Постанова

від 06.02.2013 по справі 5006/32/43пн/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 5006/32/43пн/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. у справі господарського суду№ 5006/32/43пн/2012 Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегасервис" до за участю в апеляційній інстанції 1) Донецької міської ради, 2) Виконавчого комітету Донецької міської ради, 3) Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області першого заступника прокурора м. Донецька провизнання права на оформлення документів для набуття в оренду земельної ділянки в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Томчук М.О., посв. № 000606 від 01.08.2012 р.; позивача: не з'явились; відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3:не з'явились; не з'явились; не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегасервис" (далі - Товариство) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької міської ради (далі - Рада), Виконавчого комітету Донецької міської ради та Управління Держкомзему у місті Донецьку Донецької області про визнання права Товариства на оформлення документів для набуття в оренду земельної ділянки строком на 49 років загальною площею 1,26 га для будівництва адміністративної будівлі та гостьової автостоянки, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський район, бул. Шевченка (перехрестя з вул. Челюскінців), шляхом укладення договору оренди землі з Радою, в порядку передбаченому Земельним Кодексом України, Законом України „Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства із відповідною заявою на адресу Ради.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовувало тим, що у 2006 р. воно звернулось до Ради з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки строком на 49 років загальною площею 0,72 га для будівництва адміністративної будівлі та гостьової автостоянки, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський район, б. Шевченка (перехрестя з вул. Челюскінців), зазначене клопотання було прийнято Радою до розгляду. До теперішнього часу письмових відмов від надання земельної ділянки в оренду від відповідачів не надходило, у зв'язку з чим, Товариство набуло права на оренду спірної земельної ділянки та право на укладення щодо неї договору оренди землі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2012 р. (суддя Сковородіна О.М.) позовні вимоги Товариства задоволено частково: визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегасервис" (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 114, код ЄДРПОУ 32389525) на оформлення документів для набуття в оренду земельної ділянки строком на 49 років площею 0,72 га, розташованої на перехресті бул. Шевченко та вул. Челюскінців в Ворошиловському районі міста Донецька, для розміщення об'єкта, а саме адміністративної будівлі та гостьової автостоянки, шляхом укладання договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення ТОВ "Мегасервис" до Донецької міської ради. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. (колегія суддів: Склярук О.І., Богатир К.В., Дучал Н.М.) рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2012 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

В частині відмови у задоволення позовних вимог рішення та постанова мотивовані відсутністю доказів звернення Товариства до відповідачів з питань отримання земельної ділянки площею 0,54 га в оренду.

Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. та рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора обґрунтовує посиланням на ст.ст. 116, 123, 124, Земельного кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст. 1, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористалися правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 16.10.2006 р. Товариство звернулось до Донецького міського голови з заявою № 16 про виділення земельної ділянки, площею 0,72 га, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський район, б. Шевченка (перехрестя з вул. Челюскінців) під розміщення об'єкту будівництва, адміністративної будівлі та гостьової автостоянки, строком на 49 років;

- листом постійної діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів Донецької міської ради № 01/13-6420 від 30.10.2006 р. Товариство було повідомлено про необхідність розробити, узгодити та затвердити у встановленому порядку містобудівне обґрунтування розміщення об'єкту;

- Товариством було отримано містобудівне обґрунтування розміщення об'єкту містобудівництва адміністративної будівлі та гостьової автостоянки, розроблене АТЗТ Територіальний проектний інститут "Донбассгражданпроект" (ліцензія АВ №314395), зі змісту якого, зокрема, вбачається, що розміщення адміністративної будівлі та гостьової автостоянки Товариством можливо на земельній ділянці площею 12 546,3 кв.м. Містобудівне обґрунтування дає пропозицію про можливе розташування об'єкта на відведеній земельній ділянці;

- у 2008 р. відповідачами було повідомлено Товариство про неможливість передачі в оренду земельної ділянки, оскільки внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" отримання права оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності відбувається виключно на аукціонах.

Частково задовольняючи позовні вимоги Товариства, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що: по-перше, правовідносини щодо оренди землі виникли між органом місцевого самоврядування та Товариством з моменту подання останнім клопотання щодо надання в оренду спірної земельної ділянки, тобто до набрання чинності змін до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 124 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим посилання органів місцевого самоврядування на неможливість розгляду документів про надання в оренду спірної земельної ділянки без проведення аукціону у зв'язку з внесенням змін до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" є необґрунтованими та такими, що порушують права Товариства на оренду земельної ділянки; по - друге, на момент розгляду справи Радою оспорюється і не визнається право позивача на оформлення документів для набуття в оренду спірної земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами є визнання права Товариства на оформлення документів для набуття в оренду земельної ділянки строком на 49 років площею 1,26 га, розташованої на перехресті бул. Шевченко та вул. Челюскінців в Ворошиловському районі міста Донецька, для розміщення адміністративної будівлі та гостьової автостоянки, шляхом укладання договору оренди з Радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства з клопотанням до Ради.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 Земельного кодексу України, частиною третьою, зокрема п. "а" якої встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно з частиною першою ст. 116 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент звернення Товариства до Донецького міського голови) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Товариством визначений вище порядок звернення із заявою про отримання земельної ділянки в оренду було дотримано. В свою чергу, Рада спочатку повідомила Товариство про можливість передачі в оренду земельної ділянки, але, зволікаючи із прийняттям відповідного рішення, в подальшому відмовила Товариству у його укладенні внаслідок внесення змін до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

У зв'язку з внесенням змін Законами України "Про Держваний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N107-VI , "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. № 309-VI, до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 124 Земельного кодексу України, набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, має здійснюватись виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Статтею 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальністю особи.

Зазначений принцип гарантований ст. 58 Конституції України.

Враховуючи наведене, прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N107-VI та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. № 309-VI, не є підставою, яка позбавляє Товариство права на укладання договору оренди визначеної та погодженої з органом місцевого самоврядування земельної ділянки, а тому судами попередніх інстанцій обґрунтовано застосовано законодавство, що діяло на момент розроблення та погодження Товариством документів на розміщення об'єкту забудови.

За приписами частини шостої ст. 16 Закону України "Про оренду землі" проведення відповідними органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки вимагалося у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що стосовно оренди земельної ділянки, розташованої на перехресті бул. Шевченко та вул. Челюскінців у Ворошиловському районі міста Донецька була подана лише заявка Товариства. Доказів подання заявок іншими особами в матеріалах справи не містяться, у зв'язку з чим, господарські суди дійшли до висновку, що Товариство є єдиною особою, яка реалізувала своє право звернення, на оренду спірної земельної ділянки, а тому проведення аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди спірної земельної ділянки не вимагалося.

Посилання у касаційній скарзі на неправомірність задоволення позовних вимог Товариства у зв'язку з відсутністю відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду спірної земельної ділянки були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм була надана правова оцінка. Зокрема судом було встановлено, що останні є безпідставними, оскільки предметом позовних вимог є визнання за Товариством саме права на оформлення документів для набуття в оренду земельної ділянки.

Таким чином, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередніми судами надано належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України визнає правомірним та обґрунтованим.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. у справі № 5006/32/43пн/2012 господарського суду Донецької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський