Ухвала

від 18.12.2012 по справі 13/337

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2012 р. м. Київ К-19061/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімінвест" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 у справі № 13/337 (22а-2793/09)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімінвест"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 07.07.2008 № 0005522311/0, яким Державною податковою інспекцією позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2008 року у розмірі 1 321 535,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки фахівці відповідача не звернули належної уваги на факт, що від'ємне значення з ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, виникло внаслідок здійсненої оплати та авансових платежів за роботи генпідрядника та підрядників по будівництву індивідуальних житлових будинків та інженерно -технічної інфраструктури у житловому комплексі позивача.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 02.12.2008 позов задовольнив повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що незалежно від того, як затрати на спорудження основних засобів були відображені у бухгалтерському обліку підприємства, сплачена сума ПДВ підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 якого передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, зокрема, мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Київський апеляційний адміністративний суду постановою від 23.03.2010 рішення суду першої інстанції скасував та у задоволенні позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що невірне відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат будівельного виробництва унеможливлює у подальшому виявити загальний обсяг капітальних вкладень незалежно від способу виконання робіт (власними силами чи із залученням будівельно-монтажних організацій (підрядників)), тому позивач не мав права на бюджетне відшкодування, оскільки заявлена сума до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів є меншою ніж обсяги оподаткових операцій за останні 12 місяців.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, позивач послався на те, що відшкодування ПДВ не залежить від того, яким чином затрати на спорудження основних засобів були відображені в бухгалтерському обліку.

Державна податкова інспекція у запереченні на касаційну скаргу Товариства просить суд залишити останню без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як встановлено судами, приймаючи спірне податкове повідомлення -рішення за результатами виїзної позапланової перевірки, висновки якої викладені у акті від 07.07.2008, Державна податкова інспекція виходила з того, що у платника податку відсутнє право на бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 1 321 535,00 грн. через те, що за останні 12 місяців Товариство мало обсяги оподаткованих операцій в сумі 286 737,00 грн., що є меншою, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Також судами встановлено, що позивач у якості замовника облік витрат щодо придбання товарно -матеріальних цінностей для генпідрядних та підрядних робіт здійснював на рахунку 23 "Виробництво", тобто, як у безпосереднього виконавця.

Необхідність правильного документального оформлення господарських операцій безпосередньо випливає з норм Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є основою, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФУ від 30.11.1999 № 291, для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 "Капітальні інвестиції". За дебетом рахунку 15 відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом -їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію необоротних активів).

Таким чином, витрати на придбання необоротних матеріальних активів повинні накопичуватися на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Використання цього рахунка замість рахунка 23 (як у підрядника) пояснюється необхідністю виявлення загального обсягу капітальних вкладень незалежно від способу виконання робіт. На субрахунку 151 також ведуть облік устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансових платежів для фінансування цього будівництва. Обсяг і вартість незавершеного будівництва у таких об'єктів будівництва визначають позасистемним шляхом і відображають у балансі без бухгалтерського запису після здачі заактованих робіт.

Субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких здійснюють на рахунку 10 "Основні засоби" (крім об'єктів будівництва та основного стада).

На субрахунку 205 "Будівельні матеріали" підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, що належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій. На цьому субрахунку не відображають обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми тощо. Витрати на придбання обладнання, що не потребує монтажу, відображають безпосередньо на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" рахунка 15 "Капітальні інвестиції" мірою надходження їх на склад або до іншого місця зберігання.

Устаткування й будівельні матеріали, передані підрядникові для монтажу й виконання будівельних робіт, списують із субрахунку 205 на субрахунок 152 після підтвердження монтажу і використання їх.

Замовники (якщо забудовник виконує будівельні роботи із залученням будівельно-монтажних організацій (підрядників) на підставі договорів будівельного підряду) - по завершенні будівництва і введення в експлуатацію окремих об'єктів мають визначити їхню інвентарну вартість, тобто сукупність витрат на будівництво або придбання об'єктів.

Вартість проектно-кошторисної документації, розробленої проектними організаціями, оплачують замовники із коштів, асигнованих на капітальні вкладення, що обліковуються на рахунку 151 "Капітальне будівництво". По завершенні будівництва об'єкта витрати на оплату проектно-кошторисної документації разом з іншими витратами переносять на дебет рахунка 10 "Основні засоби" або дебет 112 -залежно від вартості такого об'єкта.

Аналогічним чином порівняння з вартісним критерієм відбувається в податковому обліку. Саме в момент введення в експлуатацію необоротного матеріального активу визначається його належність за вартісним критерієм до складу основних засобів чи малоцінних необоротних матеріальних активів.

Якщо у первинних документах допущені помилки, бухгалтер при їх усунення повинен керуватися правилами, передбаченими пунктами 4 і 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", у відповідності до якого виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). При цьому, коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року здійснюється також і за відсутності залишку нерозподіленого прибутку (наявність непокритих збитків). Таке виправлення вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності (п. 5 ПБО 6).

Згідно з п. 9 Методичних рекомендацій щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Мінфіну України від 29.12.2000 № 356, виправлення помилок минулих років підлягає обов'язковому оформленню у місяці виявлення помилки шляхом складання бухгалтерської довідки, в якій зазначається зміст помилки, сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка. В періоді складання бухгалтерської довідки її дані заносяться до регістрів бухгалтерського обліку підприємства.

Крім того, згідно п. 20 П(С)БО 6 інформацію щодо виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах, слід розкривати у примітках до фінансової звітності.

Невиправлені помилки спричиняють невідповідність бухгалтерського обліку, що, в свою чергу, призводить до помилок у прийнятті управлінських рішень та недоплати податків.

Відповідно до абз. 3 пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) отримати відшкодування можуть лише ті платники, які за останні 12 календарних місяців мали обсяги оподатковуваних операцій не менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Враховуючи факти, встановлені у ході податкової перевірки, які не були спростовані Товариством у ході судового розгляду справи, що власних складських приміщень підприємство не мало, земельна ділянка, на якій здійснювалось будівництво, не перебуває у власності Товариства, протягом лютого -березня 2008 року позивачем не здійснювалось придбання або спорудження основних фондів, придбані товарно -матеріальних цінностей для генпідрядних та підрядних робіт обліковувались на рахунку 23 "Виробництво", замість рахунку на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", при цьому, як вбачається з матеріалів справ, Товариством будь -яких виправлень у бухгалтерському обліку не здійснювалось, а обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем внаслідок невірного відображення в бухгалтерському обліку та відповідно у податковому обліку операцій з основними фондами порушено пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є вірним.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімінвест" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 у справі № 13/337 (22а-2793/09) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко