Постанова

від 29.01.2013 по справі 5023/4703/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 23» січня 2013 р. Справа №5023/4703/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участі представників сторін:

прокурора - Демченко Д.А., посв. №008003 від 06.10.2012 року,

позивача - Ворожбянов А.М., довір. Від 02.01.2013 року,

відповідача - Ярмак М.Г. - директор, Шишкін О.Ю, довір. Від 01.07.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №33 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року у справі №5023/4703/12

за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,

до Спільного українсько-італійського підприємства «Лінєа Пєскара» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків,

про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року перший заступник прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради збитки у розмірі 154 258,28 грн. за період з 01.07.2009 року по 01.11.2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року у справі №5023/4703/12 (суддя Ольшанченко В. І.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з Спільного українсько-італійського підприємства «Лінєа Пєскара» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Харківської міської ради збитки за період з 17.10.2009 року по 01.11.2011 року в сумі 135033,63 грн. Стягнуто з Спільного українсько-італійського підприємства «Лінєа Пєскара» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 2700,67 грн.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року у справі №5023/4703/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Зокрема, відповідач вказує на те, що Харківською міською радою не було вжито жодних заходів щодо спонукання відповідача оформити право землекористування.

Слід зазначити, що скаржник вважає суму збитків невірною. На думку скаржника, сума збитків повинна бути зменшена як мінімум на суму збитків нарахованих за період з лютого по листопад 2011 року і складатиме 48 539,16 грн., оскільки у лютому 2011 року відповідач звертався до Харківської міської ради із пропозицією укласти договір оренди землі.

До того, ж дії відповідача щодо користування земельною ділянкою, що надана була відповідачу в користування на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №1094 від 27.06.2001 року не можна розцінювати як неправомірне використання земельною ділянкою, що призвело до тимчасового її невикористання Харківською міською радою.

Окрім того, апелянт вважає, що відсутні підстави передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України для відшкодування шкоди, зокрема, відсутня вина та протиправна поведінка відповідача.

Також, на думку скаржника, він не перешкоджав позивачеві використовувати спірну земельну ділянку, не здійснював ніяких протиправних дій.

Харківська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу (вх. №559 від 22.01.2013 року), в якому просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До судового засідання, яке відбулося 23.01.2013 року, з'явилися прокурор, позивач та відповідач, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Прокуратурою міста Харкова проведено перевірку в ході якої встановлено, що СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ використовується земельна ділянка, розташована за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 95, загальною площею 0,0620 га.

Вказана земельна ділянка використовується відповідачем для розміщення та експлуатації нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 335,0 м 2 з обслуговуючими спорудами: Б - сарай, В - сарай, Г - вбиральня, №1-2 - огорожа під магазин по продажу продуктів харчування.

Дані нежитлові приміщення належать відповідачеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 26.10.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бервено Н.І. за реєстровим №1-1283, акту прийому-передачі основних засобів від 28.10.2000 р. та зареєстровані за №1711 згідно реєстраційного посвідчення від 03.11.2000 року.

В ході проведення перевірки встановлено, що між СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ та Харківською міською радою 15.10.2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №1094 від 27.06.2001 року укладено договір №2557 на право тимчасового користування землею. Відповідно до умов зазначеного договору відповідачеві у тимчасове платне користування строком до 01.06.2003 року передано земельну ділянку, площею 0,0620 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 95. Строк дії вказаного договору закінчився 01.06.2003 року і не продовжувався сторонами.

На теперішній час відповідачем право оренди земельної ділянки у відповідності до положень діючого земельного законодавства не поновлено, у зв'язку з чим земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Так, за результатами проведеної перевірки складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Довгалівській, 95 у м. Харкові, відповідно до якого встановлено, що станом на 03.11.2011 року вказана земельна ділянка використовується СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ без правовстановлюючих документів.

Факт неправомірного використання СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ земельної ділянки також підтверджується матеріалами перевірки, що проведена в червні 2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області в ході якої встановлено, що СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ земельна ділянка, розташована за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 95, площею 0,0620 га, використовується без правовстановлюючих документів.

За результатами перевірки Інспекцією складено акт від 06.06.2012 року та на адресу керівника СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ внесено припис №001223 від 06.06.2012 року про усунення порушень земельного законодавства.

В порядку контролю Інспекцією 06.08.2012 року проведено повторну перевірку та стан виконання припису №001223 від 06.06.2012 року. В ході повторної перевірки встановлено, що вимоги припису СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ не виконані.

У зв'язку з встановленими порушеннями, стосовно керівника СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ Ярмак М.Г. складено протокол про адміністративне правопорушення №001711 від 06.08.2012 року за ч. 5 ст. 188-5 КУпАП, постановою від 06.08.2012 року на директора СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ Ярмак М.Г. накладено адміністративне стягнення за ч.5 ст. 188-5 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 765,00 грн.

Керівництво СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ із вчиненням адміністративного правопорушення погодилось, та сплатило штраф, що підтверджується платіжним дорученням №73 від 15.08.2012 року.

СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ продовжує користування спірною земельною ділянкою без правоустановчих документів, однак не сплачує ані податок, ані орендну плату за земельну ділянку по вул. Довгалівській, 95 (площею 0,0620 га), що підтверджується листом Західної МДПІ м. Харкова №10413/10/15-227 від 11.12.2012 року та інформацією ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Згідно акту про визначення збитків №228 від 29.11.2011 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 року №931 неодержаний міською радою дохід за використання СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ земельної ділянки площею 0,0620 га за адресою: вул. Довгалівська, 95, у м. Харкові, за період з 01.07.2009 року по 01.11.2011 року, складає 154258,28 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові частково, керувався ст.ст. 16, 22, 256, 257, 261, 267, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 96, 125, 126, 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України. Рішення мотивовано доведеністю факту порушення відповідачем чинного законодавства щодо використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та застосуванням строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства. Така позиція ґрунтується на наступному.

Приписами ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 126 цього Кодексу визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 №6 зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій підпункту 2.1.).

Таким чином, приступати до використання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності можна лише після прийняття органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність, або в користування та одержання відповідного документа, що посвідчує право на неї.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ фактично використовує спірну земельну ділянку за відсутності правовстановлюючих документів, та згідно інформації ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та листа Західної МДПІ м. Харкова №10413/10/15-227 від 11.12.2012 року СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ податок на землю та орендну плату за земельну ділянку по вул. Довгалівській, 95 (площею 0,0620 га) в 2008-2011 року не сплачує, що свідчить про порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідач, використовуючи спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів в порушення земельного законодавства, позбавляє власника - Харківську міську раду права користуватися земельною ділянкою та одержувати відповідні доходи.

Наведене спростовує доводи апелянта щодо відсутності вини та протиправної поведінки відповідача.

Статтею 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Даним порядком встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом), та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку із тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно із п. 3 постанови відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно з пунктами 2, 4 зазначеного Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольськими міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Пунктом 5.1 Порядку про відшкодування збитків у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 5.4 даного порядку, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (Харківська міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

Відповідно до п. 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Матеріали справи свідчать, що факт протиправної поведінки з боку СУІП «Лінєа Пєскара» у формі ТОВ знайшов своє об'єктивне підтвердження матеріалами перевірки Управління земельних відносин Харківської міської ради та Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області, та наявністю належно складених акту обстеження земельної ділянки від 03.11.2011 року та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.06.2012 року, а також наявністю доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення від 06.08.2012 року, постанови про адміністративне стягнення від 06.06.2012 року, та припису з вимогами усунути порушення земельного законодавства.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правом фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.

Враховуючи доведеність протиправної поведінки відповідача, наявність майнової шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вини, колегія суддів вбачає правові підстави для стягнення збитків з відповідача.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постановах від 14.12.2010 року у справі №59/352-10, від 06.04.2011 року у справі №66/285-10, від 11.01.2012 року у справі №5023/725/11, від 09.02.2012 року у справі №5023/5581/11.

Слід зазначити, що статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки прокурор звернувся до суду із позовною заявою вже після закінчення строку позовної давності, не просив відновити пропущений строк позовної давності і не надав доказів наявності поважних причин його пропуску, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно застосовано за заявою відповідача позовну давність.

За таких обставин, в частині позовних вимог про стягнення збитків за період з 01.07.2009 року по 17.10.2009 року (по день звернення з позовом) в сумі 19224,65 грн. суд першої інстанції правомірно відмовив.

Колегія суддів критично ставиться до посилання апелянта на те, що сума збитків повинна бути зменшена як мінімум на суму збитків нарахованих за період з лютого по листопад 2011 року і складатиме 48 539,16 грн. через те, що у лютому 2011 року відповідач звертався до Харківської міської ради із пропозицією укласти договір оренди землі, оскільки порядок визначення розміру збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».

Відповідно до пункту 5.1 цього Порядку відшкодування збитків у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено переривання періоду нарахування суми збитків за використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування у зв'язку із зверненням особи, яка використовує земельну ділянку із пропозицією укласти договір оренди.

Окрім того, посилання апелянта на те, що Харківською міською радою не було вжито жодних заходів щодо спонукання відповідача оформити право землекористування спростовуються положеннями ст.ст. 123 Земельного кодексу України, якими визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної місцевої державної адміністрації.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року по справі №5023/4703/12 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин справи, що не дає підстав для його скасування.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року у справі №5023/4703/12 без змін.

Повний текст постанови складено 28.01.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.