Рішення

від 09.01.2009 по справі 9/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/253

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.09                                                                                           Справа№ 9/253

Господарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут”, м. Львів,

До відповідача: Приватного підприємства “Корпорація “СИНТЕКОМ”, м. Стрий Львівської області,

Про  стягнення   51924 грн. 00 коп. основного боргу, 1024 грн. 24 коп. пені, 529 грн. 48 коп.  державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача:  ю/к Суходольська Л.В. за довіреністю від 05.02.2008р. № 28,

До відповідача: Дучаковський І.С. - керівник,

Представникам  роз”яснено права та обов”язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу складу суду ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід складу суду не поступало. Учасниками судового процесу подано клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут”, м. Львів, до відповідача: Приватного підприємства “Корпорація “Синтеком”, м. Стрий, про  стягнення   51924 грн. 00 коп. основного боргу, 1024 грн. 24 коп. пені, 529 грн. 48 коп.  державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Позивач, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, надав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом ( копії –в матеріалах справи), просить позов задовільнити повністю, в судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав зазначених відповідачем у відзиві, мотивуючи свої заперечення тим, що статтею  77 ГПК України не передбачено відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди, оскільки мирова угода може бути укладення і на стадії виконання рішення суду за обов”язковою згодою двох сторін, та пояснила, що відсутність коштів у відповідача на погашення боргу теж не є підставою для відкладення розгляду справи.

         Відповідач подав відзив на позовну заяву, позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі та пояснив, що перед ним заборгували контрагенти на велику суму за виконані відповідачем роботи, що позбавило останнього, своєчасно та у повному обсязі розрахуватися з позивачем, пояснив, що ним вживаються заходи для погашення боргу, просить відкласти розгляд справи на один місяць з метою укладення мирової угоди з позивачем та вжиття заходів до погашення боргу у добровільному порядку.

         Заслухавши думку учасників судового процесу, які прибули в дане судове засідання, суд ухвалив, відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на один місяць  за безпідставністю.

          В ході розгляду справи встановлено наступне.

         Між позивачем (Державним підприємством Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут” –за умовами договору –Виконавець) та відповідачем (Приватним підприємством “Корпорація “Синтеком” –за умовами договору - Замовник) 24 вересня 2008 року був укладений договір № 102/08 на виконання проектних і вишукувальних робіт.

          Згідно п. 1.1. цього договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов”язання виконати виконавчу зйомку по об”єкту: Укріплення берегів річок в селах Тисменицького району Івано-Франківської області та влаштування тимчасових доріг, на підставі наданих замовником виконавцю необхідних ПВР та технічних умов, рішень державних органів влади (п. 1.2. договору). Порядок здавання і приймання виконаних робіт сторони передбачили у розділі 2 (п.п. 2.1. –2.5.) договору, вартість робіт та порядок розрахунків у розділі 3 (п.п. 3.1. –3.4.) договору.

           Так, п. 3.1. договору сторони передбачили, що вартість робіт, які є предметом даного договору, за кошторисом (додаток № 2) складає 86540,00 грн., разом з ПДВ 20% = 103848,00 грн., розрахунки за договором здійснюються платіжними дорученнями “Замовника” протягом трьох банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (проектної продукції) /п.3.2. договору/. У пункті 3.4. сторони передбачили, що до початку робіт замовник перераховує виконавцеві аванс у розмірі 50% від вартості обсягу робіт, що становить 51924,00 грн. Виконавець приступає до проектування після перерахування авансу.

           Відповідно до умов зазначеного договору, позивач виконав для відповідача виконавчу зйомку по об”єкту “Укріплення берегів річок в селах Тисменицького району Івано-Франківської області та влаштування тимчасових доріг” на загальну суму 103848 грн. 00 коп., що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних проектно-кошторисної документації від 05.11.2008 року за № 126.

           Як зазначає позивач, не заперечує відповідач, відповідачем, відповідно до п. 3.4. договору, до початку виконання робіт, 24.09.2008р. було сплачено аванс у розмірі 51924 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 174 від 24.09.2008р., що підтверджується випискою з особового рахунку за 24.09.2008р.

           Згідно із п. 3.2.договору  розрахунки за договором здійснюються платіжними дорученнями “Замовника” протягом трьох банківських днів після підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (проектної продукції).

           Однак, відповідач решту 51924 грн. 00 коп. позивачу, відповідно до п. 3.2. договору не сплатив.

           З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивач 24.11.2008р. направив відповідачу претензію з вимогою оплатити борг у розмірі 51924 грн. 00 коп., що підтверджується поштовою квитанцією № 6961 від 24.11.2008р. Претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

         Станом на час розгляду справи, основний борг Відповідача за виконані позивачем роботи  складає 51924 грн. 00 коп., яка визнана відповідачем в повному обсязі.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб”єкт ( зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання обов”язку.

Статтею 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов”язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійснені господарської діяльності, в силу яких зобов”язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  

         Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

         Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

        Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

        Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

       Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання  (частина 1), а частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання.

         Частина 3 зазначеної статті передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

         Відповідно до статті  219 ГК України, визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

         Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1024 грн. 24 коп., яка нарахована відповідно до пункту 4.3. договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на час коли нараховувалася пеня, від суми основного боргу: 51924 грн. 00 коп., за періоди: з 10.11.08р. по 30.11.08р. з 01.12.08р. по 10.12.2008р., тобто за тридцять днів прострочення платежу. Розрахунок розміру пені –в матеріалах справи.

Нарахування пені передбачено договором (п. 4.3.), не суперечить вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України,  ст. ст. 1 та 3 Закону України “Про  відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, в редакції Закону України від 10 січня 2002р. № 2921-111.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідач, в судовому засіданні заявив клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком на 1 (один) місяць з метою погашення боргу перед позивачем у повному обсязі.     

Представник позивача заперечив проти відстрочення виконання рішення суду, просить клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 1 місяць відхилити.

Заслухавши думку учасників судового процесу в частині відстрочення виконання рішення суду на 1 (один) місяць, суд приходить до висновку застосувати до даних правовідносин п. 6 статті 83 ГПК України, а саме: відстрочити виконання рішення суду строком на 1 (один) місяць, виходячи з наступного.

Статтею 83 ГПК України визначено права господарського суду щодо прийняття рішення, в т.ч. пунктом 6 зазначеної статті передбачено право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Застосовуючи п. 6 статті 83 ГПК України, судом взято до уваги те, що відповідач виконав вимоги договору п. 3.2. та своєчасно сплатив авансову суму 51924 грн. 00 коп., в судовому засіданні визнав борг у повному обсязі, зобов”язується погасити заборгованість у місячний термін, судом також взято до уваги причини невиконання грошових зобов”язань: заборгованість бюджетних організацій перед відповідачем за виконані останнім роботи, ступінь виконання зобов”язання, також матеріальне становище сторін, тому прийшов до висновку відстрочити виконання рішення суду строком на 1 (один) місяць.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

          На основі вищевикладеного та керуючись   ч. 1  ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 12,  32, 33, 34, ч. 1 ст. 38, 43, 44 - 49, 69, 75, 82 –85, 121, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України,   господарський   суд, -

                                                                ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити  повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Корпорація “Синтеком” (82400, Львівська область, місто Стрий, вул. Січових стрільців, 22/8, код ЄДРПОУ 30727930)  на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський проектний інститут” (79005, місто Львів, вул. І.Франка, 61, код ЄДРПОУ 07923110) 51924 грн. 00 коп. основного боргу, 1024 грн. 24 коп. пені, 529 грн. 48 коп. державного мита та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 118 грн. 00 коп.

3.          Відстрочити  виконання рішення суду на 1 (один) місяць.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя