Постанова

від 31.01.2013 по справі 5011-4/5907-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. Справа № 5011-4/5907-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіДанилова Т.Б., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року у справі№ 5011-4/5907-2012 господарського судуміста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електронні карткові платежі" до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про стягнення 69 628, 27 грн. в судовому засіданні взяв участь представники позивача відповідача Яременко Є.С. - директор, наказ № 2 від 29.11.2009 року Ларьков В.І. дов. № 261 від 23.07.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електронні карткові платежі" (далі за текстом - ТОВ "Електронні карткові платежі") звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі за текстом - ПАТ "Родовід Банк") про стягнення за договором № 01/07 про надання послуг з обробки транзакцій платіжних карток в електронній комерції від 27.12.2007 року у сумі 65 215, 98 грн. - основної заборгованості, 4 412, 29 грн. - пені. та 1 641, 00 грн. - судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року у справі № 5011-4/5907-2012 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Електронні карткові платежі" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Електронні карткові платежі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скарго, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року у справі № 5011-4/5907-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Електронні карткові платежі" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року у справі № 5011-4/5907-2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з ПАТ "Родовід Банк" на користь ТОВ "Електронні карткові платежі" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 65 215, 98 грн. - основного боргу, 4 412, 29 грн. - пені.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Родовід Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2012 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 16, 509, 526, 549, 610, 612, 627 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.01.2013 року № 03-05/44 для перегляду в касаційному порядку справи № 5011-4/5907-2012 у зв'язку із зайнятістю судді Першикова Є.В. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Яценко О. В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2007 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ТОВ "Електронні Карткові Платежі" було укладено договір № 01/07 про надання послуг з обробки транзакцій платіжних карток в електронній комерції, предметом якого відповідно до п. 1.1. Договору є надання банку послуг (сервіс) з обробки транзакцій платіжних карток Master Card і Visa в області електронної комерції та надання інших послуг банку та клієнтам банку (торговців) на умовах визначених цим договором.

Згідно п. 1.2. Договору послуги, які надає Компанія Банку, здійснюються на підставі робіт, які виконує CLEARPARK (Бельгія) Компанії.

За умовами п. п. 5.1. - 5.4. сума платежу за підключення до інформаційного центру компанії CLEARPARK становить 175 490 грн., включаючи ПДВ і проводиться в 2 етапи рівними частинами по 87 745 грн. При цьому, перший платіж у розмірі 87 745 гривень, включаючи ПДВ, сплачується банком протягом 10 робочих днів після підписання даного договору, а другий платіж у розмірі 87 745 гривень, включаючи ПДВ, сплачується Банком після успішного завершення тестування надання послуг протягом 5 днів. Платежі, визначенні в п. 4.1.21. та п. 4.1.25., сплачуються Банком протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання до Банку відповідного рахунку.

Згідно положень п. 14.2. Договору у випадку затримки з боку банку платежів у строк, вказаний у п. 5. цього договору, Банк виплачує Компанії пеню у розмірі 0, 1 % від не перерахованої вчасно суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Відповідно до п. 11.1. Договору, угода набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року включно ("Первісний строк"). У кінці цього первісного строку договір автоматично поновив свою дію сторонами на наступні два календарних роки ("подовжений строк").

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.05.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до договору № 01/07 від 27.12.2007 року, а саме, до п. п. 5.1. - 5.3.

12.08.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, згідно з якою було внесено зміни до договору № 01/07 від 27.12.2007 року, зокрема, до пунктів, які регламентують права та обов'язки як позивача, так і відповідача, а також порядок надання певних нових послуг, їх отримання та забезпечення, а також оплату.

Пунктом 15 додаткової угоди № 2 викладено п. 5.4. Договору у наступній редакції: "Оплата за надані компанією послуги торговцю (п. 4.1.28. цього договору проводиться згідно з додатковими угодами до цього договору щодо надання послуг з обміну даними між Торговельною системою торговця та платіжного сервера, після підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), на підставі рахунку-фактуру, наданого банку компанією відповідно до п. 4.1.25. цього договору. Оплата рахунку-фактури здійснюється протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг)".

Також, даною додатковою угодою внесено зміни до пункту 15, який регламентує кількість та зміст додатків до договору.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивач відповідно до умов договору (додаткових угод) на умовах та у строки визначені договором надав відповідачу послуги з обробки транзакцій платіжних карток, а саме: за період з 27.12.2007 року до 31.12.2011 року було надано послуг на суму 2 748 227, 10 грн., а отримано коштів в розмірі 2 683 011, 12 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було оформлено Акт виконаних робіт № 110901 від 25.10.2011 року, який підписано та скріплено печаткою, за період 01.09.2011 - 30.09.2011 року на суму 43 101, 51 грн.

Також, позивачем було оформлено Акт виконаних робіт № 111001 від 31.10.2011 року, який підписано та скріплено печаткою за період 01.10.2011 - 31.10.2011 року на суму 22 114, 47 грн.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ТОВ "Електронні карткові платежі" направило ПАТ " Родовід Банк" письмову Вимогу від 02.02.2012 року та акти виконаних робіт (наданих послуг) № 110901 та № 110901, в якій просило вирішити питання щодо погашення заборгованості і сплати пені. При цьому, у вимозі було зазначено, що з моменту одержання вказаних актів і в разі їх не підписання протягом п'яти днів та направлення другого примірнику позивачу, останній вважатиме дані акти погодженими.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що вищевказана вимога була залишена відповідачем без належного реагування.

Так, апеляційним господарським судом встановлено факт виконання позивачем робіт за спірним договором, а тому у позивача відповідно виникло право вимоги виплати суми заборгованості за актами виконаних робіт та обов'язок відповідача сплатити за виконані послуги.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами Договору, зокрема п. 5.4. (в редакції договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 2), було погоджено, що оплата за надані компанією послуги торговцю (п. 4.1.28. цього договору проводиться згідно з додатковими угодами до цього договору щодо надання послуг з обміну даними між Торговельною системою торговця та платіжного сервера, після підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), на підставі рахунку-фактуру, наданого банку компанією відповідно до п. 4.1.25. цього договору. Оплата рахунку-фактури здійснюється протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року у справі № 6-68цс12.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з обробки транзакцій платіжних карток в електронній комерції, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України та право вимоги сплати грошей за надані послуги.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 65 215, 98 грн. є обґрунтованою, а тому позовні вимоги в частині задоволення суми основної заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 14.2. Договору передбачено, що у випадку затримки з боку банку платежів у строк, вказаний у п. 5. цього договору, банк виплачує компанії пеню у розмірі 0, 1 % від не перерахованої вчасно суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, яким було перевірено розрахунок суми пені, щодо задоволення позовних вимог в частині нарахованої позивачем пені в сумі 4 412, 29 грн.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року у справі № 5011-4/5907-2012 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року у справі № 5011-4/5907-2012 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіТ.Б. Данилова О.В. Яценко