Ухвала

від 24.01.2013 по справі 2а-6271/10/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6271/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Нафта" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі - Васильківська ОДПІ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Нафта" (далі - ТОВ «Транс Нафта»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Спец-Транс» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року провадження в адміністративній справі в частині стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Спец-Транс» закрито.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову Васильківська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Васильківською ОДПІ 12.06.2009 проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Транс Нафта» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт перевірки №1849-23-112/35282159

Даною перевірко встановлено наступні порушення ТОВ «Транс Нафта»:

- підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007 та 2008 роки на загальну суму 583585,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2008 року 22408,00 грн., за ІІІ квартал 2008 року 559602,00 грн. та за ІV квартал 2008 року 1575,00 грн.;

- підпункти 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 466869,00 грн., в тому числі за червень 2008 року на 16667,00 грн., за липень 2008 року на 1260,00 грн., за серпень 2008 року на 275655,00 грн., за вересень 2008 року на 170837,00 грн. та жовтень 2008 року 2450,00 грн.;

- статті 4, 6, 7, 8, 9, пункт 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34,00 грн.

На підставі акту перевірки Васильківською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25.06.2009 №0000282340/0, №0000292340/0 та від 05.10.2009 №0000432340/1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2011 та набрала законної сили, податкові повідомлення-рішення 25.06.2009 №0000282340/0 та від 05.10.2009 №0000432340/1 визнані нечинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укр-Спец-Транс» та ТОВ «Транс Нафта» 05.08.2008 був укладений договір поставки №117-08/07-Ц, відповідно до умов якого, ТОВ «Укр-Спец-Транс» (продавець) зобов`язувалося здійснити ТОВ «Транс Нафта» (покупцеві) поставку нафтопродуктів на умовах базису поставки СРТ (в редакції Інкотермс 2000).

Факт вчинення зобов`язань за договором поставки №117-08/07-Ц підтверджується належними податковими накладними: №08/06-13 від 06.08.2008, №09/04-9 від 04.09.2008, №09/26-16 від 26.09.2008, №09/26-4 від 26.09.2008, №08/06-14 від 06.08.2008, №08/06-15 від 06.08.2008, які наявні в матеріалах справи.

Приймання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними №РН-0007363 від 26.09.2008, №РН-0007374 від 26.09.2008, №РН-0006728 від 04.09.2008, №РН-0005907 від 06.08.2008, №РН-0005908 від 06.08.2008, №РН-0005909 від 06.08.2008, а також актами приймання-передачі від 06.08.2008 №01-06-08-08, від 06.08.2008 №02-06-08-08, від 06.08.2008 №03-06-08-08, від 04.09.2008 №01-04-09-08, від 26.09.2008 №01-26-09-08, від 26.09.2008 №01-26-09-08 та оплатою товару, які наявні в матеріалах справи.

Оплату за отриманий товар здійснено на рахунок ТОВ «Укр-Спец-Транс», що підтверджується банківськими виписками: від 05.08.2008, від 06.08.2008, від 07.08.2008, від 08.08.2008, від 03.09.2008, від 04.09.2008, від 24.09.2008, від 25.09.2008, від 26.09.2008, від 30.09.2008, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що твердження позивача, зазначене в акті перевірки, про те, що перевізна документація є первинним документом, на підставі яких оформлюється видаткова накладна та акт приймання-передачі товару для здійснення записів до облікових регістрів суперечить чинному законодавству.

Так, відповідно до підпункту 1.1, підпункту 1.2 пункту 1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів та обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторониодержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Отже, перевізна документація є первинним документом, який фіксує безпосередньо факт здійснення господарської операції з перевезення, але вона не є первинним документом для складання видаткової накладної та акту приймання-передачі товару. Видаткова накладна та акт приймання-передачі товару є самостійними первинними документами, які відповідно фіксують факти здійснення господарських операції з відпуску товару і передачі товару від продавця до покупця.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, єдиною підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Щодо посилання податкового органу на скасування реєстрації платника податку на додану вартість контрагента позивача за вказаним договором, колегія суддів зазначає наступне.

На момент виконання зобов`язань згідно отриманих податкових накладних, обґрунтованість віднесення відповідачем до податкового кредиту сум ПДВ, за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При цьому, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Також, позивачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Крім того, штрафні (фінансово-правові санкції), встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України та можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарськими санкцій, зокрема, адміністративно-господарськими санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, звернення з позовом у червні 2010 року з вимогою про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності внаслідок укладення договору поставки №117-08/07-Ц від 05.08.2008, здійснено поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а тому така санкція не може бути застосована до відповідача.

Ваховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, а тому апеляційну скаргу Васильківської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року - без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.