Рішення

від 26.01.2009 по справі 28/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/110

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.01.09 р.                                                                                                       Справа № 28/110                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торсервіс”, ЄДРПОУ 32122965, м.Краматорськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта”,   ЄДРПОУ 34557310, м.Донецьк

про стягнення 100 390 грн. 03 коп.

Представники:

від позивача: Капуста Н.В. на підставі довіреності б/н від 13.10.2008р.

від відповідача: не з'явився

З 22.01.2009р. по 26.01.2009р.  у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торсервіс”, м.Краматорськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк про стягнення  основного боргу в розмірі 88648грн.09коп., інфляційних витрат в розмірі 1859грн.70коп., 3% річних в розмірі 1091грн.54коп. та пені в розмірі 8790грн.60коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір постачання  № 311 від 16.04.2008 р., протокол розбіжностей від 16.04.2008 р. до договору постачання № 311 від 16.04.2008 р., видаткові накладні, лист відповідача від 16.04.2008 р., виписку по рахунку позивача від 13.05.2008р., акти звірки, вимогу про оплату від 24.09.2008 р., податкові накладні.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 12.11.2008р. порушив провадження у справі № 28/110 та призначив її розгляд на 01.12.2008р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

22.12.2008 р. до господарського суду Донецької області від відповідача надійшло заперечення на позов, відповідно до якого відповідач підтвердив факт отримання продукції на загальну суму 98 516грн.35коп. та наявність боргу перед позивачем на суму 88 558грн.14коп.

12.01.2009р. позивачем надана уточнена позовна заява, відповідно з якою останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 88 558грн.14коп., пеню в розмірі 8 769грн.18коп., 3% річних в розмірі 1 090грн.38коп., інфляційні витрати в розмірі 1 856грн.79коп. Таким чином, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України  позивачем зменшено розмір позовних вимог. Відповідач отримав уточнену позовну заяву 12.01.2009 р. в судовому засіданні.

Суд приймає до уваги цю заяву та  розглядає зменшені позовні вимоги.

Крім того, 12.01.2009 р. від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якої зазначив, що поставка товару здійснювалась не в рамках договору № 311 від 16.04.2008 р., також відповідач заперечує проти стягнення юридичних послуг.     

Від позивача 22.01.2009 р. надійшло пояснення відповідно до якого позивач наполягає, що поставка товару здійснювалась на підставі договору  № 311 від 16.04.2008р.

21.01.2009 р. до канцелярії суду надійшло пояснення відповідача щодо п. 5.5. договору постачання № 311 від 16.04.2008 р.

Сторонами 22.12.2008р. було заявлено клопотання про продовження розгляду справи на два тижня. Ухвалою господарського суду Донецької області клопотання сторін було задоволено, строк розгляду справи продовжено до 26.01.2009р.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Торсервіс”, м.Краматорськ та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк, 16.04.2008р. був укладений договір постачання № 311 (далі договір).

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору постачальник (позивач) зобов'язався у встановлений строк поставити товар відповідно до поданого  покупцем (відповідачем) замовлення, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню (п. 2.4. договору).

Згідно з приписами п. 5.1. договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним. Строк дії договору до 31.12.2008 р.

Факт поставки позивачем товару відповідачу на адресу магазину № 8 Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта” підтверджується видатковими накладними: № 0-00015030 від 21.04.2008 р., № 0-00015051 від 21.04.2008 р., № 0-00015052 від 21.04.2008 р., № 0-00015063 від 21.04.2008 р.,   № 0-00015064 від 21.04.2008 р., № 0-00017023 від 05.05.2008 р., № 0-00017032 від 05.05.2008 р., № 0-00017041 від 05.05.2008 р., № 0-00017062 від 05.05.2008 р., № 0-00017073 від 05.05.2008 р., № 0-00019480 від 19.05.2008 р., № 0-00019541 від 19.05.2008 р., № 0-00019542 від 19.05.2008 р.,  № 0-00019543 від 19.05.2008 р., № 0-00019547 від 19.05.2008р., № 0-00019986 від 20.05.2008 р., № 0-00019999 від 20.05.2008 р., № 0-00020058 від 20.05.2008 р., № 0-00020059 від 20.05.2008 р., № 0-00020915 від 26.05.2008 р., № 0-00020910 від 26.05.2008 р., № 0-00020910 від 26.05.2008 р., № 0-00020913 від 26.05.2008 р., № 0-00020949 від 26.05.2008 р., № 0-00020999 від 26.05.2008 р., № 0-00022124 від 02.06.2008 р., № 0-00022126 від 02.06.2008 р., № 0-00022132 від 02.06.2008 р., № 0-00022130 від 02.06.2008 р., № 0-00022136 від 02.06.2008 р., № 0-00023287 від 09.06.2008 р., № 0-00023293 від 09.06.2008 р., № 0-00023308 від 09.06.2008 р., № 0-00023310 від 09.06.2008 р., № 0-00023311 від 09.06.2008 р., № 0-00023317 від 09.06.2008 р., № 0-00024354 від 16.06.2008 р., № 0-00024356 від 16.06.2008 р., № 0-00024357 від 16.06.2008 р., № 0-00024358 від 16.06.2008 р., № 0-00024360 від 16.06.2008 р., № 0-00024360 від 16.06.2008 р., № 0-00024362 від 16.06.2008 р., № 0-00024364 від 16.06.2008 р., № 0-00025544 від 23.06.2008 р., № 0-00025549 від 23.06.2008 р., № 0-00025550 від 23.06.2008 р., № 0-00025551 від 23.06.2008 р., № 0-00025567 від 23.06.2008 р., № 0-00025568 від 23.06.2008 р., № 0-00026661 від 30.06.2008 р., № 0-00026691 від 30.06.2008 р., № 0-00026702 від 30.06.2008 р., № 0-00026703 від 30.06.2008 р., № 0-00026721 від 30.06.2008 р., № 0-00026723 від 30.06.2008 р.

         Одночасно, факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписами на вказаних вище накладних представників відповідача, які діяли на підставі листа відповідача від 16.04.2008 р.,  в якому зазначено, що приймання товару буде здійснюватися без довіреностей, та надані зразки підписів  уповноважених осіб на приймання товару та відтисків печатки, відповідно до п. 13 Інструкції про  порядок  реєстрації  виданих,  повернутих і   використаних довіреностей на одержання цінностей, затв. наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р.  N 99. Відповідач   підтвердив факт отримання товару.

Суду також надані відповідні податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.5. договору постачання № 311 від 16.04.2008 р. з урахуванням протоколу розбіжностей до цього договору від 16.04.2008 р. покупець перераховує кошти за поставлений товар з відстрочкою платежу в 14 банківських днів. Дія даного пункту починається з офіційної дати відкриття кожного торгівельного закладу.

Як вбачається з наданих відповідачем пояснень  та зазначено позивачем в тексті позовної заяви, торгівельний заклад, на адресу якого поставлявся товар, був відкритий 01.05.2008р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у  власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.525 Цивільного Кодексу  України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач надав суду вимогу про оплату від 26.08.2008 р. № 295, направлену на адресу відповідача (докази направлення наявні в матеріалах справи),  в якої зазначив, що станом на 26.08.2008 р. відповідач перед позивачем має заборгованість в сумі 88648грн.09коп.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму в розмірі 9 868грн.26коп., у зв`язку з чим  за останнім утворилась заборгованість в розмірі 88 558грн.14коп.

Зазначена заборгованість підтверджена актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2008р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Одночасно, як вбачається з наданих відповідачем заперечень до позову, останній зазначає, що поставка товару за існуючими в матеріалах справи видатковими накладними, здійснена не на підставі договору постачання  № 311 від 16.04.2008р., в зв'язку з тим, що в зазначених накладних відсутнє посилання на договір.  

Стосовно викладеного суд має зазначити наступне:

Відповідно до п. 2.5. договору постачання № 311 від 16.04.2008 р.  позивач гарантує указати у всіх  документах,  зв'язаних з постачанням, своє найменування, номер замовлення. Тобто, обов'язковість посилання на договір у видаткових  накладних   сторони не передбачили.

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням того, що поставка здійснювалась на підставі вищевказаного договору є виписка з банку, відповідно до якої підставою оплати грошових коштів в розмірі 9868грн.26коп. вказано договір від 16.04.2008р. Крім того, акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2008р. також має посилання на договір.

Відповідно до пояснень позивача, останнім зазначено, що ніяких інших договорів з ТОВ „Торгівельна мережа „Сарепта”, крім договору постачання  № 311 від 16.04.2008р., не укладалось. Аналогічне твердження було викладене представником відповідача у судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.01.2009 р.

        Як було зазначено, отримання товарів по зазначеним накладним здійснювали представники відповідача без довіреності відповідно до листа відповідача від 16.04.2008р., тобто лист датований  той же датою, що і  договір постачання № 311.

Таким чином, суд встановив, що правовідносини сторін щодо поставки товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними виникли на підставі договору постачання  № 311 від 16.04.2008р., у зв`язку з чим заперечення відповідача судом не приймаються.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 88 558грн.14коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем зазначеної заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торсервіс”, м.Краматорськ, в частині стягнення основного боргу в розмірі 88 558грн.14коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору постачання № 311 від 16.04.2008 р.  встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 8 769грн.18коп. за період прострочення з 22.05.2008р. по 27.10.2008р. (з урахуванням кожної окремої накладної).

Розглянувши розрахунок позивача, суд встановив, що при нарахуванні пені позивачем невірно визначений період такого нарахування, а також останнім невірно зазначені суми, на які повинно здійснюватися відповідне нарахування.

З огляду на викладене, суд, перерахувавши зазначену позивачем суму пені, встановив, що належна до стягнення сума пені складає 7787грн.75коп.

Таким чином, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8 769грн.18коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 7787грн.75коп. за період з 23.05.2008 р. по 27.10.2008 р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума  інфляційних витрат  становить 1 856грн.79коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 1 090грн.38коп. за період прострочення 22.05.2008р. по 27.10.2008р. (з урахуванням кожної окремої накладної).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, враховуючи підстави часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних  підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1445грн.54коп. та 973грн.46коп. за період з 23.05.2008 р. по 27.10.2008 р.  відповідно.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату юридичних послуг в розмірі 3 000грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Втім, позивачем жодним чином не обґрунтовано вимогу щодо стягнення витрат по оплаті юридичних послуг, будь-яких доказів, що підтверджують надання позивачу відповідних правових послуг суду не представлено, як і не представлено доказів сплати таких послуг та не підтверджено повноваження адвоката.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті юридичних послуг в сумі 3 000грн.00коп. є необгрунтованою, недоведеною, а тому такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торсервіс”, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта”, м.Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна мережа „Сарепта” (83054, м.Донецьк, пр.Київський, 46, р/р 2600912620 в ДОД „Райффайзен Банк Аваль”, м.Донецьк, МФО 335076, код ЄДРПОУ 34557310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торсервіс” (за адресою: 84323, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Юбілейна, 70, р/р 26005235867900 в Дон.обл.філії АКБ „Укрсоцбанк” у м.Краматорську, МФО 334011, код ЄДРПОУ 32122965) суму основного боргу в розмірі 88 558грн.14коп., пеню в розмірі 7787грн.75коп., 3% річних в розмірі 973грн.46коп. та інфляційні витрат в розмірі 1445грн.54коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 987грн.64коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116грн.09коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 26.01.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.