Рішення

від 03.02.2009 по справі 37/226пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/226пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.02.09 р.                                                                                                       Справа № 37/226пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Виконавчого комітету Ленінської районної ради в м. Донецьку ідентифікаційний код 04053128

до Відповідача: Приватного підприємства Науково-виробничої фірми „Едванс”, м. Донецьк (Приватне підприємство „СКС Телеком”), ідентифікаційний код 24803548

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24070,33 грн. та примусове звільнення нежитлового приміщення

за участю:

від Позивача – Гречаний І.А. (за довіреністю № 01/18-13 від 09.01.2008р.);

від Відповідача – не з'явився,

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 25.12.2008р. на 13.01.2009р., з  13.01.2009р. на 22.01.2009р., з 22.01.2009р. на 03.02.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Ленінської районної ради в м. Донецьку (далі – Позивач)  звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства Науково-виробничої фірми „Едванс”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24070,33 грн. на свій реєстраційний рахунок та примусове звільнення нежитлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на систематичне невиконання Відповідачем графіку погашення заборгованості з орендної плати за договорами оренди від 31.12.1998р. та 08.11.2005р. за донарахованими платежами у зв'язку із перевищенням визначеної у договорах орендованої площі.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає довідку Контрольно-ревізійного відділу у м. Донецьку зустрічної звірки з питань орендних взаємовідносин з виконкомом Ленінської районної ради у м. Донецьку за період з 01.11.2001р. по 01.04.2008р. №149 від 14.04.2008р. (а.с.а.с. 9-12); графік погашення заборгованості за період з 01.11.2001р. по 01.04.2008р. (а.с. 13); претензію №01/22-1434 від 03.06.2008р. (а.с. 14); направлення №952, №951 від 09.04.2008р. для проведення зустрічної звірки (а.с.а.с. 15,16); акт контрольного обміру приміщень від 14.04.2008р. (а.с.17); розрахунок орендної плати на розбіжність в орендованій площі за період з 01.11.2001р. по 01.04.2008р. (а.с.а.с. 18-19); розрахунок недорахованої орендної плати за період з 01.11.2001по 01.04.2008р. (а.с.а.с. 20-21); договір оренди земельної ділянки №1980”а” Ю-5686/2003 від 04.02.2003р. з додатком (а.с.а.с. 22-24); договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 08.11.2005р. (а.с.а.с.26-30); Договір оренди державного майна від 31.12.1998р. з додатком та додатковими угодами до нього (а.с.а.с. 31-40); розпорядження  про передачу в оренду нежитлового приміщення Приватному підприємству Науково-виробничої фірми „Едванс” №1227 від 08.11.2005р. (а.с.42); правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 649, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 222, 223 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,2,4-8,12,13,15 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем повідомлені реквізити свого рахунку (а.с.55) для перерахування стягуваної заборгованості, та надані документи (а.с.а.с.63-106)., у тому числі – письмові пояснення (а.с.а.с.64-67), для залучення до матеріалів справи

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву  та доказів сплати заборгованості не надав, іншими процесуальними права, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання кореспонденції (а.с.а.с. 49, 54, 59).

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у  позовній заяві №б/н від 04.12.2008р., оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушенням умов договору оренди), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору.  

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані сторонами документи, а також – відсутність представника Відповідача у світлі ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.1998р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством „Науково-виробнича фірма „Едванс”  (Орендар) укладено договір оренди (а.с.а.с.31-35), згідно п.п.1.1., 10.1, якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 73,2 кв. м. (підвал Районного виконавчого комітету), за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 34, строком з 31.12.1998р. по 31.12.2002р.

Угодою від 01.11.1999р. (а.с.36) сторонами змінені умови щодо площі орендованого приміщення – збільшено до 91,6кв.м.

Отримання приміщення в оренду саме такої площі підтверджується актом приймання-передачі, складеним сторонами 01.11.1999р. (а.с.37).

04.02.2003р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством „Науково-виробнича фірма „Едванс”  (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №1980 „а” (а.с.а.с.22-23), згідно п.1.1 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у орендне оплатне користування без виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку, площею 100,62 кв. м., що знаходиться на території Ленінського району,           м. Донецька по вулиці Куйбишева, 31, із при будинкової території будівлі для сплати до місцевого бюджету орендної плати за землю.

