Постанова

від 30.04.2013 по справі 5017/3230/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2013 р.Справа № 5017/3230/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Черкес В.О. за довіреністю б/н від 20.12.2012р.

від позивача за первісним позовом - Вовк О.Є. за довіреністю б/н від 30.11.2012р.

від відповідача за первісним позовом - Покась О.С. за довіреністю б/н від 05.12.2012р.

від відповідача за первісним позовом - Карпін В.С. за довіреністю б/н від 05.12.2012р.

від третьої особи - Динту В.А. за довіреністю № 79 від 06.02.2013р.

Представник Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЖОР"

на рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2013 року

по справі № 5017/3230/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЖОР"

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трініта";

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

про визнання додатку до договору недійсним

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трініта"

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЖОР";

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за зустрічним позовом: Одеської міської ради

про визнання недійсним договору оренди

Встановив:

В листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „МАЖОР" (Далі - ТОВ „Мажор") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трініта" (Далі - ТОВ „Трініта") та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (Далі - Управління) про визнання недійсною з моменту укладання схеми-додатку №1 до договору оренди № 60-ор від 23.08.2006р., укладеного між ТОВ „Трініта" та Управлінням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ „Мажор" вказує на те, що з 10.04.2003р. являється власником не житлових приміщень рятувальної станції „Аркадія" на підставі договору купівлі-продажу державного майна, укладеного між регіональним відділенням Фонду Державного майна України та експлуатує базу стоянки для маломірних суден № 164 (причал №164) з 2005р. на підставі свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-1054-34-05 від 24.05.2005р.

21.12.2009р. між ТОВ „Мажор" та Управлінням був укладений договір оренди ділянки пляжу площею 600,0 м.2 Вказана ділянка пляжу знаходиться під нерухомим майном - будівлями рятувальної станції та причалом № 164.

23.08.2006р. між Управлінням та ТОВ „Трініта" був укладений договір оренди берегозахісної споруди № 60-ор, відповідно до якого ТОВ „Трініта" надано в оренду 6 500,0 м.2 ділянки пляжу „Аркадія".

Згідно схеми-додатку №1 до вказаного договору ширина орендованої ТОВ „Трініта" ділянки 138 м. відраховується від траверсу №1 у бік траверсу № 1-А.

Позивач вказує на те, що крім спірної схеми-додатку № 1 до договору № 60-ор від 23.08.2006р. існує ще одна ідентична схема. Різниця між якими полягає в тому, що на одній схемі умовна ширина орендованої ділянки відраховується від траверсу № 1-А, а на інший - від траверсу №1. При цьому, в першому випадку, якщо відраховувати 138 м. Від траверсу 1-А, відсутнє будь-яке накладення орендованих ТОВ „Мажор" і ТОВ „Трініта" ділянок пляжу, а в другому - надана ТОВ „Трініта" в оренду ділянка охоплює гідротехнічну споруду причал № 164.

ТОВ „Мажор" вважає, що схема-додаток № 1 суперечить нормам Земельного Кодексу України, дії Управління по складанню спірної схеми грубо порушують положення ч.2 ст. 19 Конституції України, ст..ст. 172;319;321;324;327;377 Цивільного Кодексу України, а також пунктів 1.3;1.4 Положення „Про Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради", затвердженого рішенням Одеської міської ради № 384-VI від 28.02.2011р. Відповідно до ст.. 396 ЦК України „Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і від власника майна...".

Позивач вважає, що за таких обставин, спірну схему, як додаток № 1 до договору від 23.08.2006р. № 60-ор слід визнати недійсною.

В процесі розгляду даної справи, 04 січня 2013р. ТОВ „Трініта" звернулось до ТОВ „Мажор" та Управління із зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди берегозахісної споруди № 89-ор від 21 грудня 2009р. укладеного між Управлінням та ТОВ „Мажор" (т.2 а.с. 15-19).

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ТОВ „Трініта" посилається на договір оренди берегозахісної споруди № 60-ор від 23 серпня 2006р., строком дії до 31.12.2031р., відповідно до якого ТОВ „Трініта" отримало в платне користування берегозахісну споруду у вигляді штучного пляжу „Аркадія", між траверсами № 1 та № 1-А, загальною площею 6 500,0 м.2, відповідно до схеми, що являється невід'ємною частиною договору, для надання послуг громадянам. Прийняття об'єкту в оренду було оформлено актом приймання-передачі від 23 серпня 2006р.

ТОВ „Трініта" вважає, що договір оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21 грудня 2009р. слід визнати недійсним, оскільки на момент його укладання, вже діяв чинний договір № 60-ор від 23 серпня 2006р.

ТОВ „Мажор" заперечує проти прийняття зустрічного позову, вважаючи, що це суперечить вимогам ст.ст. 22;60;62 ГПК України, а також п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ „Про деякі питання практики застосування Господарського Процесуального Кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (т. 2 а.с.28-30).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.01.2013р. по даній справі зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом (т. 2 а.с. 26-27).

23.01.2013р. до господарського суду Одеської області від ТОВ „Трініта" надійшов відзив на первісний позов в якому відповідач просить суд відмовити в його задоволенні, вказуючи на те, що схема яку просить визнати недійсною позивач є невід'ємною частиною договору відповідно до п. 1.1 договору оренди № 60-ор від 23 серпня 2006р., визначає істотну умову договору - об'єкт оренди, та без цієї частини договір не міг бути укладений.

23.01.2013р. ТОВ „Мажор" звернувся до місцевого господарського суду із заявою про застосування позовної давності в порядку ст.. 267 ЦК України вказуючи на те, що строк позовної давності для звернення ТОВ „Трініта" сплинув у серпні 2009р. це становить 3,5 роки до подання зустрічного позову (серпень 2006 + 3р.= серпень 2009).

Зустрічна позовна заява була подана до суду лише 04 січня 2013р. Строк для захисту порушених прав ТОВ „Трініта" становить три роки і починається з 24.08.2006р. (дати укладання договору та акту приймання-передачі орендованої ділянки пляжу).

ТОВ „Трініта" на дату складання акту приймання-передачі ділянки пляжу, не могло не знати про існування нерухомості ТОВ „Мажор", ГТС (причалу № 164, бази стоянки для маломірних суден № 164 та нерухомого об'єкта, що належить ПП „Каролайн").

Оскільки, ТОВ „Трініта" пропустило строк позовної давності без будь-яких поважних причин, то у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України це є підставою для відмови у позові (т. 3 а.с. 16-21).

Розглянувши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності. В своєму рішенні суд вказав на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі розпорядження голови Одеської міської ради №2275-01р від 08.12.2009 р. "Про передачу в оренду ТОВ "Мажор" берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу "Аркадія" для надання платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу" переможцем конкурсу за процедурою, визначеною розпорядженням міського голови від 11.12.1999 р. №1310-01р "Про затвердження порядку проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю, визнано ТОВ "Мажор". На підставі зазначеного розпорядження 21.12.2009 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради ТОВ "Мажор" укладено правочин - договір оренди берегозахисної споруди №89-ор. З моменту укладення вказаного договору ТОВ "Мажор" набуло прав орендаря на предмет угоди - берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді штучного піщаного пляжу "Аркадія" між траверсами №1 та №1-А загальною площею 600 м.2, и саме з 21.12.2009 р. ТОВ "Трініта" набуло право вимагати усунення порушення шляхом пред'явлення позову про визнання договору оренди недійсним.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме ухвали судді господарського суду Одеської області Малярчук І.А. про порушення провадження у справі №25/17-914-2011 від 14.03.2011 р., ТОВ "Трініта" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мажор", Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про зобов'язання не вчиняти дій, що порушують права орендаря, про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами 21.12.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох відповідачів, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З наведеного вище, суд дійшов до висновку, що ТОВ "Трініта" про порушення свого права як орендаря дізналось у 2009 р. внаслідок укладення 21.12.2009 р. договору оренди берегозахисної споруди №89-ор, та у 2011 р. звернулось до суду за захистом порушеного права. Внаслідок вчинення таких дій перебіг строку позовної давності було перервано, та відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До канцелярії господарського суду Одеської області 23.01.2013 р. надійшло клопотання ТОВ "Мажор" про призначення по справі комплексної судової технічно-почеркознавчої експертизи в порядку ст. 41 ГПК України. В судовому засіданні клопотання розглянуто, в задоволенні відмовлено. Також позивачем за первісним позовом надані додаткові пояснення по справі щодо об'єктів нерухомості, наявних на спірній земельній ділянці (вх.№2380/2013) та надано додаткові докази.

За клопотанням представника відповідача за первісним позовом ТОВ "Трініта", наданого до суду 28.01.2013 р. (вх.№2931/2013) судом залучено до матеріалів справи висновок будівельно-технічного дослідження №15-11/12 від 15.11.2012 р.

Представник відповідача за первісним позовом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради правом на відзив на позов ТОВ "Мажор" в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі. Вимоги зустрічного позову ТОВ "Трініта" представник управління в судовому засідання визнав в повному обсязі, проти задоволення позову, про визнання договору недійсним не заперечував.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Одеська міська рада, представника в судове засідання не направила, пояснень та клопотань до канцелярії господарського суду Одеської області не надавала.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.01.2013 року (Суддя - Зайцев Ю.О.) у задоволенні первісного позову ТОВ "Мажор" до ТОВ „Трініта" та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання недійсним додатку до договору було відмолено в повному обсязі.

Зустрічний позов ТОВ „Трініта" до ТОВ "Мажор" та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за зустрічним позовом Одеської міської ради задоволений повністю.

Господарський суд визнав недійсним договір оренди берегозахісної споруди № 89-ор від 21 грудня 2009р., укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Мажор".

Господарський суд вирішив усунути Товариству з обмеженою відповідальністю "Трініта" перешкоди у користуванні орендованої за договором оренди берегозахисної споруди № 60-ор від 23 серпня 2006 року ділянки пляжу "Аркадія", що примикає до підпірної стіни та траверса №1 (ІІ), довжина якої визначається від кореня траверса №1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м, середня орієнтовна ширина якої становить 47 метрів від підпірної стіни до урізу води, шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мажор" звільнити цю ділянку.

Господарський суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мажор" ((65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 5, код ЄДРПОУ 22480710) та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Б.Хмельницького 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініта" (65026, м. Одеса, вул. Катерининська 19, код ЄДРПОУ 25419131) суму судового збору за подання зустрічного позову у розмірі 2294 (дві тисячі дев'яносто чотири) гривні 00 коп., по 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. з кожного відповідача.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд вказав на те, що ТОВ „Мажор" не підтверджені та не доведені обставини щодо визнання недійсною первісної схеми додатку № 1 до договору № 60-ор від 23.08.2006р. Посилання позивача на наявність двох різних схем, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Оригінал схеми додатку № 1 до договору № 60-ор від 23.08.2006р. був оглянутий у судовому засіданні. Згідно даної схеми, орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса № 1 (II), а її довжина визначається від кореня траверса № 1 (II) в бік траверса № 1А (II) і становить 138м.

Оригінал схеми-додатку №1 до договору № 89-ор від 21.12.2009р. згідно якої довжина орендованої ділянки визначається від кореня траверсу № 1А (II) в бік траверса № 1 (II) і становить 138м. для огляду в судовому засіданні не надавався.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 284 Господарського Кодексу України; ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна"; ст. ст. 759;760 Цивільного Кодексу України, господарський суд зазначив, що істотною умовою договору оренди, є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням індексації).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди № 60-ор від 23.08.2006р. схема-додаток № 1 до цього договору визначає об'єкт оренди, та без даної схеми договір не міг бути укладений, а тому виключається можливість визнання договору № 60-ор від 23.08.2006р. недійсним лише у частині схеми-додатку № 1.

Задовольняючи зустрічний позов ТОВ „Трініта" місцевий господарський суд, посилаючись на положення статей 396; 759-760 Цивільного Кодексу України, ч. ч. 1;2 ст. 283 Господарського Кодексу України, ст. ст. 2; 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" дійшов до висновку про те, що ТОВ „Мажор" за договором оренди № 89-ор від 21.12.2009р. була передана частина ділянки пляжу „Аркадія", яка на той час вже знаходилась у користуванні ТОВ „Трініта" за договором оренди № 60-ор від 23.08.2006р., а тому договір оренди № 89-ор від 21.12.2009р. укладений в порушення зазначених законодавчих норм.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду, ТОВ „Мажор" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі вказується на те, що оскаржуване рішення винесено із численними порушеннями норм матеріального та процесуального права з повним ігноруванням усіх наданих ТОВ „Мажор" доказів, а тому воно підлягає скасування, з постановлянням нового рішення, яким слід задовольнити позовну заяву ТОВ „Мажор" до ТОВ "Трініта". Визнати недійсною з моменту укладення схему-додаток № 1 до договору оренди № 60-ор від 23.08.2006р., укладеного між Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Трініта", на якій середня ширина орендованої ТОВ „Трініта" ділянки штучного пляжу „Аркадія" в м. Одеса позначена як 138м. та відраховується від траверсу № 1 у бік траверсу № 1А. У задоволенні зустрічного позову ТОВ „Трініта" до ТОВ "Мажор" та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради слід відмовити.

Апелянт вважає, що для скасування оскаржуваного рішення наявні усі чотири підстави, передбачені статтею 104 ГПК України, а саме:

- неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

ТОВ „Мажор" зазначає, що судом проігноровано наявність на ділянці, що відведена спірною схемою, 3-х об'єктів нерухомого майна. До участі у справі не було залучено орендаря та власника нерухомого майна. Зустрічний позов ТОВ „Трініта не залишено без розгляду в супереч ст.. 81 ГПК України. Судом не прийняті до уваги абсолютно усі докази, надані ТОВ „Мажор", у тому числі листи та схеми Управління, а оскаржуване рішення винесено на підставі однієї лише спірної схеми. Судом безпідставно відмовлено у призначенні комплексної судової технічно-почеркознавчої експертизи, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом проігнорований факт пропуску ТОВ „Трініта" строків позовної давності без поважних причин (т. 4 а.с. 126-147).

11.03.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Трініта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказується про її необґрунтованість та на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги (т. 4 а.с. 152-162).

В процесі розгляду апеляційної скарги від ТОВ „Мажор" надані наступні клопотання:

- про призначення комплексної судової технічно-почеркознавчої експертизи;

- про залучення ПП „Каролайн" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та витребування додаткових доказів;

- про залучення Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача;

- про витребування додаткових доказів по справі, а саме: витребувати у Головного управління Державного Казначейства України в Одеській області відомості щодо надходження коштів за період з серпня 2006р. по грудень 2012р. на підставі договору оренди № 60-ор від 23.08.2006р.;

- про залучення додаткових доказів, а саме: технічного висновку про технологічне обґрунтування структури рятувальної станції на пляжі „Аркадія" у м. Одесі, що функціонує на базі-стоянці маломірних суден від 03.04.2013р., який підготовлений Українським центральним проектно-конструкторським бюро „СТАПЕЛЬ";

- про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що між сторонами ведуться переговори з приводу мирового врегулювання даного спору.

Розглянувши та обговоривши надані клопотання, судова колегія вважає, що надані клопотання не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на стороні позивача чи відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено у справі також за клопотанням сторін. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів звернення ПП „Каролайн" та Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Одеській області із заявою про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, та рішення по даній справі може вплинути на їх права. Дане клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймають судом, якщо заявник обґрунтував не можливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Вимоги ТОВ „Мажор" щодо витребування відомостей про надходження грошових коштів на рахунок Головного управління Державного Казначейства України в Одеській області не були предметом розгляду суду першої інстанції, а тому в апеляційній інстанції не приймаються до уваги і не можуть бути розглянуті.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що між сторонами ведуться переговори з приводу мирового врегулювання даного спору, перелік повноважень апеляційної інстанції не передбачає на етапі апеляційного провадження затвердження мирової угоди між сторонами.

Як зазначено в п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 ГПК.

Щодо заявленого клопотання про призначення комплексної судової технічно-почеркознавчої експертизи з цього приводу судова колегія зазначає, що призначення даної експертизи є недоцільним, оскільки до матеріалів справи залучений висновок будівельно-технічного дослідження № 15-11/12 від 15.11.2012р., крім цього, судом зазначити відсутність оригіналу схеми-додатку № 1 до договору № 89-ор від 21.12.2009р.

Заслухавши пояснення представників обох сторін та третьої особи на стороні відповідачів за зустрічним позовом Одеської міської ради, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи 10.04.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Продавець) та ТОВ "Мажор" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна шляхом викупу, відповідно до умов якого Продавець передав у власність Покупцю Об'єкт малої приватизації - групу інвентарних об'єктів - рятувальну станцію "Аркадія", що знаходиться на балансі Одеської обласної рятувально-водолазної служби, та розташована за адресою: м. Одеса, пляж "Аркадія". Зазначена станція складається з майна Об'єкту приватизації та включає в себе інвентар, обладнання, інше майно згідно інвентаризаційних описів, а також нерухоме майно - нежилі будівлі (рятувальна станція "Аркадія"), розташовані за адресою: м. Одеса, пляж "Аркадія". В цілому об'єкт складається з рятувальної станції (літ. "А"), компресорної (літ. "Б"), сараю (літ. "В"), складу (літ. "Г"), загальною площею 72,2 кв.м. (т. 1 а.с. 10-12).

Право власності на нежитлові приміщення рятувальної станції "Аркадія" за договором купівлі-продажу №1636 від 10.04.2003 р. зареєстроване Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 15 квітня 2003 року під № 2986 на стор. 132 у кн. 23неж. (Лист КП "ОМБТІ та РОН" від 13.11.2012 р. №13606-06/24.12).

Згідно свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди № СВ-105-4-34-05 від 24 травня 2005 року, гідротехнічна споруда "База - стоянка малих суден № 164" внесена в Реєстр гідротехнічних споруд під номером ГТС-3018 на підставі заяви експлуатуючої організації - ТОВ "Мажор". Згідно акту огляду гідротехнічної споруди № 105-4-46-05, складеного старшим інженером-інспектором Регістру судноплавства України Страховою Т.В., гідротехнічна споруда бази-стоянки малих суден № 164 (причал № 164) складається зі штучного пляжу з суднопідіймальним обладнанням у вигляді елінгу (т.1 а.с. 17).

Відповідно до розпорядження міського голови № 787-01р (реєстраційний номер - 036858) від 25.07.2006р. „Про передачу в оренду берегозахисної споруди у вигляді частини штучного пляжу „Аркадія", площею 6 500 кв.м., для надання послуг громадянам, які відпочивають у місті Одесі, терміном на 25 років" ТОВ „Трініта" було запропоновано укласти договір оренди з Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (т.4 а.с. 24).

23.08.2006 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Трініта" було укладено договір оренди берегозахисної споруди № 60-ор, згідно умов якого отримало в термінове платне користування берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу "Аркадія" між траверсами №1 та №1-а загальною площею 6500 кв.м. відповідно до схеми, що являється невід'ємною частиною договору, для надання послуг громадянам, які відпочивають у м. Одесі, на строк з 23 серпня 2006 року по 31 грудня 2031 року (т. 1 а.с. 19-24).

Згідно схеми-додатку № 1 до цього договору, копія якої наявна у матеріалах справи та оригінал якої оглядався судом у судовому засіданні, орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса № 1 (ІІ). Довжина визначається від кореня траверса № 1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м. (т. 1 а.с. 26).

Відповідно акту приймання-передачі від 23 серпня 2006 року (Додаток 3 до договору) на підставі розпорядження міського голови від 25.07.2006р. № 787-01 „Про передачу в оренду берегозахісної споруди ТОВ „Трініта" та договору оренди берегозахисної споруди від 23.08.2006р. даний об'єкт у вигляді ділянки штучного пляжу „Аркадія" між траверсами № 1 та № 1 А, загальною площею 6 500 кв.м., відповідно до схеми, вартість якого визначена експертною оцінкою в сумі 876 421, 00грн. передано ТОВ „Трініта" (т. 1 а.с. 25).

Крім того, у матеріалах справи наявна копія схеми-додатку № 1 до цього договору, згідно якої довжина орендованої ділянки визначається від кореня траверса №1-А (ІІ) в бік траверса №1 (ІІ) і становить 138 м. Оригінал даної схеми суду для огляду не надавався. Відповідачі за первісним позовом - ТОВ "Трініта" та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради проти існування даної схеми заперечували, та пояснили, що їм невідомі обставини походження такої копії схеми-додатку №1 до договору (т. 1 а.с. 27).

Згідно додаткової угоди від 28 вересня 2012 року до договору оренди берегозахисної споруди № 60-ор від 23 серпня 2006 року, орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверса №1 (ІІ). Довжина визначається від кореня траверса №1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м. Середня орієнтовна ширина орендованої ділянки штучного пляжу на момент укладення договору становить 47 метрів від підпірної стіни до урізу води (т. 5 а.с. 123).

21 грудня 2009 року між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Мажор" було укладено договір оренди берегозахисної споруди № 89-ор, відповідно до умов якого Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради передало, а ТОВ "Мажор" прийняло у термінове платне користування берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу "Аркадія" між траверсами № 1 і № 1-а загальною площею 600 кв.м, місцезнаходження споруди: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, громадський пляж "Аркадія", відповідно до схеми, що являється невід'ємною частиною договору. Цільове використання об'єкта оренди: надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості (т. 1 а.с. 29-36).

Відповідно до довідки Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради № 01-90 від 29.01.2013 р., штучний піщаний пляж "Аркадія" обліковується на балансі Управління як берегозахисна споруда другої черги ПЗС (гідротехнічна споруда). Даний об'єкт є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси на підставі розпорядження Одеської обласної ради № 62/р-96 від 17.09.1996 р. № 62/р-96 від 12.12.1996 року "Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради", Рішення Одеської міської ради № 552 від 13.12.1996 р. "Про приймання до комунальної власності міста майна Одеського протизсувного управління" (т. 4 а.с. 15-23).

Із наявного в матеріалах справи договору купівлі продажу державного майна шляхом викупу від 10 квітня 2003р. укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України в Одеській області та ТОВ „Мажор", рятувальна станція „Аркадія" складається з нерухомого майна: рятувальної станції (літ. А), компресорної (літ. Б), сараю (літ. В), складу (літ. Г), загальною площею 72, 2 кв.м. , а також інвентарю, обладнання та іншого майна, згідно інвентаризаційних описів (т. 1 а.с. 10-12).

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що будь-який об'єкт нерухомості із тих, що входять до складу рятувальної станції „Аркадії", розташовані на штучному піщаному пляжі „Аркадія". Із наданої до апеляційної скарги схеми вбачається, що будівлі рятувальної станції „Аркадії" розташовані поза межами штучного піщаного пляжу „Аркадія".

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Аналогічне визначення нерухомого майна міститься у ст.. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Господарським судом першої інстанції правомірно зазначено, що орендоване ТОВ „Трініта" та ТОВ „Мажор" майно не є земельними ділянками, а є частинами гідротехнічної споруди - штучного піщаного пляжу „Аркадія", яка обліковується на балансі Управління, як берегозахісна споруда другої черги ПЗС.

Відповідно до п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення державного технічного нагляду за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 906 від 20 листопада 2003 р., гідротехнічна споруда (ГТС) - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливанням вод, а реєстр ГТС - це база даних, що включає відомості про спеціалізацію ГТС, їх технічні характеристики, інформацію про фактичний стан ГТС.

Пунктом 2.4 цього Положення встановлено, що формування та ведення Реєстру ГТС забезпечується Регістром судноплавства України у процесі здійснення державного нагляду за ГТС.

Згідно п. 1.1 цього Положення, воно встановлює організаційні форми та принципи здійснення державного нагляду за технічним станом гідротехнічних споруд, що перебувають в експлуатації.

Отже місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку, що внесення Регістром судноплавства України відомостей щодо гідротехнічної споруди до Реєстру гідротехнічних споруд проводиться виключно з метою організації державного нагляду за технічним станом цієї споруди, а зазначення будь-якої особи у якості експлуатуючої організації у свідоцтві про реєстрацію гідротехнічної споруди не створює в даної особи та не встановлює для даної особи будь-яких майнових прав на цю споруду, у тому числі права власності чи права користування цією спорудою.

В апеляційній скарзі ТОВ „Мажор" вказує на те, що наділено правом експлуатації (користування та володіння) причалу № 164 згідно свідоцтва про реєстрацію бази-стоянки маломірних (малих) суден № 24 від 20.04.2005р., свідоцтва про реєстрацію ГТС від 24.05.2005р. № СР 105-4-34-05 та численних листів Регістра судноплавства України.

Вказані права експлуатації причалу надані ТОВ „Мажор" для забезпечення реальної можливості виконувати умови пункту 5.6 договору купівля продажу 2003р.

Згідно акту-огляду гідротехнічної споруди № 105-4-46-05 від 24.05.2005р., складеного старшим інженером-інспектором Регістра судноплавства України Страховою Т.В., гідротехнічна споруда бази-стоянки малих суден № 164 (причал № 164) складається зі штучного пляжу з суднопідіймальним обладнанням у вигляді елінгу з двома підйомно-пусковими доріжками (т. 3 а.с. 7-9).

Як встановлено господарським судом першої інстанції штучний піщаний пляж „Аркадія" є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси з 1996р. на підставі розпорядження Одеської обласної ради № 62/р-96 від 12 грудня 1996р. „Про передачу майна протизсувного управління обласної державної адміністрації у комунальну власність Одеської міської ради", рішення Одеської міської ради № 552 від 13 грудня 1996р. „Про приймання до комунальної власності міста майна Одеського протизсувного управління".

Договором купівлі-продажу державного майна, шляхом викупу від 10 квітня 2003 року передбачався обов'язок ТОВ „Мажор" здійснити реконструкцію рятувальної станції та сплачувати процедуру відкриття причалу (п. 5.6.1).

Відповідно до п. 1.2 Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 642 від 16 липня 2004 року, правила встановлюють вимоги до організації безпечного утримання баз для стоянки маломірних (малих) суден.

Цим же пунктом даних правил встановлено, що вимоги для баз, які розташовані в прикордонній смузі або прикордонному районі, установлюються Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998р. „Про прикордонний режим".

Згідно ст.. 83 Водного кодексу України, ст. 23 Закону України „Про державний кордон" визначено, що у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998р. „Про прикордонний режим" затверджено перелік міст і районів, у межах території яких можуть бути встановлені контрольовані прикордонні райони. Стосовно Одеської області визначено, зокрема місто Одесу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1199 від 3 серпня 1998 року встановлено контрольований прикордонний район, зокрема, у межах м. Одеси та з 1 вересня 1998 року запроваджено у даному контрольованому прикордонному районі прикордонний режим.

Таким чином, дія Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 642 від 16 липня 2004 року не розповсюджується на бази-стоянки маломірних суден, які знаходяться в м. Одесі, а вимоги баз, які розташовані в м. Одесі, установлюються Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998р. „Про прикордонний режим".

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що база-стоянка маломірних суден причалу № 164 була відкрита ТОВ „Мажор" за погодженням з відповідними підрозділами Державної Прикордонної Служби України та експлуатується на підставі відповідного дозволу.

Відповідно до п. 2.3.5 Паспорту причалу № 164 станом на 29 травня 2010р., складеного ТОВ „Главбуд Плюс", спеціалізацією причалу приймання є та стоянка човнів, катерів (т. 1 а.с. 13-15).

Згідно розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 29.03.2012р. № 284/А-2012, затверджений перелік „Про визначення місць облаштування пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області", наявний причал № 164 (п.13), розташований в місті Одеса, Приморський район, пляж „Аркадія", між траверсами № 1 та № 1А (т. 3 а.с. 89-99).

В апеляційній скарзі ТОВ „Мажор" посилається на свідоцтво про реєстрацію бази-стоянки маломірних (малих) суден від 20 квітня 2005 року та свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-105-4-34-05 від 24.05.2005р.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998р. № 814 та наказу Міністерства транспорту України від 20.11.2003р. № 906 (зареєстровано в Мінюсті 17.12.2003р. за 1174/8495) Регістр судноплавства України здійснює технічний нагляд за гідротехнічними спорудами та ведення бази даних ГТС (Реєстр гідротехнічних споруд). Технічний нагляд, частиною якого є ведення бази даних ГТС, здійснюється виключно на підставі заявки контрагента на оплатній основі.

Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди не є правовстановлюючим документом. Це інформаційний документ, який посвідчує лише той факт, що гідротехнічна споруда внесена до бази даних гідротехнічних споруд та знаходиться під технічним наглядом Регістра.

Гідротехнічну споруду базу-стоянки малих суден № 164 було внесено до бази даних гідротехнічних споруд 24.05.2005р. за № ГТС-3018, про що оформлено свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-105-4-34-05 від 24.05.2005р.

ГТС бази-стоянки малих суден № 164 знаходиться на території берегозахисної споруди другої черги протизсувних споруд у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу „Аркадія" між траверсами № 1 та № 1А.

Регістр Судноплавства України здійснює технічний нагляд безпосередньо за гідротехнічною спорудою бази-стоянк4и малих суден № 164.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 20.11.2013р. № 906 свідоцтво про придатність ГТС до експлуатації видається Регістром на п'ятирічний термін і діє у разі його щорічного підтвердження. По закінченню п'ятирічного терміну свідоцтво про придатність ГТС до експлуатації втрачає свою силу.

До складу ГТС бази-стоянки малих суден № 164 входить:

- берегоукріплення (пляж) з підпірною тиловою з/б стінкою. Протяжність берегоукріплення (пляж) 20 м;

- суднопідйомна споруда на шпально-баластній основі. Довжина споруди 90 м.

Таким чином, свідоцтво про придатність споруди до експлуатації № СР-105-4-34-05 від 24.05.2005р. щорічно підтверджувалось і діяло до моменту видачі нового свідоцтва про придатність споруди до експлуатації № СП-105-4-01410 від 09.04.2010р., яке за результатами щорічного огляду було підтверджено Регістром 18.04.2012р.

Берегозахисна гідротехнічна споруда - штучний пляж „Аркадія" між траверсами № 1 та № 1А до Регістру Судноплавства України не заявлялася та під технічним наглядом не перебуває.

Дані факти підтверджуються Листом № 114-2969 від 04.12.2012р. Регістру Судноплавства України (т. 3 а.с. 106-108).

ТОВ „Мажор" в апеляційній скарзі вказує на те, що як експлуатуюча організація причалу № 164 має право на користування причалом, як особисто, так із правом надання такої можливості іншим особам, на підставі укладених договорів.

Матеріали справи не містять даних, яким чином та як використовуються ТОВ „Мажор" надані рятувальній станції катер КРИМ та моторний човен ПРОГРЕС при виконанні функції по рятуванню людей на воді, керуючись „Правилами охорони життя людей на водах України".

Однак, Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради встановлено, що базу-стоянку № 164 рятувальної станції „Аркадія" самовільно використовує СПД Вознюк Ю.І. шляхом розташування пункту прокату водних мотоциклів, скутерів та водних атракціонів, що підтверджується Листом від 26.06.2009р. № 06-804. В цьому ж листі, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради довело до відома ТОВ „Мажор" про необхідність в установленому порядку вирішити питання щодо укладення договору оренди берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу „Аркадія", що прилягає до будівлі рятувальної станції та бази-стоянки № 164 (т. 3 а.с. 91-92).

Згідно п. 1.1 договору оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21.12.2009р., укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Мажор", цільовим використанням об'єкта оренди є надання громадянам платних послуг оздоровчо-платного сервісу підвищеної якості, а не обслуговування гідротехнічної споруди бази-стоянки малих суден № 164 та рятувальної станції „Аркадія".

Крім того, договір оренди берегозахисної споруди № 89-ор від 21.12.2009р. було укладено на підставі розпорядження Одеського міського голови № 2275-01р. „Про передачу в оренду ТОВ „Мажор" берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу „Аркадія" для надання платних послуг оздоровчо-платного сервісу", відповідно до якого ТОВ „Мажор" стало переможцем конкурсу за процедурою, визначеною розпорядженням міського голови № 1310-01р від 11.12.1999р. „Про затвердження порядку проведення конкурсу на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю". Отже, факт участі ТОВ „Мажор" у конкурсі щодо оренди ділянки пляжу „Аркадія" свідчить про відсутність в нього переважного права оренди даної ділянки.

Із наявних в матеріалах справи листів Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради № 09-1168 від 10.09.2009р., № 10-310 від 23.10.2009р., № 08-1182 від 31.08.2010р. містяться пропозиції до ТОВ „Трініта" змінити договір № 60-ор від 23.08.2006р. у зв'язку із істотною на думку Управління зміною обставин, а саме: розміру та конфігурації пляжу „Аркадія". Однак, дана пропозиція ТОВ „Трініта" прийнята не була, а Управління із вимогою щодо зміни договору до суду не зверталось.

Проте, між сторонами 28.09.2012р.була укладена додаткова угода до договору № 60-ор від 23.08.2006р., за змістом якої сторони встановили додаткову характеристику об'єкту: орендована ділянка пляжу примикає до підпірної стіни та траверсу № 1 (ІІ). Довжина визначається від кореня траверса № 1 (ІІ) в бік траверса № 1А (ІІ) і становить 138 м. Середня орієнтована ширина орендованої ділянки штучного пляжу на момент укладення договору становить 47 м. від підпірної стіни до урізу води.

Зміна меж орендованої ділянки пляжу, довжини берегової лінії, площі, можливі лише за взаємною згодою сторін (т.5 а.с. 123).

Відповідно до статей 759-760 Цивільного кодексу України, за договором оренди Орендодавець передає Орендарю певну річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, у користування за плату на певний строк.

Таким чином, встановлено, що орендована ділянка штучного пляжу „Аркадія", яка була передана в оренду ТОВ "Мажор" за договором оренди № 89-ор від 21.12.2009р. вже знаходилась та використовувалась ТОВ „Трініта" за договором № 60-ор від 23.08.2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99; 101; 103-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МАЖОР" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2013 року по справі № 5017/3230/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписано 08.05.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Г.П. Разюк