Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а-3905/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3905/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" "Обухівське монтажне управління" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» «Обухівське монтажне управління», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 10 травня 2012 року № 0000702300/1274..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 10 травня 2012 року № 0000702300/1274.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж» «Обухівське монтажне управління»зареєстроване Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 10 травня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 524489.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 28 лютого 2012 року № 99/10/1564, на податковому обліку ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління»перебуває у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області.

В період з 5 квітня 2012 року по 11 квітня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 5 травня 2012 року № 71 проведено позапланову виїзну перевірку ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління»за питань дотримання вимог податкового законодавства при обчисленні податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Електрон Прибор» за період з 1 липня 2011 року по 31 липня 2011 року та ТОВ «Транс Агенство Сервіс» за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 19 квітня 2012 року № 897/220-30389193.

До перевірки позивачем надано первині документи за господарськими операціями з ТОВ «Електрон Прибор», ТОВ «Транс Агенство Сервіс».

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області від 18 січня 2012 року № 31, згідно якого, підписи у документах податкової звітності ТОВ «Електрон Прибор»виконано не директором ОСОБА_5, а іншою особою.

Згідно поданих ТОВ «Електрон Прибор» декларацій, відсутня інформація про трудові ресурси, наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства.

Відповідно до акту обстеження місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності, станом на 27 вересня 2011 року ТОВ «Електрон Прибор»за адресою: Київська область, місто Обухів, вулиця Лермонтова, будинок 2А не знаходиться.

Також, перевіряючими досліджено акт перевірки ТОВ «Транс Агенство Сервіс» від 10 лютого 2012 року № 310/236-36713483, згідно із яким, ТОВ «Транс Агенство Сервіс»не надано до перевірки документів щодо господарських операцій із ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління», а вилучені документи не підтверджують дотримання контрагентом позивача вимог податкового законодавства.

Використавши зазначену інформацію та надані до перевірки первинні документи, відповідач дійшов висновку, що договори між ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління»та ТОВ «Електрон Прибор», ТОВ «Транс Агенство Сервіс» укладені без мети настання реальних правових наслідків та є нікчемними.

У свою чергу, формування показників податкового кредиту за відсутності факту поставки товарів (виконання робіт) є порушенням вимог підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що свідчить про заниження ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління» суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті на 123833,98 грн., в тому числі за березень 2011 року на 30350,63 грн., за липень 2011 року на 93483,35 грн.

На основі висновків акту перевірки, 10 травня 2012 року Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000702300/1274, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління»з податку на додану вартість на 123833,98 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23371,84 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в повному обсязі прийшов до висновку, що органом державної податкової служби не доведено нікчемності укладених позивачем правочинів та наявності порушень, що позбавляють ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління»права на податковий кредит, суд дійшов висновку.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Що стосується, правовідносин позивача з ТОВ «Транс Агенство Сервіс», суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що правочини укладені між ними відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Так з матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2011 року між ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління»та ТОВ «Транс Агенство Сервіс» укладено договір поставки № 140701, згідно умов якого, Постачальник (ТОВ «Транс Агенство Сервіс») зобов'язується поставити, а Покупець (ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління») прийняти та оплатити металопродукцію.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому, факт передачі та оплати товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору поставки № 140701, ТОВ «Транс Агенство Сервіс» передано ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» «Обухівське монтажне управління» металеві листи г/к 10,0 мм. та металеві круги с 8 мм., що підтверджується видатковими накладними від 15 березня 2011 року № ТСВ-400425, від 17 березня 2011 року № ТВС-400467.

Товари отримано уповноваженим представником ТОВ «Транс Агенство Сервіс» за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 15 березня 2011 року № 54.

Транспортування придбаних товарів здійснювалось вантажним автомобілем ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» «Обухівське монтажне управління», що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля: від 15 березня 2011 року № 923372, від 17 березня 2011 року № 923373 та товарно-транспортними накладними від 15 березня 2011 року, від 17 березня 2011 року.

У якості оплати за проданий ТОВ «Транс Агенство Сервіс» товар ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» «Обухівське монтажне управління» перерахувало на користь ТОВ «Транс Агенство Сервіс» грошові кошти у сумі 182103,77 грн., що підтверджується банківськими виписками.

ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж»«Обухівське монтажне управління» отримано від ТОВ «Транс Агенство Сервіс» податкові накладні від 15 березня 2011 року № 400463 на загальну суму 125500,00 грн. в т.ч. ПДВ 20916,67 грн. та від 17 березня 2011 року № 400493 на загальну суму 56603,77 грн., у т.ч. ПДВ 9433,96 грн.

Придбана у ТОВ «Транс Агенство Сервіс» металопродукція передана позивачем на виробництво та використана при виготовленні фільтрів, що підтверджується актами списання товарів на виробництво та матеріальним звітом.

В подальшому, виготовлені з металопродукції фільтри було подано позивачем ТОВ «Вадіс», що підтверджується контрактом від 14 грудня 2011 року № В-11, інвойсом від 24 березня 2011 року № 1, вантажно-митними деклараціями.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою діяльністю «Транс Агенство Сервіс» підтверджуються необхідними документами.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що відносини між позивачем та ТОВ «Електрон Прибор» були здійснені в межах правового поля.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 1 липня 2011 року між ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» «Обухівське монтажне управління» та ТОВ «Електрон Прибор» укладено договір поставки № 772. Відповідно до умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Електрон Прибор») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» «Обухівське монтажне управління») товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити.

Разом з тим, 01 липня 2011 року між позивачем та вказаним контрагентом укладено ще договір оренди №0-44, згідно якого позивач надає в оренду приміщення, потім укладається договір оренди спорядження №0-45 від 01 липня 2011 року, згідно якого позивач передає вказаному контрагенту в оренду спорядження, згідно умов договору оренди кран-балки №0-46 від 01 липня 2011 року та договору оренд автопогрузчика №0-47 позивач передає в оренду ТОВ «Електрон Прибор» вказані спорядження для виконання умов договору поставки №772.

Пізніше між позивачем та ТОВ «Електрон Прибор» укладено договір №49 від 19 липня 2011 року, згідно якого ТОВ «Електрон Прибор» приймає на себе зобов'язання по монтажу резервуарів.

Тобто, позивач укладає договір поставки з контрагентом, а потім забезпечує контрагента фізичними та технічними можливостями для його виконання.

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що договори між ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» «Обухівське монтажне управління» та ТОВ «Електрон Прибор» укладені без мети настання реальних правових наслідків та є нікчемними.

У свою чергу, формування показників податкового кредиту за відсутності факту поставки товарів (виконання робіт) є порушенням вимог підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що свідчить про заниження ДП ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» «Обухівське монтажне управління»суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті на 123833,98 грн., в тому числі за березень 2011 року на 30350,63 грн., за липень 2011 року на 93483,35 грн.

Даний висновок був зроблений відповідачем на підставі наступного.

Згідно з актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Електрон Прибор» з контрагентами від 20.01.2012р. №97/237/33123765 встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство ТОВ „Електрон-прибор" (код ЄДРПОУ 33123765) не знаходиться за юридичною адресою: 08720, Київська область, Обухівський район, м. Обухів вул. Лєрмонтова, 2а. (акт обстеження місцезнаходження суб'єкта господарської діяльності ВПМ ДПІ в Обухівському районі від 27.09.2011р. та довідка про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 27.09.2011р. № 440).

В ході перевірки використана інформація, що міститься в базі даних АРМ "Звіт", АРМ "Аудит", АІС „Облік", АІС „Податки", база даних ТАХ, бази даних «Система автоматизованого співставленням податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»; податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Електрон - Прибор»; додаток №5 „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" до податкових декларацій; та інші документи на підставі яких встановлено наступне. Стан платника ТОВ „Електрон-прибор" (код ЄДРПОУ 33123765) „8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

ВПМ ДПІ в Обухівському районі на виконання наказу №475/ДСК „Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам оптимінізації економіки" та з метою відпрацювання ризикових суб'єктів господарювання, надано 20.01.2012р. висновок щодо наявності ознак „фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Електрон-Прибор» код ЄДРПОУ - 33123765.

За результатами висновку ВПМ ДПІ в Обухівському районі встановлено, що за юридичною адресою: Київська обл., м. Обухів вул. Лермантова, 2а, ТОВ «Електрон-Прибор» не знаходиться, договір оренди приміщення за юридичною адресою - не укладався, опитати ОСОБА_3, (який являється та засновником, директором та головним бухгалтером з січня 2011р. по липень 2011р.) не виявилося за можливе, у зв'язку з його відсутністю на момент виїзду працівниками податкової міліції.

За результатами висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №31 від 18.01.2012р., ОСОБА_4 встановлено, що підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_5., у наступних документах : Старшим оперуповноваженим ВПМ ДШ в Обухівському районі ст. лейтенантом Конончуком Р.В. та ГДПРІ ДШ в Обухівському районі Садовник Т.В., здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ «Електрон-прибор» код ЄДРПОУ - 33123765 та складено акт обстеження місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності від 27.09.2011р. щодо відсутності суб'єкта господарської діяльності за юридичною адресою.

ТОВ «Електрон-прибор» порушено вимоги п.45.2 ст.45 Податкового Кодексу України, а саме: податкова адреса юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що, містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також ст.93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою - місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

ТОВ «Електрон-прибор» до ДПІ в Обухівському районі не подавало звітів 1ДФ за І кв. 2011р., за II кв.2011р., за Шкв.2011р.

Щодо наявності основних виробничих фондів, то в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток встановлено.

За даними Декларації валовий доход, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за І квартал 2011 рік склав 38 420,17 тис. грн. До декларації з податку на прибуток за І квартал 2011р. додаток К1/1 не подано, тобто відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інші основні фонди.

За даними Декларації валовий доход, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за II квартал 2011 рік склав 0,01тис. грн. До декларації з податку на прибуток за II квартал 2011р. додаток АМ не подано, тобто відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інші основні фонди.

За даними Декларації валовий доход, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за III квартал 2011 рік склав 0,01тис. грн. До декларації з податку на прибуток за III квартал 2011р. додаток АМ не подано, тобто відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інші основні фонди.

Подана звітність свідчить про відсутність основних засобів у платника, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

ТОВ «Електрон-прибор» не знаходяться за юридичною адресою, тому жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Електрон-прибор» за січень-липень 2011р. до перевірки не надано, в зв'язку з цим не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Електрон-прибор» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що згідно наданих позивачем договорів, господарські операції між позивачем та ТОВ «Електрон Прибор» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Електрон-прибор» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Електрон-прибор», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Електрон-прибор» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ „Електрон-прибор" (код ЄДРПОУ - 33123765) відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, визначений ст.185 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ „Електрон-прибор" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відповідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту). В даній нормі Закону зазначена підстава, за якої платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, - це відсутність податкових накладних чи митних декларацій (інших подібних документів згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону), які підтверджують сплату ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг).

Однак, докази, на які послався суд першої інстанції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходила з того, що позивач не сплачував податок на додану вартість в оплату вартості робіт (послуг), скільки відсутня товарність вказаних господарських операцій.

Відповідно до п.п.7.4.1п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Позивач підтверджує факт здійснення купівлі-продажу техніки тільки податковими накладними, актами приймання - передачі товару та договорами. Позивачем не надані документи, які підтверджують оплату.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін податковими накладними, актами приймання - передачі товару та договорами, без реального використання в своїй господарській діяльності товару чи послуг чинним законодавством не передбачено.

Фактичне не отримання та подальше не повернення товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Відтак, в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем за перевіряємий період до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості товарів які не придбавались та не використовувалися в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, купівля техніки), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання поставки товарів, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» крім вищезазначених обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Вказана обставина випливає із самої суті поняття податку, як основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи яка згідно Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету такого податку.

Посилання позивача на ту обставину, позивачем було передано в оренду контрагенту приміщення та спорядження для виконання умов договору, колегія суддів не приймає до уваги, так як відсутня економічна обґрунтованісті таких дій позивача.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено факту сплати податку на додану вартість в якості оплати за товар, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що товариством безпідставно сформований податкових кредит, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України на загальну суму 2 070 839 грн.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою позовні вимоги з урахуванням їх уточнень задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року - скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №0000702300 на суму 93483,38 грн. та штрафні санкції у розмірі 18696,68 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж" "Обухівське монтажне управління" відмовити.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 29 січня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.