Постанова

від 04.02.2013 по справі 21/396-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ПОСТАНОВА

04.02.2013 № 21/396-А

Розглянувши матеріали справи за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві

до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка»

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тогр-Сервіс-4»

про визнання недійсним договору

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Смірнова І.В. - представник за довіреністю

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ЗАТ "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка" та ТОВ "Торг-сервіс-4" про визнання недійсним договору від 17.01.2005р., укладеного відповідачами у відповідності до ст. 207, 208 ГК України. Також позивач просить стягнути з "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка" в доход державного бюджету України майно на загальну суму 3 712 400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2006р. провадження у справі було відкрито в порядку приписів Кодексу адміністративного судочинства України, п. 6 його Прикінцевих та перехідних положень

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2006р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №1-476/06, яка розглядається Деснянським районним судом м. Чернігова.

Ухвалою суду від 18.10.2010 поновлено провадження у справі та розгляд справи відкладено на 28.10.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2010р. зупинено провадження по справі до розгляду справи № 1-476/06 Деснянським районним судом м. Чернігова.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 22.10.2012 справу № 21/396-А за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до Закритого акціонерного товариства "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-сервіс-4" про визнання недійсними договорів передано уповноваженій особі для здійснення автоматичного розподілу.

Автоматичним розподілом справу № 21/396-А передано на розгляд судді Грєховій О. А.

25.10.2012 судом направлено запит сторонам по справі щодо надання інформації про результати вирішення справи № 1-476/06.

06.12.2012 від позивача по справі надійшла відповідь на запит, а також позивач надав суду копію постанови від 09.03.2011 № 1-476/06.

Ухвалою суду від 07.02.2012 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 14.01.2013 з'явився та надав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував на заявлені позовні вимоги.

Незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, представник відповідача 2 в засідання суду не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.12.2012 не виконав, про причини неявки суду невідомо.

Враховуючи нез'явлення в судове засідання представника відповідача 2 та невиконання останнім вимог ухвали суду від 07.12.2012, господарський суд ухвалою від 14.01.2013 відклав розгляд справи на 04.02.2013.

Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, Державна податкова адміністрація у м. Києві вважає, що укладений відповідачами договір поставки обладнання б/№ від 17.01.2005 р. має бути визнаний недійсним, оскільки він був укладений відповідачами з наміром, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на той факт, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.12.2005 у справі N 2-5953/05 визнано ТОВ «Торг-Сервіс-4» таким, що припинило свою діяльність та скасовано його державну реєстрацію, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію та статут ТОВ «Торг-Сервіс-4». Крім того, існування вищевказаних обставин підтверджується також постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.03.2011 по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, с. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України та ОСОБА_1. у скоєнні злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 358 КК України.

Представник відповідача-1 в судове засідання 04.02.2012 не з'явився, в поданих через відділ діловодства суду поясненнях заперечив проти тверджень позивача та просив суд відмовити у задоволенні його вимог.

Відповідач-2 у судове засідання уповноваженого представника не направив, заперечень проти позову не надавав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувається на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. N 2747-IV справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, надані сторонами, заслухавши пояснення осіб, присутніх у судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2005 між відповідачами укладено договір поставки обладнання б/№, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Сервіс-4" зобов'язалося поставити Закритому акціонерному товариству "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка" обладнання, запасні частини та інструмент відповідно до додатка № 1 до цього договору, а Закрите акціонерне товариство "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка" оплатити цю продукцію по факту його отримання.

На виконання зазначеного договору відповідачем-2 сформовано та надано відповідачу-1 накладну від 31.01.2005 №1 на суму 3 712 400,40 грн. та податкову накладну від 31.01.2005 № 1 на загальну суму 3 712 400,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 618 733,40 грн.

Оплата поставленої продукції здійснена відповідачем-1 шляхом видачі 7 векселів загальною номінальною вартістю 3 712 400,00 грн., про що свідчать наявні в справі акти прийому-передачі векселів від 03.02.2005 та 10.02.2005.

Позивач в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що укладений відповідачами договір поставки обладнання б/№ від 17.01.2005 р. має бути визнаний недійсним, оскільки він був укладений відповідачами з наміром, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на той факт, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.12.2005 у справі N 2-5953/05 визнано ТОВ «Торг-Сервіс-4» таким, що припинило свою діяльність та скасовано його державну реєстрацію, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію та статут ТОВ «Торг-Сервіс-4». Крім того, існування вищевказаних обставин підтверджується також постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.03.2011 по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, с. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України та ОСОБА_1. у скоєнні злочинів передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 358 КК України.

Відповідно до ст. 215, 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Позивач вважає, що оскільки рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.12.2005 р. у справі N 2-5953/05 визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Сервіс-4", з тих причин, що особа, яка оформлена як засновник та директор відповідача-2 відношення до господарської діяльності підприємства та його реєстрації не має.

На думку позивача дані обставини свідчать про те, що договір між ТОВ "Торг-Сервіс-4" та ЗАТ "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка" було укладено з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів підприємства.

Відповідач-1 з позицією позивача не погоджується, виходячи з того, що на момент укладення спірного договору, ТОВ "Торг-Сервіс-4" було зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності та платник податку на додану вартість.

Також, відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру.

Суд із твердженням позивача щодо неправомірності спірного договору не погоджується виходячи з наступного.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Саме визнання у судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Сервіс-4", не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки правовідносини між сторонами відбувалися в момент чинної державної реєстрації відповідача-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 22 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" (із змінами та доповненнями), саме лише визнання господарським судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття господарським судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.

Судом встановлено, що на момент укладення спірного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Тогр-Сервіс-4" перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Щодо посилання позивача на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.03.2011 по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28, с. 2 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Органи юридичної особи - це призначені або обрані посадові особи. Таким чином наявність прямого умислу та корисливої мети на ухилення від сплати податків може бути встановлено виключно у фізичних осіб. Фізична особа (посадова особа) визнається винною тільки судом загальної юрисдикції.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача 1 як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Посилання позивача на факти, встановлені при розслідуванні кримінальної справи 78/00767 порушеної відносно директора ЗАТ "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка" гр. ОСОБА_2, судом не приймається до уваги, оскільки, відповідно до ст. 72 Кодексу тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас, суд зазначає, що вимоги про визнання господарського зобов'язання, яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути предметом позову, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

На обґрунтування позову позивач послався на статті 207, 208 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За таких обставин, в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України за вимогами про визнання недійсним договору поставки обладнання б/№ від 17.01.2005 р. суд закриває провадження.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені, передбачені частиною 1 ст. 208 ГК України.

За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами у січні 2005 р.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 14.06.2006 р., тобто через півтора роки після вчинення відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідача-2 адміністративної санкції у вигляді конфіскації. У зв'язку з наведеним вище, невірним та помилковим вважає суд твердження позивача про те, що наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань не є адміністративно-господарськими санкціями та строки встановлені у ст. 250 ГК України до них не застосовуються.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідачів не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 69 - 71, 94, 97, 157, 158 - 163 КАС України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження в частині заявлених вимог про визнання недійсним договору поставки обладнання б/№ від 17.01.2005р., що вчинений між ЗАТ "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка" та ТОВ "Торг-сервіс-4".

2. В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата підписання 06.02.2013

Суддя Грєхова О.А.