Постанова

від 27.03.2013 по справі 5023/4703/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 5023/4703/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівДанилової М.В., Швеця В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпільного українсько-італійського підприємства "Лінєа Пєскара" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. у справі№5023/4703/12 Господарського судуХарківської області за позовомПершого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради доСпільного українсько-італійського підприємства "Лінєа Пєскара" у формі товариства з обмеженою відповідальністю простягнення збитків

за участю представників

- позивача:Ворожбянов А.М. (довіреність від 02.01.13р.) - відповідача: 1) Шишкін О.Ю. (довіреність від 01.07.12р.) 2) Ярмак М.Г. (директор) - прокурора:Сайтарли І.М. (посвідчення № 014716), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач), перший заступник прокурора міста Харкова просив стягнути з Спільного українсько-італійського підприємства "Лінєа Пєскара" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) на користь позивача збитки в розмірі 154258,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку під розміщення та експлуатації нежитлової будівлі, з обслуговуючими спорудами, чим завдано позивачу збитків у формі неодержаного доходу за період з 01.07.2009р. по 01.11.2011р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2012р. (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 135033,63 грн. за період з 17.10.2009р. по 01.11.2011р.

У касаційній скарзі та доповненні до неї відповідач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити прийняті рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що вимоги в ній є незаконними та необґрунтованими.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, прокуратурою міста Харкова проведено перевірку в ході якої встановлено, що відповідачем використовується земельна ділянка, розташована за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 95, загальною площею 0,0620 га для розміщення та експлуатації нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 335,0 м 2 з обслуговуючими спорудами: Б - сарай, В - сарай, Г - вбиральня, №1-2 - огорожа під магазин по продажу продуктів харчування, що належать відповідачеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 26.10.2000р.

В ході проведення перевірки встановлено, що між відповідачем та Харківською міською радою 15.10.2001р. укладався договір №2557 на право тимчасового користування землею відповідно до умов якого відповідачу у тимчасове платне користування строком до 01.06.2003р. передавалась земельна ділянка площею 0,0620 га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Довгалівська, 95. Строк дії вказаного договору закінчився 01.06.2003р. і не продовжувався сторонами.

За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Довгалівській, 95 у м. Харкові, відповідно до якого встановлено, що станом на 03.11.2011р. вказана земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів.

Факт неправомірного (без правовстановлюючих документів) використання відповідачем земельної ділянки також підтверджується матеріалами перевірки, що проведена в червні 2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області. За результатами перевірки Інспекцією складено акт від 06.06.2012р. та на адресу керівника відповідача внесено припис №001223 від 06.06.2012р. про усунення порушень земельного законодавства.

В порядку контролю Інспекцією 06.08.2012р. проведено повторну перевірку та стан виконання припису №001223 від 06.06.2012р. В ході повторної перевірки встановлено, що вимоги припису відповідачем не виконані.

У зв'язку з встановленими порушеннями, стосовно керівника відповідача Ярмак М.Г. складено протокол про адміністративне правопорушення №001711 від 06.08.2012р., постановою від 06.08.2012р. на директора відповідача накладено адміністративне стягнення згідно ч.5 ст. 188-5 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 765,00 грн., який відповідачем був сплачений.

Відповідач продовжує користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, однак не сплачує ані податок, ані орендну плату за користування, що підтверджується листом Західної МДПІ м. Харкова №10413/10/15-227 від 11.12.2012р. та інформацією ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Згідно акту про визначення збитків №228 від 29.11.2011р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011р. №931, неодержаний міською радою дохід у зв'язку з використанням відповідачем вказаної земельної ділянки за період з 01.07.2009р. по 01.11.2011р. складає 154258,28 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, а враховуючи, що прокурор звернувся з даним позовом з пропущенням строку позовної давності, про застосування кого заявлено відповідачем, щодо стягнення неодержаного доходу за період з 01.07.2009р. по 17.10.2009р., в стягненні неодержаних доходів за вказаний період в сумі 19224,65 грн. належить відмовити.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судами було встановлено, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою без оформлення прав на неї, без правовстановлюючих документів.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до статті 157 глави 24 цього кодексу відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу.

Як роз'яснив у своїй постанові Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою "Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284 (п. 3.7).

Також, у цій постанові Пленуму роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України (п. 3.8).

Для визначення розміру таких збитків вказаною постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок №284), відповідно до п.1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Як встановлено судами, рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009р. №130/09 затверджено та введено в дію "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю" (далі - Порядок), який згідно статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Пунктом 5.1 Порядку про відшкодування збитків у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 6.1 даного Порядку, визначення сум збитків покладається на комісію по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам.

Як вказувалось вище, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011р. №931 затверджено акт про визначення збитків №228 від 29.11.2011р.

Таким чином, судами встановлено, що відповідач фактично використовував земельну ділянку без оформлення відповідних прав у встановленому порядку, поважних причини, які б перешкоджали здійснити таке оформлення, судам попередніх інстанцій не навів, плату за фактичне користування земельною ділянкою не вносив.

При цьому, за встановлених судам обставин справи, звернення відповідача з письмовою заявою з метою укласти договір оренди земельної ділянки, не змінює юридичних обставин справи щодо обов'язкового платного використання земельної ділянки, що в даних правовідносинах виражається у відшкодуванні збитків у вигляді упущеної вигоди - у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки, та не позбавляє його права у разі наявності перешкод у такому оформленні звернутись з відповідним позовом у суд за захистом своїх прав.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги про стягнення з відповідача неодержаних доходів у формі неодержаної плати за землю за вказаний у судових рішеннях період, є обґрунтованими, оскільки вони відповідають приписам наведених норм права.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спільного українсько-італійського підприємства "Лінєа Пєскара" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. у справі Господарського суду Харківської області №5023/4703/12 - без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді М.В. Данилова

В.О. Швець