Постанова

від 25.01.2007 по справі 25/360

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/360

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 січня 2007 р.                                                                                   № 25/360  

           Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Остапенка М.І.

суддів :Борденюк Є.М.Харченка В.М.

розглянувши касаційну скаргу  ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року

у справі за позовом

до про ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"ВАТ "Укрнафта"спонукання укласти договір

та за зустрічним позовом допроВАТ "Укрнафта"ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"визнання договору укладеним

      В С Т А Н О В И В:

у липні 2006 року, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про зобов'язання ВАТ "Укрнафта" укласти договір зберігання природного газу у запропонованій ним редакції, посилаючись на безпідставність вимог відповідача викласти п.п.2.7, 2.8, 2.11, 5.7 в іншій редакції, що буде суперечити нормативним актам, які регулюють спірні відносини, зокрема "Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використання обсягів газу учасниками газового ринку України", затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 27.01.2004 року, постанові Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року №747.

У зустрічному позові відповідач просив постановити рішення про укладання договору зберігання природного газу з урахуванням його пропозицій, викладених у протоколі розбіжностей до спірного договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.10.2006 року у первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Договір зберігання природного газу визнано укладеним з урахуванням зауважень відповідача, викладених у протоколі розбіжностей від 26.07.2006 року.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.01.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку судами обставин справи, безпідставність неприйняття умов договору у запропонованій ним редакції і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, постановивши нове рішення про задоволення первісного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені відповідачем доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.3 Закону України "Про нафту і газ", відносини, пов'язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України про надра, Законом України "Про трубопровідний транспорт", Законом України "Про угоди про розподіл продукції", іншими нормативно-правовими актами, а також цим Законом з питань, пов'язаних з особливостями нафтогазової галузі.

Частиною другою ст.12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Наведене та ліцензійні умови провадження господарської діяльності  зі зберігання природного газу передбачають обов'язковість для позивача договору із замовником про закачування та відбір природного газу та/або створення страхового запасу природного газу.

Проте, нормативного акту, якому мав бив відповідати зміст такого договору, немає, а тому, умови договору визначаються виходячи із загальних вимог до договорів та за домовленістю сторін.

Запропонована відповідачем редакція п.п.2.7, 2.8, 2.11 договору та доповнення договору п.5.7 про відповідальність зберігача, визначає права та обов'язки сторін при виконанні договору, які не суперечать ні закону, ні нормативним актам, що регулюють спірні відносини, визначає рівність взаємних зобов'язань учасників договірних відносин, а тому, визнати зміст цих  положень у редакції відповідача неприйнятними, не можна.

Доповнення ст.5 договору п.5.7 про умови відповідальності зберігача за порушення зобов'язань не суперечить закону й урівноважує відповідальність поклажодавця, передбачену у п.п.5.1-5.6 договору.

Що ж до посилань позивача на необхідність врахування "Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використання обсягів газу учасниками газового ринку України", затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 27.01.2004 року, а також підпорядкованості  відповідача НАК "Нафтогаз України", що зобов'язує узгоджувати дії зі зберігання та використання природного газу з останнім, то зазначене не ставить під сумнів правомірність узгодження судом розбіжностей при укладанні договору, оскільки, договір є двостороннім, як учасник ВАТ "Укрнафта", НАК "Нафтогаз України" впливає на діяльність відповідача через органи управління останнього , а нормативні акти, прийняті  НАК "Нафтогаз України" у межах наданих повноважень і які, відповідно до чинного законодавства, набрали чинності є обов'язковими до виконання учасниками спірних відносин, незалежно від змісту договірних зобов'язань.

При такому положенні, коли встановлені судом умови договору не порушують прав та обов'язків сторін і не суперечать законодавству, підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

  П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 06.10.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року –без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк                                                                                                           

                                                                                            В.М. Харченко