Рішення

від 30.01.2013 по справі 5017/3230/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2013 р.Справа № 5017/3230/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажор»

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініта», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

про визнання додатку до договору недійсним

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініта»

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажор», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

про визнання недійсним договору оренди

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів за зустрічним позовом Одеської міської ради

За участю представників сторін:

Від ТОВ «Мажор»: Богаченко П.П. (довіреність №б/н від 06.11.12 р.), Вовк О.Є. (довіреність від 06.11.2012р.), Черкес В.О. (довіреність №б/н від 26.12.2011р.)

Від ТОВ «Трініта»: Карпін В.С., довіреність від 05.12.2012р., Покась О.С. (довіреність №б/н від 05.12.2012 р.)

Від Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради: Кравченко С.Ю. (довіреність №10-1599 від 22.10.2012 р.);

від третьої особи ОМР: не з'явився;

Суддя Зайцев Ю.О.

СУТЬ СПОРУ: 08 листопада 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мажор» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініта», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання додатку до договору оренди земельної ділянки № 60-ор від 23.08.2006 р., а саме схеми-додатку №1 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Мажор» посилається на те, що 23.08.2006 року між ТОВ «Трінта» та Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради було укладено договір оренди берегозахисної споруди № 60-ор. Згідно схеми-додатку №1 до вказаного договору ширина орендованої ТОВ «Трініта» ділянки штучного пляжу «Аркадія» в м. Одеса позначена як 138 метрів та відраховується від траверсу №1 у бік траверсу № 1-А. Проте за даною схемою ділянка, орендована ТОВ «Трініта» охоплює ділянку, яка орендована ТОВ «Мажор» в Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на підставі договору №89-ор від 21.12.2009р., яка була надана ТОВ «Мажор» для обслуговування рятувальної станції «Аркадія» та причалу № 164. Вказані нежитлові приміщення рятувальної станції «Аркадія» були побудовані у 1965 році, та на підставі договором купівлі-продажу державного майна, укладеного між РВ ФДМУ по Одеській області, були придбані ТОВ «Мажор» у власність.

Також, ТОВ «Мажор» посилається на те, що крім спірної схеми-додатку №1 до договору № 60-ор від 23.08.2006 р. існує схема-додаток №1 до договору №89-ор, згідно якої ширина орендованої ТОВ «Трініта» ділянки штучного пляжу «Аркадія» становить 138 метрів, та відраховується від траверсу № 1-А у бік траверсу №1. Позивач вважає, що спірна схема суперечить нормам чинного Земельного кодексу України, та додатково вказує, що у листах Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради № 09-1168 від 10.09.2009 р., № 10-310 від 23.10.2009 р., № 08-1182 від 31.08.2010 р. зазначається, що спірна схема є недійсною через зміну конфігурації пляжу.

З наведених підстав ТОВ «Мажор» просить визнати недійсною з моменту укладення схему-додаток №1 до договору № 60-ор від 23.08.2006 р., укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «Трініта», згідно якої середня ширина орендованої ТОВ «Трініта» ділянки штучного пляжу «Аркадія» в м. Одеса позначена як 138 метрів та відраховується від траверсу № 1 у бік траверсу № 1 А.

Ухвалою судді господарського суд Одеської області Зайцева О.Ю. від 12.11.2012 р. порушено провадження по справі за вказаним позовом з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

За клопотанням сторін про перенесення судового засідання (вх.№35942/2012, №36048/2012, №36057/2012) ухвалою суду від 28.11.2012 р. розгляд справи відповідно до вимог ст. 77 ГПК України було відкладено до 12.12.2012 р.

За клопотанням представника відповідача до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15345459 від 11.12.2012 р. щодо реєстрації ТОВ «Трініта».

12.12.2012 р. відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 04.01.2013 р.

Представником ТОВ "Мажор" 12.12.2012 р. подано клопотання (вх.№37819/2012) про залучення до справи в якості третьої особи на стороні позивача, обгрунтоване наявністю на позначеній на спірній схемі ділянки нерухомого майна вказаної особи. Позивач за первісним позовом зазанчив, що протиправне складання спірної схеми безпосередньо зачіпає охоронювані законом права ПП "Каролайн", оскільки якщо спірна схема є дійсною, то в такому випадку Управління протиправно передало в оренду ТОВ "Трініта" ділянку пляжу, на якій знаходились обєкти нерухомого майна ТОВ "Мажор" та ПП "Каролайн".

Вказане клопотання про залучення третьої особи судом під час розгляду справи розглянуто та в його задоволенні відмовлено, оскільки відповідно до ст.27 ГПК України треті, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Враховуючи предмет позову ТОВ "Мажор", розгляд справи по суті не вплине на права та обовязки ПП "Каролайн".

Також, 12.12.2012 р. до канцелярії суду представником ТОВ "Мажор" подано клоптання про витребування додаткових доказів по справі, а саме відомостей з КП "ОМБТІ та РОН" щодо реєстраціїх права власності на обєкти нерухомості за ПП "Каролайн" та ТОВ "Мажор". Вказані клоптання судом залишені без розгляду в звязку з тим, що відповідні відомості наявні в матеріалах справи.

12.12.2012 р. відповідачем по справі ТОВ «Трініта» подана зустрічна позовна заява до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажор», Управління інженерного захисту територій міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21.12.2009 р., укладеного між ТОВ «Мажор» та Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2012 р. зустрічну позовну заяву ТОВ «Трініта» з доданими до неї документами повернуто без розгляду.

На підставі розпорядження Голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 27.12.2012р. про передачу справи, у зв'язку з перебуванням судді Зайцева О.Ю. у відпустці з 27.12.2012 р., справу № 5017/3230/2012 передано на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2012 р. прийнято справу № 5017/3230/2012 до свого провадження суддею Цісельським О.В.

04.01.2013 р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Трініта» до ТОВ «Мажор», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди (вх.№59/2013 від 04.01.2013р.).

Свої позовні вимоги ТОВ «Трініта» обґрунтовує тими обставинами, що частина земельної ділянки, що була об'єктом оренди ТОВ «Мажор» на момент укладання договору №89-ор від 21.12.2009 р., вже перебувала у використанні ТОВ «Трініта» відповідно до договору оренди №60-ор від 23.08.2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.01.2013 р. зустрічну позовну заяву ТОВ «Трініта» до ТОВ «Мажор», Управління інженерного захисту територій міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди №89-ор від 21.12.2009 р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №5017/3230/2012 та об'єднано зустрічний позов в одне провадження із первісним позовом. Також, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів за зустрічним позовом - Одеську міську раду.

На підставі розпорядження Голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 21.01.2013 р. у зв'язку із поверненням судді Зайцева Ю.О. з відпустки, справу № 5017/3230/2012 передано на розгляд судді Зайцева Ю.О.

Ухвалою судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. від 21.01.2013 р. справу №5017/3230/2012 прийнято провадження.

23.01.2013 р. на адресу господарського суду Одеської області надійшов відзив ТОВ «Трініта» (вх.№2377/2013) на первісний позов, яким ТОВ «Трініта» заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

23.01.2013 р. відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено до 30.01.2013 р.

Також, 23.01.2013 р. до канцелярії суду ТОВ «Мажор» надало заяву про застосування позовної давності (вх.№2382/2013), відповідно до змісту якої позивач за первісним позовом просить застосувати позовну давність при розгляді справи та відмовити в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Трініта» до ТОВ «Мажор», Управління інженерного захисту територій міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 04.01.2013 р. у зв'язку з тим, що термін звернення ТОВ «Трініта» до суду був пропущений без поважних причин.

Дослідивши вказане клопотання та матеріали справи, суд доходить до висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності для позовних вимог ТОВ «Трініта» з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження голови Одеської міської ради №2275-01р від 08.12.2009 р. «Про передачу в оренду ТОВ «Мажор» берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу «Аркадія» для надання платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу» переможцем конкурсу за процедурою, визначеною розпорядженням міського голови від 11.12.1999 р. №1310-01р «Про затвердження порядку проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю, визнано ТОВ «Мажор». На підставі зазначеного розпорядження 21.12.2009 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради ТОВ «Мажор» укладено правочин - договір оренди берегозахисної споруди №89-ор. З моменту укладення вказаного договору ТОВ «Мажор» набуло прав орендаря на предмет угоди - берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді штучного піщаного пляжу «Аркадія» між траверсами №1 та №1-А загальною площею 600 м.2, и саме з 21.12.2009 р. ТОВ «Трініта» набуло право вимагати усунення порушення шляхом пред'явлення позову про визнання договору оренди недійсним.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме ухвали судді господарського суду Одеської області Малярчук І.А. про порушення провадження у справі №25/17-914-2011 від 14.03.2011 р., ТОВ «Трініта» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажор», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про зобов'язання не вчиняти дій, що порушують права орендаря, про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами 21.12.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох відповідачів, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З наведеного вище, суд доходить до висновку, що ТОВ «Трініта» про порушення свого права як орендаря дізналось у 2009 р. внаслідок укладення 21.12.2009 р. договору оренди берегозахисної споруди №89-ор, та у 2011 р. звернулось до суду за захистом порушеного права. Внаслідок вчинення таких дій перебіг строку позовної давності було перервано, та відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

ТОВ «Мажор», обґрунтовуючи свою заяву на припущеннях, будь-яких належних та допустимих доказів щодо обізнаності ТОВ «Трініта» про порушення свої прав до укладення договору оренди №89-ор не надав.

З огляду на викладене заява ТОВ «Мажор» про застосування позовної давності (вх.№2382/2013) не підлягає задоволенню.

До канцелярії господарського суду Одеської області 23.01.2013 р. надійшло клопотання ТОВ «Мажор» про призначення по справі комплексної судової технічно-почеркознавчої експертизи в порядку ст. 41 ГПК України. В судовому засіданні клопотання розглянуто, в задоволенні відмовлено. Також позивачем за первісним позовом надані додаткові пояснення по справі щодо об'єктів нерухомості, наявних на спірній земельній ділянці (вх.№2380/2013) та надано додаткові докази.

За клопотанням представника відповідача за первісним позовом ТОВ «Трініта», наданого до суду 28.01.2013 р. (вх.№2931/2013) судом залучено до матеріалів справи висновок будівельно-технічного дослідження №15-11/12 від 15.11.2012 р.

Представник відповідача за первісним позовом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради правом на відзив на позов ТОВ «Мажор» в порядку ст. 59 не скористався, позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі. Вимоги зустрічного позову ТОВ «Трініта» представник управління в судовому засідання визнав в повному обсязі, проти задоволення позову, визнання договору недійсним не заперечував.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада, представника в судове засідання не направила, пояснень та клопотань до канцелярії господарського суду Одеської області не надавала.

30.01.2013 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

10.04.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Продавець за договором) та ТОВ «Мажор» (Покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу державного майна шляхом викупу, відповідно до умов якого Продавець передав у власність Покупцю Об'єкт малої приватизації - групу інвентарних об'єктів - рятувальну станцію «Аркадія», що знаходиться на балансі Одеської обласної рятувально-водолазної служби, та розташована за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія». Зазначена станція складається з майна Об'єкту приватизації та включає в себе інвентар, обладнання, інше майно згідно інвентаризаційних описів, а також нерухоме майно - нежилі будівлі (рятувальна станція «Аркадія»), розташовані за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія». В цілому об'єкт складається з рятувальної станції (літ. «А»), компресорної (літ. «Б»), сараю (літ. «В»), складу (літ. «Г»), загальною площею 72,2 кв.м.

Згідно відповіді КП «ОМБТІ та РОН» від 13.11.2012 р. №13606-06/24.12, право власності на нежитлові приміщення рятувальної станції «Аркадія» за договором купівлі-продажу №1636 від 10.04.2003 р. зареєстроване Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 15 квітня 2003 року під № 2986 на стор. 132 у кн. 23неж.

Згідно свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди № СВ-105-4-34-05 від 24 травня 2005 року, гідротехнічна споруда «База - стоянка малих суден № 164» внесена в Реєстр гідротехнічних споруд під номером ГТС-3018 на підставі заяви експлуатуючої організації - ТОВ «Мажор». Згідно акту огляду гідротехнічної споруди № 105-4-46-05, складеного старшим інженером-інспектором Регістру судноплавства України Страховою Т.В., гідротехнічна споруда бази-стоянки малих суден № 164 (причал № 164) складається зі штучного пляжу з суднопідіймальним обладнанням у вигляді елінгу.

23.08.2006 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «Трініта» було укладено договір оренди берегозахисної споруди № 60-ор, згідно умов якого отримало в термінове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу «Аркадія» між траверсами №1 та №1-а загальною площею 6500 кв.м. відповідно до схеми, що являється невід'ємною частиною договору, для надання послуг громадянам, які відпочивають у м. Одесі, на строк з 23 серпня 2006 року по 31 грудня 2031 року.

Згідно схеми-додатку № 1 до цього договору, копія якої наявна у матеріалах справи та оригінал якої оглядався судом у судовому засіданні, орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса № 1 (ІІ). Довжина визначається від кореня траверса № 1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія схеми-додатку № 1 до цього договору, згідно якої довжина орендованої ділянки визначається від кореня траверса №1-А (ІІ) в бік траверса №1 (ІІ) і становить 138 м. Оригінал даної схеми суду для огляду не надавався. Відповідачі за первісним позовом - ТОВ «Трініта» та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради проти існування даної схеми заперечували, та пояснили, що їм невідомі обставини походження такої копії схеми-додатку №1 до договору.

Згідно додаткової угоди від 28 вересня 2012 року до договору оренди берегозахисної споруди №60-ор від 23 серпня 2006 року, орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса №1 (ІІ). Довжина визначається від кореня траверса №1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м. Середня орієнтовна ширина орендованої ділянки штучного пляжу на момент укладення договору становить 47 метрів від підпірної стіни до урізу води.

21 грудня 2009 року між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «Мажор» було укладено договір оренди берегозахисної споруди № 89-ор, відповідно до умов якого Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради передало, а ТОВ «Мажор» прийняло у термінове платне користування берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу «Аркадія» між траверсами № 1 і № 1-а загальною площею 600 кв.м, місцезнаходження споруди: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, громадський пляж «Аркадія», відповідно до схеми, що являється невід'ємною частиною договору. Цільове використання об'єкта оренди: надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості.

Відповідно до довідки Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради №01-90 від 29.01.2013 р., штучний піщаний пляж «Аркадія» обліковується на балансі Управління як берегозахисна споруда другої черги ПЗС (гідротехнічна споруда). Даний об'єкт є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси на підставі розпорядження Одеської обласної ради № 62/р-96 від 17.09.1996 р. № 62/р-96 від 12.12.1996 року «Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради», Рішення Одеської міської ради № 552 від 13.12.1996 р. «Про приймання до комунальної власності міста майна Одеського протизсувного управління». На підставі цього рішення та розпорядження голови Одеської міської ради №62р від 24.01.1997 р. «Про управління інженерного захисту територій», Управлінням капітального будівництва міськвиконкому було передано на баланс Управління інженерного захисту територій матеріально-технічну базу, прийняту у відповідності до Рішення Одеської міської ради № 552 від 13.12.1996 р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення державного технічного нагляду за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 906 від 20 листопада 2003 р., гідротехнічна споруда (ГТС) - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливанням вод, а реєстр ГТС - це база даних, що включає відомості про спеціалізацію ГТС, їх технічні характеристики, інформацію про фактичний стан ГТС.

Пунктом 2.4 цього Положення встановлено, що формування та ведення Реєстру ГТС забезпечується Регістром судноплавства України у процесі здійснення державного нагляду за ГТС.

Згідно п. 1.1 цього Положення, воно встановлює організаційні форми та принципи здійснення державного нагляду за технічним станом гідротехнічних споруд, що перебувають в експлуатації.

Таким чином, суд доходить до висновку, що внесення Регістром судноплавства України відомостей щодо гідротехнічної споруди до Реєстру гідротехнічних споруд проводиться виключно з метою організації державного нагляду за технічним станом цієї споруди, а зазначення будь-якої особи у якості експлуатуючої організації у свідоцтві про реєстрацію гідротехнічної споруди не створює в даної особи та не встановлює для даної особи будь-яких майнових прав на цю споруду, у тому числі права власності чи права користування цією спорудою.

За таких обставин суд не може прийняти посилання позивача за первісним позовом на свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди № СВ-105-4-34-05 від 24 травня 2005 року у якості доказу наявності в нього будь-яких прав на гідротехнічну споруду «База - стоянка малих суден № 164».

З цієї підстави та з огляду на те, що позивачем за первісним позовом не доведено того факту, що будь-який з об'єктів нерухомого майна, що входить до складу предмету договору купівлі-продажу від 10.04.2003 року, а саме: рятувальної станції - літ. «А», компресорної літ. «Б», сараю літ. «В», складу літ. «Г», розташований на орендованій ним ділянці пляжу «Аркадія», суд критично оцінює посилання позивача за первісним позовом на те, що ця ділянка була надана йому для обслуговування гідротехнічної споруди «База - стоянка малих суден № 164» та рятувальної станції «Аркадія».

Дане твердження позивача за первісним позовом також спростовується тим, що згідно п. 1.1 договору оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21.12.2009 р., укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «Мажор», цільовим використанням об'єкта оренди є надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості, а не обслуговування гідротехнічної споруди «База - стоянка малих суден № 164» та рятувальної станції «Аркадія».

Крім того, договір оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21.12.2009 р. було укладено на підставі розпорядження Одеського міського голови № 2275-01р «Про передачу в оренду ТОВ «Мажор» берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу «Аркадія» для надання платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу», відповідно до якого ТОВ «Мажор» стало переможцем конкурсу за процедурою, визначеною розпорядженням міського голови № 1310-01р від 11.12.1999 р. «Про затвердження порядку проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю». Сам факт участі ТОВ «Мажор» у конкурсі щодо оренди ділянки пляжу «Аркадія» свідчить про відсутність в нього переважного права оренди даної ділянки.

Таким чином, в ТОВ «Мажор» відсутнє переважне право оренди ділянки пляжу ділянки штучного піщаного пляжу «Аркадія» між траверсами № 1 і № 1-а загальною площею 600 кв.м.

Суд також окремо зауважує, що чинним на момент укладення договору оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21.12.2009 р. законодавством не передбачено переважного права осіб орендувати гідротехнічні споруди чи їх частини для обслуговування та експлуатації інших гідротехнічних споруд, нерухомого чи будь-якого іншого майна.

З приводу посилання позивача за первісним позовом на листи Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради № 09-1168 від 10.09.2009 р., № 10-310 від 23.10.2009 р., № 08-1182 від 31.08.2010 р., у яких зазначається, що спірна схема є недійсною через зміну конфігурації пляжу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно п. 7.3 договору № 60-ор від 23.08.2006 року, сторони, за взаємною згодою, мають право внести в даний договір зміни та доповнення, або достроково припинити його дію. Зміни і доповнення,що пропонується внести, розглядаються протягом двох тижнів з дати їхнього надання до розгляду іншій стороні. Зміни та доповнення оформлюються окремим письмовим документом, який підписується та скріплюється печатками сторін.

У листах Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради № 09-1168 від 10.09.2009 р., № 10-310 від 23.10.2009 р., № 08-1182 від 31.08.2010 р. міститься пропозиція до ТОВ «Трініта» змінити договір № 60-ор від 23.08.2006 року у зв'язку із істотною на думку Управління зміною обставин - зміною розміру та конфігурації пляжу «Аркадія». Проте, як вбачається з матеріалів справи, дана пропозиція ТОВ «Трініта» прийнята не була. Управління своїм правом звернутись до суду із вимогою щодо зміни договору у зв'язку із зміною істотних обставин до теперішнього часу не скористалось. Навпаки, 28.09.2012 року між Управлінням та ТОВ «Трініта» було укладено додаткову угоду до договору № 60-ор від 23.08.2006 року, за змістом п. 1 якої сторони підтвердили габарити орендованої ділянки, які визначені спірною схемою та точку, від якої відраховується довжина орендованої ділянки (від кореня траверса № 1(ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ).

Самі ж по собі твердження Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, викладені у даних листах, щодо недійсності спірної угоди не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки встановлення недійсності оспорюваного правочину чи його окремої частини є виключною прерогативою суду. Такі твердження сторони за договором можуть розглядатись лише як спроба зміни чи розірвання договору в односторонньому порядку, що є неприпустимим у відповідності до зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України.

Таким чином, не можуть бути прийняті у якості доказів недійсності спірної схеми листи Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради № 09-1168 від 10.09.2009 р., № 10-310 від 23.10.2009 р., № 08-1182 від 31.08.2010 р.

Щодо твердження позивача за первісним позовом про наявність двох різних схем-додатків № 1 до договору № 60-ор від 23.08.2006 року, суд зауважує, що, як зазначено у описовій частині рішення, до огляду суду надавався лише оригінал схеми-додатку №1 до договору № 60-ор від 23.08.2006 р., згідно якої орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса № 1 (ІІ), а її довжина визначається від кореня траверса № 1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м. Оригінал схеми-додатку №1 до договору№89-ор, згідно якої довжина орендованої ділянки визначається від кореня траверса №1-А (ІІ) в бік траверса №1 (ІІ) і становить 138 м суду для огляду не надавався.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З огляду на те, що сторонами суду оригінал схеми-додатку №1 до договору № 60-ор від 23.08.2006 р., згідно якої довжина орендованої ділянки визначається від кореня траверса № 1-А (ІІ) в бік траверса №1 (ІІ) і становить 138 м наданий не був, суд вважає існування цієї схеми додатку недоведеним.

З цієї ж підстави судом було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Мажор» про призначення у справі експертизи з визначення справжності схеми-додатку №1 до договору № 60-ор від 23.08.2006 р., згідно якої орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса № 1 (ІІ), а її довжина визначається від кореня траверса № 1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м, оскільки дана обставина виключає наявність суперечностей у матеріалах справи у цій частині, та відповідно, відсутні підстави вважати сумніви щодо справжності оригінали даної схеми обґрунтованими.

Враховуючи той факт, що орендоване ТОВ «Трініта» та ТОВ «Мажор» майно не є земельними ділянками, а є частинами гідротехнічної споруди - штучного піщаного пляжу «Аркадія», суд доходить до висновку що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми земельного законодавства України, та, відповідно, не може взяти до уваги посилання позивача за первісним позовом щодо порушення при складанні спірної схеми норм земельного законодавства (невинесення меж, відсутність каталогу координат тощо).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Аналогічне положення є змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». До висновку про те, що умова про об'єкт оренди та його склад є істотною умовою договору оренди можна також дійти аналізуючи положення ст.ст. 759, 760 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1. договору № 60-ор від 23.08.2006 р., схема-додаток № 1 до цього договору, визначає об'єкт оренди, з огляду на що без даної схеми договір не міг бути укладений, що виключає можливість визнання договору № 60-ор від 23.08.2006 р. недійсним лише у частині схеми-додатку № 1.

Враховуючи викладене, суд вважає первісний позов ТОВ «Мажор» необґрунтованим, обставини, що викладені у ньому не підтверджуються матеріалами справи, та, відповідно, вимоги за цим позовом задоволенню не підлягають.

Стосовно зустрічного позову ТОВ «Трініта» необхідно зазначити наступне.

Згідно висновку будівельно-технічного дослідження по заяві ТОВ «Трініта» по результатами технічного обстеження ГТС - штучного піщаного пляжу «Аркадія» №15-11/12, максимальна відстань від кореня траверса № 1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) до гідротехнічної споруди - «Бази - стоянки малих суден № 164» складає 98,4 метра.

Таким чином, оскільки згідно схеми-додатку №1 до договору № 60-ор від 23.08.2006 р., орендована ТОВ «Трініта» ділянка пляжу «Аракадія» примикає до підпірної стіни та траверса № 1 (ІІ), а її довжина визначається від кореня траверса № 1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м, необхідно дійти до висновку, що ділянка, яка орендована ТОВ «Трініта» охоплює гідротехнічну споруду - «Базу - стоянку малих суден № 164», що знаходиться на території пляжу «Аркадія» між траверсами № 1 (ІІ) та 1А (ІІ).

Викладені обставини сторони по справі - ТОВ «Мажор», ТОВ «Трініта» та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради не заперечують. ТОВ «Мажор» та ТОВ «Трініта» додатково обґрунтовують даною обставиною свої позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовом. Враховуючи обставини, за яких сторони визнають даний факт, в суду не виникає сумніву щодо його достовірності та добровільності його визнання.

З матеріалів справи, зокрема зі схеми-додатку №1 до договору № 89-ор від 21.12.2009 р., пояснень ТОВ «Мажор», вбачається, що гідротехнічна споруда - «База - стоянка малих суден № 164» розташована на ділянці, яка була передана у оренду ТОВ «Мажор» за договором № 89-ор від 21.12.2009 р.

Таким чином, судом встановлено, що ділянка пляжу «Аркадія», яка була передана у оренду ТОВ «Трініта» за договором № 60-ор від 23.08.2006 р. охоплює ділянку пляжу «Аркадія», яка була передана у оренду ТОВ «Мажор» за договором № 89-ор від 21.12.2009 р., з огляду на наведене суд доходить до висновку про те, що ТОВ «Мажор» була передана у оренду за договором № 89-ор від 21.12.2009 р. частина ділянки пляжу «Аркадія», яка на той час вже знаходилась у користуванні ТОВ «Трініта» за договором № 60-ор від 23.08.2006 р.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 759-760 ЦК України за договором оренди орендодавець передає орендарю певну річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення містяться у ч.ч. 1, 2 ст. 283 ГК України, ст.ст. 2, 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що сутність орендних правовідносин полягає у переданні права користування майном іншій особі, тобто до моменту закінчення (завершення строку, розірвання) орендних правовідносин право користування майном у власника відсутнє, що виключає можливість його передання будь-яким іншим особам до закінчення цих правовідносин.

За таких обставин суд доходить до висновку про укладення договору № 89-ор від 21.12.2009 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «Мажор» з порушенням вимог ст.ст. 759-760 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 283 ГК України, ст.ст. 2, 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, враховуючи те, що договір № 89-ор від 21.12.2009 р. не відповідає вимогам закону, він має бути визнаний судом недійсним.

Крім того, згідно ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

За змістом ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки договір № 89-ор від 21.12.2009 р. має бути визнаним недійсним, з моменту набранням рішенням законної сили подальше використання ТОВ «Мажор» ділянки пляжу «Аркадія», що є предметом цього договору, є безпідставним та таким, що порушує права ТОВ «Трініта» як орендаря цього майна, з огляду на що позовна вимога ТОВ «Трініта» про усунення перешкод у користуванні цим майном підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на відповідачів за зустрічним позовом у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініта», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання додатку до договору недійсним - відмовити у повному обсязі.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажор», Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеської міської ради, задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21 грудня 2009 року, укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мажор».

Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Трініта» перешкоди у користуванні орендованої за договором оренди берегозахисної споруди № 60-ор від 23 серпня 2006 року ділянки пляжу «Аркадія», що примикає до підпірної стіни та траверса №1 (ІІ), довжина якої визначається від кореня траверса №1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м, середня орієнтовна ширина якої становить 47 метрів від підпірної стіни до урізу води, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажор» звільнити цю ділянку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажор» ((65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 5, код ЄДРПОУ 22480710) та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Б.Хмельницького 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініта» (65026, м. Одеса, вул. Катерининська 19, код ЄДРПОУ 25419131) суму судового збору за подання зустрічного позову у розмірі 2294 (дві тисячі дев'яносто чотири) гривні 00 коп., по 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. з кожного відповідача.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 04.02.2013 року.

Суддя Зайцев Ю.О.