Постанова

від 09.07.2013 по справі 5017/3230/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 5017/3230/2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю представників: Тов "МАЖОР" розглянувши касаційну скаргу Вовк О.Є. Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЖОР" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30 квітня 2013р. у справі№ 5017/3230/2012 господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МАЖОР" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трініта" Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради провизнання додатку до договору недійсним зустріним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трініта" доТовариства з обмеженою відповідальністю "МАЖОР" Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради третя особа:Одеська міська рада провизнання недійсним договору оренди В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.01.2013 (суддя Зайцев Ю.О.) у задоволенні первісного позову ТОВ "Мажор" до ТОВ "Трініта" та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання недійсним додатку до договору було відмолено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд вказав на те, що ТОВ „Мажор" не підтверджені та не доведені обставини щодо визнання недійсною первісної схеми додатку № 1 до договору № 60-ор від 23.08.2006р. Посилання позивача на наявність двох різних схем, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Оригінал схеми додатку № 1 до договору № 60-ор від 23.08.2006р. був оглянутий у судовому засіданні. Згідно даної схеми, орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса № 1 (II), а її довжина визначається від кореня траверса № 1 (II) в бік траверса № 1А (II) і становить 138м.

Зустрічний позов ТОВ "Трініта" до ТОВ "Мажор" та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за зустрічним позовом Одеської міської ради задоволений повністю.

Визнано недійсним договір оренди берегозахісної споруди № 89-ор від 21 грудня 2009р., укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Мажор".

Усунуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Трініта" перешкоди у користуванні орендованої за договором оренди берегозахисної споруди № 60-ор від 23 серпня 2006 року ділянки пляжу "Аркадія", що примикає до підпірної стіни та траверса №1 (ІІ), довжина якої визначається від кореня траверса №1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м, середня орієнтовна ширина якої становить 47 метрів від підпірної стіни до урізу води, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мажор" звільнити цю ділянку.

Задовольняючи зустрічний позов ТОВ „Трініта" місцевий господарський суд, посилаючись на положення статей 396; 759-760 Цивільного Кодексу України, ч. ч. 1;2 ст. 283 Господарського Кодексу України, ст. ст. 2; 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" дійшов до висновку про те, що ТОВ „Мажор" за договором оренди № 89-ор від 21.12.2009р. була передана частина ділянки пляжу „Аркадія", яка на той час вже знаходилась у користуванні ТОВ „Трініта" за договором оренди № 60-ор від 23.08.2006р., а тому договір оренди № 89-ор від 21.12.2009р. укладений в порушення зазначених законодавчих норм.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 (судді Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф., Разюк Г.П.) рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2013 залишено без зміни.

ТОВ „Мажор" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, постановити нове рішення яким задовольнити позов Товариства повністю, в зустрічному позові відмовити.

ТОВ „Мажор" доводить, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію бази-стоянки маломірних (малих) суден №24 від 20.04.2005 р., свідоцтва про реєстрацію ГТС від 24.05.2005 р. № СР-105-4-34-05 та численних листів Регістра судноплавства України зазначається про те, що ТОВ «Мажор» є експлуатуючою організацією бази-стоянки №164 (причалу №164), тому наділено правом володіння та користування (експлуатації) базою-стоянкою №164 на підставі положень Наказу Мінтрансу «Про затвердження Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден» від 16.07.2004 № 642; що на ділянці, що відведена спірною схемою, знаходяться 3 об'єкти нерухомого майна, які ні ТОВ «Трініта», ані Управлінню не належать; до участі у справі не було залучено власника причалу №164 - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Одеській області; до участі у справі не було залучено орендаря та власника нерухомого майна ПП «Каролайн»; судами проігноровано те, що визначена спірною схемою площа земельної ділянки фактично становить 9.014 м2, замість передбаченої ріпіенням міського голови та договором оренди площі 6.500 м2; судом безпідставно відмовлено у призначенні комплексної судової технічно-почеркознавчої експертизи; судами не з'ясовано чи є пляж «Аркадія» гідротехнічною спорудою або земельною ділянкою водного фонду (ст. 58 ЗК України), а отже не вирішено питання про те, які саме норми матеріального право підлягають застосуванню до відносин оренди пляжу «Аркадія» та які належні документи повинні підтверджувати нібито порушене право користування ТОВ «Трініта», яке повинно бути зареєстрованим; судом проігнорований факт пропуску ТОВ "Трініта" строків позовної давності без поважних причин; зустрічний позов ТОВ «Трініта» було прийнято та розглянуто з порушенням вимог ст.ст. 62 та 81 ГПК України.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи 10.04.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Продавець) та ТОВ "Мажор" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна шляхом викупу, відповідно до умов якого Продавець передав у власність Покупцю Об'єкт малої приватизації - групу інвентарних об'єктів - рятувальну станцію "Аркадія", що знаходиться на балансі Одеської обласної рятувально-водолазної служби, та розташована за адресою: м. Одеса, пляж "Аркадія". Зазначена станція складається з майна Об'єкту приватизації та включає в себе інвентар, обладнання, інше майно згідно інвентаризаційних описів, а також нерухоме майно - нежилі будівлі (рятувальна станція "Аркадія"), розташовані за адресою: м. Одеса, пляж "Аркадія". В цілому об'єкт складається з рятувальної станції (літ. "А"), компресорної (літ. "Б"), сараю (літ. "В"), складу (літ. "Г"), загальною площею 72,2 кв.м..

Право власності на нежитлові приміщення рятувальної станції "Аркадія" за договором купівлі-продажу №1636 від 10.04.2003 р. зареєстроване Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 15 квітня 2003 року під № 2986 на стор. 132 у кн. 23неж. (Лист КП "ОМБТІ та РОН" від 13.11.2012 р. №13606-06/24.12).

Згідно свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди № СВ-105-4-34-05 від 24 травня 2005 року, гідротехнічна споруда "База - стоянка малих суден № 164" внесена в Реєстр гідротехнічних споруд під номером ГТС-3018 на підставі заяви експлуатуючої організації - ТОВ "Мажор". Згідно акту огляду гідротехнічної споруди № 105-4-46-05, складеного старшим інженером-інспектором Регістру судноплавства України Страховою Т.В., гідротехнічна споруда бази-стоянки малих суден № 164 (причал № 164) складається зі штучного пляжу з суднопідіймальним обладнанням у вигляді елінгу.

Відповідно до розпорядження міського голови № 787-01р (реєстраційний номер - 036858) від 25.07.2006р. „Про передачу в оренду берегозахисної споруди у вигляді частини штучного пляжу „Аркадія", площею 6 500 кв.м., для надання послуг громадянам, які відпочивають у місті Одесі, терміном на 25 років" ТОВ „Трініта" було запропоновано укласти договір оренди з Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

23.08.2006 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Трініта" було укладено договір оренди берегозахисної споруди № 60-ор, згідно умов якого отримало в термінове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу "Аркадія" між траверсами №1 та №1-а загальною площею 6500 кв.м. відповідно до схеми, що являється невід'ємною частиною договору, для надання послуг громадянам, які відпочивають у м. Одесі, на строк з 23 серпня 2006 року по 31 грудня 2031 року.

Згідно схеми-додатку № 1 до цього договору, копія якої наявна у матеріалах справи та оригінал якої оглядався судом у судовому засіданні, орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса № 1 (ІІ). Довжина визначається від кореня траверса № 1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м..

Відповідно акту приймання-передачі від 23 серпня 2006 року (Додаток 3 до договору) на підставі розпорядження міського голови від 25.07.2006р. № 787-01 „Про передачу в оренду берегозахісної споруди ТОВ „Трініта" та договору оренди берегозахисної споруди від 23.08.2006р. даний об'єкт у вигляді ділянки штучного пляжу „Аркадія" між траверсами № 1 та № 1 А, загальною площею 6 500 кв.м., відповідно до схеми, вартість якого визначена експертною оцінкою в сумі 876 421, 00грн. передано ТОВ „Трініта".

Крім того, у матеріалах справи наявна копія схеми-додатку № 1 до цього договору, згідно якої довжина орендованої ділянки визначається від кореня траверса №1-А (ІІ) в бік траверса №1 (ІІ) і становить 138 м. Оригінал даної схеми суду для огляду не надавався. Відповідачі за первісним позовом - ТОВ "Трініта" та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради проти існування даної схеми заперечували, та пояснили, що їм невідомі обставини походження такої копії схеми-додатку №1 до договору.

Згідно додаткової угоди від 28 вересня 2012 року до договору оренди берегозахисної споруди № 60-ор від 23 серпня 2006 року, орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса №1 (ІІ). Довжина визначається від кореня траверса №1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м. Середня орієнтовна ширина орендованої ділянки штучного пляжу на момент укладення договору становить 47 метрів від підпірної стіни до урізу води.

21 грудня 2009 року між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Мажор" було укладено договір оренди берегозахисної споруди № 89-ор, відповідно до умов якого Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради передало, а ТОВ "Мажор" прийняло у термінове платне користування берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу "Аркадія" між траверсами № 1 і № 1-а загальною площею 600 кв.м, місцезнаходження споруди: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, громадський пляж "Аркадія", відповідно до схеми, що являється невід'ємною частиною договору. Цільове використання об'єкта оренди: надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості.

Відповідно до довідки Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради № 01-90 від 29.01.2013 р., штучний піщаний пляж "Аркадія" обліковується на балансі Управління як берегозахисна споруда другої черги ПЗС (гідротехнічна споруда). Даний об'єкт є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси на підставі розпорядження Одеської обласної ради № 62/р-96 від 17.09.1996 р. № 62/р-96 від 12.12.1996 року "Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради", Рішення Одеської міської ради № 552 від 13.12.1996 р. "Про приймання до комунальної власності міста майна Одеського протизсувного управління".

Із наявного в матеріалах справи договору купівлі продажу державного майна шляхом викупу від 10 квітня 2003р. укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України в Одеській області та ТОВ „Мажор", рятувальна станція „Аркадія" складається з нерухомого майна: рятувальної станції (літ. А), компресорної (літ. Б), сараю (літ. В), складу (літ. Г), загальною площею 72,2 кв.м., а також інвентарю, обладнання та іншого майна, згідно інвентаризаційних описів.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що будь-який об'єкт нерухомості із тих, що входять до складу рятувальної станції „Аркадії", розташовані на штучному піщаному пляжі „Аркадія". Із наданої до апеляційної скарги схеми вбачається, що будівлі рятувальної станції „Аркадії" розташовані поза межами штучного піщаного пляжу „Аркадія".

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Аналогічне визначення нерухомого майна міститься у ст.. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Господарським судом правомірно зазначено, що орендоване ТОВ „Трініта" та ТОВ „Мажор" майно не є земельними ділянками, а є частинами гідротехнічної споруди - штучного піщаного пляжу „Аркадія", яка обліковується на балансі Управління, як берегозахісна споруда другої черги ПЗС.

Відповідно до п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення державного технічного нагляду за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 906 від 20 листопада 2003 р., гідротехнічна споруда (ГТС) - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливанням вод, а реєстр ГТС - це база даних, що включає відомості про спеціалізацію ГТС, їх технічні характеристики, інформацію про фактичний стан ГТС.

Пунктом 2.4 цього Положення встановлено, що формування та ведення Реєстру ГТС забезпечується Регістром судноплавства України у процесі здійснення державного нагляду за ГТС.

Згідно п. 1.1 цього Положення, воно встановлює організаційні форми та принципи здійснення державного нагляду за технічним станом гідротехнічних споруд, що перебувають в експлуатації.

Отже, господарський суд правомірно дійшов до висновку, що внесення Регістром судноплавства України відомостей щодо гідротехнічної споруди до Реєстру гідротехнічних споруд проводиться виключно з метою організації державного нагляду за технічним станом цієї споруди, а зазначення будь-якої особи у якості експлуатуючої організації у свідоцтві про реєстрацію гідротехнічної споруди не створює в даної особи та не встановлює для даної особи будь-яких майнових прав на цю споруду, у тому числі права власності чи права користування цією спорудою.

Доводи про те, що ТОВ "Мажор" наділено правом експлуатації (користування та володіння) причалу № 164 згідно свідоцтва про реєстрацію бази-стоянки маломірних (малих) суден № 24 від 20.04.2005р., свідоцтва про реєстрацію ГТС від 24.05.2005р. № СР 105-4-34-05 та численних листів Регістра судноплавства України судом правомірно відхилено.

Вказані права експлуатації причалу надані ТОВ „Мажор" для забезпечення реальної можливості виконувати умови пункту 5.6 договору купівля продажу 2003р.

Згідно акту-огляду гідротехнічної споруди № 105-4-46-05 від 24.05.2005р., складеного старшим інженером-інспектором Регістра судноплавства України Страховою Т.В., гідротехнічна споруда бази-стоянки малих суден № 164 (причал № 164) складається зі штучного пляжу з суднопідіймальним обладнанням у вигляді елінгу з двома підйомно-пусковими доріжками.

Як встановлено господарським судом штучний піщаний пляж „Аркадія" є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси з 1996р. на підставі розпорядження Одеської обласної ради № 62/р-96 від 12 грудня 1996р. „Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради", рішення Одеської міської ради № 552 від 13 грудня 1996р. „Про приймання до комунальної власності міста майна Одеського протизсувного управління".

Договором купівлі-продажу державного майна, шляхом викупу від 10 квітня 2003 року передбачався обов'язок ТОВ „Мажор" здійснити реконструкцію рятувальної станції та сплачувати процедуру відкриття причалу (п. 5.6.1).

Відповідно до п. 1.2 Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 642 від 16 липня 2004 року, правила встановлюють вимоги до організації безпечного утримання баз для стоянки маломірних (малих) суден.

Цим же пунктом даних правил встановлено, що вимоги для баз, які розташовані в прикордонній смузі або прикордонному районі, установлюються Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998р. „Про прикордонний режим".

Згідно ст.. 83 Водного кодексу України, ст. 23 Закону України „Про державний кордон" визначено, що у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998р. „Про прикордонний режим" затверджено перелік міст і районів, у межах території яких можуть бути встановлені контрольовані прикордонні райони. Стосовно Одеської області визначено, зокрема місто Одесу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1199 від 3 серпня 1998 року встановлено контрольований прикордонний район, зокрема, у межах м. Одеси та з 1 вересня 1998 року запроваджено у даному контрольованому прикордонному районі прикордонний режим.

Таким чином, дія Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 642 від 16 липня 2004 року не розповсюджується на бази-стоянки маломірних суден, які знаходяться в м. Одесі, а вимоги баз, які розташовані в м. Одесі, установлюються Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998р. „Про прикордонний режим".

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що база-стоянка маломірних суден причалу № 164 була відкрита ТОВ "Мажор" за погодженням з відповідними підрозділами Державної Прикордонної Служби України та експлуатується на підставі відповідного дозволу.

Відповідно до п. 2.3.5 Паспорту причалу № 164 станом на 29 травня 2010р., складеного ТОВ „Главбуд Плюс", спеціалізацією причалу приймання є та стоянка човнів, катерів.

Згідно розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 29.03.2012р. № 284/А-2012, затверджений перелік „Про визначення місць облаштування пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області", наявний причал № 164 (п.13), розташований в місті Одеса, Приморський район, пляж „Аркадія", між траверсами № 1 та № 1А.

Посилання ТОВ „Мажор" на свідоцтво про реєстрацію бази-стоянки маломірних (малих) суден від 20 квітня 2005 року та свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-105-4-34-05 від 24.05.2005р. вірно відхилено судом.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998р. № 814 та наказу Міністерства транспорту України від 20.11.2003р. № 906 (зареєстровано в Мінюсті 17.12.2003р. за 1174/8495) Регістр судноплавства України здійснює технічний нагляд за гідротехнічними спорудами та ведення бази даних ГТС (Реєстр гідротехнічних споруд). Технічний нагляд, частиною якого є ведення бази даних ГТС, здійснюється виключно на підставі заявки контрагента на оплатній основі.

Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди не є правовстановлюючим документом. Це інформаційний документ, який посвідчує лише той факт, що гідротехнічна споруда внесена до бази даних гідротехнічних споруд та знаходиться під технічним наглядом Регістра.

Гідротехнічну споруду базу-стоянки малих суден № 164 було внесено до бази даних гідротехнічних споруд 24.05.2005р. за № ГТС-3018, про що оформлено свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-105-4-34-05 від 24.05.2005р.

