Ухвала

від 15.01.2009 по справі 26/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

15.01.09                                                                                           Справа№ 26/284

За заявою: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення, м. Львів

про: перегляд рішення суду по справі № 1/183-26/50 за нововиявленими обставинами

за позовом: Української державної інноваційної компанії, м. Київ

до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гостинне”, с. Дуліби Стрийського району Львівської області

до відповідача2: Відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ваттюс”, с. Дуліби Стрийського району Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Карпати-Еко”. С. Дуліби Стрийського району Львівської області

про визнання договору недійсним

Суддя: Деркач Ю.Б.

при секретарі: Боровець Я.

В судове засідання з'явились

від заявника: Руккас Д.М. –головний спеціаліст з правових питань ЛРВ (довіреність           № 2196 від 19.12.2008 р.)     

від відповідача1: не з'явився

від відповідача2: Кауфман К.В. –начальник юридичного відділу ЛФ (довіреність № 010-01/139 від 11.01.2005 р.)

від третьої особи –ТзОВ „Ваттюс”: не з'явився

від третьої особи –ТзОВ „Карпати-Еко”: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Державною інноваційною фінансово-кредитною установою в особі Львівського регіонального відділення, м. Львів на розгляд суду подано заяву про перегляд рішення суду по справі № 1/183-26/50 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 23.12.2008 р. прийнято заяву та призначено до судового розгляду  на 15.01.2009 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2007 р. у справі               № 1/183-26/50 частково задоволено позовні вимоги Української державної інноваційної компанії, а саме: визнано недійсним в частині, що стосується вказаного в п. 13 таблиці в        п. 1.2 майна –“комплекту обладнання автоматизованої технологічної лінії для виготовлення морозива “Catta 27” потужністю 1200л/год.”, договір застави, укладений 27.07.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гостинне” (с. Дуліби, вул. Шевченка, 2, Стрийський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 22415919) та Відкритим акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” (м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112), який посвідчено 27.07.2005 р. Чернилевською М.М., приватним нотаріусом Стрийського міського нотаріального округу за реєстровим № 3639 та стягнено на його користь з відповідача1 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2007 р. апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії в особі Львівського регіонального відділення повернуто скаржнику без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2007 р. касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії залишено без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2007 р. без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 07.08.2007 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.05.2007 р. по справі № 1/183-26/50.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2008 р. по справі № 1/183-26/50 замінено найменування стягувача, а саме: з Української державної інноваційної компанії на Державну інноваційну фінансово-кредитку установу.

Позивач звернувся з заявою про перегляд даного рішення суду за нововиявленими обставинами.

Відповідач1 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проти доводів заявника у встановленому порядку не заперечив.

Представник відповідача2 в судове засідання з'явився, в усній формі про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заперечив.

Треті особі явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

Як на доказ наявності нововиявлених обставин Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (матеріали справи підтверджують зміну найменування Української державної інноваційної компанії на вказану) посилається на лист від 12.12.2008 р. № 2/9982 начальника ВСУ ГУМВС України у Львівській області, в якому повідомляється наступне: з матеріалів кримінальної справи № 131-0045 випливає, що протокол зборів засновників ТОВ “Гостинне” від 30.05.2005 р. є підробленим, а допитаний у справі Павлюк С.С. його не підписував і “про внесення майна у статут ТОВ “Гостинне” за цим протоколом та актом прийому передачі йому нічого не відомо”.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Як зазначається в п. 1.2 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. № 04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами”, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Згідно п.3) ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються, серед іншого, обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. З урахуванням змісту мотивувальної частини рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2007 р. в даній справі № 1/183-26/50 оцінка поданої позивачем заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та доданої до неї копії вищевказаного листа в сукупності з іншими матеріалами справи вказує на відсутність фактичних даних, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення від 22.02.2007 р., тобто нововиявлених обставин, на підставі наступного.

Обставини, на які посилається позивач у поданій заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, жодним чином не спростовують визначальні факти, які було покладено в основу судового рішення від 22.02.2007 р. Мотивуючи відсутність підстав для задоволення позову (окрім частини, в якій його було задоволено), господарський суд Львівської області в рішенні від 22.02.2007 р. в справі № 1/183-26/50 вказував, зокрема, наступне.

27 липня 2005 року між ТзОВ “Гостинне” (як заставодавцем) та ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” (як заставодержателем) було укладено договір застави, який посвідчено Чернилевською М.М., приватним нотаріусом Стрийського міського нотаріального округу за реєстровим № 3639 (копія представлена на вимогу суду відповідачем1), у забезпечення виконання зобов'язань заставодавця перед заставодержателем за укладеною між ними Кредитною угодою № 6005К58 від 27.07.2005 р. Відомості щодо обтяження рухомого майна на підставі цього договору застави було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 27.07.2005 р., що підтверджується поданою позивачем копією Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна               № 6268666 від 19.01.2006 р. Предмет застави визначений у п. 1.2 договору застави від 27.07.2005 р. з вказанням найменування обладнання, його опису, кількості, інвентарних номерів, балансової та заставної вартості. Цей опис вказує на індивідуальні ознаки, властиві лише предмету застави, що вирізняють його з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи його, тобто йдеться про речі, визначені індивідуальними ознаками в розумінні ст. 184 ЦК України. Згідно з п. 1.3 договору застави “Заставодавець підтверджує, що він є власником Предмету застави і відповідно до чинного законодавства України має право його відчужувати”.

30 вересня 2003 року між Українською держаною інноваційною компанією (як лізингодавцем) та ТзОВ “Гостинне” (як лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу № 15-21/30/09/03, згідно з яким (п. 3.1) передачі в користування (лізинг) підлягало майно, визначене “Замовленням на обладнання” (додаток № 1). Договір фінансового лізингу від 30.09.2005 р. не передбачав переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача. Предмет лізингу визначений у Додатку № 1 до договору з вказанням загальної назви, кількості, вартості з ПДВ, назви виробника. Даний опис не вказує на ознаки, властиві лише предмету лізингу, що вирізняють його з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи його. Такі додаткові ознаки можуть бути встановлені в межах договірних відносин за вказаним договором фінансового лізингу, що не є предметом розгляду по даній справі. Для даної справи важливим є те, що перелік майна, вказаний у Додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 р., не збігається з переліком предмету застави, вказаним у п. 1.2 оскаржуваного договору застави, як в загальному, так і в частині.

На підставі ст. 33 ГПК України позивач повинен би був довести саме факт свого речового права на майно, яке є предметом застави за оскаржуваним договором застави та відповідним чином ідентифіковане в такому договорі. Лише доведення такого факту могло б вказувати на існування права позивача, порушеного у зв'язку з укладенням оскаржуваного договору застави, з метою захисту якого заявлено позов. Суд погодився під час первинного розгляду справи з твердженням відповідачів та третьої особи про те, що позивачем не подано доказів належності йому майна, яке було визначено предметом застави за оскаржуваним договором застави, (не подано жодних правовстановлюючих документів, подання яких вимагалося й згідно з ухвалою суду), а, відтак, не подано доказів неналежності такого майна на праві власності ТзОВ “Гостинне”, а також доказів порушення у зв'язку з укладенням такого договору застави прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача. Суд наголосив у рішенні від 22.02.2007 р., що підстави та предмет позову передбачають доведення позивачем, в першу чергу, наявності своїх прав саме на предмет застави, чого зроблено не було.

Лист від 12.12.2008 р. № 2/9982 начальника ВСУ ГУМВС України у Львівській області не підтверджує і не може підтверджувати право позивача на предмет застави, не спростовує і не може спростовувати не співпадіння переліку майна, вказаного в Додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 15-21/30/09/03 від 30.09.2003 р., та переліку предмету застави, вказаного в п. 1.2 оскаржуваного договору застави, як в загальному, так і в частині. Обставини, про які йдеться у вказаному листі, не є істотними для вирішення спору в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Виходячи з вищевказаного, лист від 12.12.2008 р. № 2/9982 начальника ВСУ ГУМВС України у Львівській області не встановлює істотних для вирішення спору в даній справі обставин, відповідно, не є належним доказом наявності нововиявлених обставин.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, якщо нововиявлені обставини пов'язані із виявленням фактів подання фальшивих документів тощо, такі факти мають бути підтверджені у встановленому законом порядку. Законодавством України не визначено лист начальника ВСУ ГУМВС України у Львівській області допустимим підтвердженням (доказом) підробленості документів. Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Позивачем (заявником) не представлено вироку суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо відповідних дій, за які в ряді статей Кримінального кодексу України (в т.ч. ст. 358 (ч. 3 - використання завідомо підробленого документа), ст. 366 (службове підроблення) тощо) передбачено кримінальну відповідальність. Не представлено й будь-яких інших допустимих доказів підробленості документів. В будь-якому випадку, як зазначено вище, навіть обставини, про які йдеться у вказаному листі, при належному їх засвідченні не спростовували б факти, які було покладено в основу судового рішенні від 22.02.2007 р.

Позивач (заявник) посилається у поданій заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинам також на інші докази в справі, однак такі докази були оцінені судом у рішенні від 22.02.2007 р.

Отже, відсутні підстави, передбачені в ст. 112 ГПК України, для перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від    22.02.2007 р. по справі № 1/183-26/50, в якому були зроблені висновки про те, що:

-          матеріалами справи підтверджено укладення оскаржуваного договору застави в частині майна, вказаного в п. 13 таблиці в п. 1.2 (“комплект обладнання автоматизованої технологічної лінії для виготовлення морозива “Catta 27” потужністю 1200л/год.”) з порушенням ч. 1 ст. 203, ст. 576 ЦК України, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання його частково недійсним згідно зі ст. 215 цього Кодексу;

-          решта позовних вимог є безпідставними, оскільки позивачем не доведено належність йому відповідного предмету застави за оскаржуваним договором застави, порушення в цій частині вимог ст. 576 ЦК України або інших вимог ст. 203 цього Кодексу, порушення, невизнання, оспорювання у зв'язку з укладенням договору застави будь-яких прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Оскаржуваний договір застави в цій частині визнається правомірним на підставі ст. 204 ЦК України.

Враховуючи наведене вище, заявником (позивачем) не доведено наявності нововиявлених обставин, які б були підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Львівської області по даній справі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 86, 112, 113, 114 ГПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Залишити рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2007 по справі № 1/183-26/50 без змін.

Суддя                                                                                                      Деркач Ю.Б.