Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-9646/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9646/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою , Приватного підприємства «ОПВ Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «ОПВ Плюс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення від 11 червня 2012 року № 0001342240/5573-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення від 11 червня 2012 року № 0001342240/5573.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами - ТОВ «БКК «Інтермарр» і ТОВ «БК «Арміс» належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, тому віднесення сум податку на додану вартість з вартості посередницьких послуг та виконаних будівельних (ремонтних) робіт до податкового кредиту, є безпідставним.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції суперечить чинному законодавству та не відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність зняття податковим органом податкового кредиту та донарахування йому відповідних суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «ОПВ Плюс» (ідентифікаційний код 34840983) зареєстровано як юридичну особу 17 січня 2007 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про видачу свідоцтва про державну реєстрацію 1 065 102 0000 008501) та взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 74-07, станом на момент складання Акта перевірки від 24.05.2012р. за № 2619/2240/34840938 перебувало на обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27 лютого 2007 року № 100025138 ПП «ОВП Плюс» являється платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 348409826512).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 409054 від 24.07.2012р. та Довідки серії АБ № 512779 є Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 41.10 Організація будівництва будівель, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Протягом періоду з 11.05.2012р. по 17.05.2012р. працівником ДПІ у Дарницькому районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «ОПВ Плюс» (код за ЄДРПОУ 34840983) з питань визначених постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011р., винесеної в рамках кримінальної справи № 13-8373, за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено Акт від 24.05.2012р. № 2619/2240/34840938 (далі -Акт № 8405/23-08/32069037).

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов до висновку, що господарські відносини, які були здійснені від імені підприємств ТОВ «БК «Арміс» (код ЄДРПОУ 34356397) та ТОВ «БКК Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638) між ПП «ОПВ Плюс», предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Тобто, первинні документи, отримані ПП «ОПВ «Плюс»т(код ЄДРПОУ 34840983) від ТОВ «БК «Арміс» і ТОВ «БКК Інтермарр» не мають зазначених в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІІ необхідних ознак первинних документів, та є такими, що суперечать чинному законодавству від дати їх складання.

На підставі вищевказаного працівником ДПІ у Дарницькому районі м. Києва встановлено порушення ПП «ОПВ Плюс» вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. податку на додану вартість на загальну суму 100 929, 00 грн., за ІІІ-ій квартал 2010 року -26 877, 00 грн., за IV-ий квартал 2010 року -16 507, 00 грн., за І-ий квартал 2011 року -31 789, 00 грн., ІІ-ий квартал 2011 року -25 164, 00 грн. і ІІІ-ій квартал 2011 року -592, 00 грн.

Не погоджуючись із висновками вказаного Акта документальної перевірки 24 травня 2012 року позивач подав до канцелярії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва письмові заперечення до вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № 6 від 30.05.2012р.). Відповідач своїм листом від 07.06.2012р. за № 5475/10/22-417 залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

11 червня 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі Акта від 24.05.2012р. за № 2619/2240/34840983 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 00001342240/5573, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу ХХ «Перехідні положення»цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.4.1 пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за № 168/97, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшила ПП «ОВП Плюс»суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»в розмірі 111 924, 00 грн., в тому числі 100 929, 00 грн. - основний платіж, 10 995, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Скасовуючи вищенаведене податкове повідомлення - рішення, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «ОПВ Плюс» (Замовник) і ТОВ «БКК «Інтермарр» (Виконавець) був укладений договір від 02.08.2010р. за № 39/10, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт і надання комплексних послуг, спрямованих на сприяння виконання між Замовником і третіми особами договорів, пов'язаних з орендою приміщень. Відповідно до наданих перевіряємим підприємством платіжних доручень та актів-звітів зафіксовано виконання робіт (надання послуг) на загальну суму 90 599, 73 грн. (в т.ч. ПДВ -15 099, 95 грн.). Відповідно до вказаних актів-звітів ТОВ «БКК «Інтермарр» виписало на адресу Підприємства податкові накладні за періоди серпень-грудень 2010 року на загальну суму 90 599, 73 грн. (в т.ч. ПДВ -15 099, 95 грн.), суми податку на додану вартість по яких були в повному обсязі віднесені ПП «ОПВ Плюс»до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди.

Крім того, між ПП «ОПВ Плюс» (Замовник) і ТОВ «БК «Арміс» (Підрядник) було укладено ряд договорів будівельного підряду від 18.08.2010р. за № 10-29, від 06.09.2010р. за № 10-33, від 13.12.2010р. за № 10-49, від 07.02.2011р. за № 11-12, від 04.04.2011р. за № 11-24 та від 16.05.2011р. за № 11-29, за якими Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами провести роботи за завданням та за кошти Замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, умов договору та додатків до нього, здати у встановлений строк роботи, а Замовник - своєчасно прийняти й оплатити проведені роботи. Всього за платіжними дорученнями та актами приймання виконаних робіт зафіксовано виконання робіт на загальну суму 514 966, 51 грн. (в т.ч. ПДВ -85 827, 75 грн.). Відповідно до вказаних актів ТОВ «БК «Арміс» виписало на адресу Підприємства податкові накладні за періоди серпень-жовтень, грудень 2010 року та січень-липень 2011 року на загальну суму 514 966, 51 грн. (в т.ч. ПДВ -85 827, 75 грн.), суми податку на додану вартість по яких були в повному обсязі віднесені ПП «ОПВ Плюс» до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з пп. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7 ст.7 коментованого закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону.

Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів дійшла до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт реального здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами укладеними між позивачем з ТОВ «БКК «Інтермар» та ТОВ «БК «Арміс».

Первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Наявні у позивача податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, оформлені у відповідності з вимогами п.п.12-18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997 року за №233/2037, та вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, які були чинними у відповідних перевіряємих періодах, і містять всі обов'язкові реквізити,

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на матеріали кримінальної справи № 13-8373, оскільки по перше, в рамках даної кримінальної справи не досліджувалися первинні документи позивача, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, по друге, за матеріалами вказаної кримінальної справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили, що свідчить про те, що обставини, встановлені слідчим органом в рамках цієї кримінальної справи не є належним та допустимим доказом фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермар», ТОВ «БК «Арміс».

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення спірних господарських операцій відповідно до реєстраційних документів ТОВ «БКК «Інтермар», ТОВ «БК «Арміс» були зареєстровані як юридичні особи.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, та враховуючи, що діюче законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ОПВ Плюс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року - скасувати та постановити нову, якою позов Приватного підприємства «ОПВ Плюс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 11 червня 2012 року № 0001342240/5573.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 4 лютого 2013 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.