Ухвала

від 22.01.2013 по справі 2а-7926/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 р.Справа № 2а-7926/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Баязітової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, за участю прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (правонаступником якої є спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби), за участю прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000250040 від 10.06.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 581 027,15 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 14.06.2012 року спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби посилалась на те, що в ході проведення перевірки ТОВ сільськогосподарського підприємства «Нібулон»було встановлено факт завищення позивачем розміру податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ по операціям з контрагентами, які не мали на меті реального настання правових наслідків.

Так, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві зазначила, що у позивача відсутні підтвердження транспортування товарів від продавця до покупця, та фактичне отримання такого товару, у зв'язку з чим в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що операції між ТОВ сільськогосподарським підприємством «Нібулон»та його контрагентами,

зазначеними в акті перевірки спрямовані лише на штучне формування податкового кредиту та отримання податкової вигоди, у зв'язку з чим відсутні підстави для бюджетного відшкодування позивачеві сум ПДВ.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року, та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ сільськогосподарському підприємству «Нібулон».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2011 року спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ сільськогосподарського підприємства «Нібулон»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП «Хорт-М», ТОВ «Агрофілд», ТОВ «Укрзернорезерв», ПП «ДЖМ», ТОВ «Агро Ера», ТОВ «Альянс», ТОВ «Полігон», ТОВ «АТД ПІГМАЛІОН»СФГ «Мендрик», ТОВ «Агротрейд», ФО ОСОБА_2, ФО ОСОБА_3, ТОВ «ДЖМ Агро»по звітним деклараціям з податку на додану вартість за період з грудня 2008 року по січень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 656/40/14291113 від 31.05.2011 року, на підставі якого спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000250040 від 10.06.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 581 027,15 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 623236,86 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ТОВ сільськогосподарським підприємством «Нібулон»вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України.

В акті про результати невиїзної документальної позапланової перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ сільськогосподарське підприємство «Нібулон»здійснювало господарські операції з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, та формувало податковий кредит по вказаним операціям за відсутності підтвердження фактів відвантаження сільськогосподарської продукції від продавців до покупця .

Крім того, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві посилалась на те, що в ході проведених перевірок зазначених контрагентів також було встановлено факт відсутності поставок у ланцюгу постачальників цих контрагентів, що свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди та штучного формування податкового кредиту. У зв'язку з вказаним податковий орган зазначає про нікчемність укладених зазначеними в акті перевірки контрагентами договорів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000250040 від 10.06.2011 року, зважаючи на наступне:

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом.

Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлено, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно до норми підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з

будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно

до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції до 16.06.2010р.) встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 16.06.2010р. підпункт 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" діяв в наступній редакції та визначав, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

В свою чергу, після прийняття Податкового кодексу України, його норми розповсюджуються на правовідносини, які виникли під час його дії.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу.

Згідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, відповідно до вимог норм зазначених законів виникнення права на бюджетне відшкодування ставиться у залежність від правомірності формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки за період з грудня 2008 року по січень 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон»було задекларовано податковий кредит по операціям з ПП «Хорт-М», ТОВ «Агрофілд», ТОВ «Укрзернорезерв», ПП «ДЖМ», ТОВ «Агро Ера», ТОВ «Альянс», ТОВ «Полігон», ТОВ «АТД ПІГМАЛІОН»СФГ «Мендрик», ТОВ «Агротрейд», ФО ОСОБА_2, ФО ОСОБА_3, ТОВ «ДЖМ Агро».

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податковий кредит ТОВ сільськогосподарським підприємством «Нібулон»було сформовано за рахунок господарських операцій з ПП «Хорт-М», ТОВ «Агрофілд», ТОВ «Укрзернорезерв», ПП «ДЖМ», ТОВ «Агро Ера», ТОВ «Альянс», ТОВ «Полігон», ТОВ «АТД ПІГМАЛІОН»СФГ «Мендрик», ТОВ «Агротрейд», ФО ОСОБА_2, ФО ОСОБА_3, ТОВ «ДЖМ Агро».

За результатами проведеної перевірки спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві було зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 3 777 570,18 грн., у зв'язку з порушенням вимог п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з вказаними контрагентами, товарність яких не підтверджена.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві щодо завищення ТОВ сільськогосподарським підприємством «Нібулон»податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ сільськогосподарським підприємством «Нібулон»в підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту по операціям з власними контрагентам -ПП «Хорт-М», ТОВ «Агрофілд», ТОВ «Укрзернорезерв», ПП «ДЖМ», ТОВ «Агро Ера», ТОВ «Альянс», ТОВ «Полігон», ТОВ «АТД ПІГМАЛІОН»СФГ «Мендрик», ТОВ «Агротрейд», ФО ОСОБА_2, ФО ОСОБА_3, ТОВ «ДЖМ Агро»були надані первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: договори поставки з додатками, витяги з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, накладні та видаткові накладні, рахунки та рахунки-фактури, платіжні доручення, витяги з реєстрів виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, накази на призначення відповідальних осіб, звіти по бухгалтерським проводкам в розрізі контрагентів -постачальників.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що реальність зберігання та переміщення сільськогосподарської продукції від постачальників к ТОВ СП «Нібулон»та подальшу її реалізація на експорт підтверджують договори складського зберігання зерна з додатками, складські квитанції, товарно-транспортні накладні, накладні на маршрут або групу вагонів, коносаменти, доручення на відвантаження експортних вантажів, вантажні митні декларації, зовнішньоекономічні контракти, біржові контракти, посвідчення про реєстрацію біржових контрактів, здавальні акти.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Слід також зазначити, що Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України не передбачено такої обов'язкової умови для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість, як сплата цих сум до бюджету.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум ПДВ до

податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та відповідного бюджетного відшкодування.

Зважаючи на зазначене, та враховуючи те, що позивачем було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, їх товарність, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку позивачем було дотримано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у ТОВ СП «Нібулон» на законних підставах виникло право на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, що стосується посилань податкового органу на нікчемність правочинів укладених в ланцюгу постачання та безпосередньо ТОВ СП «Нібулон», слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем не було завищено податковий кредит по податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення ТОВ СП «Нібулон»сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000250040 від 10.06.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 581 027,15 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 623236,86 грн. прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв