Постанова

від 04.02.2013 по справі 5023/4496/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 29» січня 2013 р. Справа № 5023/4496/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Вошевої Ю.В . (без належним чином оформлених повноважень)

відповідача - Ярової Л.І. (довіреність б/н від 11.10.2012р.)

третьої особи - Щербініна О.Є. (довіреність б/н від 5.12.2012р.)

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Центр науково-освітніх технологій», м. Харків (вх. № 3847Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2012р. по справі № 5023/4496/12

за позовом ТОВ «Інформаційно-консалтингове підприємство «Сузір`я», с. Циркуни, Харківської області

до ТОВ «Центр науково-освітніх технологій», м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Харківський економіко-правовий університет», м. Харків

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ, визнання права власності на частку майна ТОВ, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ІКП «Сузір?я», звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням його уточнень) до ТОВ «Центр Науково-освітніх технологій» про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Харківський економіко-правовий університет», укладеного між ТОВ «ІКП «Сузір`я» в особі директора Лавріненка Андрія Юрійовича та ТОВ «Центр Науково-освітніх технологій» в особі директора Орлова Олександра Павловича 17 квітня 2008 року, про застосування наслідків недійсності правочину щодо договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Харківський економіко-правовий університет від 17.04.2008р., а також про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Харківський економіко-правовий університет» від 18 квітня 2008 року в частині перерозподілу часток у статутному капіталі учасників товариства та затвердження нової реакції статуту товариства, а також з вимогами про визнання права власності на 50% у статутному капіталі ТОВ «Харківський економіко-правовий університет».

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.11.2012р. позовні вимоги задоволені частково, визнано недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингове підприємство "Сузір'я" в особі директора Лавріненка Андрія Юрійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Науково-освітніх технологій" в особі директора Орлова Олександра Павловича 17 квітня 2008 року. Застосовано наслідки недійсності правочину щодо Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 17 квітня 2008 року. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Науково-освітніх технологій" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингове підприємство "Сузір'я" частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" у розмірі 12,5 відсотків, що дорівнює 7 125,00 грн. (сім тисяч сто двадцять п'ять гривень). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Науково-освітніх технологій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингове підприємство "Сузір'я" суму судового збору у розмірі 357,67 грн. Зобов`язано видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідач з вказаним рішення в частині задоволення позовних вимог не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Зокрема апелянт зазначає, що статут ТОВ «ІКП Сузір`я» не містить обмежень у повноваженнях директора Лавриненка А.Ю. щодо укладання спірного договору купівлі-продажу корпоративних прав та щодо виключних повноважень загальних зборів учасників надавати згоду на укладання такого договору. Крім того, як зазначає відповідач відсутність обмежень у повноваженнях директора ТОВ «ІКП Сузір`я» підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичн7их осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.10.2008р. Апелянт також зазначає, що матеріалами справи підтверджено схвалення спірного договору, як це передбачене статтею 241 ЦК України, зокрема, протоколами загальних зборів учасників «Харківського економіко-правового університету» у формі ТОВ від 18.04.2008р., від 6..06.2008р., та №3/09 від 11.12.2009р.

Позивач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали.

В судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що підтримує доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

17.04.2008 р. між позивачем та відповідачем, був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Харківського економіко-правового університету, відповідно до умов якого позивач продав, а відповідач купив частину частки позивача в статутному капіталі університету в розмірі 12,5 % за номінальною ціною, яка складає 7125 грн. Згідно з п.1.2. зазначеного договору продавець передав, а покупець прийняв на себе права та обов`язки учасника товариства у частині, що відповідає проданій частці.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що з моменту укладання цього договору продавець, тобто позивач, втрачає стосовно товариства права та обов`язки учасника товариства у частині, яка була обумовлена проданою часткою, а згідно із п.3.4. договору до покупця, тобто до відповідача, переходять права та обов`язки, що належали продавцю, також у частині, яка була обумовлена проданою часткою. Відповідно до п.3.5 договору після його укладання Покупець, тобто відповідач, є учасником Харківського економіко-правового університету, що володіє часткою в статутному капіталі товариства розміром 62,5 %.

Позовні вимоги ТОВ «ІКП «Сузір`я» обґрунтовані тим, що директор позивача, укладаючи від імені ТОВ «ІКП «Сузір•я» 17.04.2008 р. договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Харківський економіко-правовий університет», перевищив свої повноваження, встановлені статутом ТОВ «ІКП «Сузір•я», крім того продаж вчинено за номінальною вартістю частки, що не відповідає її ринковій вартості, а також покупцем оплата у спосіб, встановлений в договорі купівлі-продажу, не була здійснена. На думку позивача, в наслідок укладання цього договору він обмежений у своєму праві прийняття участі в управлінні ТОВ «Харківський економіко-правовий університет» (далі по тексту ТОВ «ХЕПУ») та прийнятті рішень на загальних зборах цього товариства. Позивач посилається на те, що з 2008 року він не мав можливості приймати участь у загальних зборах учасників товариства, оскільки з 2008 року не отримував жодних повідомлень про проведення загальних зборів ТОВ «ХЕПУ». Позивач вважає, що викладене є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників цього товариства у частині перерозподілу між сторонами по цій справі часток в статутному капіталі та в частині затвердження нової редакції статуту.

Як вбачається із статуту Харківського економіко-правового університету у формі товариства з обмеженою відповідальністю в редакції, зареєстрованій 24.03.2005 р., згідно із п.1.2. позивач та відповідач є засновниками цього товариства, та крім них, інших учасників в товаристві немає. Згідно із п. 9.5. цього статуту кожному з учасників (власників), тобто і позивачу, і відповідачу, належало по 50 % статутного капіталу товариства.

Пунктом 9.8. статуту товариства передбачено, що власник може за згодою решти власників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком власникам або третім особам. Власники Університету користуються переважним правом придбання частки (її частини) такого власника.

Таким чином, оскільки на час укладання між сторонами спірного договору купівлі-продажу, інших учасників, які б мали переважне право на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «ХЕПУ», не було, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Харківський економіко-правовий університет» укладений з додержанням вимог статуту цього товариства та не порушує прав третіх осіб.

За текстом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 17.04.2008 р., укладеного між сторонами, від імені продавця він був підписаний директором Лавріненко А.Ю., а від імені покупця - директором Орловим О.П., які діяли на підставі відповідних статутів позивача та відповідача.

Відповідно до п. 8.1.статуту ТОВ «ІКП «Сузір`я» в редакції, яка була зареєстрована 13 березня 2006 року, управління цим товариством здійснюють його органи, якими згідно з п.8.2. статуту є Загальні збори учасників та Директор. Відповідно до п.10.1. статуту директор є постійно діючим виконавчим органом товариства та згідно з п. 10.3. статуту вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що відносяться до виняткової компетенції Зборів та Голови товариства, а саме: представляє інтереси товариства у відносинах з іншими підприємствами, товариствами, державними установами та організаціями, укладає від імені товариства угоди та контракти, та здійснює інші повноваження.

Компетенція загальних зборів учасників ТОВ «ІКП «Сузір'я» встановлена в п.9.3. статуту, та відповідно до підпункту «о» цього пункту до компетенції зборів належить надання згоди на укладання товариством правочинів на суму, що становить п ?ятдесят і більше відсотків від розміру статутного капіталу товариства, а також відчуження нерухомого майна, корпоративних прав, цінних паперів та автотранспорту.

Як зазначає позивач, на загальних зборах учасників ТОВ «ІКП «Сузір'я» питання про надання згоди на відчуження товариством частини своїх корпоративних прав, а саме 12,5 % частки в статутному капіталі ТОВ «Харківський економіко-правовий університет», не розглядалось, що свідчить про перевищення директором Лавріненком А.Ю. при укладанні спірного договору своїх повноважень.

Втім, відповідач заперечує, ту обставину, що йому було відомо про встановлені статутом ТОВ «ІКП «Сузір'я» обмеження повноважень директора та надав суду копії документів, отриманих перед укладанням спірного договору від позивача, а саме: копію статуту позивача в редакції, зареєстрованій 05.11.2002 р., та копію протоколу № 1 загальних зборів ТОВ «ІКП «Сузір'я» від 02.06.2003 р.

Дослідивши текст статуту ТОВ «ІКП «Сузір'я» в редакції, зареєстрованій 05.11.2002 р., суд встановив, що відповідно до п. 30 цієї редакції статуту директор є найвищою посадовою особою товариства. Він самостійно, виконуючи рішення зборів учасників та правління, вирішує всі питання діяльності товариства згідно з цим статутом, головує на засіданнях правління. До компетенції директора відноситься право представляти товариство без спеціального на те доручення перед третіми особами, укладати угоди від імені товариства, розпоряджатися коштами товариства, відкривати рахунки в установах банку, підписувати рахунки, платіжні доручення та інші грошові документи. Згідно з п. 27 статуту вищим органом товариства є збори учасників. Пунктом 28 встановлена виключна компетенція зборів учасників товариства та підпункт «л» пункту 28 передбачає повноваження зборів на затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує 50000 грн., а також договорів на відчуження та заставу майна товариства. Але статут позивача в редакції, наданій відповідачу, не містить жодних обмежень у повноваженнях директора щодо укладання договору купівлі-продажу корпоративних прав та щодо виключних повноважень загальних зборів учасників надавати згоду на укладання такого договору .

Як вбачається з протоколу № 1 від 02.06.2003 р. зборів учасників ТОВ «ІКП «Сузір?я», директором цього товариства з 02.06.2003 р. був призначений Лавріненко А.Ю.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.10.2008 року керівником ТОВ «ІКП «Сузір?я» є Лавріненко Андрій Юрійович, в розділі «Прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори» також зазначено, що такою особою є Лавріненко Андрій Юрійович. Згідно з цим витягом жодні обмеження у повноваженнях цієї посадової особи щодо представництва від імені юридичної особи відсутні.

Відповідно до протоколу № 1/08-09 зборів учасників ТОВ «ІКП «Сузір?я» від 11 вересня 2008 р. з 12 вересня 2008 р. на посаду директора позивача був призначений Грабар Олександр Іванович, данні про якого, як про керівника цього товариства, зазначені також в Довідці серія АА № 122762 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 02.12.2008р. Згідно з цією Довідкою дата внесеня данних щодо суб•єкта до ЄДРПОУ також зазначена 02.12.2008 р.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час укладання між сторонами спірного договору купівлі-продажу корпоративних прав директором ТОВ «ІКП «Сузір?я» був Лавріненко А.Ю., що підтвердив в своїй позовній заяві і сам позивач.

Крім того, під час розгляду справи судом були досліджені протоколи загальних зборів учасників (власників) «Харківського економіко-правового університету» у формі ТОВ від 18 квітня 2008 р., від 06 червня 2008 р. та № 3/09 від 11 грудня 2009 р., з яких, всупереч твердженням позивача, вбачається, що на всіх цих зборах були присутні учасники, що володіють 100 % голосів, в тому числі був присутній і позивач, від імені якого в зборах приймав участь директор товариства, а саме: в протоколах від 18 квітня 2008 року та від 06 червня 2008 року зазначено, що на зборах був присутній директор ТОВ «ІКП «Сузір?я» Лавріненко А.Ю., який підписав протокол та поставив відбиток печатки позивача, а на зборах 11 грудня 2009 р. був присутній директор ТОВ «ІКП «Сузір?я» Грабар О.І., який також підписав протокол засідання зборів та додаток до нього, скріпивши ці документи печаткою позивача.

Додатком до протоколу № 3/09 від 11 грудня 2009 р. учасники ХЕПУ, в тому числі ТОВ «ІКП «Сузір?я» в особі директора Грабаря О.І., підтвердили свою участь у зборах, розмір своїх часток у статутному капіталі ХЕПУ, а також правомочність зборів. Цей додаток підписаний директором ТОВ «ІКП «Сузір?я» Грабарем О.І. та скріплений печаткою позивача.

Дослідивши статут Харківського економіко-правового університету в редакції, зареєстрованій 06.05.2008 р., колегією суддів апеляційного суду встановлено, що цей статут було затверджено рішенням зборів учасників університету від 18 квітня 2008 р. внаслідок перерозподілу між позивачем та відповідачем часток учасників товариства в його статутному капіталі, який стався після укладання між сторонами по цій справі спірного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 17.04.2008 р. На титульному листі статуту є підпис директора ТОВ «ІКП «Сузір'я» Лавріненка А.Ю., справжність якого засвідчена приватним нотаріусом ХМНО Алейніковою Л.П., реєстраційний № 747-750. На статуті також є відбиток печатки позивача. Пунктом 9.5. цього статуту визначено, що частка відповідача в статутному капіталі ХЕПУ складає 62,50 %, а частка позивача - 37,50 %, що відповідає п. 3.5. спірного договору купівлі-продажу від 17.04.2008 р.

Титульний лист нової редакції статуту ХЕПУ, зареєстрованої 09.06.2008 р., також містить підпис директора ТОВ «ІКП «Сузір'я» Лавріненка А.Ю., справжність якої також засвідчена приватним нотаріусом ХМНО Алейніковою Л.П., реєстраційний № 1207-1210, та має відбиток печатки позивача. Згідно з п.9.5. цієї редакції статуту підтверджується, що частка позивача в статутному капіталі ХЕПУ складає 37,5 %.

08 червня 2010 р. була зареєстрована наступна нова редакція статуту ХЕПУ, яка була затверджена протоколом загальних зборів учасників цього товариства, які відбулися 11 грудня 2009 р. та на яких був присутній новий директор ТОВ «ІКП «Сузір'я» Грабар О.І. Ця редакція також була підписана від імені позивача його директором Грабарем О.І., справжність підпису якого була засвідчена приватним нотаріусом ХМНО Чуєвою О.Д., реєстраційний № 1839. На статуті є відбиток печатки позивача. Пунктом 6.5. статуту в зазначеній редакції також підтверджується, що частка позивача в статутному капіталі ХЕПУ складає саме 37,50 %.

Таким чином, на всіх загальних зборах учасників ХЕПУ, що відбулися після укладання між сторонами спірного договору купівлі-продажу, та якими затверджувалися нові редакції статуту цього товариства, що визначають частку позивача в статутному капіталі ХЕПУ в розмірі 37,50 %, а саме: 18.04.2008 р., 06.06.2008 р., 11.12.2009 р. був присутній та приймав участь уповноважений представник позивача, що спростовує його твердження про неможливість прийняття участі у зборах та голосуванні з питань порядку денного, в тому числі з питання перерозподілу між сторонами по справі часток в статутному капіталі внаслідок продажу позивачем відповідачу частини своєї частки в розмірі 12,5 %, після чого частка позивача з 50% зменшилась до 37,5 %, а частка відповідача з 50% збільшилась до 62,5 %.

Задовольняючи частково позовні вимоги господарський суд встановив наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладеного між сторонами по справі 17.04.2008 р., недійсним, у зв'язку із відсутністю у директора Позивача права на укладення спірного договору внаслідок змісту п. 9.3.1. (о) Статуту - відсутності рішення загальних зборів Товариства на відчуження корпоративних прав. Та керуючись положеннями статті 216 ЦК України та Постанови Пленуму ВГСУ від 06.11.2009р №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» застосував наслідки недійсності договору, зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Науково-освітніх технологій" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингове підприємство "Сузір'я" частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" у розмірі 12,5 відсотків, що дорівнює 7 125,00 грн. (сім тисяч сто двадцять п'ять гривень).

Проте з таким висновком не погоджується колегія суддів, з таких підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленність двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму. При цьому відповідно до ст. 656 ЦК України предметом купівлі-продажу можуть бути і майнові права.

Стаття 658 ЦК України передбачає, що право продажу товарів, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Сторони, згідно з положеннями ст. 627 ЦК України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 53 Закону України «Про господарські товариства» також передбачає, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Таким чином, позивач, будучи власником частки в статутному капіталі ТОВ «ХЕПУ» в розмірі 50%, яка була ним повністю сплачена, за відсутністю інших, крім відповідача, осіб, які б мали переважне право на купівлю цієї частки, мав право здійснити продаж цієї частки або її частини на користь відповідача, на власний розсуд визначивши ціну та інші умови продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно із ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, а органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Статтею 58 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, а відповідно до вимог ст. 62 цього Закону виконавчим органом є або дирекція або директор, які вирішують усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Статутом позивача встановлено, що виконавчим органом товариства є директор, який без довіреності представляє позивача у відносинах з третіми особами та укладає від імені товариства угоди в межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як встановлено господарським судом, на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «ІКП «Сузір'я» Лавріненко А.Ю. був призначений на посаду директора цього товариства, та станом на час укладання між сторонами по цій справі спірного договору купівлі-продажу корпоративних прав та на час проведення загальних зборів учасників ХЕПУ від 18.04.2008р. та від 06.06.2008р. він був уповноваженим представником цієї юридичної особи та вчинені ним правочини, згідно із ст. 239 ЦК України, створюють, змінюють та припиняють права та обов'язки саме для позивача.

Як орган управління, директор, укладаючи від імені товариства угоди, повинен діяти в межах повноважень, встановлених законом та установчими документами. Але ж частиною 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем доведено, що він перед укладанням договору купівлі-продажу здійснив дії з перевірки повноважень представника продавця за наданими ним документами, а саме: за статутом ТОВ «ІКП «Сузір'я» в редакції, зареєстрованій 05.11.2002 р., що не містить обмежень в повноваженнях директора щодо укладання договорів купівлі-продажу, та за протоколом загальних зборів цього товариства від 02.06.2003 р., що підтверджує призначення на посаду директора саме Лавріненко А.Ю., а позивачем ця обставина не спростована, суд дійшов висновку, що обмеження повноважень директора позивача, встановлене його статутом в редакції, зареєстрованій 13.06.2006 р., не має юридичної сили та не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним.

Статтею 58 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що представники учасників можуть бути постійними або призначені на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Але господарським судом встановлено, що позивач в особі своїх уповноважених представників, якими були директор Лавріненко А.Ю. та директор Грабар О.І., неодноразово приймав участь у загальних зборах учасників ХЕПУ, що відбулися 18.04.2008 р., 06.06.2008 р., 11.12.2009 р., та неодноразово проголосував за внесення змін до статуту цього товариства, яким внаслідок укладання спірного договору купівлі-продажу змінювалось співвідношення часток позивача та відповідача у статутному фонді товариства, що свідчить про наступне схвалення позивачем укладеного 17.04.2008р. договору. Жодних доказів заміни позивачем своїх представників на загальних зборах учасників ХЕПУ не надано.

Суд також вважає, що вчиненням дій, що свідчать про схвалення позивачем договору, є також підписання його уповноваженими особами нових редакцій статутів ХЕПУ, зареєстрованих 06.05.2008 р., 09.06.2008 р. та 08.06.2010 р.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, наявні у справі докази свідчать про схвалення позивачем спірного договору.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про відсутність здійснення відповідачем оплати за договором купівлі-продажу корпоративних прав у спосіб, визначений цим договором, оскільки наслідки невиконання стороною зобов'язань передбачені главою 51 та главою 54 Цивільного кодексу України, та в будь-якому випадку, порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за спірним договором не тягне за собою його недійсність.

Крім того, розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає, що суд відмовляє в позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови в позові. Враховуючи, що позов позивачем не доведено, колегія суддів відмовляє в позові саме з цієї підстави.

Таким чином, враховуючи, що позов не доведений, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладеного між сторонами по справі 17.04.2008 р., недійсним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ХЕПУ» від 18.04.2008р. в частині перерозподілу між позивачем та відповідачем часток в статутному капіталі та в частині затвердження нової редакції статуту.

Як зазначив Верховний Суд України у п.6 постанови Пленуму від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», господарському суду підвідомчі всі спори між господарським товариством та його учасниками, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, пов'язаних зі здійсненням ними корпоративних прав та виконання обов'язків учасника господарського товариства, незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Заявлені позивачем в цій частині вимоги обґрунтовані недодержанням вимог законодавства щодо порядку скликання загальних зборів, які відбулися 18.04.2008 р. Проте, позивачем вимоги заявлені до ТОВ «Центр Науково-освітніх технологій», який є таким же учасником ТОВ «ХЕПУ», що і позивач, та на нього ані законом, ані статутом ХЕПУ не покладено обов'язок по скликанню чергових та позачергових зборів учасників.

Згідно із положеннями п.4.1. статуту ХЕПУ, в редакції, яка зареєстрована 24.03.2005 р. та діяла станом на час проведення зборів, рішення яких оскаржується позивачем, управління Університетом здійснюється власниками Університету, Президентом та ректором, а також Вченою радою та зборами трудового колективу. Згідно з п. 4.2.7. статуту черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються Регламентом загальних зборів власників (учасників) Університету. Втім, наявними у справі доказами підтверджується, що такий Регламент був затверджений протоколом зборів лише 18.04.2008 р., а тому на час проведення цих зборів був нечинним. За таких обставин необхідно керуватися нормами діючого законодавства та статуту товариства. Відповідно до п. 4.3.1. статуту загальне керівництво діяльністю Університету здійснює його Президент, який відповідно до п. 4.3.2. статуту діє без довіреності від імені Університету та представляє його інтереси у відносинах з органами влади, міжнародними організаціями, юридичними особами та громадянами, тобто саме Президент має виконувати функції виконавчого органу Університету, в тому числі щодо скликання загальних зборів.

Не підлягають задоволенню також вимоги позивача про визнання за ним права власності на 50% у статутному капіталі ТОВ «Харківський економіко-правовий университет».

Як вбачається із статуту ХЕПУ, станом на 17.04.2008 р. позивач був власником частки розміром 50% в статутному капіталі цього товариства.

17.04.2008 р. позивач через уповноважену особу здійснив відчуження частини своїх корпоративних прав на користь відповідача шляхом укладання відповідного договору купівлі-продажу. Відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України однією з підстав припинення права власності є відчуження власником свого майна.

Таким чином, позивач за власним волевиявленням, реалізуючи свої повноваження власника, здійснив продаж частки своїх корпоративних прав, на власний розсуд визначивши умови договору. Внаслідок цього право власності позивача на продану частку розмірі 12,5 % статутного капіталу ТОВ «ХЕПУ» припинилось, а жодних доказів невизнання або оспорювання відповідачем права власності позивача на 37,5 % статутного капіталу ХЕПУ позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.09.2011р. по справі № 4-406/2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27.10.2011р. по справі №10-572в, надана правова оцінка дійсності спірного договору, з підстав щодо його недійсності, наведених позивачем у позовній заяві. Зокрема в рішенні вказано, що судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 17.04.2008р. був укладений від імені ТОВ ІКП «Сузір'я» повноважною особою директором ТОВ ІКП «Сузір'я» Лавріненком А.Ю. з дотриманням меж визначеної законом та статутом ТОВ ІКП «Сузір'я» компетенції директора. Відповідно до графи «П.І.Б. осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця»у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААА №144847 від 13.11.2007р. та серії ААБ №042294 від 30.10.2008р., Лавріненко А.Ю. є директором, тобто керівником, юридичної особи без обмеження його повноважень щодо укладання договорів від імені ТОВ ІКП «Сузір'я». Суд, також зазначає, що на вчинення зазначеної дії (тобто укладання спірного по справі №5023/4496/12 договору), ні за законом, ні за статутом ТОВ ІКП «Сузір'я» не вимагається обов'язкова згода засновників товариства.

У зв`язку з вищенаведеним, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовані, підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами, відповідають нормам чинного законодавства, та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Наведене дає підстави колегії суддів вважати рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2012р. в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним спірного договору та застосування наслідків його недійсності (реституції) таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню в цій частині. Користуючись повноваженнями статті 103 ГПК України та приймаючи в цій частині нове рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в позові в частині задоволення позовних вимог судом першої інстанції.

Враховуючи, що в позові має бути відмовлено, судовий збір у розмірі 357,67 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

За розгляд апеляційної скарги відповідач до державного бюджету сплатив 1341,25 грн. судового збору. Вказана сума підлягає стягненню з позивача, оскільки колегією суддів встановлено наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п. 3, 4 ст. 104, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-освітніх технологій», м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.11.2012о. по справі №5023/4496/12 скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингове підприємство "Сузір'я" в особі директора Лавріненка Андрія Юрійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Науково-освітніх технологій" в особі директора Орлова Олександра Павловича 17 квітня 2008 року та в частині застосування наслідків недійсності правочину щодо договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 17 квітня 2008 року та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Науково-освітніх технологій" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингове підприємство "Сузір'я" частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" у розмірі 12,5 відсотків, що дорівнює 7125,00 грн. (сім тисяч сто двадцять п'ять гривень).

Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингове підприємство "Сузір'я" в особі директора Лавріненка Андрія Юрійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Науково-освітніх технологій" в особі директора Орлова Олександра Павловича 17 квітня 2008 року та в частині застосування наслідків недійсності правочину щодо договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 17 квітня 2008 року та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Науково-освітніх технологій" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингове підприємство "Сузір'я" частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" у розмірі 12,5 відсотків, що дорівнює 7125,00 грн. (сім тисяч сто двадцять п'ять гривень) відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консалтингове підприємство "Сузір'я" (код ЄДРПОУ 32227137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Науково-освітніх технологій" (код ЄДРПОУ 32237686) суму судового збору у розмірі 1341,25 грн. за розгляд апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 04.02.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Камишева Л.М.