Постанова

від 30.01.2013 по справі 7/085-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа№ 7/085-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участю представників:

від позивача - Хлєбніков С.Г. - представник за довіреністю б/н від 01.08.2012 р.;

від відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Продкомплект" на рішення господарського суду Київської області від 29.11.2012 р.

у справі № 7/085-12 (суддя: В.М. Антонова)

за позовом Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продкомплект"

про стягнення 101 236,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.11.2012 р. позовні вимоги Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продкомплект" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Продкомплект" на користь Приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" 92 570,40 грн. - заборгованості, 7 020,00 грн. - пені, 1 646, 33 грн. - 3% річних та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Продкомплект" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Київської області від 29.11.2012 р. у справі № 7/085-12 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, Позивачем було втрачено повноваження, необхідні для укладання договорів на комерційне використання музичних творів, інш., а також право на отримання від відповідача винагороди (роялті) в інтересах ОП «Українська ліга музичних прав». Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх повноважень діяти в інтересах суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, а місцевий господарський суд не витребував їх у Позивача.

Свою позицію скаржник, в особі свого представника, підтримав в судовому засіданні 16.01.13 та просив суд вимоги апеляційної скарги задовольнити, а рішення місцевого господарського суду - скасувати.

Позивач 14.01.2013 надав відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та вважав її необґрунтованою, а отже, просив відмовити в її задоволенні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 розгляд апеляційної скарги відкладався на 30.01.2013.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Повноважний представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 16.01.2013 (а. с. 135).

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливим здійснити перевірку рішення господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності повноважного представника Відповідача (повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду) за наявними матеріалами з урахуванням обов'язку сторін доводити в порядку ст. 33 ГПК України ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та принципів рівності, змагальності закріплених ст. ст. 42, 43 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

01.03.2012 року між Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"(УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продкомплект" було укладено договір № КБР-К35/01/12.

Відповідно до розділу 1 "Преамбула" УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 року та Договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 року є в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань -ОП "Українська ліга музичних прав".

Згідно п. 2.1. договору користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом - твори), а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та закону.

Користувач, у відповідності до п. 2.3 договору, зобов'язується перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше 30 числа кожного місяця за який здійснюється платіж. Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює виплату винагороди за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір.

У разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання по договору, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 2.9 договору у разі невиконання умов договору користувачем, УЛАСП залишає за собою право звернутися до суду з позовом про примусове стягнення роялті, пені, надання звітів, іншої документації зазначеної в даному договорі та сплати штрафу.

Пунктом 3.3. договору визначено, що користувач зобов'язується протягом п'яти днів повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання творів в закладах користувача, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.4. договору він є підставою для здійснення розрахунків. Розрахунки здійснюються з формулюванням: "Виплата винагороди (роялті) за (календарний місяць) згідно договору № (номер договору) від (дата підписання договору). Без ПДВ".

Додатком №1 від 01.02.2012 року до договору сторони погодили перелік закладів в яких користувач здійснює публічне виконання творів.

Відповідно до п. 1 додатку №2 від 01.02.2012 року до договору сторонами погоджено наступний розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання творів: 1.1 Розмір щомісячної винагороди складає 2% (два відсотки) від доходу користувача, але не менше 1 200, 00 грн. (одна тисяча двісті грн. 00 коп.) за кожен заклад користувача зазначений у відповідних додатках до договору.

Загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 15 600,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору (п. 1.2 додатку №2 від 01.02.2012 року до договору).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача, у відповідності до положень п. 3.3. договору, про припинення публічного виконання фонограм в закладах користувача.

У зв'язку з зазначеним господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що публічне виконання відбувалось протягом всього періоду дії договору, а тому відповідач зобов'язаний був сплачувати винагороду, яка узгоджена сторонами у Додатку №2 до договору, за весь період і у повному обсязі.

Однак, в порушення умов договору відповідач лише частково виконав свої обов'язки щодо виплати винагороди, перерахувавши на рахунок позивача 31 200,00 грн., з яких 15 600,00 грн. за лютий 2012 року та 15 600,00 грн. за березень 2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром платіжних документів за фільтром стосовно платежів від ТОВ "Продкомплект" станом на 02.10.2012 року, підписаний генеральним директором та засвідчений печаткою позивача.

Інших доказів виплати відповідачем позивачу винагороди (роялті) відповідно до умов договору сторонами суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 93 600,00 грн. (124 800,00 грн. - 31 200,00 грн.).

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року нарахована пеня в сумі 7 020,00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 2.6 договору у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання по договору, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення пені в сумі 7 020,00 грн. є обґрунтованою, отже, суд першої інстанції правомірно її задовольнив.

Також, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною та складає 1 646,33 грн. за період з 01.04.2012 року по 31.10.2012 року

Посилання ж скаржника в апеляційній скарзі на неукладеність даного договору, судовою колегією не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права» договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між: сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також: інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).»

Відповідно до ч. 1 Статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.»

При цьому досягнення згоди щодо всіх істотних умов може випливати не тільки із самого договору, а також з прямих норм законодавства, які існують і діють, в тому числі, поза волею сторін договору. Так, наприклад, у ч.7 Статті 1109 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у ліцензійному договорі не визначена територія, то дія ліцензії поширюється на територію України, у ч. З Статті 1110 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права, але не більше ніж на 5 років.

Істотною умовою Договору №КБР-К35/01/12, як і будь-якого іншого договору, є його предмет. Предметом зазначеного договору є надання Позивачем Відповідачу невиключної ліцензії на публічне виконання творів, фонограм та зафіксованих у них виконань.

Не зважаючи на те, що у Договорі №КБР-К35/01/12 прямо не згадуються конкретні твори, фонограми та зафіксовані у них виконання законодавством чітко передбачений порядок визначення таких творів, фонограм та зафіксованих у них виконань.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особи, які використовують твори, виконання, програний мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм, програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Таким чином, предмет у Договорі № КБР-К35/01/12 є визначеним і всі істотні умови при укладанні договору дотримані.

Крім цього, факт того, що Договір № КБР-К35/01/12 є укладеним додатково підтверджується тим, що Відповідач прийняв його до виконання. Відповідач здійснював сплату Позивачу винагороду.

Твердження Відповідача, що з 02.03.2012 Позивач втратив повноваження, необхідні для укладання із новими користувачами договорів на комерційне використання музичних творів, інш., а також право на отримання від відповідача винагороди (роялті) в інтересах ОП «Українська ліга музичних прав», спростовуються наступним.

Укладаючи Договір № КБР-К35/01/12 Позивач був організацією колективного управління і діяв на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління №19/2011 від 24 січня 2011 року виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Сфера діяльності організації колективного управління як зазначено у згаданому Свідоцтві: управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Таким чином, організації колективного управління, що мають Свідоцтва про облік організації колективного управління (але не мають Свідоцтва про визначення уповноваженою організацією колективного управління) мають право надати суб'єктам комерційного використання права (невиключні ліцензії) на використання об'єктів як авторських, так і суміжних прав. ПО «Українська ліга авторських та суміжних прав» є організацією колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, а отже мала і має право відповідно до законодавства надати дозвіл особам, що використовують в своїй діяльності об'єкти авторських та /або суміжних прав дозвіл на таке використання, а також отримання від суб'єктів використання плату (роялті) за таке використання.

Отже, судова колегія Київського апеляційного господарського суду констатує, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної сплати винагороди (роялті) у період з квітня 2012 року по жовтень 2012 року доведено позивачем належними і допустимими доказами та не спростовано відповідачем, у зв'язку з цим, висновки суду першої інстанції в цій частині є цілком законними і обгрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, всупереч вимог вказаної норми закону, Відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 29.11.2012 р. у справі № 7/085-12 є законним і обґрунтованим, та таким, що підлягає залишенню без змін.

Керуючись, ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Продкомплект"на рішення господарського суду Київської області від 29.11.2012 р. у справі № 7/085-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 29.11.2012 р. у справі № 7/085-12 залиши без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Верховець А.А.

Судді Доманська М.Л.

Шипко В.В.

Постанова виготовлена та підписана 01.02.2013