Постанова

від 23.01.2013 по справі 2а-16209/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2013 року 16:21 № 2а-16209/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Гурської Н.П., відповідача - Шаповала А.О., Каргалика Д.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 000016153010, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 листопада 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» (далі - ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 000016153010.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-16209/12/2670 призначено до судового розгляду на 12 грудня 2012 року.

В судовому засіданні 12 грудня 2012 року оголошувалась перерва до 23 січня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 35234346) зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 26 червня 2007 року (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 371578). Вказане товариство розташоване за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57, літ «Б».

ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27 червня 2007 року за № 72410 та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 100310645 від 18 листопада 2010 року ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» є платником податку на додану вартість з 12 листопада 2010 року (індивідуальний податковий номер 3223434226504).

В період з 25 червня 2012 року по 09 липня 2012 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 35234346) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку поточного (звітного) податкового періоду за травень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 431/1-15-30-35234346 від 16 липня 2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення: абз. «б» п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» завищено заявлену суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2012 року у розмірі 65 010 750 грн.

26 липня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 431/1-15-30-35234346 від 16 липня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 27 липня 2012 року № 5307/10/15-3011, висновки, викладені в акті № 431/1-15-30-35234346 від 16 липня 2012 року залишено без змін.

30 липня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 431/1-15-30-35234346 від 16 липня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 000016153010, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог абз. «б» п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 65 010 750 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 04 жовтня 2012 року № 6374/10/12-114 та від 12 листопада 2012 року № 5107/0/61-12/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач вважає висновки рішень такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а в податковому обліку, що був проведений ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» стосовно перевіряємих операцій, не вбачає жодних порушень чинного законодавства, в зв'язку з чим вважає, що Акт перевірки не може нести жодних правових наслідків.

В своєму позові позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 30 липня 2012 року № 000016153010.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» відмовити повністю.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що згідно з поданою ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податковою декларацією з ПДВ за травень 2012 року та додатками - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 65 011 033 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ): придбання нерухомого майна загальною площею 10 879,4 кв. м., кадастровий номер: 481013630:07:001:0021 /нежитловий об'єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 4/.

Перевіркою операцій з придбання нерухомого майна встановлено, що в травні 2012 року підприємством придбано нерухоме майно загальною площею 10 879,4 кв. м., кадастровий номер: 481013630:07:001:0021 /нежитловий об'єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 4/ згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.05.2012 року та обладнання згідно договору купівлі-продажу від 30.05.2012 року, укладених з ТОВ «ТД Промсервіс» (код ЄДРПОУ 37306354).

Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно виданий Миколаївським міським бюро технічної інвентаризації: номер запису 4716 в книзі 43. Розрахунки з ТОВ «ТД Промсервіс» не проведено, обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 387 622 800 грн., в т.ч. ПДВ 64 603 800 грн., за нерухоме майно; 2 441 700 грн., в т.ч. 406 950 грн. - за обладнання. Відповідно до умов договору розрахунок буде проведено протягом 30 банківських днів, однак станом на момент перевірки термін не настав.

До перевірки не було надано наступних оригіналів документів, що свідчать про право власності нерухомого майна - нежитлового об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 4, а саме: договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.05.2012 року та договору купівлі-продажу обладнання від 30.05.2012 року, укладених з ТОВ «ТД Промсервіс» (код ЄДРПОУ 37306354), витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, загальну оборотно-сальдова відомість, оборотно-сальдові відомості по pax. БО № 631, 361, 28, 15, 10, що свідчать про оприбуткування зазначеного нерухомого майна та обладнання, оригінали податкових накладних від 30.05.2012 року № 1, № 2 на суму ПДВ 64 603 800,00 грн. та 406 950,00 грн. відповідно.

Крім того, згідно аналізу фінансово-господарської діяльності платника та згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК), встановлено, що сума ПДВ у розмірі 65 010 750,00 грн. включена до складу податкових зобов'язань ТОВ «ТД Промсервіс» (код ЄДРПОУ 37306354) відкоригована у бік зменшення податкових зобов'язань на тотожну суму в декларації з ПДВ за травень 2012 року у зв'язку з поверненням товару на користь ТОВ «Фактор капітал» (код ЄДРПОУ 31871186). Зазначеним підприємством подана декларація з ПДВ за травень 2012 року згідно якої нарахована сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 75 771 733 грн.

З матеріалів перевірки вбачається, що станом на дату складання акту зазначена сума до бюджету не сплачена, ТОВ «Фактор капітал» мас стан 9 /направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням/, податкова декларація з ПДВ за травень 2012 року визнана недійсною.

Виходячи з вищевикладеного, сума ПДВ у розмірі 65 010 750,00 грн. включена до складу податкового кредиту ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» неправомірно, у зв'язку з тим, що ТОВ «ТД Промсервіс» (код ЄДРПОУ 37306354) та ТОВ «Фактор капітал» (код ЄДРПОУ 31871186) суми ПДВ до бюджету не сплачували, що свідчить про відсутність джерела сплати.

Окрім цього, з дослідженого в судовому засіданні пояснення, наданого ОСОБА_4 06.09.2012 року ГВПМ ДПІ у Голосіївському районів м. Києва, вбачається, що ОСОБА_4, який під час перевірки рахувався директором підприємства позивача, до діяльності підприємства ніякого відношення не мав, лише періодично (раз на місяць) приїжджав до м. Києва для проставляння підписів на документах, за що в кінці місяця отримував винагороду.

Щодо фінансово-господарської діяльності підприємства позивача, ОСОБА_4 не був обізнаним.

З метою встановлення фактів, судом викликався в якості свідка ОСОБА_4, який в судове засідання не з'явився.

Досліджені в судовому засіданні документи та встановлені факти, дають суду підстави стверджувати, що ОСОБА_4 не мав на меті ведення фінансово-господарської діяльності підприємства позивача, отже таке підприємство вважається недобросовісним платником податків, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Досліджені докази, а саме: договори купівлі-продажу нерухомого майна, обладнання від 30.05.2012 року, акти приймання-передачі нерухомого майна, обладнання від 30.05.2012 року, податкові накладні, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність виконаних робіт саме контрагентами позивача.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Зазначене вище свідчить про те, що висновок відповідача про завищення заявленої суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2012 року у розмірі 65 010 750 грн. є обґрунтованим.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 000016153010 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.01.2013 р.