Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а-1670/8095/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8095/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Сировні Я.А.,

за участю представника позивача - Ярошенко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Мрія" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2012 року Фермерське господарство "Мрія" (далі - ФГ "Мрія", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Лохвицька МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000282251 від 05 жовтня 2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновку податкового органу щодо порушення ФГ "Мрія" приписів статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 125, 126 Земельного кодексу України, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, пунктів 8 1 .1, 8 1 .2, 8 1 .6 статті 8 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) та відповідно неправомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач наголошує, що він є сільськогосподарським товаровиробником і перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ, який не передбачає сплати цього податку до бюджету. Також ФГ "Мрія" зауважує, що податкове законодавство не пов'язує можливість перебування господарюючого суб'єкта на спеціальному режимі оподаткування ПДВ із наявністю зареєстрованих договорів на право користування земельними ділянками, оскільки визначальним чинником є відсоткове співвідношення виробленої сільськогосподарської продукції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що перевіркою дотримання ФГ "Мрія" вимог податкового законодавства встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з втратою позивачем права на спеціальний режим оподаткування ПДВ, оскільки ним використовувалися у господарській діяльності земельні ділянки за договорами оренди, які не були зареєстровані у Центрі державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

У судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ФГ "Мрія" (ідентифікаційний код 13965443) зареєстроване як юридична особа Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області 03 вересня 1996 року (а.с.6, т.1), місцезнаходження: Полтавська область, с. Погарщина, 37230. Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ НБ №045478 (а.с.8), дата реєстрації платником ПДВ 20 лютого 2008 року, дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01 січня 2009 року, дата початку дії свідоцтва 20 листопада 2012 року, Перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД: надання послуг рослинництва, облаштування ландшафту; вирощування зернових та технічних культур; розведення свиней.

З 05 вересня 2012 року по 13 вересня 2012 року працівниками Лохвицької МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФГ "Мрія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року результати якої оформлено актом від 20 вересня 2012 року №106/22/13965443 (а.с.14-46, т.1).

Висновком акту перевірки встановлено порушення:

- статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 125, 126 Земельного кодексу України, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, пунктів 8 1 .1, 8 1 .2, 8 1 .6 статті 8 1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ всього у сумі 310 378,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року в сумі 11 374,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 3 440,00 грн., за січень 2010 року в сумі 5 051,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 305,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 15 227,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 274 981,00 грн.;

- статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 125, 126 Земельного кодексу України, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, пунктів 8 1 .1, 8 1 .2, 8 1 .6 статті 8 1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено ПДВ в сумі 18 373,00 грн., в тому числі за липень 2009 року в сумі 697,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 2 963,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 2 417,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 379,00 грн., за червень 2010 року в сумі 11 917,00 грн.;

- пункту 8.11 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 209.2, 209.6 статті 209, пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України, пункту 15 розділу ХХ (Перехідні положення) Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми ПДВ, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника 1 003 451,00 грн., в тому числі за серпень 2009 року в сумі 28 318,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 21 776,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 12 827,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 1 404,00 грн., за січень 2010 року в сумі 5 063,00 грн., за березень 2010 року в сумі 265,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 21 333,00 грн., за липень 2010 року в сумі 14 035,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 18 441,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 31 927,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 283 497,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 44 499,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 25 063,00 грн., за січень 2011 року в сумі 14 918,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 39 666,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1 548,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 20 326,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 58 576,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 26 250,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 177 848,00 грн., за березень 2012 року в сумі 86 812,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 68 971,00 грн.

Також у відповідності до підпункту "б" пункту 308.6 статті 308 Податкового кодексу України ФГ "Мрія" зобов'язано перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

