Рішення

від 07.02.2013 по справі 20/5005/10535/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.13р. Справа № 20/5005/10535/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобуд", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

за участю прокурора м. Дніпропетровська

про зміну частини договору оренди землі

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від прокурора: прокурор прокуратури м. Дніпропетровська Ягольник Г.В., посвідчення №001457 від 27.08.12р.

від позивача: представник Яковлєва Г.С., довіреність № 20 від 18.12.12р.

представник Іванова О.С., довіреність № 01.10.12р.

від відповідача: Герасимчук С.С., довіреність № 4/8-18 від 04.01.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобуд" звернулося з позовом та просить : внести зміни до Договору оренди землі, укладеного 18.06.2007р. між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостбуд", предметом якої є земельна ділянка, що знаходиться у м. Дніпропетровську за адресою: вул. Плеханова, 7-а, зареєстрована у Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:419:0134, та посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В., виклавши наступні пункти у такій редакції:

пункт 2.3 Розділу 2 Договору

"2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначається у довідці про нормативну грошову оцінку (витяг із технічної документації із землеустрою щодо нормативної грошової оцінки, далі - Витяг). Ці довідки є невід'ємною частиною Договору та є підставою для розрахунку орендної плати за землю.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки не потребує внесення змін та доповнень до Договору. Ці зміни відображаються лише у Витягах, які є невід'ємними додатками до Договору."

пункти 4.1., 4.4., 4.5 Розділу 4 Договору:

"4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки."

"4.4. Орендна плата вноситься Орендарем у строки, встановлені Податковим кодексом України."

"4.5. Орендна плата вноситься Орендарем незалежно від результатів його діяльності на рахунок Орендодавця: Дніпропетровська міська рада, р/р 3321581200004, відкритий у відділенні Держказначейства за місцезнаходженням земельної ділянки в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, код ЄДРПОУ 24245686, МФО 805012 код платежу 13050200. "

пункт 5.2. Розділу 5 Договору:

„Цільове призначення (категорія) земельної ділянки : „землі житлової та громадської забудови".

Відповідач - Дніпропетровська міська рада проти позову заперечують відзив (вх. № 1293 від 10.01.2013р.), та в обґрунтування своїх заперечень посилаються на ті підстави , що Дніпропетровська міська рада рішенням від 21.03.07р. №184/11 визначила категорію цільового призначення земельної ділянки по вул. Плеханова, 7-А (Бабушкінський район), яка знаходиться у користуванні ТОВ "Мостбуд"- землі історико-культурного призначення. Вказане рішення в установленому законом порядку не скасовувалось, тому є обов'язковим до виконання на відповідній території але позивач своїми діями намагається незаконно та необґрунтовано змінити цільове використання земельної ділянки передбачене Договором оренди землі та внесення змін до розділу 4 "Орендна плата" у редакції запропонованій Позивачем, призведе до порушення вимог Податкового кодексу України і буде суперечити чинному законодавству України. Крім того , вважають , що Позивач не має підстав для внесення змін до договору оренди землі за відсутності відповідного рішення Дніпропетровської міської ради з цього приводу.

8 січня 2013р .(вх.№656/13) в.о. прокурора м. Дніпропетровська надав заяву про вступ у розгляд справи.

В судовому засіданні прокуратура підтримала заперечення Дніпропетровської міської ради.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.01.2013р. до 05.02.2013р.

05.02.2013р. в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2007 року між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостбуд" був укладений договір оренди землі, який був посвідчений приватним нотаріусом Козіною А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1390, у Державному реєстрі земель зареєстрований 16.07.2007р. за № 040710400332.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпропетровської міської ради від 06.12.06р. №114/8 та від 25.04.07р. №104/14.

Відповідно до умов Договору Позивач отримав у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по вул. Плеханова, 7-А (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:419:0134.

Згідно п.3.1. договір укладено на 15 років.

Відповідно до п. 1.2 договору цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.03.07р. №184/11 визначено категорію цільового призначення земельної ділянки по вул. Плеханова, 7-А (Бабушкінський район), яка знаходиться у користуванні ТОВ "Мостбуд": землі історико-культурного призначення.

Відповідно до п. 5.2. Договору визначено, що цільове призначення земельної ділянки: землі історико-культурного призначення.

Пунктом 4.1 договору орендна плата вноситься у грошовій формі (у гривнях), у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Позивач вважає, що відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки ; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Позивачем направлявся на адресу відповідача лист (вих. № 56 від 11.07.2012р.)з пропозицією внесення змін до договору оренди земельної ділянки шляхом укладання додаткової угоди (стор.79 справи).

Відповідач в свою чергу також направив позивачу лист (№ 7/8-888 від 03.08.2012р) з пропозицією укласти додатковий договір щодо приведення додаткової угоди яку було надіслано позивачем у відповідальність до чинного законодавства.

На день розгляду справи договір оренди землі до вимог законодавства не приведено, додаткова угода не підписана, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Розглянувши позовні вимоги суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського Кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського Кодексу України.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору. (пункт 2.18 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011р. №6 „ Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Позивач просить внести зміни до договору виклавши пункт 5.2. Розділу 5 Договору в наступній редакції :

„Цільове призначення (категорія) земельної ділянки: „землі житлової та громадської забудови" оскільки вважають, що спірна земельна ділянка не відноситься до категорії земель історико-культурного призначення .

п.1.2. Договору визначено, що цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

п.5.2. Договору передбачено, що цільове використання земельної ділянки: землі і історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу встановлення і зміна цільового призначення земельних ділянок, що відносяться до комунальної власності здійснюється на підставі рішення органів місцевого самоврядування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у свої діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України (ч.2 ст.19 Конституції України та ч.З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні).

Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб'єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Такий висновок випливає з положень статей 13,14,140,142,143 Конституції України, статей 11,16,167, 169,374 ЦК, статей 2,8,133 Господарського кодексу, статей 80,84,123,124,127,128 Земельного Кодексу України, якими врегульовано порядок розпорядження землею.

Згідно з приписами статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Дніпропетровська міська рада рішенням від 21.03.07р. №184/11 визначила категорію цільового призначення земельної ділянки по вул. Плеханова, 7-А (Бабушкінський район), яка знаходиться у користуванні ТОВ «Мостбуд»: землі історико-культурного призначення.

Вказане рішення в установленому законом порядку не скасовувалось, тому є обов'язковим до виконання на відповідній території, при наявності такого рішення відсутні підстави для внесення змін в договір.

Розглянувши вимоги позивача про внесення змін у пункт 2.3 Розділу 2 Договору

"2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначається у довідці про нормативну грошову оцінку (витяг із технічної документації із землеустрою щодо нормативної грошової оцінки, далі - Витяг). Ці довідки є невід'ємною частиною Договору та є підставою для розрахунку орендної плати за землю.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки не потребує внесення змін та доповнень до Договору. Ці зміни відображаються лише у Витягах, які є невід'ємними додатками до Договору", суд вважає ці вимоги також необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 14.1.42 Податкового кодексу України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. От же данні державного земельного кадастру не містять відомостей про нормативну грошову оцінку. Такі відомості містить витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки

У ч. 4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затвердженого наказом Держкомзему, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року N 18/15/21/11 зазначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг Із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.5. Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 р. за №388/12262 встановлено, що коефіцієнт який характеризує функціональне використання земельної ділянки, ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності , а віднесення земельної ділянки до будь-якої категорії провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, ба-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 №377, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за №788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики. Відповідно до пункту 3 означеного порядку в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його територій та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Тобто класифікація категорій земель за функціональним використанням, визначеним в додатку 1 до вищевказаного Порядку, здійснюється за видами економічної діяльності, що провадиться на земельній ділянці.

Вимоги позивача про внесення змін до розділу 4 «Орендна плата» у редакції запропонованій Позивачем також не підлягають задоволенню оскільки розрахунок орендної плати за Договором було здійснено відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі» в редакції станом на той час, тобто в і редакції від 06 жовтня 1998 року із відповідними змінами та доповненнями, станом на 26 грудня 2002 року (№ 380-ІУ).

Згідно з прикінцевими положеннями Закону України №309-VI від 03.06.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування (04.06.2008 року) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,

Отже, умови спірного Договору оренди в частині визначення розміру орендної плати перестали відповідати вимогам ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в новій редакції).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Податковим кодексом України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У зв'язку з прийняттям 02.12.2010 року Податкового кодексу України, який вступив в дію 01.01.2011року Закон України «Про плату за землю» втратив чинність.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» внесені зміни до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», а саме у частині другій слова «до Закону України «Про плату за землю» замінено словами «до Податкового кодексу України», а частину четверту, п'яту і сьому виключено (цей закон набирає чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України).

Плата за землю, відповідно до Податкового кодексу України загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (14.1,147), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (14.1.136).

Відповідно до Податкового кодексу України (ст.. 288.5) розмір орендної плати встановлюється у договорі, але річна сума платежу для інших категорій земель (крім земель сільськогосподарського призначення ) не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України .

Статтею 276.3.Податкового кодексу України, передбачено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів: місцевого значення - 1,5.

Отже, мінімальний розмір річної орендної плати не може бути меншим ніж 4,5 % від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України , статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України , статті 148 Господарського кодексу України , земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок (пункт 1.2.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011р. №6 „ Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України , статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок (пункт 1.2.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають задоволенню

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко Повне рішення складено

11.02.2013р.