Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а-1670/3502/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/3502/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/3502/12

за позовом Семенівського районного центру зайнятості Полтавської області

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Семенівський районний центр зайнятості Полтавської області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми безпідставно виплаченої за період з 25 січня 2008 року по 23 січня 2009 року допомоги по безробіттю у розмірі 13 934,56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ОСОБА_1 реєструючись у Семенівському районному центрі зайнятості як безробітний для отримання відповідного статусу, одночасно був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, що суперечить вимогам Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". За час перебування на обліку в Центрі зайнятості у період з 25 січня 2008 року по 23 січня 2009 року відповідач незаконно отримав матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі 13 934,56 грн.

Постановою Полтавського адміністративного суду від 18 липня 2012 року адміністративний позов Семенівського районного центру зайнятості Полтавської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Семенівського районного центру зайнятості Полтавської області (р/р №37174162103202 в УДКС України у Полтавській області, код 23549616, МФО 831019) суму безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 13 934 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 56 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25 січня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Семенівського районного центру зайнятості Полтавської області із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.

Наказом Семенівського районного центру зайнятості відповідачу надано статус безробітного з 25 січня 2008 року та призначено допомогу по безробіттю.

23 січня 2009 року відповідач був знятий з обліку в Центрі зайнятості, у зв'язку з чим йому припинено виплату допомоги по безробіттю.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до Центру зайнятості відповідач мав статус приватного підприємця, тож при зверненні до Семенівського районного центру зайнятості ОСОБА_1 у заяві про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю зазначив неправдиві відомості про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що й призвело до незаконного отримання ним допомоги по безробіттю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача незаконно виплачених йому коштів в розмірі 13934,56 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до ч.2 ст. 12 вищезазначеного Закону функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Як свідчать письмові докази, ОСОБА_1 був зареєстрований як безробітний у Семенівському районному центрі зайнятості з 25 січня 2008 року по 23 січня 2009 року (а.с. 20 - 22).

Згідно з п.п."б" п.3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. №60/62, (далі - Порядок №60/62) перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості, зокрема шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України від 07.12.2005 р. №121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005р. №23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 р. №368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.12.2005 р. за №1523/11803.

Я свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 13 грудня 2004 року до державного реєстру включено відомості про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (номер запису 2 579 017 0000 000051) (а.с. 17).

18 жовтня 2007 року до державного реєстру внесено запис щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності (номер запису 2 579 005 0002 000051), а 24 квітня 2008 року державним реєстратором внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням (номер запису 2 579 006 0003 000051) (а.с. 18).

У відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. №755-ІV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття нею рішення про припинення підприємницької діяльності.

Згідно з п. 2 ч. 15 ст. 47 цього ж Закону (в редакції, що діяла на час вчинення спірних відносин) датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Як підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням внесено 24 квітня 2008 року.

Таким чином, на момент звернення до Центру зайнятості ОСОБА_1 залишався приватним підприємцем, незалежно від того, отримував він доходи від підприємницької діяльності чи ні.

Згідно із Законом України "Про зайнятість населення" підприємці належать до зайнятого населення, а тому для набуття статусу безробітного ОСОБА_1 потрібно було скасувати свою реєстрацію як підприємця шляхом внесення до державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Отже, при зверненні до Семенівського районного центру зайнятості ОСОБА_1 у заяві про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю зазначив неправдиві відомості про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що й призвело до незаконного отримання ним допомоги по безробіттю.

Згідно з пунктом 6 Порядку №60/62 у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону №1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно розрахунку Семенівського районного центру зайнятості за період перебування на обліку ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю у розмірі 13 934,56 грн.

Семенівським районним центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо вжиття заходів по поверненню коштів у сумі 13 934,56 грн., виплачених ОСОБА_1.

Однак відповідачем не надано доказів ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції про повернення коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Окрім цього, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Полтавським окружним адміністративним судом порушено вимоги п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з порушенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Таким чином, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя визнав причини пропуску строку звернення до суду Семенівського районного центру зайнятості Полтавської області поважними.

Також, доводи апелянта про необхідність закриття провадження у справі є помилковими, оскільки позивач не обмежений в праві на повторне звернення до суду з заявою про поновлення строку на звернення до суду, якщо вважає, що причини ним пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. по справі № 2а-1670/3502/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2012р. по справі № 2а-1670/3502/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.