Ухвала
від 05.02.2013 по справі 2а/0570/13954/2012
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року справа №2а/0570/13954/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Братченко О.В., представника позивача Рибальченко К.І., за довіреністю від 20.09.2012 року, представника відповідача Руденко Л.О., за довіреністю від 18.09.2012 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/13954/2012 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модифікатор" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень рішень від 28.09.2012 року № 0000432300 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 000,00 грн. і нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., та № 0000442300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56 800.00 грн. і нарахування санкцій в сумі 1,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції визнав протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.09.2012 року № 0000432300 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 000,00 грн. та нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., визнав протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.09.2012 року № 0000442300 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56 800,00 грн. та нарахування санкцій в сумі 1,00 грн., стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» судовий збір в розмірі 1 278,02 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовити в задоволені позову повністю. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, щодо реальності господарських операцій, не враховані обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незакон ної постанови про задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» зареєстровано в якості юридичної особи, діє на підставі статуту, є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08328280 від 23.08.2000 року, статутом, довідкою ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію(т.1 а.с.45-59,186-195). Види діяльності позивача за КВЕД (кваліфікація видів економічної діяльності), які зареєстровані за TOB «Модифікатор» відповідно до довідки ЄДРПОУ: «24.34 Холодне волочіння дроту», «25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія», «46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами», «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук».

ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька в період з 31.08.2012 року по 04.09.2012 року проведено позапланову невиїзну перевірку TOB «Модифікатор» з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході господарських відносин із TOB «Профінн» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2012 року № 1908/22-0/31072012, яким встановлено завищення TOB «Модифікатор» скоригованих валових витрат за 1 квартал 2011 року на суму 284 000,00 грн., що призвело до заниження підприємством податку на прибуток у 1 кварталі 2011 року в сумі 71 000,00 грн., завищення TOB «Модифікатор» від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у лютому 2011 року в сумі 56 800,00 грн.

Відповідно до акту підставою для зазначених висновків є встановлені податковим органом порушення TOB «Модифікатор» ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Модифікатор» при придбанні послуг у TOB «Профінн».

ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0000432300 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 000,00 грн. і нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., та № 0000442300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56 800,00 грн. і нарахування санкцій в сумі 1,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи в період здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, повинні застосовуватись норми Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Тік, за приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між TOB «Модифікатор» (Покупець) та TOB «Профінн» (Продавець) укладено договір від 21.12.2010 року № 21/12/10 про купівлю-продаж товару в кількості, асортименту та цінам згідно Додаткам (Специфікаціям) до цього Договору. Розрахунок за товар здійснюється шляхом 100% попередньої оплати. Строк дії Договору - з моменту його підписання по 13.12.2011 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення. Дію Договору може бути продовжено за згодою сторін.

До зазначеного Договору підприємствами складено Специфікації від 21.12.2010 року № 1 про поставку на адресу TOB «Модифікатор» у січні 2011 року титану губчатого ТГ-Тв у кількості 1 тони на суму 54000,00 грн. (з ПДВ), від 21.01.2011 року № 2 про поставку на адресу TOB «Модифікатор» у лютому 2011 року сілікокальцію у кількості 10 тон за ціною за одиницю 28400,00 грн. (без ПДВ), всього на суму 340 800,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до умов зазначеного договору TOB «Профінн» у лютому 2011 року поставив TOB «Модфікатор» 10 тон сілікокальцію на суму 340 800,00 грн. (у тому числі ПДВ - 56 800,00 грн.), про що TOB «Профінн» виписані: податкова накладна від 10.02.2011 року № 100202, видаткова накладна від 10.02.2011 року № 100202. Між Продавцем та Покупцем складений та підписаний приймальний акт від 10.02.2011 року № 100202 (а.с. 35-37, т. 1). Транспортування сілікокальцію на адресу TOB «Модифікатор здійснена» за рахунок TOB «Профінн» фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 сідельним тягачем «IVECO» держ.номер НОМЕР_4 з полупричіпом KRONE SD 27 EL номерний знак НОМЕР_3, про що свідчить товарно-транспортна накладна (форма 1-ТН). (а.с. 228-232 т. 1). Як вбачається з відповіді Управління державної автомобільної інспекції від 19.11.2012 року №9/10239 зазначений автомобіль зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с.128 т.1), який в своїх письмових поясненнях підтвердив перевезення 10 тон сілікокальцію зі складу TOB «Профінн» до TOB «Модифікатор»(а.с.76 т.2). Сілікокальцій отриманий матеріально-відповідальною особою позивача начальником відділу забезпечення та збуту Панасідченко В.В. за довіреністю (а.с. 154 т. 1, а.с. 57 т. 2).

Оплата за придбаний товар здійснена TOB «Модифікатор» у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 38-39, т.1).

Відповідно до Журналу вхідного контролю кількості, дослідженого судом першої інстанції, вбачається, що за порядковим номером 381 зазначено ввезення на територію TOB «Модифікатор» 10 тон сілікокальцію за видатковою накладною від 10.02.2011 року № 100202 отриманого від TOB «Профінн» (а.с.31 т.1)

Крім того підтвердження отримання від TOB «Профінн» 10.02.2011 року зазначеного сілікокальцію, його зберігання на підприємстві, а також використання для виробництва порошкового дроту, підтверджується показаннями свідків опитаних в суді першої інстанції.

Відповідно до матеріалів справи позивач при здійсненні господарських операції з TOB «Профінн» мав основні засоби, у тому числі: офісні приміщення, які орендуються по договору оренди від 01.12.2000 року № 38/2, виробничі та складські приміщення, які належать позивачу на праві власності, про що свідчить, зокрема, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.09.2003 року № 1522214, виробничі потужності (лінії з виготовлення продукції) , що також знайшло своє підтвердження в акті перевірки..

Придбаний у TOB «Профінн» сілікокальцій позивачем використаний як наповнювач для виготовлення порошкового дроту протягом лютого та березня 2011 року, що підтверджується розрахунками на списання сировини від 28.02.2011 року та від 31 березня 2011 року, актами списання від 28.02.2011 року № 2/201 та від 31.03.2011 року № 3/201, оборотною відомістю по рахунку 201 за лютий та березень 2011 року відомістю випуску готової продукції за лютий та березень 2011 року. Крім того відповідно до матеріалів справи зазначений готова продукція - порошковий дріт, позивачем в подальшому було реалізовано на договірних умовах контрагентам-покупцям - TOB «Регіон» та TOB «Електросталь», що підтверджується матеріалами справи, зокрема: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 «сировина і матеріали», відомостями випуску готової продукції укладеним договорами, податковими накладними, видатковими накладними та іншими документами, а перевезення - товарно-транспортною накладною (а.с. 123-129 т.1).

Як вбачається з податкової звітності податом на додану вартість у розмірі 56800,00 грн. (у тому числі: за лютий 2011 року - 56800,00 грн.) позивачем віднесені до складу податкового кредиту, сума у розмірі 284000,00 грн. - до складу валових витрат у 1-му кварталі 2011 року (декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року, додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2011 року).

Тобто з матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи, податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При проведені невиїзної документальної перевірки позивача податковий орган не витребував у позивача документів, які підтверджували сплату за сировину отриману від TOB «Профінн» та інших документів бухгалтерського обліку, але в суді першої інстанції позивачем були надані банківські документи, які свідчать про сплату, тому з огляду на вид перевірки, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ненадання до перевірки доказів сплати за отриману сировину від TOB «Профінн». Крім того з пояснень позивача вбачається, що зазначені докази відповідачем в ході проведення перевірки не витребувались, зазначена обставина не була спростована відповідачем в суді першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано достатньо матеріалів в підтвердження реальності здійсненної господарської операції з контрагентом. Крім того, відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи на відсутність яких посилається відповідач в апеляційній скарзі та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до матеріалів справи, контрагент позивача ТОВ «Профінн» станом на 15.10.2010 року зареєстровано в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтво про реєстрацію було анульовано 15.06.2011 року (номер та дата акту анулювання свідоцтва платника податків не зазначена).

Відповідно до викладеного вказане підприємство під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів було зареєстроване як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції контрагент був платником ПДВ.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на підставу для висновку відповідача, щодо нікчемності правочину на акт камеральної перевірки від 18.04.2011 року № 559/16/37288168 товариства з обмеженою відповідальністю «Профінн» контрагент-постачальник TOB «Модифікатор», з наступних підстав.

Так відповідно до акту перевірки, податковим органом не досліджувалися первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Профінн» по взаємовідносинам з позивачем, а висновок щодо ознак нікчемності з іншими контрагентами (покупцями) здійснений як наслідок незнаходження підприємства за юридичною адресою. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, відсутність контрагента за місцем реєстрації не є свідченням порушення вимог податкового законодавства позивачем, а підставою для прийняття податковими органами заходів щодо розшуку контрагента та притягнення його до відповідальності. Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Щодо відсутності трудових ресурсів та складських приміщень у ТОВ «Профінн» ,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні приписи які б вимагали від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів, як і те що відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по придбанню товару вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагента позивача. Тобто з вищевикладеного вбачається, що відповідачем не доведено недостатність працівників контрагента для здійснення господарських операцій з позивачем.

Колегія суддів не приймає посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення щодо заповнення товарно-транспортних накладних, оскільки зазначене не може свідчити про нереальність господарської операції здійснених між позивачем та ТОВ «Профінн», що відсутність будь-якого з реквізитів не може свідчити про невиконання робіт та про невідповідність зазначеним даним та обсягу виконаних робіт, а підтверджує лише факт порушення норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, відповідальною особою у частині заповнення та складання первинного документа. Крім того, відповідальність за складення відповідних документів, як зазначалось вище несе особа, яка склала та підписала ці первинні документи. Як вбачається з товарно-транспортної накладної, перевезення товару здійснювалось перевізником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Вищевказані обставини та докази спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірній господарській операції при придбанні товару позивачем у його контрагента.

З матеріалів справи, вбачається, що факт здійснення господарських операцій та виконання умов договорів між ТОВ «Модифікатор» та його контрагентом ТОВ «Профінн», підтверджується вищенаведеними, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за договором.

Вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем ТОВ «Модифікатор» та його контрагентом ТОВ «Профінн».

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для зменшення позивачу розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій та збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та нарахованих штрафних фінансових санкцій.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими матеріалами справи, які містять докази реального здійснення ТОВ «Модифікатор» фінансово-господарських операцій з ТОВ «Профінн».

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність вчинених позивачем правочинів та той факт що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не знайшло свого підтвердження доказами та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з повним дослідженням всіх обставин справи тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/13954/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/13954/2012 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 07 лютого 2013 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва

СудДонецький апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення05.02.2013
Оприлюднено12.02.2013
Номер документу29242025
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/0570/13954/2012

Ухвала від 05.02.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Е.Г.

Ухвала від 18.01.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Е.Г.

Ухвала від 07.12.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Постанова від 18.12.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Ухвала від 27.11.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Ухвала від 08.11.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Ухвала від 18.10.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Чучко В.М.

Ухвала від 05.02.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Е.Г.

Ухвала від 18.01.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Казначеєв Е.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні