Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-21337/09/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/2311/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -Ленінська МДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010

у справі № 2а-21337/09/1270

за позовом Ленінської МДПІ

до приватного підприємства "ВКФ "Стальдизайнмодерн" (далі -Підприємство)

про припинення юридичної особи.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Ленінська МДПІ звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про: визнання недійсним запису від 27.10.2006 за номером 1 382 102 0000 011373 про державну реєстрацію Підприємства; припинення юридичної особи відповідача та визнання недійсним його свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ з моменту видачі.

Постановою названого суду від 01.06.2009 позов задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині недійсним свідоцтва Підприємства про реєстрацію платником ПДВ з моменту видачі із закриттям провадження у справі в цій частині; в решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Ленінська МДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Ленінської МДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало те, що ОСОБА_1, який є засновником та єдиним учасником Підприємства, не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності відповідача та зареєстрував його за своїми паспортними даними на прохання чоловіка на ім'я Євген за грошову винагороду.

Частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством, якими є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

З огляду на те, що компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини у сфері оподаткування, то передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»право органів державної податкової служби звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розглядати у розрізі виконання цими органами функцій на реалізацію своєї владної компетенції.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, або ж у випадку здійснення діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування.

В даному разі податковою інспекцією не наведено доводів щодо здійснення відповідачем діяльності, безпосередньо спрямованої на ухилення від оподаткування. У позовній заяві Ленінська МДПІ зазначає про своєчасне звітування Підприємством до контролюючого органу. Як на підставу позовних вимог позивач послався на порушення закону, допущені при створенні юридичної особи відповідача, які не можна усунути.

За змістом пункту 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, а частиною другою цієї ж статті Кодексу обумовлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Таким чином, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КАС) державні органи можуть звертатися до адміністративних судів з позовними вимогами лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 КАС також передбачено, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

При цьому пунктом частини четвертої статті 50 КАС встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

У свою чергу, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а також іншими законодавчими актами, не передбачено право органів державної податкової служби на звернення із позовами про визнання недійсним запису про державну реєстрацію з будь-яких підстав.

Враховуючи наведене, позовні вимоги податкової інспекції про визнання недійсним запису про державну реєстрацію не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При розгляді вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість Підприємства, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що такі вимоги не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу, зокрема, статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», установчі документи суб'єкта господарювання, його первинні та фінансово-господарські документи, свідоцтво платника податку на додану вартість товариств підлягають правовій оцінці лише з іншими позовними вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством такої юридичної особи.

Тобто вказані вимоги не є самостійними, оскільки визнання зазначених документів нечинними законом не вимагається. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

А відтак провадження у справі за вимогами ДПІ про визнання недійсним запису про державну реєстрацію Підприємства та про визнання недійсним його свідоцтва платника податку на додану вартість підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 у справі № 2а-21337/09/1270 скасувати.

3. В частині позовних вимог про визнання недійсним запису від 27.10.2006 за номером 1 382 102 0000 011373 про державну реєстрацію приватного підприємства "ВКФ "Стальдизайнмодерн" та визнання недійсним його свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ з моменту видачі провадження у справі закрити.

4. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько