Постанова

від 15.11.2006 по справі 25/360

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/360

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.11.2006                                                                                           № 25/360

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Андрієнка  В.В.

                                        Моторного О.А.

 при секретарі:                              Кулачок О.А.

 За участю представників:

 від позивача - Овдіна Ю.Б. (дов. № 2-10 від 30.12.2005р.);

                                           Гурський М.Р. (дов. № 2-91 від 25.10.2006р.);

 від відповідача -              Троценко Ю.В. (дов. № 549 від 15.12.2005р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2006

 у справі № 25/360 (Морозов С.М.)

 за позовом                               Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

 про                                                  зобов"язання укласти договір

за зустрічним

позовом         Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта”

до                                           Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерноїкомпанії   „Нафтогаз України"

про                                                 визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2006р. у справі                           № 25/360 в задоволенні позову ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” про спонукання ВАТ “Укрнафта” до укладення договору зберігання в редакції                 ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” відмовлено. Зустрічний позов ВАТ “Укрнафта” задоволено повністю, визнано договір № 116-377 від 07.06.2006р. укладеним з 16.04.2006р. в редакції з урахуванням протоколу розбіжностей, направленого ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” супровідним листом           № юр-1087 від 26.06.2006р.

         Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що оскільки первісним та зустрічним позовом та наявними матеріалами справи підтверджується, що між ДК “Укртрансгаз” та ВАТ “Укрнафта” не було досягнуто згоди, зокрема щодо редакції пунктів 2.7., 2.8., 2.11., 5.7. договору № 116-377 від 07.06.2006р. а ст. 949 ЦК України зазначає, що обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, є безумовним, та відповідно до ст. 10 Закону України “Про нафту і газ” газ, видобутий користувачем нафтогазоносних надр і повернутий в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належить користувачу нафтогазоносними надрами, якщо інше не передбачено цим Законом, Закон України “Про нафту і газ” не передбачає права зберігача обмежувати права власника газу, що переданий на зберігання до підземних сховищ газу, то вимоги ДК “Укртрансгаз” щодо зобов'язання ВАТ “Укрнафта” укласти договір зберігання № 116-377 від 07.06.2006р. в редакції пунктів 2.7., 2.8., 2.11., що наведена у тексті первісного позову є неправомірними.

         ВАТ “Укрнафта” не є учасником організаційно – господарських відносин, які виникають між ДК “Укртрансгаз” та НАК “Нафтогаз України” на підставі наказу від 27.01.2004р. № 45, яким затверджено Порядок формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використання обсягів газу учасниками газового ринку України, крім, того, зазначений порядок не встановлює обов'язок для осіб, що надають газ на зберігання узгоджувати із НАК “Нафтогаз України” заявки включення у плановий відбір газу з природних сховищ газу.   

         Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, запропонована ВАТ “Укрнафта” у протоколі розбіжностей редакція п.5.7. договору № 116-377 від 07.06.2006р. є такою, що відповідає зазначеним принципам.  

         При цьому запропонований ВАТ “Укрнафта” розмір штрафних санкцій – 5% від вартості послуг по закачуванні, відборі і зберіганні газу в ПСГ суд першої інстанції визнав справедливими з огляду на встановлені в законодавстві розміри штрафних санкцій за порушення зобов'язань, зокрема в ч. 2 ст. 231 ГК України.  

         Враховуючи те, що предметом зустрічного позову є визнання договору                 № 116-377 від 07.06.2006р. укладеним в редакції з урахуванням протоколу розбіжностей, направлених ВАТ “Укрнафта” відповідачу за зустрічним позовом листом № юр-1087 від 26.06.2006р., в якому пункти 2.7., 2.8., 2.11., 5.7. викладені в редакції, з якою ДК “Укртрансгаз” не погоджується з мотивів, викладених у первісному позові та відзиві на зустрічний позов, суд першої інстанції вважає позовні вимоги ВАТ “Укрнафта” за зустрічним позовом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

          Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2006р. по даній справі, задовольнити в повному обсязі первісні позовні вимоги ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та відмовити ВАТ “Укрнафта” в задоволенні зустрічних позовних вимог.

 В апеляційній скарзі ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” вказує на те, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по суті та при недоведеності обставин, що мають значення для справи № 25/360, які місцевий господарський суд визнав встановленими, оскільки в розумінні ст. 176 ГК України, НАК “Нафтогаз України” є суб'єктом організаційно – господарських повноважень по відношенню до позивача та відповідача, видані НАК “Нафтогаз України” накази є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Враховуючи обов'язковість наказу НАК “Нафтогаз України” № 45 для виконання підприємствами позивача та відповідача, викладення п.п. 2.7., 2.8. та 2.11. договору в редакції ДК “Укртрансгаз” по суті є виконанням суб'єктом господарювання вимог акту управління господарською діяльністю, виданого суб'єктом організаційно – господарських повноважень НАК “Нафтогаз України”, отже умови договору № 116-377 від 07.06.2006р. в редакції ДК “Укртрансгаз” є законними та прийнятними для ВАТ “Укрнафта”, в силу ст. 174 ГК України акти НАК “Нафтогаз України”, що стосуються питань управління господарською діяльністю позивача та відповідача є підставою виникнення господарських зобов'язань для них, про що зазначено, в тому числі, і в наказі НАК “Нафтогаз України” № 45 від 27.01.2004р.

Оскільки необхідність погодження прогнозних обсягів видобування газу з зазначенням обсягів закачування газу в ПСГ передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001р. то відмова в задоволенні первісних вимог щодо укладення договору № 116-377 від 07.06.2006р. в редакції ДК “Укртрансгаз”, суперечить положенням Постанови КМУ № 1729 від 27.12.2001р. та є порушенням судом І – ї інстанції конституційної норми – ст. 117 Конституції України.      

Встановлення штрафних санкцій для ДК “Укртрансгаз” при передачі газу поклажодавцю при відборі також є необґрунтованим, оскільки жодним пунктом договору сторони не встановили строки для передачі природного газу ВАТ “Укрнафта” при відборі, а факт закачки, відбору газу в/із ПСГ фізично не може співпадати з документальним його оформленням.

Крім того, посилання суду на “природні властивості природного газу” як підстави для задоволення вимоги щодо встановлення штрафної санкції для ДК “Укртрансгаз” є безпідставним, так як не містить належного обґрунтування та пояснення щодо пов'язаності “природних властивостей природного газу” та необхідності встановлення штрафу для ДК “Укртрансгаз” у розмірі 5%.

ВАТ “Укрнафта” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує та просить залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” без задоволення.

          Представники позивача та відповідача в судове засідання з'явились.

          Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до умов договору зберігання природного газу № 29/298-Г/115-381 від 27.05.2005р., укладеного між Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” як зберігачем і Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” як поклажодавцем, зберігач зобов'язується за плату зберігати в підземних сховищах газу природний газ, переданий йому поклажодавцем, і повернути останньому у схоронності рівну кількість газу зазначеної в договорі якості, а поклажодавець зобов'язується внести плату за зберігання у встановлені даним договором строки. Строк дії даного договору в частині зберігання природного газу було встановлено до 15.04.2006р. Пунктом 2.13 даного договору сторони передбачили, якщо на момент завершення періоду відбору, 15.04.2006р. в підземних сховищах газу залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу поклажодавця, сторони зобов'язуються до 15.05.2006р. скласти акт про обсяг залишку природного газу, поклажодавець зобов'язується оплатити послуги по зберіганню в 2005-2006 років залишку газу в підземних сховищах газу та укласти з зберігачем договір на зберігання цього залишку газу в сезоні 2006-2007 років.

ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” листом № 6897/11-04 від 08.06.2006р. направило ВАТ “Укрнафта” пропозицію укласти договір № 116-377 від 07.06.2006р. на зберігання природного газу в сезоні 2006/2007р.

ВАТ “Укнафта” підписало з протоколом розбіжностей договір № 116-377 від 07.06.2006р. зберігання природного газу та запропонувала ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” підписати протокол розбіжностей.

ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” не погоджується з даним протоколом розбіжностей та вказує на те, що протокол розбіжностей містить умови, які суттєво звужують його права та є вкрай невигідними для нього.

Не погоджуючись із запропонованими ВАТ “Укрнафта” у протоколі розбіжностей змінами редакції пунктів 2.1., 2.7., 2.8., 2.11., 5.7 договору № 116-377 зберігання природного газу, ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” 24.07.2006р. звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору № 116-377 укладеним на запропонованих ним умовах.

14.09.2006р. ВАТ “Укрнафта” звернулось до Господарського суду м. Києва з зустрічною позовною заявою до ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в якій просить визнати договір № 116-377 від 07.06.2006р. укладеним з 16.04.2006р. в редакції з урахуванням пропозицій, наданих ВАТ “Укрнафта” в протоколі розбіжностей.

Відповідно до статті 10 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Стаття 626 даного Кодексу визначає цивільно-правовий договір як домовленість (угоду) сторін, спрямовану на досягнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір вважається укладеним з моменту отримання особою, яка зробила пропозицію, відповіді від іншої особи, яка повинна бути повною і безумовною.

Згідно статті 646 Цивільного кодексу України, якщо особа, якій була зроблена пропозиція щодо укладення договору, дала згоду укласти договір, але на інших, ніж були запропоновані, умовах, то вважається, що вона відмовилася від раніше зробленої пропозиції і водночас звернулася з новою пропозицією, а договір вважається неукладеним.

Відповідно до Статуту ВАТ “Укрнафта” метою діяльності Товариства є, зокрема: забезпечення господарства України нафтою, газом та продуктами їх переробки, задоволення потреб населення, підприємств і організацій в іншій продукції; розробка родовищ нафти та газу; переробка нафти й газу.

В Статуті ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” серед основних напрямків діяльності Компанії є: надання послуг транспортування і зберігання природного газу, забезпеченням ним споживачів України в обсягах, встановлених контрактами і договорами; постачання та розподілення природного газу. Пункт 3.7 Статуту передбачає, що відносини Компанії з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах виробничої діяльності здійснюється на основі договорів.

В статті 12 Закону України “Про трубопровідний транспорт” встановлено, що підприємства, установи, організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, зберігання, перевантаження матеріальних цінностей на основі договорів.

Відповідно до ст. 949 ЦК України обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, є безумовним.  

Статтею 10 Закону України “Про нафту і газ” передбачено, що газ, видобутий користувачем нафтогазоносних надр і повернутий в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належить користувачу нафтогазонососними надрами, якщо інше не передбачено цим Законом. Закон України “Про нафту і газ” не передбачає права зберігача обмежувати права власника газу, що переданий на зберігання до ПСГ.

Згідно положень ч. 7 ст. 319, ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що вимоги ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз Україна” щодо зобов'язання ВАТ “Укрнафта” укласти договір зберігання № 116-377 від 07.06.2006р. в редакції пунктів 2.7., 2.8., 2.11., що наведені у тексті первісного позову є неправомірними.

Не заслуговують на увагу також доводи ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, щодо незастосування судом першої інстанції при вирішенні даного спору Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачами та документального оформлення використання обсягів газу учасниками газового ринку України, затвердженого наказом НАК “Нафтогаз України” № 45 від 27.01.04, оскільки у цьому Порядку на об'єднане диспетчерське управління ДК “Укртрансгаз” покладено обов'язок після отримання заявок про включення у плановий відбір газу з природних сховищ газу сформувати зведену заявку та надати її на затвердження НАК “Нафтогаз України”.

Крім того, за умовами договору передбачено обсяг газу, що підлягає закачуванню (п. 2.1 договору), п. 2.7 договору встановлено, що поклажодавець до 25-го числа місяця, що передує місяцю закачування газу зобов'язується узгодити із зберігачем, з врахуванням потужностей ПСГ та пропускної спроможності газотранспортної системи, місячний обсяг газу, який планується закачати в ПСГ, а тому відсилання ВАТ “Укрнафта” за умовами протоколу розбіжностей до НАК “Нафтогаз України” для узгодження щомісячних заявок по обсягу газу, який підлягає закачуванню є безпідставним.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В протоколі розбіжностей до договору зберігання природного газу               № 116-377 від 07.06.2006р. ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз Україна” неправомірно ставить у залежність виконання своїх зобов'язань від наявності чи відсутності на це згоди НАК “Нафтогаз України”. Тим більше в пункті 2.7 цього договору зазначено, що всі свої дії, пов'язані з виконанням договору зберігання природного газу ВАТ “Укрнафта” узгоджує з ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”.

Крім того, НАК “Нафтогаз України” створена на підставі Указу Президента України від 25.02.98 № 151 “Про реформування нафтогазового комплексу України” та постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 № 747 “Про утворення Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, згідно з пунктом 1.2 Статуту НАК “Нафтогаз України” є акціонерним товариством відкритого типу, не являється органом виконавчої влади чи органом господарського управління і контролю, а Порядок формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використання обсягів газу учасниками газового ринку України не є актом ненормативного характеру.

Частиною 2 ст. 207 ГК України зазначено, що умови договорів приєднання, які виключають або обмежують відповідальність виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків, визнаються нікчемними. Як підтверджується змістом договору № 116-377 від 07.06.2006р., наданому ДК “Укртрансгаз”, пункти 5.2.-5.6. не містять умови про відповідальність ДК “Укртрансгаз” як зберігача, окрім загального посилання на норми чинного законодавства України в п.5.1. Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає запропоновану ВАТ “Укрнафта” у протоколі розбіжностей редакцію п. 5.7 договору № 116-377 від 07.06.2006р. такою, що відповідає зазначеним принципам. При цьому, запропонований відповідачем у первісному позові розмір штрафних санкцій – 5% від вартості послуг по закачуванні, відборі і зберіганні газу в ПСГ суд визнає справедливими з огляду на встановлені в законодавстві розміри штрафних санкцій за порушення зобов'язань, зокрема в ч. 2 ст. 231 ГК України.

Доводи ДК “Укртрансгаз” щодо неможливості застосування даної штрафної санкції у зв'язку з тим, що в пунктах 2.7., 2.10. договору № 116-377 від 07.06.2006р. йдеться про строки розгляду заявок на закачку, строки підписання актів приймання-передачі, а не про строки передачі газу, судом не приймаються, оскільки враховуючи природні властивості природного газу підтвердженням прийняття при його закачці, відборі з ПСГ може бути документ, який підписаний сторонами згідно з умовами договору.    

Відповідно до затвердженого Антимонопольним комітетом України Переліку підприємців, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” є суб'єктом природних монополій щодо діяльності трубопровідного транспорту з транспортування газу.

Пункт 1 статті 10 Закону України “Про природні монополії” передбачає, що суб'єкти природних монополій зобов'язані дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також  інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03.12.99 № 1453 затверджені умови та правила здійснення підприємницької діяльності (ліцензійні умови) із зберігання природного газу, відповідно до умов яких відноситься, зокрема:

ліцензіат повинен забезпечувати рівні права щодо доступу до підземних сховищ газу для всіх газопостачальних організацій (п.2.7),

ліцензіат не має права прямо або опосередковано заважати, ускладнювати або протидіяти іншим суб'єктам підприємництва, що здійснюють операції з природним газом (п. 2.8)

закачування та відбір природного газу в/із сховища здійснюється на недискримінаційній основі. Ліцензіат не може відмовити газо постачальнику в закачуванні страхового запасу природного газу (п 3.3.6),

ліцензіат здійснює зберігання природного газу, у тому числі страхового запасу, на договірній основі. Типові договори, а також будь-які зміни їхніх умов погоджуються з Міненерго та НКРЕ (п. 3.3.1).

Згідно умов статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” суб'єкт господарювання, який займає монопольне становище на ринку не має права протидіяти розвитку конкуренції та зловживати своїм монопольним становищем.

          Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 10 Закону України “Про природні монополії” суб'єкти природних монополій зобов'язані забезпечувати на   недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

ВАТ “Укрнафта” в зустрічній позовній заяві вказує на те, що договір № 116-377 від 07.06.2006р. в редакції запропонованій ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” містив умови, які були спрямовані на обмеження прав ВАТ “Укрнафта” при відборі, розподілі, зберіганні природного газу, а також на необхідність узгодження майже будь-яких дій по розпорядженню належним йому газом із НАК “Нафтогаз України”, який не має жодного відношення щодо даного договору.  

Пункт 2.13 договору зберігання природного газу № 29/298-Г/115-381 від 27.05.2006р., термін дії якого скінчився 15.04.2006р. покладає на ВАТ “Укрнафта” обов'язок укласти з ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” договір зберігання залишку газу в сезоні 2006-2007 років.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. З цього слідує, що сторонами досягнуто згоди з істотних умов, встановлених для договорів зберігання. ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” не надала жодного заперечення проти укладення з ВАТ “Укранфта” договору зберігання природного газу. Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлює, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а частина 2 статті 20 Господарського кодексу України закріплює принцип, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського процесуального кодексу судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та інших випадків встановлених законом, в тому числі якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір у разі, якщо це передбачено угодою сторін або на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Тобто, при дотриманні положень статті 646 Цивільного кодексу України, частини 8 статті 181 Господарського кодексу України при наявності протоколу розбіжностей до договору зберігання природного газу і при відмові ДК “Укртрансгаз” підписати протокол розбіжностей на умовах, запропонованих ВАТ “Укрнафта”, договір зберігання газу вважався б неукладеним, але пункт 2.13 попереднього договору зберігання природного газу № 29/298-Г/115-381, наявність залишку природного газу, що належить ВАТ “Укрнафта” і знаходиться у сховищах ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” покладає на ВАТ “Укрнафта” обов'язок укласти такий договір.

З цього слідує, що ВАТ “Укранфта” було вірно вибрано спосіб захисту порушеного права, вимоги ВАТ “Укрнафта” ґрунтуються на нормах закону і договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ВАТ “Укрнафта”.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2006р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам  і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2006р. у справі                     № 25/360 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” без задоволення.

2. Матеріали справи № 25/360 повернути до Господарського суду міста Києва.   

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Андрієнко  В.В.

                                                                                          Моторний О.А.

20.11.06 (відправлено)