Рішення

від 30.01.2013 по справі 27/5014/2306/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.13 Справа № 27/5014/2306/2012

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Семендяєва І.В., судді Єжова С.С., Зюбанова Н.М., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Акціонерного товариства закритого типу "Кедр", м. Київ

до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" , м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 667 238 грн. 54 коп.

за участю представників сторін :

від позивача: Президент АТЗТ "Кедр" - Анопреєнко Г.Т., витяг з протоколу загальних зборів № 157 від 05.11.2012;

від відповідача: представник - Загорська І.М., довіреність № 1-3/3д-3 від 28.12.2012

Суть пору: позивачем первісно заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 576 245 грн. за період з квітня 2004 року по липень 2009 року, пені у сумі 97 608 грн. 48 коп.

В заяві від 06.11.2012 позивач зазначив, що у позові помилково було зазначені вимоги по стягненню пені замість 3% річних.

Підставою свого позову позивач зазначив неналежне виконання відповідачем рішення господарського суду Луганської області у справі № 16/108 від 14.04.2004.

Відповідач у відзиві просить застосувати до позовних вимог позовну давність, оскільки вважає, що до вимог позивача вже сплинула позовна давність. Також відповідач зазначив, що позивач вже скористався своїм правом на стягнення неустойки з відповідача.

У відзиві від 11.12.2012 відповідач вказав про те, що ним сплачена частково сума основного боргу 50 000 грн. платіжним дорученням № 2006 від 04.08.2006 та 8000 грн. платіжним дорученням № 1399 від 18.07.2011. У цьому відзиві відповідач вдруге заявив про застосування позовної давності, оскільки вважає, що строк позовної давності до вимог позивача сплинув 14.04.2007, тобто через три роки після винесення рішення у справі № 16/108 від 14.04.2004. До цього відзиву відповідач надав копію листа Ровеньківського відділення ПАТ «Промінвестбанк» № 127 від 06.12.2012, в якому зазначено про підтвердження перерахування грошових коштів 04.08.2006 платіжним дорученням № 2006 у сумі 50 000 грн. платником ДП «Ровенькиантрацит», рахунок 26008301230607 одержувачу АОЗТ «Кедр», рахунок 26008401027950 з призначенням платежу «факт отриман ліс дог. 35-06/181гп ПДВ 8333,33».

Відповідач у судовому засіданні 27.11.2012 надав копію платіжного доручення № 1399 від 18.07.2011, в призначенні платежу якого зазначено про погашення суми боргу 8000 грн. за рішенням суду у справі № 16/108 від 14.04.2004. Також відповідачем була надана довідка № 105 від 27.11.20112, в якій відповідач вказав про те, що платіжним дорученням № 2006 від серпня 2006 року було погашено позивачу заборгованість за отримані лісоматеріали у сумі 50 000 грн.

Заявою № 172 від 03.01.2013 позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у сумі 569 972 грн. 91 коп. за період з травня 2004 року по липень 2011 року та 3% річних у сумі 97 265 грн. 63 коп. за період з 15.04.2004 по 31.07.2012, усього ціна позову складає 667 238 грн. 54 коп.

Судом прийнята дана заява до розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 10.01.2013 у справі № 27/5014/2306/2012 у зв'язку зі складністю справи призначена колегія у складі суддів: Семендяєва І.В. - головуючий у колегії, судді Єжова С.С., Зюбанова Н.М., тому розгляд справи починається заново.

За таких обставин, суд розглядає первісно заявлені вимоги позивача з урахуванням заяви останнього № 172 від 03.01.2013 про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 569 972 грн. 91 коп. за період з травня 2004 року по липень 2011 року та 3% річних у сумі 97 265 грн. 63 коп. за період з 15.04.2004 по 31.07.2012, усього ціна позову складає 667 238 грн. 54 коп.

Заявою від 30.01.2013 відповідач просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в:

29.11.2001 сторонами у справі укладений договір № 48, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту надходження товару на станцію призначення.

04.06.2003 сторонами укладено договір поставки № 35-06т, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити товар протягом 30 днів з дня поставки продукції на склад покупця.

На виконання даних договорів позивач у 2003 році поставив відповідачу товар на загальну суму 464 090 грн. 30 коп., який відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 370134 грн. 50 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення заборгованості у сумі 370134 грн. 50 коп., неустойки у сумі 7021 грн. 41 коп., інфляційних нарахувань 10126 грн. 44 коп., річних у сумі 2903 грн. 03 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.2004 у справі № 16/105 позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на користь ЗАТ «Кедр» борг у сумі 370134 грн. 50 коп., неустойку у сумі 7021 грн. 41 коп., інфляційні нарахування 10126 грн. 44 коп., річні у сумі 2903 грн. 03 коп., судові витрати у сумі 1818 грн. 00 коп., а всього 392 003 грн. 38 коп.

Рішення набрало законної сили. На виконання цього рішення позивачу було видано наказ від 30.04.2004 № 16/108.

Оскільки відповідач рішення суду не виконує, це стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 569 972 грн. 91 коп. за період з травня 2004 року по липень 2011 року та 3% річних у сумі 97 265 грн. 63 коп. за період з 15.04.2004 по 31.07.2012, усього ціна позову складає 667 238 грн. 54 коп.

У позові позивач послався на те, що на виконання рішення суду у справі № 16/108 видано наказ від 30.04.2004, який передано до виконавчої служби для примусового виконання. Постановою ВДВС Ровеньківського МУЮ 06.07.2004 відкрите виконавче провадження по виконанню цього наказу суду. Постановою від 20.02.2006 виконавче провадження зупинено у зв'язку з тим, що 28.11.2005 ДП «Ровенькиантрацит» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Даний факт, на думку позивача, не звільняє відповідача від відповідальності за виконання грошових зобов'язань та не забороняє відповідачу самостійно виконувати рішення суду. Однак відповідач заходів по виконанню рішення у справі № 16/108 не вжив, рішення суду не виконав.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки рішення суду у справі № 16/108 відповідачем не виконано, правовідносини сторін та зобов'язання відповідача є не припиненим.

У п. 3 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 вказано, що стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (постанови Вищого господарського суду України від 14.09.2010 № 36/358, від 16.02.2011 № 17/177-10 та постанову Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10).

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 569 972 грн. 91 коп. за період з травня 2004 року по липень 2011 року та 3% річних у сумі 97 265 грн. 63 коп. за період з 15.04.2004 по 31.07.2012, усього ціна позову складає 667 238 грн. 54 коп.

Позивач у позові та своєму розрахунку вказав суму боргу, який рахується за відповідачем згідно рішення господарського суду, 392 003 грн. 38 коп. та зазначив про небажання відповідача розрахуватися за свої невиконані зобов'язання.

Відповідач у судовому засіданні 27.11.2012 надав копію платіжного доручення № 1399 від 18.07.2011, в призначенні платежу якого зазначено про погашення суми боргу 8000 грн. за рішенням суду у справі № 16/108 від 14.04.2004. Отримання даних коштів позивачем визнана.

Також відповідачем була надана довідка № 105 від 27.11.2012, в якій відповідач вказав про те, що платіжним дорученням № 2006 від серпня 2006 року було погашено позивачу заборгованість за отримані лісоматеріали у сумі 50 000 грн.

Позивач надходження суми 50 000 грн. у 2006 році не визнав, зазначив про відсутність відповідних документів у зв'язку зі спливом часу їх збергіння.

На запит суду 03.01.2012 надійшов лист Ровеньківського відділення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" № 130 від 28.12.2012, в якому надано відомість на підтвердження перерахування грошових коштів 04.08.2006 платіжним дорученням № 2006 у сумі 50 000 грн. платником ДП "Ровенькиантрацит", рахунок 26008301230607 ЄДРПОУ 32320704 МФО 304502, одержувачу АОЗТ "Кедр", рахунок 26008401027950, ЄДРПОУ 21600112 МФО 322904, призначення платежу "факт отриман ліс дог. 35-06/181гп ПДВ 8333,33".

В цьому листі вказано, що оригінали документів знищені у зв'язку з закінченням строку зберігання архівних документів (5 років).

Позивач не довів факт неотримання грошових коштів від відповідача у серпні 2006 році в сумі 50 000 грн. Суд вважає, що відповідачем доведено перерахування позивачу 04.08.2006 суми боргу 50 000 грн.

Таким чином, при розрахунку заявлених до стягнення річних та інфляційних втрат позивач повинен врахувати проведені відповідачем оплати: 50 000 грн. - 04.08.2006 та 8000 грн. - 18.07.2011, про що суд зазначав в своїх ухвалах від 11.12.2012, 25.12.2012, 10.01.2013, що позивачем зроблено не було.

Отже, залишок боргу станом на 05.08.2006 становить 342 003 грн. 38 коп., а залишок боргу станом на 19.07.2011 по теперішній час становить 334 003 грн. 38 коп.

До вимог позивача відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач заявив вимоги, як зазначено вище, про стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 569 972 грн. 91 коп. за період з травня 2004 року по липень 2011 року та 3% річних у сумі 97 265 грн. 63 коп. за період з 15.04.2004 по 31.07.2012, усього ціна позову складає 667 238 грн. 54 коп.

Згідно розрахунку позивача, інфляційні втрати ним обчислені за період з травня 2004 року по липень 2011 року, виходячи з суми боргу 392 003 грн. 38 коп., і які складають 569 972 грн. 91 коп.

3% річних обчислені за період з 15.04.2004 по 17.07.2011 у сумі 85 307 грн. 77 коп., виходячи з суми боргу 392 003 грн. 38 коп.; за період з 18.07.2011 по 31.07.2012 у сумі 11 957 грн. 86 коп., виходячи з суми боргу 384 003 грн. 38 коп. (а.с. 140).

Початком строку перебігу позовної давності є дата, з якої особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Підставою свого позову позивач зазначив неналежне виконання рішення господарського суду Луганської області у справі № 16/108 від 14.04.2004.

На виконання цього рішення був виданий наказ № 16/108 від 30.04.2004, і саме з 01.05.2004 рішення суду повинно було виконуватися відповідачем, тому саме з 01.05.2004 почав свій перебіг строк позовної давності для вимог позивача по нарахуванню інфляційних втрат та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України.

Звернення з даним позовом відбулося 07.09.2012 (згідно поштового штемпелю на поштовому конверті, в якому направлено позовну заяву до суду).

Тому до вимог позивача, які заявлені за період до 07.09.2009, застосовується строк позовної давності, оскільки строк позовної давності до вимог за цей період сплинув.

Оскільки у подальшому рішення суду не було виконано в повному обсязі, правовідносини сторін не є припиненими, є такими, що тривають, то у позивача є право на нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення, тому строк позовної даності сплинув лише до вимог позивача, які заявлені за період до 07.09.2009. Тому не приймаються доводи відповідача про те, що строк позовної давності до вимог позивача сплинув 14.04.2007.

Таким чином, належним періодом нарахування інфляційних втрат є період з вересня 2009 року по липень 2012 року, виходячи з суми боргу 342 003 грн. 38 коп., а 3% річних - за період з 07.09.2009 по 18.07.2011, виходячи з суми боргу 342 003 грн. 38 коп., та за період з 19.07.2011 по 31.07.2012, виходячи з суми боргу 334 003 грн. 38 коп.

При визначенні суми боргу, з якої слід обчислювати інфляційні та річні, суд виходить з наступного.

Стягнута сума боргу за рішенням суду у справі № 16/108 складає 392 003 грн. 38 коп., з яких відповідачем сплачено 50 000 грн. платіжним дорученням № 2006 від 04.08.2006 (залишок боргу станом на 05.08.2006 становить 342 003 грн. 38 коп.) та 8000 грн. платіжним дорученням № 1399 від 18.07.2011 (залишок боргу станом на 19.07.2011 становить 334 003 грн. 38 коп.).

Отже, обґрунтованим розрахунком інфляційних втрат є нарахування їх за період з вересня 2009 року по липень 2012 року, виходячи з суми боргу 342 003 грн. 38 коп., нараховані у сумі 62 757 грн. 62 коп., які підлягають до задоволення в цій сумі.

А обґрунтованим розрахунком 3% річних є нарахування їх за період з 07.09.2009 по 18.07.2011, виходячи з суми боргу 342 003 грн. 38 коп., які складають 19 114 грн. 71 коп., та за наступний період з 19.07.2011 по 31.07.2012 (саме цю дату зазначив позивач у своєму розрахунку), виходячи з суми боргу 334 003 грн. 38 коп., які складають 10 388 грн. 46 коп., усього 29 503 грн. 17 коп., які підлягають до задоволення в цій сумі.

Позивач у листі від 19.11.2012 № 160 просить визнати пропущений строк позовної давності для звернення з даним позовом з поважних причин, посилаючись на те, що відповідач відмовився виконувати рішення суду від 14.04.2004 у справі № 16/108, а з 19.12.2005 виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду відносно відповідача зупинено, оскільки останнього включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Ст. 263 ЦК України передбачені підстави, за яких перебіг позовної давності зупиняється, а саме: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Даний перелік є вичерпним і не містить такої підстави зупинення перебігу строку позовної давності у разі зупинення виконавчого провадження або неналежне невиконання відповідачем рішення суду.

Позивач був обізнаний про факт невиконання судового рішення відповідачем, тому строку позовної давності ним пропущений з неповажних причин.

Не приймаються доводи позивача про те, що його вимог застосовується пільговий строк позовної давності, оскільки це суперечить приписам Цивільного кодексу України; не встановлений пільговий строк позовної давності і в Законі України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». До вимог позивача слід застосовувати загальний строк позовної давності

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, частково доведено обґрунтованість заявленого позову, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 62 757 грн. 62 коп., 3% річних у сумі 29 503 грн. 17 коп. У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 507 215 грн. 29 коп., 3% річних у сумі 67 762 грн. 46 коп. відмовити

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Акціонерного товариства закритого типу "Кедр" до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" про стягнення 667 238 грн. 54 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" , м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, ідентифікаційний код 32320704, на користь Акціонерного товариства закритого типу "Кедр", м. Київ, вул. Княжий Затон, б. 14в, кв. 38-40, ідентифікаційний код 21600112, інфляційні втрати у сумі 62 757 грн. 62 коп., 3% річних у сумі 29 503 грн. 17 коп., судовий збір у сумі 1845 грн. 22 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову Акціонерного товариства закритого типу "Кедр" до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" про стягнення інфляційних втрат у сумі 507 215 грн. 29 коп., 3% річних у сумі 67 762 грн. 46 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 04.02.2013 .

Головуючий І.В. Семендяєва

Судді С.С. Єжова

Н.М. Зюбанова