіка Туполєва, 8, в м. Києві (військове містечко № 118), у стан, придатний до початку будівництва, а саме: здійснити переміщення структурних підрозділів Міністерства оборони України, які розміщені у будівлях і спорудах земельної ділянки, що підлягає забудові; списати будівлі і споруди, що розташовані на земельній ділянці, що підлягає забудові; передати товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»за актом будівлі та споруди для їх знесення з метою будівництва на їх місці нових об'єктів.

Зустрічний позов містить посилання на факт визнання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»позовних вимог первинного позову в розмірі 18944882,00 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що Міністерством оборони України, як стороною по договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р., не виконуються його умови, визначені в п. 6.1, а саме: не приведено земельну ділянку площею 4,57 га в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 8 (військове містечко № 118) у стан придатний до початку будівництва, не звільнено будівлі, що знаходяться на цій земельній ділянці, не списано їх та не передано товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ» під знесення.

Ухвалою суду від 26.11.2009 р. зустрічний позов прийнято для спільного розгляду з первісним в порядку ст. 60 ГПК України.

У судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України та позивача за первісним позовом підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач за первісним позовом проти позову не заперечує, посилаючись на те, що умову п. 3 договору про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. щодо дострокової передачі Міністерству оборони України житла виконати не відмовляється, проте погоджується із обґрунтованістю передачі житла на суму 18944882,00 грн., оскільки сума 2918368,00 грн. зарахована в порядку погашення зустрічних однорідних вимог.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі та просить суд зустрічний позов задовольнити повністю.

Міністерство оборони України проти зустрічного позову не заперечує, за умови виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ» своїх зобов'язань по договору про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. щодо дострокової передачі житла.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

06.03.2006 р. між Міністерством оборони України в особі директора Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України Ісаєнка Д. В., що діяв на підставі наказу Міністра оборони України № 722 від 28.12.2005 «Про деякі питання організації будівництва», та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ» в особі генерального директора Приходько Тараса Миколайовича, що діяв на підставі статуту, укладено договір про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників).

Предметом зазначеного договору, у відповідності до п. 2.1, є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення орієнтовно загальною площею квартир 28 440 кв. м. згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці загальною площею 4,57 га в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 8 (військове містечко № 118).

Підпунктами 3.2.1 та 3.2.2 зазначеного вище договору про спільну діяльність визначено, що частка Міністерства оборони України у спільній діяльності становить 21863250,00 грн., а частка товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»- 65589750,00 грн.

Також п. 5.1 договору передбачено, що після введення «Об`єкту»в експлуатацію Міністерство оборони України отримує квартири, загальна площа яких дорівнює його вкладу (п. п. 5.1.1), а товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»отримує квартири та нежилі приміщення, загальна площа яких дорівнює його вкладу (п. п. 5.1.2), що визначає і отримання відповідної земельної ділянки у частині пропорційній до розміру отриманої частини об'єкту будівництва, в порядку ст. 120 Земельного кодексу України.

Пунктом 13.4 договору про спільну діяльність сторони домовились, що з метою прискорення забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом квартири загальною площею, визначеною п.п. 5.1.1, можуть отримуватись Міністерством оборони України у третьому-четвертому кварталі 2009 року відповідно до пропозицій товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»в інших районах міста Києва та інших містах України, у кожному випадку погоджені з Міністерством оборони України. Цим пунктом також передбачено, що грошові кошти на загальну площу квартир, визначену п 5.1.1, можуть отримуватись Міністерством оборони України у третьому-четвертому кварталі 2009 року.

Абзацом четвертим п. 13.4 зазначеного договору встановлено, що порядок отримання коштів (квартир) визначається сторонами у окремому договорі.

З метою визначення порядку дострокового отримання житла в межах зазначеного вище договору 06.03.2006 р. між Міністерством оборони України в особі директора Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України Ісаєнка Д. В., що діяв на підставі наказу Міністра оборони України № 722 від 28.12.2005 р. «Про деякі питання організації будівництва», та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»в особі генерального директора Приходько Т. М., що діяв на підставі статуту, укладено договір про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників).

Відповідно до пункту 2 цього договору сторони домовились, що вартість частки Міністерства оборони України в спільній діяльності становить 21863250,00 грн.

Пунктом 3 згаданого договору його сторони передбачили, що товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»передає Міністерству оборони України до 31.12.2010 р. достроково житло в повному обсязі або частково на визначену у п. 2 суму коштів у інших регіонах України із розрахунку середньорічних показників опосередкованої вартості спорудженого житла за регіонами України на відповідний рік, визначених Міністерством будівництва архітектури та житлово-комунального господарства України; та/або суму грошових коштів у повному обсязі або частково, що визначена в п. 2 цього договору, на рахунки, вказані Міністерством оборони України.

Відносини сторін за договором від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) та за договором від 06.03.2006 р. про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. врегульовані загальними нормами зобов'язального права, положеннями глави 52 та 77 Цивільного кодексу України, нормами Господарського кодексу України.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що договір від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) та договір від 06.03.2006 р. про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 підписані від товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»його директором Приходько Т.М., що уповноважений здійснювати такі дії в силу положень п. 9.16 розділу «Б» статуту товариства, а від імені Міністерства оборони України директором - Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України Ісаєнком Д.В., який при вчиненні таких угод діяв на підставі наказу Міністра оборони України від 28.12.2005 № 772 «Про деякі питання організації будівництва», п. 3 якого надані відповідні повноваження. Зазначені договори затверджені заступником Міністра оборони України.

Отже, такі договори вчинені у належній письмовій формі, підписані уповноваженими на це особами та скріплені печатками сторін, за їх змістом сторонами визначено всі необхідні істотні умови.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності правочину. Зазначеною нормою закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи в суді сторонами, кожною зі своїх підстав, неодноразово зазначалось про необхідність виконання умов договору від 06.03.2006 про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) та договору від 06.03.2009 р. про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. Обидві сторони наполягали, що на теперішній час згадані договори є діючими і такими, що в судовому порядку недійсними не визнавались.

Строк дії договору від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) встановлено до 30.03.2011 р. (п. 7.1 договору). Строк дії договору від 06.03.2009 р. про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. за змістом пунктів 3, 8, 9, визначено до 31.12.2010 р..

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що зазначені договори були діючими на час виникнення спору та є діючими на момент винесення судового рішення.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільного діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Умови договору від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) передбачають координацію спільної діяльності та спільне ведення справ (розділ 4 договору), правовий статус виділеного для спільного діяльності майна (розділ 2 договору), вчинення сторонами ряду заходів: організаційних, правових, фінансових, та інші необхідні умови .

Отже, договір від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) та договір від 06.03.2009 р. про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. відповідають вимогам ст.ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України.

Листом від 20.10.2009 р. № 227/10/3098 Міністерство оборони України звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ», в якому, у зв'язку з потребою забезпечення житлом військовослужбовців та вкрай обмеженим фінансуванням, просило на виконання умов п. 3 договору про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. передати Міністерству оборони України достроково житло на суму, обумовлену п. 2 цього договору, в розмірі 21863250,00 грн.

У відповідь на зазначений лист товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»листом від 27.10.2009 р. звернулось до Міністерства оборони України з пропозицією зарахувати зустрічні грошові вимоги в розмірі 2 918 368,00 грн. як частину зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ» перед Міністерством оборони України по договору про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р.. За умови позитивного вирішення зазначеного питання та виконання Міністерством оборони обов'язків по договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»гарантувало виплату на користь Міністерства оборони України грошових коштів, визначених п. 2 договору про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р., за мінусом зустрічних вимог в розмірі 2918368,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3 договору про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. визначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ» передає Міністерству оборони України до 31 грудня 2010 року достроково житло в повному обсязі, або частково на визначену у п. 2 суму коштів. Тобто, зазначеним договором встановлено дату (31.12.2010 р.), до настання якої товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»зобов'язано передати Міністерству оборони України житло на визначену у п. 2 такого договору суму.

Отже, строк виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»свого обов'язку щодо передачі Міністерству оборони України достроково житла на виконання умов п. 3 договору про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. прямо не встановлений. Цим договором лише визначено, що передача такого майна (або грошових коштів) має відбутись до 31.12.2010 р..

Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ», в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, після отримання вимоги Міністерства оборони України з проханням дострокової передачі житла повинно було виконати свій обов'язок за договором та у семиденний строк від дня отримання вимоги передати житло на суму, обумовлену договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 7 ст. 193 Господарського кодексу України визначає, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача за первісним позовом, що пропозиція товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ», відображена в листі від 27.10.2009 р., фактично є відмовою від належного виконання зобов`язань за договором про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р..

07.10.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтоцентр»на підставі договору про відступлення права вимоги уступило товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ» права вимоги в повному обсязі за рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2008 р. у справі № 44/44, яке вступило в законну силу 31.07.2008 р., про зобов'язання Міністерства оборони України сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтоцентр» кошти в розмірі 2918368,00 грн.

27.10.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ» надіслало до Міністерства оборони України заяву про припинення зустрічних однорідних вимог шляхом зарахування заборгованості Міністерства оборони України в сумі 2918368 грн. в рахунок погашення зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ» перед Міністерством оборони України за договором про спільну діяльність від 06.03.2006 р. на цю ж суму.

