Постанова

від 23.01.2013 по справі 6/49/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. Справа № 6/49/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Юрчук М.І.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача: Рибаченко І.В.

відповідача: не з'явився

органу прокуратури: Криворучко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Два" на рішення господарського суду Вінницької області від 20.08.2012р. у справі № 6/49/2012/5003 (суддя Говор Н.Д.)

за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс-Два"

про стягнення 259235,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.08.2012р. у справі № 6/49/2012/5003 задоволено позов Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Два" про стягнення 259235,98 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 232482,07 грн. основного боргу, 13178,22 грн. інфляційних, 7777,52 грн. річних, 5767,03 грн. пені та в дохід Державного бюджету України 5184,09 грн. судового збору /т.2, а.с.87-92/.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 04.09.2012р. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та залишити позов без розгляду.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції не надав оцінки правильності визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок здійснювати конкретні функції у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, не навів правового обґрунтування, за якого докази та доводи відповідача, щодо неправильності визначення прокурором позивача, не були враховані;

- позов пред'явлено прокурором не в інтересах держави, а в інтересах Вінницької міської ради та створеного нею КП "Вінницяміськтеплоенерго", тоді як у п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 зазначено, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності;

- суд помилково застосував до спірних правовідносин норми права, що регулюють надання послуг, зокрема, ст.ст.901,903,907 ЦК України, в той час, як застосуванню підлягали застосування норми права, що регулюють купівлю-продаж теплової енергії;

- відповідач за умовами договору не приймав на себе зобов'язання сплачувати щомісячно плату за приєднане теплове навантаження (в розрахунках позивача - абонентна плата), і ця місячна кількість та вартість договором не визначена, тому визначення її в розрахунку до позовної заяви в розмірі 8209,88 грн. щомісячно не відповідає умовам договору і є безпідставним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.09.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. у справі № 6/49/2012/5003 апеляційна скарга ТзОВ «Шанс-Два» задоволена, рішення господарського суду Вінницької області від 20.08.2012р. у даній справі скасовано, позов Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Два" 259 235,98 грн. залишено без розгляду. Стягнуто з Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Два" 2 592 грн. 36 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги /т.2, а.с.132-134/.

Постановою Вищого госпождарського суду України від 12.12.2012р. у справі № 6/49/2012/5003 касаційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.10.2012 року у справі № 6/49/2012/5003 господарського суду Вінницької області скасувано, а справу передано на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду /т.2, а.с.158-161/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.12.2012р. справу № 6/49/2012/5003 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. Розгляд справи призначено на 23.01.2013р. об 11:20 год. /т.2, а.с.165-166/.

Заступник прокурора Вінницької області у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Вінницької області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /т.2, а.с.125-128/.

Представники органу прокуратури та позивача в судовому засіданні 23.01.2013р. заперечили проти доводів апеляційної скарги, просять рішення господарського суду Вінницької області від 20.08.2012р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 23 січня 2013р. не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений в установленому порядку, що підтверджується поштовим повідомленням /т.2, а.с.170/.

Відповідач телеграмою повідомив суд про підтримання апеляційної скарги, яку просить задоволити /т.2, а.с.172/.

Поскільки ухвалою від 28.12.2012р. явка повноважних представників сторін в судове засіданні 23.01.2013р. обов'язковою не визнавалася, то судова колегія вважає можливим повторно розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на таке.

01 січня 2010 р. між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанс Два" (надалі - споживач, відповідач, скаржник) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 860 (далі - Договір), відповідно до п.1 якого постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід'ємним додатком цього договору /т.1, а.с.22-29/.

Відповідно до п.2.1 Договору, теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку № 2 до цього договору проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п.6.1 Договору).

Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію (п.6.2 Договору).

Тобто п.6.2 Договору сторони погодили здійснення споживачем плати за спожиту теплову енергію та приєднане теплове навантаження.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23.07.2009р. № 1647 затверджено двоставкові тарифи на теплову енергію, опалення, що виробляється КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», які в подальшому рішенням виконкому від 28.12.2010р. № 3006 були скориговані /т.1, а.с.126-128/.

Відповідно до п.6.4 Договору, розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження , визначене в додатку № 1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.6.5 Договору, по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому Договору.

У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п.6.6 Договору).

За наявності боргу у споживача за теплову енергію постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача у черговості визначеній ст.534 ЦК України (п.6.7 Договору).

Позивач відповідно до умов Договору надав відповідачу за період з січня 2010р. по квітень 2012р. послуги з постачання теплової енергії, в т.ч. спожитої теплової енергії та плати за приєднане теплове навантаження, на загальну суму 600527,04 грн., що підтверджується актами-здачі прийняття виконаних робіт (надання послуг), підписаними відповідачем без заперечень /т.1, а.с.30-38; т.2, а.с.5-30/.

Відповідач в порушення п.п.6.2, 6.4 Договору свої зобов'язання по оплаті послуг з постачання теплової енергії, в т.ч. спожитої теплової енергії та плати за приєднане теплове навантаження, виконав частково в сумі 368044,97 грн., що стверджується випискою з журналу нарахувань і оплати.

Таким чином, заборгованість по оплаті послуг постачання теплової енергії відповідача перед позивачем станом на 20.08.2012р., дату подачі заяви про зменшення позовних вимог, становить 232482,07 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті послуг постачання теплової енергії, в т.ч. спожитої теплової енергії та плати за приєднане теплове навантаження, у сумі 232 482,07 грн. є такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути 13 178,22 грн. інфляційних за період з лютого 2010 року по березень 2012 року та 7777,52 грн. 3 % річних за період з 11.02.2010р. по 30.03.2012р.

Відповідно до ст.625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сума боргу підлягає сплаті з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних.

Поскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем по оплаті послуг постачання теплової енергії має місце, то вимоги позивача про стягнення 13 178,22 грн. інфляційних за період з лютого 2010 року по березень 2012 року та 7777,52 грн. 3 % річних за період з 11.02.2010р. по 30.03.2012р. є підставними і підлягають задоволенню за обгрунтованим розрахунком позивача, перевіреним колегією суддів /т.2, а.с.83/.

Позивач просить стягнути 5767,03 грн. пені за період прострочення з 14.11.2011р. по 14.05.2012р.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.3.4 Договору сторони погодили відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді сплати пені в розмірі 1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачено законодавством.

Тобто п.7.3.4 Договору відповідальність споживача визначена тільки у разі проведення несвоєчасних розрахунків за теплову енергію, відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за приєднане теплове навантаження умовами Договору не передбачена.

Поскільки прострочення відповідача по оплаті спожитої теплової енергії у період з 14.11.2011р. по 14.05.2012р. має місце, то позовні вимоги про стягнення пені є підставними. Однак, суд не приймає розрахунок пені, виконаний позивачем, виходячи з такого/т.1, а.с.55-58/.

Відповідно до част.1 ст.231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Виходячи з норм ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто за порушення оплати товару пеня обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку пені вбачається, що її розрахунок здійснено, виходячи з розміру пені - одна облікова ставка НБУ, що діяла у період прострочення, що суперечить умовам Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»; пеня нараховувалася в тому числі і за порушення відповідачем строків оплати за приєднане теплове навантаження, відповідальність за яке не визначена п.7.3.4 Договору. А тому колегія суддів не пиймає розрахунок пені, виконаний позивачем.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. А тому колегія суддів здіснила розрахунок пені самостійно, при цьому розмір пені за період з 14.11.2011р. по 14.05.2012р. становить 5770,37 грн. /т.2, а.с.175/.

Враховуючи викладене, поскільки позивач просить стягнути 5767,03 грн. пені за період прострочення з 14.11.2011р. по 14.05.2012р., а за розрахунком суду розмір пені за цей період складає 5770,37 грн., то позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 5767,03 грн.

Оцінивши подані відповідачем заперечення проти позову, суд відхиляє їх з наступних підстав.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі про представництво інтересів держави в арбітражному судочинстві, яке згідно ст.39 Закону України "Про Конституційний суд " є обов'язковим до виконання, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо порушення інтересів держави діями відповідача по несвоєчасному здійсненню розрахунків з комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго".

Щодо заперечень відповідача по суті позовних вимог, то вони спростовуються умовами Договору № 860 від 01.01.2010р. з додатками, укладеними та підписаними обома сторонами, затвердженими у встановленому порядку двоставковими тарифами на надання послуг з централізованого опалення, що виробляється КПВМР "Вінницяміськтеплоенерго", належно оформленими протоколами заліку та актами звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 20.08.2012 р. у справі № 6/49/2012/5003 залишити без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-Два" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 6/49/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.