Постанова

від 23.11.2006 по справі 12/390-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/390-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23 листопада 2006 р.                                                                                               Справа № 12/390-06

за позовом Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції (22500, Вінницька обл., м. Липовець, вул. Леніна, 84-а)

до  Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Нападівська»(Вінницька обл., Липовецький р-н, с. Нападівка, ідент. код 32292489)

про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу на суму 17000,83 грн.

Суддя                                        М. Кожухар

Секретар судового засідання  Т. Геєчко

Представники:

позивача       - Годун К.О. - за дорученням

відповідача   -  Рябчинський О.Ю. -  за дорученням

ВСТАНОВИВ:

       Заявлено позов про примусове стягнення на підставі пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 17000,83  грн. по штрафних санкціях, застосованих рішеннями № 00000152301/0 від 13.10.2005 р. та № 0000232301/0 від 10.07.2006 р.

       Відповідач проти позову заперечив, посилаючись зокрема на те, що заявлена до стягнення сума є адміністративно-господарським штрафом, а не податковим боргом в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також ним подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки ця справа непідвідомча адміністративному суду.

       В судовому засіданні представники сторін, відповідно, позовні вимоги та заперечення на позов підтримали.

      З їх пояснень та наданих матеріалів суд вбачає таке.

      Рішеннями форми «С»№ 00000152301/0 від 13.10.2005 р. та № 0000232301/0 від 10.07.2006 р. до відповідача застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумах, відповідно, 23311,98 грн. та 3384 грн., які відповідачем частково сплачені. До стягнення як податкового боргу пред'явлено 17000,83 грн.

       Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

       Доводи відповідача щодо непідвідомчості даної справи адміністративним судам суд вважає помилковими.

       Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

       Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

       Частинами 3, 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено КАС України. Юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у встановлених випадках.

       Частиною 4 ст. 50 КАС України і зокрема пунктом 5 цієї частини встановлено, що юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних повноважень, у випадках, встановлених законом.

        Право податкового органу на звернення до суду з позовом про стягнення з платників податкового боргу встановлено зокрема пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та випливає з його функцій контролюючого органу, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

       З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

       Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-Ш (далі –Закон № 2181-Ш) він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначають процедуру оскарження дій органів стягнення.

      Статтею 2 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»встановлено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

       Згідно з положеннями пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-Ш за рішенням  суду стягуються активи  платника  податків   в рахунок погашення його податкового боргу.

       Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-Ш податковим  зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

       Податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-Ш).

       При цьому штрафними санкціями, які входять до складу податкового боргу є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п. 1.5 ст. 1 Закону № 2181-Ш).

       Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін рішеннями № 00000152301/0 від 13.10.2005 р. та № 0000232301/0 від 10.07.2006 р. до відповідача застосовані штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а не за порушення правил оподаткування.

       Виходячи з аналізу вище наведених положень законодавства, суд приходить до висновку, що штрафні санкції за порушення норм  регулювання обігу готівки не є податковим боргом в розумінні Закону № 2181-Ш і норми цього Закону на правовідносини щодо стягнення таких штрафних санкцій не розповсюджуються.

        З урахуванням наведеного, позов з наведених у ньому підстав задоволенню не підлягає.

        Керуючись розділом VII, ст.ст. 70,71,86,160,162,163,167,255,257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

         В задоволенні позову відмовити.

        Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

        Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

       У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                              М. Кожухар

Повний текст постанови складено 24.11.2006 р.