Дана заява була отримана Міністерством оборони України 28.10.2009 р..

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї сторони.

Отже, з моменту надсилання зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ» надіслало перед Міністерством оборони України на суму 2918368 грн. України за договором про спільну діяльність від 06.03.2006 р. є припиненими.

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»передати Міністерству оборони України житло на суму 18944822,00 грн.

Щодо зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до абзацу «в»п. 6.1 договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів сторін) Міністерством оборони України було прийнято на себе зобов'язання, зокрема, щодо оформлення відповідних дозвільних документів, забезпечити оформлення, за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ», землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування «Об'єкту», а також оформлення (отримання) необхідних дозволів, технічних умов (ТУ) та іншої документації, необхідної у зв`язку із винесення інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва.

Пунктом 4.2 зазначеного договору сторони погодили, що товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»здійснює управління спільною діяльністю, предметом якої, у відповідності до п. 2.1 договору, є будівництво житлових будинків на земельній ділянці площею 4,57 га в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 8 (військове містечко № 118).

Як вбачається з акту від 14.11.2009 р., складеного представниками товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ», на земельній ділянці площею 4,57 га в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 8 (військове містечко № 118), що є об'єктом договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів сторін), знаходяться будівлі і споруди, в яких перебувають структурні підрозділи Міністерства оборони України, такі будівлі і споруди на теперішній час не списані та не знесені.

Міністерство оборони України обставини зазначені в акті товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»від 14.11.2009 не заперечує.

Міністерства оборони України в судовому засіданні зазначило, що дійсно на цей час на земельній ділянці площею 4,57 га в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 8 (військове містечко № 118) знаходяться будівлі та споруди, в яких розміщені структурні підрозділи Міністерства оборони України, будь-яких дій, спрямованих на звільнення зазначеної земельної ділянки, списання будівель та споруд і передачу земельної ділянки відповідачу за первісним позовом не вчинялось з огляду на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»зобов'язань щодо дострокової передачі житла за договором про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р..

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин (ч. 3 ст. 214 Цивільного кодексу України).

Частина 7 ст. 193 Господарського кодексу України визначає, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами було досягнуто згоди стосовно відмови від виконання умов договору від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об`єднання вкладів учасників) та договору від 06.03.2009 р. про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р. в цілому або у певних частинах. Не надано також доказів, що відмова від виконання умов зазначених договорів обумовлена законодавчо.

Навпаки, за змістом, як первісно так і зустрічного позову Міністерство оборони України та товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»наполягають на чинності таких договорів та необхідності виконання їх умов.

З урахуванням наведеного, судом не приймаються доводи Міністерства оборони України з приводу того, що невиконання п. 6.1 договору від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) з боку Міністерства оборони України обумовлено невиконанням з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»зобов'язань по договору від 06.03.2009 р. про врегулювання відносин сторін за договором про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 06.03.2006 р..

Порядок списання військового майна визначений Положенням про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна Збройних сил України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 р. № 1225.

У відповідності до п. 16 Положення списання військового майна, закріпленого за військовими частинами, здійснюється, зокрема, у разі знесення будівель і споруд через недоцільність їх використання та з метою будівництва на їх місці нових об'єктів.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги зустрічного позову є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині зобов'язання Міністерства оборони України привести відповідну земельну ділянку у стан придатний до початку будівництва шляхом звільнення будівель та споруд, що знаходяться на такій земельній ділянці, списання таких будівель та споруд та передачі відповідної земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»під забудову, як особі, що уповноважена за договором управляти спільною діяльністю.

В іншій частині слід відмовити на підставі того, що умови договору від 06.03.2006 р. про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) не передбачають відчуження майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»(03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 1, код 32619935) передати Міністерству оборони України (03168, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) нерухоме майно, яке належить до житлового фонду, на суму 18944882,00 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»(03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 1, код 32619935) до Державного бюджету України 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. Зустрічний позов задовольнити частково.

6. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) привести земельну ділянку площею 4,57 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 8 (військове містечко № 118), у стан придатний для будівництва шляхом виконання договірних зобов'язань в натурі, а саме: звільнити будівлі та споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 4,57 га в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 8 (військове містечко № 118); списати будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 4,57 га в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 8 (військове містечко № 118); передати товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»(03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 1, код 32619935) земельну ділянку площею 4,57 га в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 8 (військове містечко № 118) під забудову.

7. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТВІ»(03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 1, код 32619935) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Суддя Ковтун С.А.

Рішення підписано 11.12.2009 р..