Постанова

від 07.08.2013 по справі 27/5014/2306/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 27/5014/2306/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А., суддів: Полянського А.Г., Ходаківської І.П. розглянувши касаційну скаргуакціонерного товариства закрито типу "Кедр" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі№ 27/5014/2306/2012 господарського суду Луганської області за позовомакціонерного товариства закрито типу "Кедр" додержавного підприємства "Ровенькиантрацит" простягнення 667 238,54 грн. за участю представників сторін:

позивача - Анопреєнко Г.Т.,

відповідача - не з"явились,

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.08.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Кравчук Г.А., судді - Полянський А.Г., Ходаківська І.П.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.01.2013 р. (судді - Семендяєва І.В., Єжова С.С., Зюбанова Н.М.) позов Акціонерного товариства закритого типу "Кедр" до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" про стягнення 667 238 грн. 54 коп. задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на користь Акціонерного товариства закритого типу "Кедр " інфляційні втрати у сумі 62 757 грн. 62 коп., 3% річних у сумі 29 503 грн. 17 коп., судовий збір у сумі 1845 грн. 22 коп. У задоволенні позову Акціонерного товариства закритого типу "Кедр" до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" про стягнення інфляційних втрат у сумі 507 215 грн. 29 коп., 3% річних у сумі 67 762 грн. 46 коп. відмовлено

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 р. (судді - Чернота Л.Ф., Стойка О.В., Шевкова Т.А.) рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2013 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на користь Акціонерного товариства закритого типу "Кедр" інфляційні у розмірі 58 749,10 грн., 3% річних у розмірі 27 641,31 грн. В інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, акціонерне товариство закрито типу "Кедр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.2004 р. по справі № 16/108 стягнуто з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на користь Закритого акціонерного товариства "Кедр" борг у сумі 370 134 грн. 50 коп., неустойку у сумі 7 021 грн. 41 коп., інфляційні нарахування 10 126 грн. 44 коп., річні у сумі 2903 грн. 03 коп., судові витрати у сумі 1818 грн. 00 коп..

Господарським судом Луганської області був виданий наказ від 30.04.2004р. на виконання наведеного рішення суду.

Постановою ВДВС Ровеньківського МУЮ 06.07.2004 р. було відкрите виконавче провадження по виконанню цього наказу суду. Постановою від 20.02.2006 р., виконавче провадження зупинено у зв'язку з тим, що 28.11.2005 р. ДП "Ровенькиантрацит" внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 569 972 грн. 91 коп. за період з травня 2004 року по липень 2011 року та 3 % річних у сумі 97 265 грн. 63 коп. за період з 15.04.2004 р. по 31.07.2012 р., згідно змінених позовних вимог.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Тобто, фактично це є збитками, які сторона зазнала від існуючих в державі інфляційних процесів та в зв'язку з користуванням іншою стороною чужими грошовими коштами, що є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Апеляційним господарським судом враховано що відповідач посилався на копію платіжного доручення № 1399 від 18.07.2011 р., в призначенні платежу якого зазначено про погашення суми боргу 8 000 грн. за рішенням суду у справі № 16/108 від 14.04.2004 р., довідку № 105 від 27.11.2012 р., в якій вказано, що платіжним дорученням № 2006 від серпня 2006 р. було погашено позивачу заборгованість за отримані лісоматеріали у сумі 50 000 грн. Згідно листа Ровеньківського відділення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" № 130 від 28.12.2012 р., надано відомісті на підтвердження перерахування грошових коштів 04.08.2006 р. платіжним дорученням № 2006 у сумі 50 000 грн. платником ДП "Ровенькиантрацит", рахунок 26008301230607 ЄДРПОУ 32320704 МФО 304502, одержувачу АОЗТ "Кедр", рахунок 26008401027950, ЄДРПОУ 21600112 МФО 322904, призначення платежу "факт отриман ліс дог. 35-06/181гп ПДВ 8333,33".

Враховуючи вказані докази перерахування зазначених коштів позивачу, суд правомірно відзначив, що позивач повинен був врахувати проведені відповідачем оплати, тому на момент звернення до суду борг складав 312 134,50 грн.

Разом з цим ДП "Ровенькиантрацит" звернулось до місцевого суду з заявою про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом першої інстанції було застосовано строк позовної давності та враховано пропуск цього строку позивачем з 2004 р. по 2009 р.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що він пропустив строк з поважних причин, оскільки відповідач відмовився виконувати рішення суду від 14.04.2004 р. у справі № 16/108, а з 19.12.2005 р. виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду відносно відповідача зупинено, включенням відповідача до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Статтею 263 ЦК України передбачені підстави, за яких перебіг позовної давності зупиняється, а саме: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Вказаний перелік є вичерпним, а підстави зупинення перебігу строку позовної давності не залежать від зупинення виконавчого провадження або неналежного невиконання відповідачем рішення суду.

Оскільки позивач був обізнаний про факт невиконання судового рішення відповідачем, судами правомірно зазначено, про те, що строк позовної давності ним пропущений без поважних причин.

З огляду на це, судами попередніх інстанцій мотивовано відхилені посилання позивача на положення Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Зупинення виконавчого провадження не зупиняє знецінення грошових коштів, які належать позивачу, проте знаходяться у відповідача; чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Апеляційним господарським судом враховано, що позивачем невірно зроблений розрахунок позовних вимог, тому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що розраховувати інфляційні та 3% річні потрібно із суми боргу, тобто з суми 370 134,50 грн. (враховуючи сплату 50 000,00 грн. та 8 000,00 грн.), а тому позовні вимоги суд задовольнив виходячи із наступного розрахунку: за період з вересня 2009 р. по липень 2011 р., інфляційні - 58 749,10 грн., 3% річних - 17 892,45 грн. За період з липня 2011 р. по серпень 2012 р. інфляційні - 0,00 грн., 3% річних - 9 748,86 грн.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Згідно частини другої ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства закрито типу "Кедр" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року у справі № 27/5014/2306/2012 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Полянський А.Г.

Ходаківська І.П.