ГТС бази-стоянки малих суден № 164 знаходиться на території берегозахисної споруди другої черги протизсувних споруд у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу „Аркадія" між траверсами № 1 та № 1А.

Регістр Судноплавства України здійснює технічний нагляд безпосередньо за гідротехнічною спорудою бази-стоянк4и малих суден № 164.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 20.11.2013р. № 906 свідоцтво про придатність ГТС до експлуатації видається Регістром на п'ятирічний термін і діє у разі його щорічного підтвердження. По закінченню п'ятирічного терміну свідоцтво про придатність ГТС до експлуатації втрачає свою силу.

До складу ГТС бази-стоянки малих суден № 164 входить:

- берегоукріплення (пляж) з підпірною тиловою з/б стінкою. Протяжність берегоукріплення (пляж) 20 м;

- суднопідйомна споруда на шпально-баластній основі. Довжина споруди 90 м.

Таким чином, свідоцтво про придатність споруди до експлуатації № СР-105-4-34-05 від 24.05.2005р. щорічно підтверджувалось і діяло до моменту видачі нового свідоцтва про придатність споруди до експлуатації № СП-105-4-01410 від 09.04.2010р., яке за результатами щорічного огляду було підтверджено Регістром 18.04.2012р.

Берегозахисна гідротехнічна споруда - штучний пляж „Аркадія" між траверсами № 1 та № 1А до Регістру Судноплавства України не заявлялася та під технічним наглядом не перебуває. Дані факти підтверджуються Листом № 114-2969 від 04.12.2012р. Регістру Судноплавства України.

Таким чином, доводи ТОВ „Мажор" про те, що як експлуатуюча організація причалу № 164 має право на користування причалом, як особисто, так із правом надання такої можливості іншим особам, на підставі укладених договорів не грунтуються на законодавстві.

Згідно п. 1.1 договору оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21.12.2009р., укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Мажор", цільовим використанням об'єкта оренди є надання громадянам платних послуг оздоровчо-платного сервісу підвищеної якості, а не обслуговування гідротехнічної споруди бази-стоянки малих суден № 164 та рятувальної станції „Аркадія".

Крім того, договір оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21.12.2009р. було укладено на підставі розпорядження Одеського міського голови № 2275-01р. „Про передачу в оренду ТОВ „Мажор" берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу „Аркадія" для надання платних послуг оздоровчо-платного сервісу", відповідно до якого ТОВ „Мажор" стало переможцем конкурсу за процедурою, визначеною розпорядженням міського голови № 1310-01р від 11.12.1999р. „Про затвердження порядку проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю".

Із наявних в матеріалах справи листів Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради № 09-1168 від 10.09.2009р., № 10-310 від 23.10.2009р., № 08-1182 від 31.08.2010р. містяться пропозиції до ТОВ „Трініта" змінити договір № 60-ор від 23.08.2006р. у зв'язку із істотною на думку Управління зміною обставин, а саме: розміру та конфігурації пляжу „Аркадія". Однак, дана пропозиція ТОВ „Трініта" прийнята не була, а Управління із вимогою щодо зміни договору до суду не зверталось.

Проте, між сторонами 28.09.2012р.була укладена додаткова угода до договору № 60-ор від 23.08.2006р., за змістом якої сторони встановили додаткову характеристику об'єкту: орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверсу № 1 (ІІ). Довжина визначається від кореня траверса № 1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м. Середня орієнтована ширина орендованої ділянки штучного пляжу на момент укладення договору становить 47 м. від підпірної стіни до урізу води.

Відповідно до статей 759-760 Цивільного кодексу України, за договором оренди Орендодавець передає Орендарю певну річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, у користування за плату на певний строк.

Таким чином, встановлено, що орендована ділянка штучного пляжу „Аркадія", яка була передана в оренду ТОВ "Мажор" за договором оренди № 89-ор від 21.12.2009р. вже знаходилась та використовувалась ТОВ „Трініта" за договором № 60-ор від 23.08.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги правильності правового висновку суду не спростовують та відхиляються з вищевикладених мотивів.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим скаргу залишає без задоволення, а постанову та рішення- без змін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 та рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2013 у справі № 5017/3230/2012 господарського суду Одеської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун