Рішення

від 04.02.2013 по справі 5016/2789/2012(17/105)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р. Справа № 5016/2789/2012(17/105)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: Козлов В.О., довіреність №1/11 від 12.11.2012р.

від відповідача: Костенко С.О., довіреність № 08-03-29/503-13 від 10.12.2012р.

від третьої особи: Мавродій О.А., довіреність № 2584 від 07.11.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/2789/2012(17/105)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМакс", 54030, м.Миколаїв, вул. Спаська,1,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", 01032, м.Київ, вул. Жилянська,75, в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", 54017, м.Миколаїв, вул. Чкалова,20,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

1.Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", 03150, м.Київ, вул. Ковпака,29, в особі Миколаївської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", 54001, м.Миколаїв, вул. Фалеєвська,14,

про: стягнення в розмірі 895 127,62 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроМакс" звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" про стягнення заборгованості у розмірі 895 127,62 грн., з посиланням на ст. ст. 985, 989, 990, Цивільного кодексу України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 18.08.2008 р. між ним та НАСК «Оранта» в особі Миколаївської дирекції та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір страхування заставленого майна (іпотеки), в якому Вигодонабувачем є АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк». Об'єктом страхування є майно, що знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМакс" та є предметом застави (іпотеки) згідно з договором застави (іпотеки), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроМакс" та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", як засіб забезпечення зобов'язань за договором кредиту (іпотеки).

У відзиві на позов та в доповнені до нього Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" позовні вимоги не визнає повністю, стверджуючи, що позивач несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, крім того останній знав про настання страхового випадку 01.04.2009 р. оскільки відповідно до п. 7.1 договору складського зберігання зерна від 31.07.2008 р. строк зберігання зерна за цим договором встановлюється до 01.04.2009 р., а відповідно до п. 3.2.3 договору схову від 14.08.2008 р. зберігач зобов'язаний письмово щомісяця повідомляти банк про стан зберігання, кількість та цілісність майна.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та у відзиві відповідно.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, при цьому суд виходить з такого:

18.08.2008 року між ТОВ „АгроМакс" (страхувальник), ВАТ НАСК „Оранта" (страховик) та АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк" в особі Миколаївської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" (банк) було укладено договір № В 8640-008/08/СМ страхування заставленого майна (іпотеки), предметом якого є страхування страховиком майна, що знаходиться у власності страхувальника та є предметом застави (іпотеки) згідно з договором (договорами) застави (іпотеки) (п. 12.13 цього договору), укладеним між страхувальником та вигодонабувачем. Перелік застрахованого майна визначено в додатку (додатках) до договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно додатку № 1 до договору страхування заставленого майна (іпотеки) № В 8640-008/08/СМ від 18.08.2008 року застраховане майно -насіння ріпаку 383,9 т, балансова вартість 900000,00 грн., страхова сума по видах ризиків (зокрема, протиправні (навмисні) дії третіх осіб, в т.ч. крадіжка, грабіж) - 900000,00 грн., безумовна франшиза - 10% .

31.07.2008 року між ТОВ „ДСК" (зерновий склад) та ТОВ „АгроМакс" (поклажодавець) укладено договір № 310708-1Р складського зберігання зерна, відповідно до якого поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад -прийняти його на зберігання.

З наявних у матеріалах справи засвідчених позивачем копій складських квитанцій на зерно №№ 1437, 1438, 1439 вбачається, що зерновий склад ТОВ „ДСК" прийняв на зберігання від ТОВ „АгроМакс" рапс (ріпак) 1-го та 2-го класу, залікова вага 143712 кг, 53713 кг, 182950 кг.

Крім того, 14.08.2008 року між АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк" (банк), ТОВ „ДСК" (зберігач) та ТОВ „АгроМакс" (замовник) укладено договір схову № 646/4-370-СХ, відповідно до якого замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно замовника, яке є предметом застави за договором застави товарів в обороті № 646/4370ТО від 11.08.2008 року, що укладений між замовником та банком. Згідно п. 1.2 договору схову № 646/4-370-СХ від 14.08.2008 року майно, що передається на відповідальне зберігання -насіння ріпака урожаю 2008 року в кількості 383,9 тон.

Звернувшись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 810 000,00 грн. страхового відшкодування, позивач посилається на крадіжку застрахованого майна з місця його зберігання -зі складів ТОВ „ДСК", на підтвердження чого додав до позовної заяви копію постанови від 12.08.2009 року про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, згідно з якою старший слідчий СВ Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області, розглянувши матеріали дослідчої перевірки, зареєстровані 11.08.2009 року за заявою директора ТОВ „АгроМакс" про факт крадіжки рапсу з складських приміщень ТОВ „ДСК", порушив за даним фактом кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вважаючи крадіжку застрахованого майна страховим випадком згідно з підпунктом 3.1.6 пункту 3.1 договору № В 8640-008/08/СМ від 18.08.2008 року страхування заставленого майна (іпотеки), позивач неодноразово звертався до страховика - ВАТ НАСК „Оранта" з заявами про виплату страхового відшкодування АКБ «Укрсоцбанк», однак відповідач відмовив у виплаті страхової суми, що зумовило звернення позивача з позовом до суду.

У зв'язку із вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідача на користь вигодонабувача страхове відшкодування у розмірі 810 000,00 грн., яке розраховувалось позивачем у відповідності до додатку № 1 до договору страхування від 18.08.2008 року, за яким франшиза складає 10% (900 000,00 грн. х 10 % = 90 000,00 грн.; 900 000,00 грн. - 90 000,00 грн. = 810 000,00 грн.).

Дану вимогу позивач обгрунтовує посилаючись на вимоги ст. 16, ст.18 Закону України «Про страхування», ст. ст. 525, 526, 985, 989, 990, Цивільного кодексу України.

Крім заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача на користь вигодонабувача страхового відшкодування у розмірі 810 000,00 грн., позивач просить стягнути на користь ТОВ „АгроМакс" 3 % річних у сумі 72 234,18 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року та втрат від інфляції у розмірі 147 420,00 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року.

Дані вимоги основані на умовах укладеного сторонами договору (п.7.2), відповідно до якого протягом 10 робочих днів по одержанню всіх необхідних документів для підтвердження факту настання страхового випадку та визначення розміру збитків страховик складає страховий акт з визначенням розміру збитків і в термін 10 робочих днів після складання страхового акта здійснює виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодо набувачу) та положеннях ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

19 листопада 2009 року відповідач одержав від позивача всі необхідні документи, отже, в строк до 30.11.2009 року, у відповідності з п. 7.2 договору страхування відповідач мав скласти страховий акт, а в строк до 10.12.2009 року виплатити страхове відшкодування.

Враховуючи те, що відповідач не виконав умови договору і не виплатив страхове відшкодування у визначений договором строк, позивач нарахував 3 % річних у сумі 72 234,18 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року та втрати від інфляції у розмірі 147 420,00 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року.

Як зазначалось раніше, відповідач позов заперечив з огляду на те, що позивач несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, крім того останній знав про настання страхового випадку 01.04.2009 р. оскільки відповідно до п. 7.1 договору складського зберігання зерна від 31.07.2008 р. строк зберігання зерна за цим договором встановлюється до 01.04.2009 р., а відповідно до п. 3.2.3 договору схову від 14.08.2008 р. зберігач зобов'язаний письмово щомісяця повідомляти банк про стан зберігання, кількість та цілісність майна. До того ж відповідач не визнає самого факту настання страхового випадку.

Суд відхиляє доводи відповідача в цій частині як помилкові, оскільки у відповідності до п. 3.1, 3.1.6 договору страхування заставленого майна (іпотеки), страховими випадками за цим договором є пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок протиправних (навмисних) дій третіх осіб, в т. ч. крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження внаслідок спроб цих дій.

Відповідно до п. 3.2 договору пошкодження, втрата або загибель застрахованого майна внаслідок будь якої з подій, передбачених п. п. 3.1.1 - 3.1.6 договору, вважається страховим випадком, якщо є прямий, безпосередній зв'язок між настанням цих подій і загибеллю, пошкодженням чи втратою застрахованого майна.

Підпунктом 7.1.1 п. 7 договору визначено, що для врегулювання страхового випадку страхувальник зобов'язаний звернутися до страховика з заявою відповідно до умов п. 6.5.2 договору та надати достовірну інформацію і документальні докази, необхідні для підтвердження факту настання страхового випадку, його наслідків та визначення розміру збитку, зокрема висновки щодо причини настання та характеру збитків від державних установ, у віданні яких знаходяться події аналогічні тієї, що призвела до збитків.

Факт настання страхового випадку підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 12.08.2009 р., якою встановлено, що невстановлені особи проникли до складських приміщень ТОВ «ДСК» за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна,11 звідки таємно викрали рапс в кількості 383 980 тон, який належав ТОВ «АгроМакс» і який знаходився на ТОВ «ДСК» відповідно до договору складського зберігання; в зв'язку з чим порушено за даним фактом кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Аналогічної правової позиції щодо того, що постанова про порушення кримінальної справи за фактом злочину є доказом настання страхового випадку дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 10.04.2012 р. по справі № 53/443.

Постановою від 12.08.2009 р. порушено кримінальну справу за фактом, а не у відношенні зберігача, який є юридичною особою та не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, постанова про притягнення посадових осіб зберігача до кримінальної відповідальності або порушення щодо них кримінальної справи за фактом крадіжки застрахованого майна відсутня.

Враховуючи те, що особа, яка вчинила крадіжку, не встановлена, вирок по кримінальній справі за фактом крадіжки застрахованого майна відсутній та фактично не може бути винесений.

Чинним законодавством не встановлено, що настання страхового випадку, зокрема втрата майна внаслідок крадіжки, має в обов'язковому порядку підтверджуватися вироком суду по кримінальній справі, а не постановою про порушення кримінальної справи.

Отже, настання страхового випадку підтверджується постановою про порушення кримінальної справи, як це і передбачено п.п. 7.1.1 договору та є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України.

Посилання відповідача на п. 3.2.3 договору схову № 646/4-370-СХ від 14.08.2008 р. як на підставу того, що позивач знав про настання страхового випадку раніше, ніж звернувся до страховика також є безпідставним оскільки даним пунктом договору зберігач зобов'язаний письмово щомісяця повідомляти банк, а не позивача про стан зберігання, кількість та цілісність майна.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі умови встановлені також частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування", якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування -страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Пунктом 1.3 договору № В 8640-008/08/СМ від 18.08.2008 року страхування заставленого майна (іпотеки) сторони обумовили, що вигодонабувачем за цим договором є особа, зазначена в додатку (додатках) до цього договору.

З наявного в матеріалах справи додатку № 1 до договору страхування заставленого майна (іпотеки) № В 8640-008/08/СМ від 18.08.2008 року вбачається, що страхувальник - ТОВ „АгроМакс" призначає вигодонабувачем Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк".

Відповідно до пункту 7.7 договору страхування заставленого майна (іпотеки) № В 8640-008/08/СМ від 18.08.2008 року страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми наступним чином: вигодонабувачу -в сумі збитків, але не більше суми вимог вигодонабувача до страхувальника за договором кредиту, зазначеним в п. 1.2 цього договору, а у разі, якщо строк погашення цих вимог не настав, виплата страхового відшкодування на користь вигодонабувача здійснюється за умови, що страхувальник протягом строку, визначеного в договорі застави, що вказаний в п. 1.2 цього договору не здійснить заміну застрахованого майна на інше майно за погодженням з вигодонабувачем, у зв'язку з чим вимоги вигодонабувача до страхувальника підлягають достроковому погашенню.ю

Відповідно до пункту 3.1.6 договору страхування № В8640-008/08/СМ від 18.08.2008 року, крадіжка визначається як страховий випадок при настанні якого страхувальнику виплачується грошова сума в межах встановленої договором страхування страхової суми. Факт настання страхового випадку підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 12.08.2009 р., якою встановлено, що невстановлені особи проникли до складських приміщень ТОВ «ДСК» за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна,11 звідки таємно викрали рапс в кількості 383 980 тон, який належав ТОВ «АгроМакс» і який знаходився на ТОВ «ДСК» відповідно до договору складського зберігання; в зв'язку з чим порушено за даним фактом кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до статей 20, 25 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику страхову виплату при настанні страхового випадку або виплати страхового відшкодування у передбачений договором строк; здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком (уповноваженою ним особою).

Пунктом 1.3 договору сторони встановили, що вигодонабувачем за цим договором є особа, зазначена в додатку до цього договору - Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк".

Відтак, суд дослідивши в повній мірі обставини справи, дійшов висновку що позивач цілком правомірно звернувся з вимогою про стягнення з відповідача на користь вигодонабувача страхового відшкодування у розмірі 810 000,00 грн.

Підлягають також задоволенню похідні вимоги щодо стягнення на користь ТОВ „АгроМакс" 3 % річних у сумі 72 234,18 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року та втрат від інфляції у розмірі 147 420,00 грн. за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року, правильність нарахування яких судом було перевірено за допомогою програми «Законодавство» версія 2.8.6.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на адвокатську допомогу в розмірі 51 000,00 грн.

На обгрунтування зазначеної суми витрат на адвокатську допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 12/11-12 від 12.11.2012р., квитанцію від 15.11.2012р. про сплату послуг згідно договору про надання правової допомоги № 12/11-12 від 12.11.2012р. та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 543.

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (редакція з 01.02.2005 року) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. (Пункт 10 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду № 04-5/609 від 31.05.2002 року).

Проте, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на адвокатську допомогу в розмірі 51 000,00 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 5000,00 грн., виходячи із такого:

Відшкодування витрат на оплату адвокатських послуг здійснюється за наявності документального підтвердження таких витрат, зокрема, угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді, належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжним дорученням або іншим документом, який підтверджує сплату відповідних послуг. Судоми установлено, що надання позивачеві адвокатських послуг Козловим В.О. на суму 51 000,00 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Проте, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Враховуючи, що судові витрати не входять до суми позову, а надані до прийняття рішення у справі документи про сплату судових витрат на адвокатські послуги не є доказами по суті позовних вимог, суд визнає, що розумні судові витрати на сплату послуг адвоката Козлова В.О. у цій справі не повинні перевищувати 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82, 84,85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", 01032, м.Київ, вул. Жилянська,75, ідентифікаційний код 00034186 в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", 54017, м.Миколаїв, вул. Чкалова,20, ідентифікаційний код 02304619 на користь Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", 03150, м.Київ, вул. Ковпака,29, ідентифікаційний код 00039019 в особі Миколаївської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", 54001, м.Миколаїв, вул. Фалеєвська,14, ідентифікаційний код 09326016, страхове відшкодування у розмірі 810 000,00 грн. (вісімсот десять тисяч грн. 00 коп. ).

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", 01032, м.Київ, вул. Жилянська,75, ідентифікаційний код 00034186 в особі Миколаївської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", 54017, м.Миколаїв, вул. Чкалова,20, ідентифікаційний код 02304619 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроМакс", 54030, м.Миколаїв, вул. Спаська,1,ідентифікаційний код 31497923, 3 % річних у сумі 72 234,18 грн. (сімдесят дві тисячі двісті тридцять чотири грн.. 18 коп.) за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року, втрати від інфляції у розмірі 147 420,00 грн. (сто сорок сім тисяч чотириста двадцять грн.. 00 коп.) за період з 11.12.2009 року по 29.11.2012 року та 5 000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) - витрати за послуги адвоката.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 07.02.2013 року.