Постанова

від 29.01.2013 по справі 24/204

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 24/204 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. - головуючого, Мачульського Г.М. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідача Вірич С.С. дов. від 28.01.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК" на постановувід 12.11.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 24/204 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН Транс" простягнення 54846,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН Транс" про стягнення 54846,86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року (суддя Шаптала Є.Ю.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Скрипка І.М.) в задоволені позову відмовлено.

Доповідач Волковицька Н.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заявник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального права, які регулюють транспортно-експедиторську діяльність, зокрема статтю 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", статтю 929 Цивільного кодексу України, а також процесуального права, оскільки господарським судом не були прийняті до уваги належні докази щодо відповідальності відповідача по відшкодуванню завданих збитків.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН Транс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року, а касаційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС-СК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАН-Транс" був укладений Договір транспортної експедиції по України № 000035 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов'язання з організації перевезення та експедирування вантажів Замовника різними видами транспорту в межах України, а також з забезпечення виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням та експедируванням вантажів Замовника, у відповідності з договором.

В пункті 1.4 договору визначено, що кожне перевезення оформлюється додатком до договору у вигляді заявки на транспортний засіб, з послідуючим підписанням акта прийому-здачі виконаних робіт та послуг, виставленням рахунку на оплату, податкових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Судами встановлено, що перевезення згідно договору та товарно-транспортної накладної № П1541 від 02.03.11 р., здійснено на транспортному засобі Рено АА 6690 СР (причеп АА 2674 ХТ) Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАН Транс" з пгт. Стоянка, Київської області до пункту призначення м. Дніпропетровська.

04.03.2011 при прийманні товару в місці призначення було встановлено нестачу 20 одиниць техніки, на загальну суму 54846,869 грн., на підтвердження чого було зроблено запис в товарно-транспортній накладній № П 1541 від 02.03.2011 року та засвідчено Актом № 1 від 04.03.2011 року.

Водій Харченко В.І. підписувати Акт нестачі вантажу відмовився без зазначення причин, акт підписано ФОП Полєвим Ю.О.

Звертаючись із позовом позивач просив стягнути збитки завдані йому порушенням відповідачем зобов'язань по договору перевезення.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суди виходили з того, що за змістом статтей 173, 193 Господарського кодексу України, статтей 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно пункту 10.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, при супроводженні вантажу представником замовника на нього покладаються такі обов'язки: приймання вантажу від відправника, охорона, нагляд за кріпленням та укриттям вантажу й запобігання його псуванню і пошкодженню, а також здача вантажу в пункті призначення одержувачу. Експедитори в дорозі повинні суворо виконувати протипожежні правила, правила по охороні праці техніці безпеки.

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, експедитор несе відповідальність за завдані збитки в зв'язку з втратою або пошкодженням вантажу, а також затримку в доставці вантажу, якщо обставини, що визвали цю втрату, пошкодження чи затримку, мали місце під час перебування вантажу у веденні Експедитора.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що прийняття вантажу від позивача, видачу вантажу та його екпедирування до місця розвантаження здійснював представник позивача - експедитор, що підтверджується поясненням водія Харченко В.І., постановою про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки 10-ти телевізорів LCD LG з напівпричепа автомобіля Рено АА 6690 СР (причеп АА 2674 ХТ), та іншими матеріалами справи в зв'язку з чим висновок про відсутність вини перевізника у нестачі вантажу є обгрунтованим.

За таких обставин, враховуючи, що згідно частини 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення, а судами встановлено, що відповідач не прийняв спірний вантаж, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні передбачені частиною 5 вказаної статті належно оформлені документи про прийняття вантажу до перевезення саме відповідачем касаційна інстанція не вбачає підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень.

Посилання позивача на порушення судами приписів статті 929 Цивільного кодексу України та статті 14 Закону України "Про транспортну експедиторську діяльність" касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки з обставин встановлених судами вбачається, що функції експедитора у даному випадку виконував представник позивача (а.с. 66-69).

Будь-яких доказів які наявні в матеріалах та не дослідженні судами позивач не навів, а відтак його заперечення щодо порушення норм процесуального права також не заслуговують на увагу.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року у справі № 24/204 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-СК" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і Г. Мачульський

Л. Рогач