На підставі зазначеного акту Лохвицькою МДПІ 05 жовтня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000282251 (а.с. 13, т.1), яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 365 877,50 грн. (292 702,00 грн. - за основним платежем, 73 175,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що ФГ "Мрія" відображало податкові зобов'язання та податковий кредит шляхом подання до податкового органу двох декларацій. Зокрема підприємством подавалася декларація по ПДВ скорочена, в якій відображаються податкові зобов'язання і податковий кредит по поставленим ним сільськогосподарським товарам (послугам), що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченого (нарахованого) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Також позивачем подавалася декларацію з ПДВ загальна, по операціях з поставки продукції не власного виробництва, по операціям з продажу підакцизних товарів, за якою позитивне значення суми ПДВ перераховується до державного бюджету, а від'ємне відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Для здійснення своєї господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, ФГ "Мрія" використовує земельні ділянки, які орендує у фізичних осіб (пайовиків). Всього протягом періоду, що перевірявся позивач орендував земельні ділянки на території Безсалівської сільської ради. Також використовувалися землі, які перебували у власності ФГ "Мрія" на підставі державного акту на землю на території Погарщанської сільської ради.

При проведенні перевірки встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина з яких не пройшла державної реєстрації.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення взято висновок перевірки про виробництво ФГ "Мрія" продукції на землі, використання якої не ґрунтується на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди, а тому питома вага продукції, виготовленої на власних землях та землях договори оренди яких посвідчені у відповідності до вимог законодавства менша 75%, що виключає можливість використання господарюючим суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

Суд вважає, що відповідач надав невірну правову оцінку фактичним обставинам справи та неправомірно прийняв спірне податкове повідомлення - рішення, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 8 1 .1 статті 8 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1 .6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8 1 .6 статті 8 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 8 1 .2 статті 8 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України.

Так згідно зі статтею 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування (пункт 209.1).

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (пункт 209.6).

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (пункт 209.2).

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлено статтею 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Зокрема в абзаці 1 частини першої вказаної статті зазначено, що особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

У відповідності до частини першої статті 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

Аналогічні норми містить і Податковий кодекс України.

Зокрема згідно з пунктом 301.1 Податкового кодексу України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Статтею 302 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75% загального обсягу доходу суб'єкта господарювання. При цьому господарюючий суб'єкт повинен буде підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва. Для визначення зазначеної частки враховується дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

Відповідно до приписів Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" та Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Разом з тим законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Водночас Закон не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

На підтвердження факту користування земельними ділянками для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції позивачем надано державний акт на право користування землею (а.с.169-170, т.2), довідки Відділу Держкомзему у Лохвицькому районі Полтавської області про кількісний стан земель, закріплених за ФГ "Мрія" (а.с.171-176, т.2), довідки видані Безсалівською сільською радою про наявність земель, які знаходяться у користуванні на умовах оренди (а.с.177, 179, т.2), довідку щодо кількісного обліку земель згідно державної статистичної звітності по формі 6-зем та даних державного реєстру по ФГ "Мрія" (а.с.178, т.2) та договори оренди землі з фізичними особами (пайовиками) (а.с.47, т.1 - а.с.168, т.2).

Разом з тим варто зауважити, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою. Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника. Враховуючи пріоритетність застосування норм податкового законодавства перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею. У свою чергу, податкове законодавство не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки. Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75%, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" та Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні. Таким чином, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції.

Щодо частки сільськогосподарського товаровиробництва, відповідач визнав право позивача перебувати платником фіксованого сільськогосподарського податку, так як питома вага вартості сільськогосподарських товарів становила не менше як 75% вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних періодів сукупно, на підтвердження чого ФГ "Мрія" надано свідоцтво №200083557 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ та довідку №783/10/15-041 від 11 липня 2012 року (а.с.180, т.2) виданою Лохвицькою МДПІ в підтвердження того, що позивач в 2012 році являється платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Враховуючи те, що позивачем виконана обов'язкова вимога (мінімальний розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва) для перебування на обліку платника фіксованого сільськогосподарського податку, а не проведення державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки (з незалежних від господарюючого суб'єкту обставин) не є підставою для позбавлення позивача такого статусу, Лохвицькою МДПІ неправомірно зроблено висновки про заниження ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції до ФГ "Мрія".

Окрім того суд зауважує, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи вищевикладене та зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ, суд не знаходить порушень правил зайняття господарською діяльністю в діях ФГ "Мрія" у перевіряємий період та приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим таке підлягає скасуванню.

Таким чином позов належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби №0000282251 від 05.10.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Мрія" (ідентифікаційний код 13965443) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 146 грн.00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2013 року.

Суддя Є.Б. Супрун