Рішення

від 06.02.2013 по справі 19/093-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2013 р. Справа № 19/093-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», м. Бровари;

до Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив», м. Вишгород;

про стягнення 353955,35 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Гребенченко О.А. (довіреність б/н від 14.01.2013 р.);

від відповідача: Хачатурян В.Г. (довіреність б/н від 23.01.2013 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив» (надалі - відповідач) про стягнення 353955,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 336465,00 грн. в якості авансу за юридичні послуги. Проте, в подальшому сторони договір про надання послуг не підписали та відповідачем відповідні послуги не надавались, а отже позивач просить суд стягнути з відповідача суму 336465,00 грн., на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані кошти. Окрім цього, позивач просить стягнути нараховані за період з 03.07.2012 р. по 25.10.2012 р., згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 3% річних у сумі 3179,75 грн. та, відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України, 14310,60 грн. - суму, яку позивач міг би одержати від користування своїми грошовими коштами.

Ухвалою від 22.11.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/093-12 та призначив розгляд справи на 17.12.2012 р.

Присутні у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали витребувані судом документи.

Крім того, представники позивача просили суд розглянути та задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яка була подана одночасно з позовною заявою.

Суд, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, відмовив у її задоволенні, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено необхідність вжиття відповідних заходів.

Представник відповідача у судове засідання 17.12.2012 р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані документи відповідач суду не надіслав.

Ухвалою від 17.12.2012 р. суд відклав розгляд справи на 14.01.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та не поданням витребуваних судом доказів.

Ухвалою від 04.01.2013 р. розгляд справи був призначений на 23.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

14.01.2013 р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу; клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, - компанію «Аїсі Кепітал Лімітед» та товариство з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Юридична фірма «Імператив-плюс».

Крім того, відповідач подав витребувані документи та відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що кошти, які просить стягнути позивач були перераховані фактично за послуги надані на підставі Договору № 26-06/2012, укладеного між приватним підприємством «Юридична фірма «Імператив» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела».

22.01.2013 р. від представника позивача через канцелярію господарського суду надішли пояснення щодо клопотання відповідача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, та пояснення щодо відзиву на позовну заяву.

Від відповідача 23.01.2013 р. через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні повноважного представника, який представляє інтереси по даній справі.

Присутній у судовому засіданні 23.01.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Присутній представник відповідача просив задовольнити клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 28.01.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 28.01.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заперечив проти клопотання відповідача про залучення третіх осіб, а також надав додаткові пояснення по справі.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 06.02.2013 р.

До початку розгляду справи від представника відповідача через канцелярію суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

Присутній у судовому засіданні 06.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення третіх осіб, дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки з наданих доказів та предмету спору не вбачається, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права чи обов'язки наведених у клопотанні осіб.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача повторно заявили усне клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, - компанію «Аїсі Кепітал Лімітед» та товариство з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бела», а також в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство «Юридична фірма «Імператив-плюс» та фізичну особу - Намічеішвілі А.З.

Проте, усне клопотання представників відповідача про залучення третіх осіб суперечить вимогам ст. 27 ГПК України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Оскільки представником відповідача не було дотримано приписів ст. 27 ГПК України, суд відхилив усне клопотання останнього про залучення третіх осіб. До того ж, представниками відповідача не зазначено яким чином рішення у даній справі може вплинути на права чи обов'язки зазначених осіб.

Представники відповідача заявили усне клопотання про виклик у судове засідання працівників ТОВ «Аїсі Бела». Втім, суд відхилив зазначене клопотання з огляду на його безпідставність.

Крім того, представники відповідача заявили усне клопотання про витребування оригіналів Договору про врегулювання спірних взаємовідносин (мирова угода) від 31.07.2012 р., укладеного між ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», ПАТ «УВК», ТОВ «Термінал Бровари» та ТОВ «Аїсі Бела», Договору від 31.07.2012 року, укладеного між ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», ТОВ «Термінал Бровари» та ТОВ «Аїсі Бела» та Акту приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 26-06/2012 про надання правової допомоги від 26 червня 2012 року, який був підписаний 02.08.2012 р. між ТОВ «Аїсі Бела», ПП «Юридична фірма «Імператив» та позивачем.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки, по-перше, вказані договори та акт не є предметом спору, по-друге, позивач факт існування вказаних документів не заперечує, по-третє, вказаний акт приймання-передачі виконаних робіт був підписаний безпосередньо відповідачем, що свідчить про наявність оригіналу цього документу в нього.

Разом з тим, представники відповідача заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання можливості підготувати зустрічну позовну заяву. Клопотання про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення, враховуючи обмежений строк вирішення спору визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання, оскільки строк вирішення спору відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ухвали від 23.01.2013 року про його продовження, сплинув.

Оскільки суд відмовив у задоволенні клопотань представників відповідача, заявлених у судовому засіданні, тому останні звернулись з заявою про відвід судді Карпечкіна Т.П., в порядку ст. 20 ГПК України.

Розглянувши зазначену заяву, вивчивши матеріали справи, враховуючи приписи ст. 20 ГПК України, суд після виходу з нарадчої кімнати оголосив ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Карпечкіна Т.П. від розгляду справи, оскільки відсутні підстави, що унеможливлюють його участь при розгляді справи № 19/093-12.

Також, через канцелярію суду від представника відповідача Лупейка О.В. надішли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю підготуватись до судових дебатів та зайнятістю в іншому судовому засіданні.

При цьому, після виходу суду з нарадчої кімнати представник відповідача Лупейко О.В. залишив судове засідання, проте був присутній інший представник Хачатурян В.Г., який діє на підставі довіреності б/н від 23.01.2013 р., виданої Приватним підприємством «Юридична фірма «Імператив».

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач навмисно затягує вирішення спору.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду наведеного, а також враховуючи присутність в судовому засіданні іншого представника відповідача, судом у задоволенні зазначених клопотань відповідача відмовлено.

Крім того, судом враховано, що численні безпідставні заяви та клопотання представників відповідача свідчать про зловживання ними процесуальними правами та навмисне затягування розгляду справи, що порушує права позивача та суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням приписів ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012 р. позивач згідно з платіжним дорученням № 3597 перерахував на рахунок відповідача 245025,00 грн. з призначенням платежу: за юридичні послуги по договору від 26.06.2012 р. № 26-06/2012.

Також, відповідно до платіжного доручення № 3598 від 03.07.2012 р. позивач перерахував на рахунок відповідача 91440,00 грн. з призначенням платежу: оплата за надання правової допомоги за договором № 26-06/2012 від 26.02.2012 р.

Отже, загальна сума грошових коштів, перерахованих позивачем відповідачу становить 336465,00 грн.

26.09.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 1.2/165, в якому вимогав протягом семи днів з моменту отримання цього листа повернути грошові кошти в розмірі 336465,00 грн. Даний лис був отриманий відповідачем 02.10.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого додана до матеріалів справи.

Відповідач вказаний лист позивача за вих. № 1.2/165 від 26.09.2012 р. залишив без відповіді та задоволення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Під час розгляду справи відповідач факт отримання коштів у розмірі 336465,00 грн. не заперечував, проте доказів їх повернення на рахунок позивача суду не надав.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 336465,00 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів укладання з позивачем договору № 26-06/2012 від 26.02.2012 р., а також надання юридичних послуг останньому на суму 336465,00 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що вказані кошти були перераховані на виконання Договору № 26-06/2012 про надання правової допомоги від 26 червня 2012 р., укладеного між ТОВ «Аїсі Бела» та ПП «Юридична фірма «Імператив», оскільки відповідачем жодним доказом не підтверджено факт досягнення домовленостей з позивачем щодо перерахування коштів за іншу юридичну особу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт надання послуг саме ТОВ «Термінал-Бровари» на суму 336465,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Актом приймання-передачі виконаних робіт за Договором № 26-06/2012 про надання правової допомоги від 26 червня 2012 року, який був підписаний 02.08.2012 р. між ТОВ «Аїсі Бела», ПП «Юридична фірма «Імператив» та позивачем, фіксує факт надання послуг на іншу суму - 366465,00 грн. та за договором № 26-06/2012 від 26.02.2012 р., учасником якого позивач не являється. А, отже, зазначений акт також не може вважатись належним доказом, що підтверджує правомірність отримання відповідачем від позивача коштів у розмірі 336465,00 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

- збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого);

- відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого господарського суду України від 12.03.2012 р. у справі № 9/112.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 336465,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 03.07.2012 р. по 25.10.2012 р. суму, яку позивач міг би одержати від користування своїми грошовими коштами в розмірі 14310,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог у цій частині позивач посилається на те, що якби він поклав кошти в сумі 336465,00 грн. на депозитний рахунок в банківську установу, то міг би отримати доходи в розмірі середньозваженої ставки - 13,5% річних. При цьому, розмір середньозваженої ставки за депозитами підтверджується статистичними даними опублікованими на сайті Національного банку України.

Приписами ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи , які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу , коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Таким чином, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, в порядку ст. 1214 ЦК України зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про безпідставність набуття такого майна. Тобто фактично йдеться про доходи, які безпідставний набувач реально одержав або міг одержати.

Проте, позивач посилається фактично на не отриманий ним дохід, у зв'язку з неповернення грошових коштів відповідачем, що не відповідає приписам ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України.

Крім того, не отриманий дохід (упущена вигода) є таке зменшення майнових прав кредитора, яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання ним коштів у разі, якщо зобов'язання було би виконано.

Доведення даних обставин покладається законом на позивача (ст.33 ГПК України).

Жодних точних даних, які би свідчили про те, що позивач, своєчасно отримавши від відповідача безпідставно перераховані кошти, зміг би отримати дохід у розмірі, що є предметом позову, останнім суду не подано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14310,60 грн. - суми, яку позивач міг би одержати від користування своїми грошовими коштами, задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах законодавства та не підтверджується належними доказами.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3179,75 грн., нарахованих за період з 03.07.2012 р. по 25.10.2012 р., згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач повідомив відповідача про те, що кошти в розмірі 336465,00 грн. отримані ним безпідставно листом за вих. № 1.2/165 від 26.09.2012 р. та встановив семиденний строк з моменту отримання вказаного листа для виконання зобов'язання щодо повернення коштів.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, враховуючи приписи ст.ст. 253, 530 Цивільного кодексу України та строк встановлений позивачем для виконання зобов'язання, суд вважає обґрунтованим нарахування 3% річних за період з 09.102.012 р. по 25.12.2012 р.

Таким чином, за розрахунком суду позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 470,13 грн. (336465,00 грн. х 3% річних : 100 : 365 х 17 днів прострочки).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з до Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив» (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 6-г, офіс 188, 189; код ЄДРПОУ 33279956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» (07400, Київська область, м. Бровари, Об'їзна дорога, 62, а/с-302; код ЄДРПОУ 33584049) 336465 (триста тридцять шість тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. - безпідставно отриманих грошових коштів, 470 (чотириста сімдесят) грн. 13 коп. - 3% річних, 6738 (шість тисяч сімсот тридцять вісім) грн.. 70 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 11.02.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін