Постанова

від 06.02.2013 по справі 5009/3551/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.02.2013 р. справа №5009/3551/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:Міхантьєв М.Д. - за дов. б/н від 07.11.12 р., Плетньов Р.В. - директор від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 року у справі№ 5009/3551/12 (суддя Хуторной В.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя до відповідачаВідкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя простягнення заборгованості та за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя простягнення боргу та 3% річних ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 2416700 грн. 21 коп., пені у розмірі 1982 грн. 94 коп., інфляційних у розмірі 23760 грн. 38 коп. та 1% річних у розмірі 19829 грн. 35 коп.

01.10.12 року позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 4875233 грн. 92 коп., пеню у розмірі 4119 грн. 42 коп., інфляційні у розмірі 48990 грн. 10 коп. та 1% річних у розмірі 41194 грн. 20 коп.

24.10.12 року позивач надав до господарського суду Запорізької області заяву про зменшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4829320 грн. 30 коп., пеню у розмірі 4119 грн. 42 коп., інфляційні у розмірі 48990 грн. 10 коп. та 1% річних у розмірі 41194 грн. 20 коп.

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя 08.10.12 р. звернулося із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 45913 грн. 62 коп. та 3% річних у розмірі 1184 грн. 40 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.10.12 р. первісний позов було задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя 4829320 грн. 30 коп. основного боргу, пені в сумі 2446 грн. 33 коп., 1% річних в сумі 24463 грн. 20 коп. та втрати від інфляції в розмірі 48990 грн. 10 коп. В іншій частині позову відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Провадження по справі в частині стягнення 45913 грн. 62 коп. припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя 3% річних у розмірі 1184 грн. 40 коп.

Відповідач за первісним позовом, Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя у повному обсязі.

Позивач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу з доповненнями, якими просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалами суду від 22.11.12 р., 11.12.12 р та 22.01.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

01.02.13 року відповідач через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надав клопотання про витребування додаткових доказів, яке судовою колегією розглянуто та відхилено через недоцільність.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/3551/12 та наданих представниками позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.11 року між ТОВ "Дніпрометпром"(Постачальник) та ВАТ "Запоріжсталь"(Покупець) було укладено договір поставки № 20/2011/1129, за умовами якого Постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а Покупець на умовах цього договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтована кількість вказані у специфікації (-ях), що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2 договору поставки, дата виготовлення продукції, що поставляється по цьому договору, не раніше четвертого кварталу 2010 р.

Пунктом 3.1 договору поставки зазначено, що орієнтована сума цього договору становить 24254248 грн. 19 коп. з урахуванням ПДВ. Кінцева сума договору визначається шляхом складання вартості продукції, зазначеної у заявках Покупця.

У відповідності до п. 4.1 договору поставки, Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця автотранспортом. Транспортні витрати сплачує Постачальник.

Пунктом 4.3 договору поставки визначено перелік товаросупровідних документів, що надаються Покупцю: накладна, оригінал сертифікатів якості; рахунок та податкова накладна.

В транспортній накладні повинний бути підпис кому належить вантаж, а також посилання на номер цього договору. Всі зазначені в цьому пункті документи надаються не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки. При цьому документи за всю фактичну поставлену продукцію звітного місяця, а також за продукцію, строк поставки якої приходиться на останні дні звітного місяця, надаються Покупцю не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним.

Сторони пунктом 4.4 договору поставки домовились, що поставка продукції здійснюється протягом 10 днів з моменту направлення Постачальнику письмової заявки Покупця, підписаної уповноваженою особою. Кількість продукції, що підлягає поставці зазначається у направленій Постачальнику письмовій заявці Покупця. Заявка направляється за 5 днів до початку місяця поставки.

Згідно п. 4.5 договору, поставка продукції здійснюється на умовах СРТ - склад ВАТ "Запоріжсталь" згідно "Інкотермс -2000".

У відповідності до п. 5.1 договору поставки, розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та приймання продукції у відповідності з р. 6 згідно наданих документів, вказаних в п. 4.3 цього договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків настає з моменту отримання повного пакету документів.

Пунктом 6.1 договору поставки передбачено, що приймання продукції по фактичній кількості здійснюється у відповідності з "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" №П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р.

Відповідно до п. 6.2 договору поставки, приймання продукції за фактичною якістю здійснюється у відповідності з "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 12.04.1966 р.

Згідно п. 8.4 договору поставки, за прострочку оплати згідно п. 5.1 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період стягнення пені. Нарахування (стягнення) суми неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється згідно положень та обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше 6-ти місяців з дня коли зобов'язання повинно бути виконано.

Пунктом 11.2 договору поставки зазначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами і діє до 11.05.12 р. або його розірвання в установленому порядку.

Сторони до договору поставки уклали Специфікацію № 1 (Додаток до договору), на загальну суму 24254248 грн. 19 коп., в т. ч. ПДВ.

Позивач, на виконання умов договору поставки, протягом червня-серпня 2011 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 5866795 грн. 85 коп., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Отримання відповідачем товару підтверджено довіреностями: ЯЖК № 718762 від 16.06.11 р., ЯЖК № 718763 від 06.07.11 р., ЯЖК № 718764 від 20.07.11 р., ЯЖК № 718764 від 20.07.11 р., ЯЖК № 718529 від 28.07.11 р. та ЯЖК № 718530 від 08.08.11 р.

Відповідач отриманий товар оплатив лише частково у розмірі 991561 грн. 93 коп., у зв»язку з чим позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя заборгованості у розмірі 4829320 грн. 30 коп. (з урахуванням зустрічної однорідної вимоги), пені у розмірі 4119 грн. 42 коп., інфляційних у розмірі 48990 грн. 10 коп. та 1% річних у розмірі 41194 грн. 20 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору поставки, протягом червня-серпня 2011 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 5866795 грн. 85 коп., однак останній оплатив його лише частково.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за отриманий товар, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4829320 грн. 30 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог через зарахування зустрічної однорідної вимоги).

Відповідач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами виконання належним чином і в строк, передбачений договором, своїх договірних грошових зобов»язань щодо оплати отриманої (не повернутої в зв»язку з нібито відсутністю у нього всіх супроводжувальних документів) та використаної в виробничому процесі продукції.

Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Судова колегія вважає, що надані позивачем первинні документи є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу продукції саме за Договором та прийняття цієї продукції останнім. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору щодо передачі продукції (якість, комплектність, строки поставки тощо) або докази повної оплати боргу - суду не надавалися.

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Відповідно до вимог статті 690 Цивільного кодексу України, а також пункту 29 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 року № 888, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або асортименту поставленої продукції, щодо відмови відповідача від поставленого обсягу продукції. Відповідачем також не надані суду належні та допустимі докази, оформлені належним чином, щодо прийняття продукції у встановленому порядку на відповідальне зберігання. Використання отриманої продукції у виробничій діяльності, неповернення її позивачу з причин нібито некомплектної поставки свідчить про здійснення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарських операцій по поставці та прийняттю продукції саме на виконання договірних зобов»язань.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 1% річних за період з 25.08.11 р. по 15.07.12 р. у розмірі 41194 грн. 20 коп. та інфляційні за період з вересня 2011 року по березень 2012 року у розмірі 48990 грн. 10 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 48990 грн. 10 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з вересня 2011 року по березень 2012 року та 1% річних за період з 25.08.11 р. по 02.04.12 р. лише у розмірі 24463 грн. 20 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з відмовою у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1% річних у розмірі 16731 грн. 00 коп., враховуючи п. 8.4 договору.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 8.4 договору за період з 25.08.11 р. по 15.07.12 р. у розмірі 4119 грн. 42 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 8.4 договору сторони передбачили, що за прострочку оплати згідно п. 5.1 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочки від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період стягнення пені. Нарахування (стягнення) суми неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється згідно положень та обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше 6-ти місяців з дня коли зобов'язання повинно бути виконано.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 2446 грн. 33 коп. за період з 25.08.11 р. по 02.04.12 р. з відмовою в іншій частині пені через невірно визначений позивачем період у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 45913 грн. 62 коп. та 3% річних у розмірі 1184 грн. 40 коп. лише частково з огляду на наступне:

Позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом заяву від 10.10.12 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України, якою проведено взаємний залік по заборгованості в сумі 45913 грн. 62 коп., у зв»язку з чим господарським судом правомірно припинено провадження за зустрічним позовом в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом заборгованості у розмірі 45913 грн. 62 коп. відповідно до приписів п. 1 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору.

В той же час судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено зустрічні позовні вимоги в частині нарахування 3% річних у повному обсязі та правомірно стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 3% річних у розмірі 1184 грн. 40 коп. за період з 29.11.11 р. по 08.10.12 р., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно первісний позов було задоволено частково та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя 4829320 грн. 30 коп. основного боргу, пені в сумі 2446 грн. 33 коп., 1% річних в сумі 24463 грн. 20 коп. та втрати від інфляції в розмірі 48990 грн. 10 коп. Також правомірно задоволено частково і зустрічні позовні вимоги з припиненням провадження по справі в частині стягнення боргу у розмірі 45913 грн. 62 коп. та правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром", м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя 3% річних у розмірі 1184 грн. 40 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 р. у справі № 5009/3551/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 р. у справі № 5009/3551/12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 р. у справі № 5009/3551/12- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.