08.11.2005р. Донецький міський голова розпорядився (а.с.42) передати Приватному підприємству „Науково-виробнича фірма „Едванс” в оренду нежитлове приміщення загальною площею 91,6кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 31, строком на 1 рік для розміщення офісу. При цьому, Ленінську районну  в м. Донецьку раду було зобов'язано забезпечити переукладання відповідного договору оренди  у встановленому законодавством України порядку шляхом його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

08.11.2005р. між Ленінською районною радою м. Донецька (Орендодавець) та Приватним підприємством „Науково-виробнича фірма „Едванс”  (Орендар) на підставі вказаного розпорядження Донецького міського голови від 08.11.2005р. №1227 укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька (а.с.а.с.26-30), згідно п.п.1.1., 1.2., 9.1. якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 31 для розміщення офісу, та, одночасно, право користування земельною ділянкою (його частиною) без виділення на місцевості (в натурі), на якій знаходиться об'єкт оренди в розмірі 110,83 кв. м. строком з 08.11.2005р. п. до 08.11.2006р.

При цьому, сторони дійшли згоди, що договір вступає в силу з моменту підписання, нотаріального посвідчення та реєстрації.

Слід також зауважити, що на відміну від преамбули зазначеного договору, в його реквізитах у якості Орендодавця вказано Виконавчий комітет Ленінської районної у м. Донецьку ради, а не сама рада.

Як вбачається із довідки  управляння статистики у м. Донецьку (а.с.44), Свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.41) та Статуту Відповідача (а.с.а.с.45,46) Приватне підприємство „Науково-виробнича фірма „Едванс”  змінило найменування на Приватне підприємство „СКС Телеком”, у зв'язку із чим останнє вважається судом належним Відповідачем.

08.11.2006р. сторонами підписана додаткова угода (а.с.40) до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 08.11.2005р., якою продовжено строк дії договору до 31.12.2007р.

Додатковими угодами до договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 08.11.2005р. від 01.01.2008р. (а.с.38) та від 03.01.2008р.(а.с.39)  сторони внесли зміни до п.3.1  вказаного договору щодо розміру орендної плати та суми доплати та щодо назви Орендаря (ПП „НВФ „Едванс” змінено на ПП „СКС Телеком”). В реквізитах зазначених угод у якості  Орендодавця вказано Виконавчий комітет Ленінської районної у м. Донецьку ради, а не  рада, при тому, що в угоді від 01.01.2008р. Ленінська районна у м. Донецьку рада була вказана Орендодавцем у преамбулі угоди.

На підставі направлень від 03.04.2008р. №951, №952 (а.с.а.с.15,16), виданих начальником Контрольно-ревізійного відділу у м. Донецьку, проведено зустрічну звірку Приватного підприємства Науково-виробничої фірми „Едванс” з питання орендних взаємовідносин  з Виконавчим комітетом Ленінської районної ради у м. Донецьку за період з 01.11.2001р. по 01.04.2008р., за результати якого складено довідку від 14.04.2008р. № 149 (а.с.а.с.9-12)

Контрольним обміром приміщення, орендованого Відповідачем, встановлено розбіжність в орендованій площі на 7,4 кв.  м., про що був складений акт від 14.04.2008р. (а.с.17). Крім того, було також встановлено, що Позивач фактично нараховує Відповідачу орендну плату щодо площі розміром 73,2 кв. м. – меншої, ніж передбачено договорами від  31.12.1998р. (з урахуванням змін від 01.11.1999р.) та від 08.11.2005р., на 18,4 кв. м., внаслідок чого не донараховано і недоплачені оренді платежі на суму 16365,91грн. (а.с.а.с.20,21).

В ході проведення звірки донараховано орендну плату за площу, встановлену як розбіжність при контрольному обмірі та площу, щодо якої Позивачем недонараховувалися платежі. Розрахунок здійснено за період з 01.11.2001р. по 01.04.2008р. за ставками, які діяли на момент встановлення розбіжностей у сумі 27595,33грн.

23.05.2008р. був складений графік погашення заборгованості з донарахованих платежів  (а.с.13), за яким, за твердженням Позивача, Відповідачем був здійснений платіж у сумі 3525грн., що підтверджується платіжними дорученнями №197 від 12.06.2008р., №9 від 17.09.2008р.,  № 208 від 01.07.2008р., № 177 від 28.05.2008р. (а.с.а.с.69,70).

У зв'язку із недотриманням вказаного графіку 03.06.2008р. Позивачем була направлена на адресу Відповідача претензія  №01/22-1434 від 03.06.2008р. (а.с.14) з вимогою про сплату заборгованості, яка, за твердженням Позивача, задоволена не була.

За таких обставин, Позивач наполягає на задоволені вимог, викладених у позовній заяві. При цьому, представник Позивача  у судових засіданнях не тільки на зміг надати вичерпних пояснень на всі запитання суду та всіх витребуваних документів, але й постійно наводив суперечливе та взаємовиключне обґрунтування заявлених вимог, у зв'язку із чим останні оцінюються судом за змістом позовної заяви і наявних в матеріалах справи документів.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву  та доказів сплати заборгованості не надав, іншими процесуальними права, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання кореспонденції (а.с.а.с. 49, 54, 59).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у  примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за орендними платежами та звільнення об'єкту оренди.  

При цьому, з огляду на триваючий характер орендних правовідносин та беручи до уваги приписи ст. 58 Конституції України щодо заборони ретроспективної дії нормативно-правових актів у часі, ст. 5 і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, їх (правовідносин) оцінка здійснюється судом відповідно до норм законодавство, що діяло на момент виникнення відповідних обставин (фактів).

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду (з 01.11.2001р. по 01.04.2008р.), регулюються, насамперед, відповідними положеннями Цивільного кодексу УРСР, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами  укладеним договорів оренди.  

З огляду на встановлені судом  на підставі наданих до матеріалів справи документів факти та згідно висновків контрольно-ревізійного відділу у м. Донецьку, на які посилається Позивача, приведених на а.с.10, матеріально-правовими підставами для висування заявлених вимог до Відповідача вимог є договори оренди від 31.12.1998р. та від 08.11.2005р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Наведені норми діючого законодавства достатньою мірою відтворюють приписи ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання договору оренди № 31.12.1998р.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 256, 265 Цивільного кодексу УРСР, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Щодо наявності у Відповідача грошових зобов'язань перед Позивачем з орендних платежів за вказаними договорами у заявлених до стягнення розмірі позиція суду полягає у такому:

Відносно договору оренди від 31.12.1998р., яким, відповідно, охоплюється період стягнення з 01.11.2001р. по 08.11.2005р. (до укладання іншого договору оренди):

Мотиви заявлених вимог Позивача частково ґрунтуються на встановленому за результатами контрольного обміру згідно із актом від 14.04.2008р. (а.с.17) перевищенні фактично займаної Відповідачем площі порівняно із орендованою на 7,4 кв. м.

Втім, обґрунтування заявлених вимог цією обставиною судом не може бути прийнято як належне, оскільки:

- по-перше, жодними доказами, наявними у справі, не встановлюється, що перевищення займаної площі мало місце протягом всього визначеного періоду нарахування – доказів складання інших актів обміру у попередні періоди Позивачем не надано;

- по-друге, сам по собі факт зайняття Відповідачем певного приміщення (площі), не передбаченої відповідним існуючим договором оренди, не призводить до автоматичного розповсюдження орендних правовідносин до цієї безпідставно зайнятої площі, оскільки площа об'єкту оренди як одна з його визначальних індивідуалізуючи ознак є істотною у розмінні ст. 10 Закону України „Про оренду державного так комунального майна”, ст. 153 Цивільного кодексу України умовою договору, зміна якої у світлі приписів ст.162 Цивільного кодексу УРСР, ст.525 Цивільного кодексу України, за загальним правилом,  має опосередковуватися відповідною угодою сторін. Між тим, Позивачем не надано доказів внесення змін до договору оренди від 31.12.1998р. про збільшення площі орендованого майна, що унеможливлює розповсюдження орендних (договірних) правовідносин на позадоговірні. При цьому, графік погашення заборгованості не може вважатися угодою про внесення відповідних змін до певного договору оренди.

Отже, оскільки підставою для виникнення грошового зобов'язання Відповідача, на примусовому виконанні якого наполягає Позивач,  відносно вказаного вище періоду останнім визначеного саме договір у розумінні ст. 151 Цивільного кодексу УРСР, оскільки відсутність доказів укладання останнього (внесення змін в існуючий) щодо відхилення у площі в 7,4кв.м., зумовлює висновок і про відсутність пов'язаного із таким договором права вимагати (як об'єкту судового захисту) та кореспондуючого йому обов'язку  виконувати відповідні грошові зобов'язання.

Відносно періоду з 08.11.2005р. по 01.04.2008р., який має охоплюватися договором від 08.11.2005р., позиція суду щодо відсутності правових підстав для виникнення і існування грошових зобов'язань щодо оплати перевищення фактично займаної площі, порівняно із орендованою на 7,4 кв. м., встановленої за результатами контрольного обміру згідно із актом від 14.04.2008р. (а.с.17), співпадає із наведеною вище щодо попереднього періоду.

Більш того, суд додатково наголошує, на такому:

Оскільки згідно ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір є видом правочину, він (договір) має відповідати загальним вимогам чинності правочину, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, у тому числі – щодо вчинення у формі, встановленій законом, що узгоджується із ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що ані Господарський кодекс України, ані Закон України „Про оренду державного та комунального майна” не містять спеціальних норм щодо форми договору оренди, а ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачає можливість у такому випадку застосування положень саме Цивільного кодексу України, оцінка дотримання вимог щодо форми договору оренди від 08.11.2005р. здійснюється судом саме в контексті останнього законодавчого акту. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 1 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211.

Як встановлено судом, предметом оренди за договором від 08.11.2005р. зокрема є нежитлове приміщення – частина  будівлі - відповідного об'єкту нерухомості у розумінні ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України.

Згадана природа предмету оренди у сукупності із передбаченим у п. 9.1. договору від 08.11.2005р. строком орендних правовідносин – 1 рік - відповідно до ст. ст. 793 та 794 Цивільного кодексу України в редакції, діючий на момент його укладання, вимагає нотаріального посвідчення договору і його державної реєстрації. Обов'язковість нотаріального посвідчення правочину  та його державної реєстрації у передбачених законом випадках встановлена приписами ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210  Цивільного кодексу України відповідно.

Варто зазначити, що у п. 9.1. договору оренди сторони також визначили необхідність нотаріального посвідчення договору і його реєстрації.

Однак, судом встановлено і це підтвердив  у судових засіданнях представник Позивача, всупереч вказаного припису, договір оренди від 08.11.2005р. укладений в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчувався, а, відтак, з огляду на п. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004р. № 671, згідно якого державна реєстрація правочину об'єктивно не може бути здійснена раніше його нотаріального посвідчення – державне реєстрація відносно нього не провадилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору від 08.11.2005р. зумовлює його нікчемність, тобто недійсність в силу закону у розумінні ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, унеможливлює його (договору) правомірність.

В контексті приписів ст. 217 Цивільного кодексу України, що запроваджують загальне правило про те, що  недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, суд вважає за необхідне зазначити, що нікчемність має розповсюджуватися на весь договір оренди від 08.11.2005р. Дійсно, вимога щодо форми договору стосується всього договору в цілому, і не може бути виокремлина відносно певних пунктів договору.   

Судом також враховується, що Позивачем не надано належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України як доказів виконання Орендодавцем обов'язку, передбаченого п. 2 розпорядження Донецького міського голови від 08.11.2005р. №1227, із забезпечення нотаріального посвідчення, так і доказів    безпідставного ухилення Відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди від 08.11.2005р. (зокрема – звернення із пропозиціями здійснити посвідчення та відмови у таких пропозиціях) та здійснення у зв'язку із цим Орендодавцем захисту своїх прав та інтересів у судовому порядку, що унеможливлює оцінку договору судом в контексті положень ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України.  

При цьому прохання Позивача, викладене у письмових поясненнях (а.с.а.с.64-67) визнати договір від 08.11.2005р. дійсним, судом до уваги не приймається, оскільки: Позивач навіть не є стороною цього договору – згідно його преамбули Відповідач його укладав із відповідною районною Радою, а не її Виконавчим комітетом; відповідна вимога має опосередковуватися окремою позовною заявою і її розгляд по суті в межах цієї справи суперечить ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, вимоги про стягнення орендних платежів за відхилення площі займаного приміщення згідно із актом контрольного обміру від 14.04.2008р. (а.с.17) судом відхиляються як юридично неспроможні.

Водночас, вимоги щодо стягнення заборгованості у розглядуваний період з орендних платежів, зумовленої фактичним їх не нарахуванням Позивачем на всю визначену письмовими домовленостями сторін площу орендованого приміщення – 91,6кв.м. суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Дійсно, як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 256, 265 Цивільного кодексу УРСР, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи  ст. 162 Цивільного кодексу УРСР ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Водночас, умови договору від 31.12.1998р., який, за висновком суду, відповідно до приписів ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 Цивільного кодексу України і умови п.10.6. договору, автоматично неодноразово продовжувався на той же строк на тих же умовах, не покладали обов'язок Відповідача вчасно і в повному обсягу здійснювати орендні платежі за займане приміщення у залежність від розміру нарахування згідно площі, щодо якої виставлялися рахунки Позивачем.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Позивачем періоду стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати за передане згідно акту від 01.11.1999р. приміщення площею 91,6 кв. м., а не 73,2 кв. м. та експлуатаційних витрат щомісяця не пізніше 15 числа місяцю, наступного за звітним,  відповідно до умов  договору від 31.12.1998р. (з подальшими змінами).

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобов'язань Відповідачем є порушенням зобов'язання.

За змістом ст.ст. 212, 214 Цивільного кодексу УРСР, ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з урахуванням здійснених Відповідачем платежів у сумі 3525грн. у розмірі 12840грн.  

Стосовно заявлених Позивачем вимог щодо зобов'язання Відповідача звільнити відповідний об'єкт оренди суд зазначає наступне.

Діюче законодавство обов'язок Орендаря звільнення орендованого майна безпосередньо пов'язує із припиненням орендних правовідносин, що безпосередньо вбачається із змісту ч. 1 ст. 27  Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 785 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлені судом обставини неодноразових продовжень орендних правовідносин за договором від 31.12.1998р., на дату звернення із розглядуваним позовом (04.12.2008р.) оренді правовідносини через закінчення строку дії договору не припинялися, а інших підстав вимог про примусове звільнення орендованого майна Позивачем не заявлено, суд відмовляє у задоволені відповідних вимог через їх юридичну та доказову недоведеність.

Дійсно, наявність орендних правовідносин на момент звернення до суду, протягом строку яких Відповідач за змістом ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України управнений здійснювати свої права щодо об'єкту оренди – зокрема користуватися ним, зумовлюють висновок про правомірність перебування цього майна в оренді Відповідача до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

В свою чергу, правомірність перебування майна в оренді унеможливлює вчинення цим фактом порушення прав Позивача на повернення (висування вимог про звільнення) зазначеного майна, які (права) ще не виникли через існування орендних правовідносин.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб'єктивного права, що має бути захищене шляхом задоволення вимоги про звільнення об'єкту оренди, та об'єктивну неможливість здійснення з боку Відповідача порушення такого відсутнього права.  

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Виконавчого комітету Ленінської районної ради в м. Донецьку (ідентифікаційний код 04053128) до Приватного підприємства „СКС Телеком”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24803548) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24070,33 грн. на реєстраційний рахунок виконавчого комітету та примусове звільнення нежитлового приміщення задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „СКС Телеком”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24803548) на користь Виконавчого комітету Ленінської районної ради в м. Донецьку (ідентифікаційний код 04053128) заборгованість з орендної плати у розмірі 12840грн.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „СКС Телеком”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24803548) на користь Виконавчого комітету Ленінської районної ради в м. Донецьку (ідентифікаційний код 04053128) витрати з державного мита  в сумі 128грн. 40 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 62  грн. 94 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 03.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 03.02.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя