Постанова

від 30.01.2013 по справі 12/5025/468/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 12/5025/468/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоХрипуна О.О., суддівБарицької Т.Л., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у справі№12/5025/468/12 господарського суду Хмельницької області за позовомзаступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі: 1. Хмельницької міської ради; 2. Управління комунального майна Хмельницької міської ради; 3. Житлово-комунальної контори "Будівельник"; доПриватного підприємства "С. Медіа-Центр" простягнення 4 530,23 грн. заборгованості по орендній платі, 3 226,46 грн. заборгованості по експлуатаційних витратах, 4 400,82 грн. заборгованості по електроенергії, 413,69 грн. заборгованості по земельному податку, 413,69 грн. пені, 16607,12 грн. неустойки за використання нежитлового приміщення без договору оренди та зобов'язання звільнити займане нежитлове приміщення площею 111,6 кв.м. по вул. Кам'янецькій, 74 в м. Хмельницький в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача 1 повідомлений, але не з'явився; - позивача 2 повідомлений, але не з'явився; - позивача 3 повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; - прокуратури Зузак І.О.; Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 24.01.2013 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа, та сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Барицька Т.Л., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.07.2012 у справі №12/5025/468/12 (суддя Шпак В.О.) частково задоволений позов заступника прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (надалі позивач 1), Управління комунального майна Хмельницької міської ради (надалі позивач 2), Житлово-комунальної контори "Будівельник" (надалі позивач 3) до Приватного підприємства "С. Медіа-Центр" (надалі відповідач); за рішенням стягнуто з відповідача 4 530,23 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 3 226,46 грн. заборгованості по експлуатаційних витратах, 352,12 грн. заборгованості по земельному податку, 386,56 грн. пені, 16 607,12 грн. неустойки за використання приміщення без договору оренди; зобов'язано відповідача звільнити нежитлове приміщення та передати його позивачу 3; в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 27,13 грн. та 4 400,82 грн. заборгованості по сплаті за електроенергію в позові відмовлено; в частині позову в інтересах держави в особі позивачів 1 та 2 відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 (судді: Мельник О.В., Грязнов В.В., Савченко Г.І.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано частково, а саме: в частині стягнення з відповідача неустойки за використання нежитлового приміщення без договору оренди та в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Заступник прокурора Хмельницької області, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення місцевого господарського суду, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового рішення у даній справі, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимоги заступника прокурора в інтересах держави в особі позивачів 1-3 (з урахуванням уточнень позовних вимог) про стягнення з відповідача 4 530,23 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 3 226,46 грн. заборгованості по експлуатаційних витратах, 4 400,82 грн. заборгованості зі сплати за електроенергію, 352,12 грн. заборгованості зі сплати земельного податку, 413,69 грн. пені, 16 607,12 грн. неустойки за користування нежилим приміщенням без договору оренди, а також про зобов'язання відповідача звільнити займане нежитлове приміщення.

Обґрунтовуючи підстави даного позову в частині майнових вимог, прокурор посилається на те, що всупереч умов договору оренди майна (нерухомого або іншого), що належить до комунальної власності від 27.11.2009, відповідач, як орендар за цим договором, систематично порушував його умови в частині сплати орендної плати, експлуатаційних витрат, за користування електричною енергією та земельного податку, що й спричинило подання даного позову. В частині немайнової вимоги про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, яке є предметом вказаного договору оренди, прокурор послався на те, що договір припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, а саме: 08.10.2011, однак, відповідач не виконує свого обов'язку звільнити безпідставно зайняте ним приміщення.

Судами двох інстанцій встановлено, що 27.11.2009 між позивачем 2 (орендодавець за договором), позивачем 3 (балансоутримувач, отримувач коштів за договором) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності та знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам"янецька, 74 (надалі спірне майно/орендоване майно).

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата перераховується отримувачу коштів (позивач 3) до 25 числа поточного місяця на обумовлений договором рахунок.

Згідно з п. 5.4. договору орендар (відповідач) зобов'язаний сплачувати в повному обсязі орендну плату до 25 числа поточного місяця.

Крім того, як встановили суди 27.11.2009 між позивачем 3 та відповідачем був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна (приміщення), відповідно до п. 1.1. якого балансоутримувач (позивач 3) забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою Камінецька, 74, м. Хмельницький.

Оплата експлуатаційних витрат нараховується на підставі методики розрахунку ставки експлуатаційних витрат, затвердженої рішенням міської ради №757 від 27.09.2001 та визначається шляхом множення ставки експлуатаційних витрат в розмірі 0,56 грн. без ПДВ за 1 кв.м. на площу приміщення, яким користується користувач, що складає суму 75,00 грн. в місяць в т.ч. ПДВ 12,50 грн. (п. 2.1. договору). Розмір експлуатаційних витрат за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру експлуатаційних витрат за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (п. 2.2. договору). Оплата податку на землю визначається на основі щорічної грошової оцінки земельної ділянки (п. 2.3. договору). Не пізніше15 числа наступного за звітним вносити плату на експлуатаційні витрати та податок на землю згідно виставлених рахунків (п. 2.4. договору). Протягом строку дії договору орендар виплачує: - затрати по центральному опаленню з розрахунку договір з тепломережею грн. в місяць; - затрати за використану електроенергію з розрахунку згідно лічильника грн. в місяць; - затрати за використану воду з розрахунку договір з водоканалом грн. в місяць з 1 співробітника; - затрати по каналізації з розрахунку договір з водоканалом грн. з 1 співробітника (п. 2.6. договору).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши вищенаведені обставини справи (умови договору), перевіривши представлені розрахунки заборгованості зі сплати орендної плати, заборгованості по експлуатаційних витратах та зі сплати земельного податку, керуючись вищенаведеними нормами, прийшли до правомірного висновку про їх задоволення у заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Згідно з п. 3.5. договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 1% від суми заборгованості з урахуванням індексу індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Таким чином, заявлена до стягнення пеня, нарахована на розмір заборгованості зі сплати орендної плати та перерахована місцевим господарським судом і зменшена на 27,13 грн. у зв'язку з невірним її розрахунком, правомірно стягнута судом першої інстанції, що, відповідно, правомірно підтримано апеляційним господарським судом.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України унормовано, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Як вказувалося вище, отримувачем коштів за вказаними вище договором оренди та договором про відшкодування витрат балансоутримувача є позивач 3 (ЖКК "Будівельник"), а тому, висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача вищевказаних сум саме на користь позивача 3 є вірним.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав не погодитися із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати за електроенергію, адже, як вказувалося вище, п. 2.6. договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна передбачено, що протягом строку дії договору орендар виплачує, зокрема, затрати за використану електроенергію з розрахунку згідно лічильника грн. в місяць; в той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази (покази лічильника) про кількість використаної відповідачем електричної енергії за спірний період.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки, заявленої до стягнення на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та в частині зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, розглядаючи вказані вимоги, місцевий господарський суд встановив, що строк дії договору оренди припинився 08.10.2011 у зв'язку із закінченням терміну на який його було укладено; крім цього, як зазначив суд першої інстанції, позивач 2 (орендодавець за договором оренди) листами №88 від 09.09.2011 та №157/1 від 02.11.2011 повідомив відповідача про припинення договору саме 08.10.2011 та запропонував, спочатку, звернутися із заявою про продовження строку оренди (лист №88), а потім - про звільнення орендованого приміщення (лист №157/1).

Відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі, зокрема, закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.3. договору оренди визначено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу; майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі; обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно.

В той же час, як зазначив місцевий господарський суд, не зважаючи на припинення строку договору оренди 08.10.2011, відповідач (орендар) не повернув у встановленому договором порядку майно та продовжує його використовувати, а тому, вимога про зобов'язання відповідача звільнити спірне майно підлягає задоволенню, так само як і вимога про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (в даному випадку - 16 607,12 грн.), заявлена на підставі ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду у вказаних частинах, не погодився із такими його висновками, та встановив, що договір оренди є продовженим на той самий строк на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що унеможливлює задоволення таких позовних вимог як зобов'язати відповідача звільнити спірне майно та стягнути з нього неустойку на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, з чим погоджується й суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Аналогічні приписи містяться в ст. 284 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 ЦК України унормовано, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він вважається продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, як вірно зазначив апеляційний господарський суд, заявляючи таку позовну вимогу як зобов'язати виселити орендаря з приміщення у зв'язку з закінченням строку договору, особа має довести факт надсилання (вручення) відповідного листа-заяви про припинення договору орендарю.

В той же час, як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись із відповідною вимогою та надаючи до суду листи про припинення дії договору оренди, адресовані орендарю, позивач 2 мав довести факт їх надсилання орендарю (поштова квитанція, фіскальний чек, список згрупованих відправлень, тощо), чого останнім зроблено не було і на що не звернув уваги місцевий господарський суд; факт наявності існування в матеріалах справи таких листів не свідчить про обізнаність з ними відповідача (орендаря) в установлені законом строки, що свідчить про продовження договору оренди на той самий строк, на який він був укладений, а також про неможливість стягнення з орендаря неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, адже застосування вказаної норми є правомірним у разі припинення дії договору оренди та користуванням річчю після такого припинення; в даному ж випадку, як вірно встановив суд апеляційної інстанції - договір оренди є продовженим.

Доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до довільного тлумачення скаржником приписів ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що не є правовою підставою для її скасування; при цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у справі №12/5025/468/12 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді: Т.Л. Барицька

О.А. Кролевець