Рішення

від 22.01.2013 по справі 53/620-9/487-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/620-9/487-2012 22.01.13 За позовом Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" ПАТ

"Київенерго"

До Житлово-будівельного кооперативу "Екран-3"

Про стягнення 72 114,55 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Гаркавенко С. В. (дов. № 93/2012/2/02/13-9 від 13.02.2012 р.)

Від відповідача Пінчук М. М. (дов. б/н від 08.06.2012 р.)

У судовому засіданні 22.01.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Структурний відокремлений підрозділ "Енергозбут Київенерго" ПАТ "Київенерго" (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Екран-3" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 72 114,55 грн. заборгованості, з яких 57 970,48 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію у гарячій воді у період з 01.10.2006 року по 01.10.2009 року, 11 761,29 грн. на відшкодування інфляційних втрат, 2 382,78 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2012 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 10123,78 грн. боргу, 844,41 грн. інфляційних втрат, 319,65 грн. 3 % річних, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду в апеляційному порядку постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2012р. у даній справі касаційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у іншому складі суду.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2012р. у даній справі, закріплене у нормах Закону України "Про теплопостачання" право теплопостачальної організації вимагати оплати поставленої ним теплової енергії за тарифами, які б враховували затрати на її виробництво та граничний рівень рентабельності зобов'язувало суд з'ясувати не лише питання щодо набрання чинності нормативних актів про затвердження тих чи інших тарифів, а і перевірити відповідність тарифів, на застосуванні яких наполягає позивач, вимогам ст. 20 Закону України "Про теплопостачання".

Вказані обставини судами не з'ясовувались, дійсна вартість теплової енергії, яка постачалась у спірний період, за відсутності спору щодо обсягу спожитого, судом не визначена.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, та у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року за №04-1/1058 щодо призначення автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи, за результатом проведення якого справа № 53/620 передана на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2012 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, присвоєно справі №53/620-9/487-2012. Розгляд справи призначено на 20.11.2012 року.

19.11.2012 року через відділ канцелярії господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти позовних вимог та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 20.11.2012 року оголошено перерву в судовому засіданні до 18.12.2012 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових матеріалів по справі. Також цією ухвалою витребувано від Головного управління цінової політики Київської міської державної адміністрації та у Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві докази по справі в порядку ст. 65 ГПК України, а саме докази щодо дійсної вартості теплової енергії в період з 01.10.2006 року по 01.10.2009 року, рентабельності тарифів застосованих в період з 01.10.2006 року по 01.10.2009 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 53/620-9/487-2012 передано для розгляду судді Балацу С.В.

18.12.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Головне управління економіки та інвестицій подало інформацію щодо тарифів на теплову енергію за період з 01.10.2006 року по 01.10.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року справу прийнято до провадження судді Балац С. В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.01.2013 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 53/620-9/487-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судовому засіданні 22.01.2013 року представниками сторін надано усні пояснення по справі.

Відповідач проти позову заперечує на підставах викладених у відзиві, зокрема, по-перше: сплив позовної давності щодо вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у жовтні 2006 року; по-друге: оскільки відповідач має будинкові приладі обліку теплової енергії, позивач при проведенні розрахунків із відповідачем повинен застосовувати тільки ті умови договору, які встановлюють проведення цих розрахунків між сторонами саме при наявності приладів обліку теплової енергії; по-третє: не надано доказів виконання позивачем вимог п. 2.2.4 Договору та п. 5 ст. 32 ЗУ "ПРО ЖКП" протягом періоду за який позивач намагається стягнути борг з відповідача, оскільки сторони повинні керуватися тарифами, які були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації на час укладення договору між сторонами; по-четверте: починаючи з 01.10.2006 позивач застосовує тарифи на теплову енергію, що були затверджені Розпорядженнями КМДА №№ 2249, 643, 520, 981, які не пройшли державну реєстрацію, а відтак є не чинними з моменту їх прийняття; по-п'яте: Київська державна адміністрація ні як місцева державна адміністрація і місцевий орган виконавчої влади та (або) ні як виконавчий орган місцевого самоврядування не наділена повноваженнями щодо встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій, яким є позивач.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (постачальник) та ЖБК "Екран-3"(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8604007 від 01.05.2001, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 2.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.10.2006р. по 01.10.2009р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 57 970,48 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані 11761,29 грн. збитків від інфляції, 2382 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Договір № 8604007 від 01.05.2001 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення до договору визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 837 від 25.04.2001, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати у РВТ-8 за адресою вул. Довженка, 2 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

При цьому п. 4.3 договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування , крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пп. 2.1 Договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Господарський суд м. Києва встановив, що при зверненні з позовною заявою, вартість поставленої позивачем відповідачу в спірний період теплової енергії позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.02, № 643 від 30.05.07, № 520 від 29.04.09 та № 981 від 31.08.09.

При цьому, Розпорядження КМДА №№ 643, 520 та 981 не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до п.п. 1, 3 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації; нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.2003 №21-рп/2003 зазначено, що КМДА є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади Кабінету Міністрів України.

Отже, КМДА є виконавчим органом Київської міської ради, і відповідно рішення цього органу підлягають державній реєстрації в порядку передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, Розпорядження КМДА №№ 643, 520 та 981 не набули чинності, в порядку визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 632 ЦК України , ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 було зареєстровано, в порядку передбаченому чинним законодавством 27.06.2002 року.

Таким чином, доводи відповідача щодо нарахування плати за надані послуги відповідачу за період з жовтня 2006 року по березень 2008 року включно, виходячи із тарифів, передбачених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245, в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.03.2005 за № 499, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429 є обґрунтованими.

Враховуючи, що Розпорядження КМДА № 1245 було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 № 578, зареєстрованому в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 за № 12/778, з 26.05.2008 року застосування тарифів встановлених вказаним розпорядженням не можливе.

Отже, нарахування плати за надані послуги відповідачу за період з квітня 2008 року по травень 2008 року, здійснюється також виходячи із тарифів, передбачених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245.

Враховуючи, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, що теплопостачальні організації відповідно до Закону України «Про теплопостачання» мають право вимагати оплати поставленої ними теплової енергії за тарифами, які б враховували затрати на її виробництво та граничний рівень рентабельності, що Розпорядження № 1245 від 20.06.2002 було скасовано з 26.05.2008 року, суд дійшов висновку про необхідність подальшого застосування з 01 червня 2008 року по вересень 2009 року відповідних тарифів, встановлених Розпорядженнями КМДА № 643 від 30.05.2007 року, № 520 від 29.04.2009 року та № 981 від 31.08.2009 року.

Розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002 встановлено тариф на виробництво теплової енергії Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» житлово-експлуатаційним організаціям, в розмірі 65, 30 грн., з ПДВ за 1 Гкал.

Розпорядженням КМДА № 643 від 30.05.2007 року встановлено тариф на виробництво теплової енергії Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» житлово-експлуатаційним організаціям, в розмірі 113, 57 грн., з ПДВ за 1 Гкал.

Розпорядженням КМДА № 520 від 29.04.2009 року встановлено тариф з 01.06.2009 року на виробництво теплової енергії Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» житлово-експлуатаційним організаціям, в розмірі 160, 23 грн., з ПДВ за 1 Гкал.

Розпорядженням № 981 від 31.08.2009 року встановлено тариф на серпень та вересень 2009 року на виробництво теплової енергії Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» житлово-експлуатаційним організаціям, в розмірі 152, 22 грн., з ПДВ за 1 Гкал.

Відповідачем за період з 01.10.2006 по 01.10.2009 відповідачем було спожито загалом 1 769, 90 Гкал теплової енергії (у період з 01.10.06 по 31.05.08 - 1133, 01 Гкал, у період з 01.06.08 по 31.05.09 - 597, 67 Гкал, у період з 01.06.09 по 31.07.09 - 26, 69 Гкал, у період з 01.08.09 по 31.09.09 - 12, 53 Гкал).

Враховуючи наведене, Господарським судом міста Києва було виконано власний розрахунок позовних вимог із застосуванням тарифів, які діяли, за формулою:

ВСЕ = (К1гкал *Т1)+(К2гкал*Т2)+(К3гкал*Т3)+(К4гкал*Т4), де

ВСЕ - вартість спожитої електроенергії;

К 1..4 гкал - кількість спожитої електроенергії в періоді;

Т1-тариф відповідно до Розпорядження КМДА № 1245;

Т2-тариф відповідно до Розпорядження КМДА № 643;

Т3-тариф відповідно до Розпорядження КМДА № 520;

Т4-тариф відповідно до Розпорядження КМДА № 981.

Приймаючи до уваги викладене, відповідачем за період з 01.10.2006 по 01.10.2009 було спожито теплової енергії на загальну суму 148 046,79 грн.

При цьому, протягом спірного періоду відповідачем було сплачено 138 519,79 грн. за спожиту енергію відповідно до договору.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день вирішення спору у відповідача по справі сума заборгованості перед позивачем у заявлений в позовній заяві період становить 9 527, 00 грн. (148 046, 79 - 138519, 79 = 9527, 00).

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 9 527, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9 527, 00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач просить суд стягнути на свою користь збитки від інфляції в розмірі 11 761,29 грн. збитків від інфляції, 2 382 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 ЦК України.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції, які нараховані на суми на чинні тарифи у зазначений період, задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 451, 89 грн. збитків від інфляції та 163,79 грн. 3% річних відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

В решті заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір поставки, а не договір про надання комунальних послуг, а отже і Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не поширюється на правовідносини що виникли між сторонами. В даному випадку відносини між сторонами регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України "Про теплопостачання".

Відповідач наполягає на тому, що Розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007 остаточно скасовано Постановою Верховного суду України від 28.11.2011, тому нарахування за теплову енергію, здійснені за період 01.11.2008-01.11.2011 за Договором підлягають перерахуванню за тарифом, введеним в дію Розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002.

Суд, не погоджується з думкою відповідача та вважає, що у нього відсутні правові підстави здійснювати даний перерахунок з огляду на те, що розпорядження № 1245 було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 № 578 (зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 за № 12/778).

Крім того, після Розпорядження № 1245 КМДА прийнято ще 2 розпорядження (№ 1575 від 30.10.2006 та № 142 від 12.02.2007) до прийняття 30 травня 2007 року розпорядження № 643.

Доводи відповідача стосовно невідповідності обсягів визначених у табуляграмах поданих позивачем з даними наданими КП ГІОЦ КМДА, не відповідає дійсності, оскільки розрахунок спожитої теплової енергії, який здійснює позивач проводиться Гкал., а КП ГІОЦ КМДА виставляє мешканцям у метрах квадратних.

Крім того, КП ГІОЦ отримує данні про кількість спожитих Гкал лише від відповідача на підставі укладеного договору, а не самостійно визначає, а тому кількість спожитих Гкал повинна контролюватися самим відповідачем.

Згідно з п. 9 Додатку 2 до Договору, відповідач зобов'язується щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту (далі - РВТ) табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформлено акту повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

З огляду на вищевикладене відповідач знав та повністю погоджувався з обсягами виставленими позивачем спожитої теплової енергії, самостійно надавав даний обсяг для розщеплення КП ГІОЦ, а тому питання різниці в тарифах є предметом іншого спору, який не заявлявся сторонами у даній справі.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору на постачання теплової енергії при зміні тарифів енергопостачальна організація (Позивач) зобов'язується повідомити Абонента (Відповідача) у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження КМДА про їх зміну.

Умовами договору чітко не визначено саме письмова форма повідомлення сторони за договором про зміни тарифів на теплову енергію. З цього випливає, що енергопостачальна організація повідомляє Абонента про зміну тарифів у той спосіб, який буде вважати за потрібне, тобто на власний розсуд.

Отже відповідач був належним чином повідомлений і знав про чинні на певний розрахунковий період під час дії Договору тарифи з листів, що надавалися у РВТ, які є невід'ємною частиною Договору, з табуляграм (карток обліку) з зазначенням тарифів, актів приймання-передачі товарної продукції.

Конституцією України у статті 68 передбачено обов'язок кожного громадянина неухильно додержуватися норм Конституції України та законів України, оскільки не знання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а отже незастосування Господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом тарифів встановлених Розпорядженнями КМДА з підстав не належного повідомлення відповідача є порушенням норм Конституції України.

Крім того, розпорядженнями КМДА одночасно зі зміною тарифів на теплову енергію для виробників, змінено тарифи для населення, про зміну яких відповідачу достеменно відомо, оскільки мешканцям житлового будинку, який знаходиться на балансі Відповідача, виставлялися рахунки за тарифами, які діяли у спірний період

Конституцією України, а саме ст. 57 встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Згідно з п.5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та згідно ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" рішення органів місцевого самоврядування та нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набирають. чинності з моменту їх оприлюднення, якщо інше не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, з урахуванням того, що відповідачем було прострочено оплату за поставлену теплову енергію і сплачено заборгованість після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Екран-3" (03050, м. Київ, вул. Довженка, 4а, ідентифікаційний код 22869922 з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 9 527 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 00 коп. основного боргу, 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн. 89 коп. збитків від інфляції, 163 (сто шістдесят три) грн. 79 коп. 3% річних, 94 (дев'яносто чотири) грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 31 (тридцять одну) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко