Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а/0570/13954/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/13954/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 33 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Рибальченко К.І. (довіреність від 20.09.2012 року), відповідача - Руденко Л.О. (довіреність від 18.09.2012 року № 15), Каширіна Ю.В. (довіреність від 19.10.2012 року № 17), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень рішень від 28.09.2012 року № 0000432300 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 000,00 грн. і нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., та № 0000442300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56 800,00 грн. і нарахування санкцій в сумі 1,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» (далі за текстом - ТОВ «Модифікатор, позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, відповідач) про визнання протиправними податкових повідомлень рішень від 28.09.2012 року № 0000432300 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 000,00 грн. і нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., та № 0000442300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56 800,00 грн. і нарахування санкцій в сумі 1,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані незгодою позивача з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 04.09.2012 року № 1908/22-0/31072012 щодо заниження позивачем податку на прибуток у 1 кварталі 2011 року в сумі 71 000,00 грн. та завищення ТОВ «Модифікатор» від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у лютому 2011 року в сумі 56 800,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Профінн» (далі - ТОВ «Профінн»), оскільки фактичне здійснення господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом підтверджено належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку. Таким чином, позивач у судовому порядку просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0000432300 та № 000442300.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані. У письмовому поясненні, що надані відповідачем до матеріалів справи відповідач посилається на акт перевірки від 20.07.2011 року щодо перевірки контрагента позивача - ТОВ «Профінн», отриманий від Ленінської МДПІ м. Луганську, у якому доведено відсутність первинної бухгалтерської та податкової звітності, а тому не можливо надати об'єктивну оцінку достовірності документів наданих ТОВ «Модифікатор» шляхом співставлення цих документів позивача по контрагенту ТОВ «Профінн». Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включення відомостей про товариство з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» до Єдиного державного реєстру проведено 03.10.2004 року за № 1 266 120 0000 001488; ідентифікаційний код - 31072012, місцезнаходження - 83034, м. Донецьк, вул. Липецька, буд. 47-Б.

ТОВ «Модифікатор» є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08328280, виданому 23.08.2000 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, де перебуває на податковому обліку з 22.08.2000 року за № 1392.

Згідно з Довідкою АА № 542883 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), види діяльності за КВЕД (кваліфікація видів економічної діяльності), які зареєстровані за ТОВ «Модифікатор»: «24.34 Холодне волочіння дроту», «25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія», «46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами», «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук».

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 31.08.2012 року по 04.09.2012 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Модифікатор» з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході господарських відносин із ТОВ «Профінн» (код за ЄДРПОУ 37288168) за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, про що складений акт від 04.09.2012 року № 1908/22-0/31072012 (надалі - акт перевірки № 1908).

Проведеною перевіркою встановлено завищення ТОВ «Модифікатор» скоригованих валових витрат за 1 квартал 2011 року на суму 284 000,00 грн., що призвело до заниження підприємством податку на прибуток у 1 кварталі 2011 року в сумі 71 000,00 грн. Також встановлено про завищення ТОВ «Модифікатор» від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у лютому 2011 року в сумі 56 800,00 грн.

Також у висновку акту перевірки № 1908 відповідач зазначив, що ТОВ «Модифікатор» порушено ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Модифікатор» при придбанні послуг у ТОВ «Профінн».

За результатами акту перевірки № 1908 ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька винесені податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 року № 0000432300 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 000,00 грн. і нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., та № 0000442300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56 800,00 грн. і нарахування санкцій в сумі 1,00 грн.

На встановлення наведених порушень вплинув отриманий від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську) акт камеральної перевірки від 18.04.2011 року № 559/16/37288168 товариства з обмеженою відповідальністю «Профінн» (код ЄДРПОУ 37288168, надалі - ТОВ «Профінн»), який, зокрема, є контрагентом-постачальником ТОВ «Модифікатор». Зазначена перевірка проведена з питання підтвердження господарських відносин з платниками податків згідно додатку № 5 по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 18.04.2011 року № 559/16/37288168, ТОВ «Профінн» не знаходиться за своєю юридичною адресою, про що складено акт про відсутність підприємства за місцезнаходженням від 15.04.2011 року № 196 та направлено до ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську запит на встановлення місцезнаходження від 18.04.2011 року № 1107. Також в акті зазначено, що ТОВ «Профінн» з порушенням сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях продажу товарів, робіт та послуг за лютий 2011 року в сумі 474138,00 грн. у зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях продажу товарів, робіт та послуг: головної книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо. За висновком акту камеральної перевірки від 18.04.2011 року № 559/16/37288168 випливає, що перевіркою не встановлено наявність у ТОВ «Профінн» складських приміщень та устаткування, отже враховуючи також відсутність підприємства за місцезнаходженням ТОВ «Профінн» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому фінансово-господарська діяльність цього підприємства здійснюється поза межами правового поля та свідчить про фіктивність проведених правочинів. Таким чином, ТОВ «Профінн» порушено ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (а.с. 35-39 т. 2).

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.11.2012 року дата державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Профінн» - 15.10.2010 року, стан юридичної особи - зареєстровано, ідентифікаційний код - 37288168, місцезнаходження - 91017, Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. Краснодонська, буд. 1Л; види діяльності: 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, н.в.і.г.

Згідно акту від 20.07.2011 року № 1334/23-708/36637984 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Профінн» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Модифікатор» у лютому 2011 року, складеному Ленінською МДПІ у м. Луганську, ТОВ «Профінн» було зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.11.2010 року та мав відповідне свідоцтво № 100307716, яке було анульовано 15.06.2011 року (номер та дата акту анулювання свідоцтва платника податків не зазначена).

З урахуванням наведеного суд бере до уваги, що станом на момент виникнення господарських відносин між ТОВ «Модифікатор» та ТОВ «Профінн» (лютий 2011 року), ТОВ «Профінн» було платником податку на додану вартість.

Судом у тому числі встановлено, що у періоді який перевірявся відповідачем (лютий 2011 року) позивач займався виробництвом порошкового дроту, для виготовлення якого використовується сілікокальцій, що підтверджено, зокрема, технологічною інструкцією (а.с. 71-119, т. 1).

Між ТОВ «Модифікатор» (Покупець) та ТОВ «Профінн» (Продавець) укладено договір від 21.12.2010 року № 21/12/10 про купівлю-продаж товару в кількості, асортименту та цінам згідно Додаткам (Специфікаціям) до цього Договору. Розрахунок за товар здійснюється шляхом 100% попередньої оплати. Строк дії Договору - з моменту його підписання по 31.12.2011 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення. Дію Договору може бути продовжено за згодою сторін.

До зазначеного Договору підприємствами складено Специфікації, а саме:

- від 21.12.2010 року № 1 про поставку на адресу ТОВ «Модифікатор» у січні 2011 року титану губчатого ТГ-Тв у кількості 1 тони на суму 54000,00 грн. (з ПДВ);

- від 21.01.2011 року № 2 про поставку на адресу ТОВ «Модифікатор» у лютому 2011 року сілікокальцію у кількості 10 тон за ціною за одиницю 28400,00 грн. (без ПДВ), всього на суму 340 800,00 грн. (з ПДВ).

Отже на виконання умов договору від 21.12.2010 року № 21/12/10 ТОВ «Профінн» у лютому 2011 року поставив ТОВ «Модфікатор» 10 тон сілікокальцію на суму 340 800,00 грн. (у тому числі ПДВ - 56 800,00 грн.), про що ТОВ «Профінн» виписані: податкова накладна від 10.02.2011 року № 100202, видаткова накладна від 10.02.2011 року № 100202. Між Продавцем та Покупцем складений та підписаний приймальний акт від 10.02.2011 року № 100202 (а.с. 35-37, т. 1).

Оплата за придбаний товар здійснена ТОВ «Модифікатор» у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 38-39, т.1).

Сілікокальцій отриманий матеріально-відповідальною особою позивача начальником відділу забезпечення та збуту ОСОБА_4 за довіреністю (а.с. 154 т. 1, а.с. 57 т. 2).

Транспортування сілікокальцію на адресу ТОВ «Модифікатор здійснена за рахунок ТОВ «Профінн» фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 сідельним тягачем «IVECO» держ.номер НОМЕР_5 з полупричіпом KRONE НОМЕР_6 номерний знак НОМЕР_4, про що свідчить товарно-транспортна накладна (форма 1-ТН).

Автотранспортний засіб належить ОСОБА_5 на праві власності, що підтверджено листом від 19.11.2012 року № 9/10239, наданому суду Відділом організації реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області (а.с. 228-232 т. 1).

У письмовому поясненні, наданому суду перевізником ОСОБА_5 зазначено, що ним за замовленням ТОВ «Профінн» здійснено перевезення 10 тон сілікокальцію зі складу ТОВ «Профінн» на адресу ТОВ «Модифікатор».

Судом також встановлено, що на підставі договору від 01.05.2009 року № 63 ТОВ «Аргус» здійснюється охорона ТОВ «Модифікатор». Так, ТОВ «Аргус» здійснює контроль, як за ввезеними на територію ТОВ «Модифікатор», так і вивезеними з території товарно-матеріальними цінностями згідно накладним та прибутковим документам, що фіксується у Журналі вхідного контролю кількості. З наданого до суду цього Журналу вбачається, що за порядковим номером 381 зазначено ввезення на територію ТОВ «Модифікатор» 10 тон сілікокальцію за накладною від 10.02.2011 року № 100202.

В ході судового розгляду даної справи судом допитано у якості свідків працівників ТОВ «Модифікатор»: генерального директора ОСОБА_6, заступника генерального директора з техніки та технології ОСОБА_7 (наказ про призначення на посаду від 02.01.2003 року № 1) та начальника відділу забезпечення та збуту ОСОБА_4 (наказ про призначення від 07.08.2007 року № 36-К, до посадових обов'язків якого в тому числі відноситься забезпечення підприємства матеріальними ресурсами для здійснення господарської діяльності, згідно посадової інструкції від 12.04.2006 року; т. 2, а.с. 58-62), які підтвердили отримання від ТОВ «Профінн» 10.02.2011 року зазначеного сілікокальцію, його зберігання на підприємстві, а також використання для виробництва порошкового дроту, який в подальшому було реалізовано на договірних умовах контрагентам-покупцям - ТОВ «Регіон» та ТОВ «Електросталь», що підтверджується матеріалами справи, зокрема: оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 «сировина і матеріали», відомостями випуску готової продукції (а.с. 123-129 т.1).

З матеріалів справи судом також встановлено, що ТОВ «Модифікатор» на момент виникнення вказаних господарських відносин з контрагентом ТОВ «Профінн», позивач мав основні засоби, у тому числі: офісні приміщення, які орендуються по договору оренди від 01.12.2000 року № 38/2, виробничі та складські приміщення, які належать позивачу на праві власності, про що свідчить, зокрема, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.09.2003 року № 1522214, виробничі потужності (лінії з виготовлення продукції) також є власністю ТОВ «Модифікатор». Зазначене також підтверджується актом перевірки № 1908.

Отже, під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що придбаний, зокрема, у ТОВ «Профінн» сілікокальцій позивачем використаний як наповнювач для виготовлення порошкового дроту протягом лютого та березня 2011 року, що підтверджується розрахунками на списання сировини від 28.02.2011 року та від 31 березня 2011 року, актами списання від 28.02.2011 року № 2/201 та від 31.03.2011 року № 3/201, оборотною відомістю по рахунку 201 за лютий та березень 2011 року відомістю випуску готової продукції за лютий та березень 2011 року.

Готова продукція - порошковий дріт реалізовано в подальшому ТОВ «Регіон» та ТОВ «Електросталь», що підтверджено відповідними первинними документами: укладеним договорами, податковими накладними, видатковими накладними та іншими документами, а перевезення - товарно-транспортною накладною.

Сума податку на додану вартість у розмірі 56800,00 грн. (у тому числі: за лютий 2011 року - 56800,00 грн.) позивачем віднесені до складу податкового кредиту, сума у розмірі 284000,00 грн. - до складу валових витрат у 1-му кварталі 2011 року. Наведені суми відображені у податковій звітності: деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2011 року, додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

Наведене також відображене у акті перевірки № 1908. Разом з тим, як вже зазначено вище за текстом даної постанови у акті перевірки № 1908 відповідач посилається на акт камеральної перевірки ТОВ «Профінн» від 18.04.2011 року № 559/16/37288168, отриманий від Ленінської МДПІ у м. Луганську, та який став підставою для визначення ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька порушень ТОВ «Модифікатор» податкового законодавства, що пов'язано з встановленням відсутності поставки сілікокальцію від ТОВ «Профінн» до ТОВ «Модифікатор», а отже укладений правочин не набув реальних юридичних наслідків, а тому є нікчемним.

При цьому, відповідач не довів суду, чим саме укладений договір від 21.12.2010 року № 21/12/10 порушує публічний порядок, та суперечить інтересам держави і суспільства. Адже, на підтвердження реальності зазначеної господарської операції з постачання сілікокальцію у лютому 2011 року позивачем надані належні первинні документи, що узгоджується з вимогами Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки та ін. документи бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того суд вважає за необхідне відмітити, що посилання податкового органу для встановлення порушення підприємством податкового законодавства на акт камеральної перевірки є безпідставним, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, тобто, податковим органом під час проведення камеральної перевірки не досліджуються будь-які первинні документи, на підставі яких платником податків формується податкова звітність.

За таких обставин є неправомірним зазначення відповідача у акті перевірки № 1908 про нікчемність правочину між ТОВ «Модифікатор» та ТОВ «Профінн» у зв'язку з ненаданням контрагентом до перевірки документів фінансово-господарської діяльності (а.с. 17 т. 1, арк. акту 10).

Під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, за приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже з аналізу наведених норм слідує, що особи (юридичні або фізичні) перш за все повинні бути зареєстровані платниками податку на додану вартість та мати на підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, розрахункові, платіжні документи та ін.).

Судом встановлено, що ТОВ «Модифікатор» є платником податку на додану вартість, та його контрагент ТОВ «Профінн» на момент господарських відносин у лютому 2011 року також був зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачають виконання певних вимог.

Поняття податкового кредиту наведене у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, товарно-транспортна накладна, тощо на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит та валових витрат за господарською операцією з ТОВ «Профінн». Придбаний сілікокальцій використаний при виготовленні власними силами на власному виробничому обладнанні порошкового дроту, що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що наведений правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямованні.

Відповідач у акті перевірки № 2193 посилається на норми Цивільного кодексу України щодо визначення недійсності та нікчемності правочинів. З цього приводу суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладений позивачем з контрагентом (ТОВ «Профінн») договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірних висновків податкового органу, що правочини з контрагентами не набули реального настання правових наслідків, ґрунтуючись при цьому тільки на акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 18.04.2011 року № 559/16/37288168 , при цьому - акту камеральної перевірки.

В ході судового розгляду адміністративної справи, встановлено фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Модифікатор» та ТОВ «Профінн».

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновок ДПІ у пролетарському районі м. Донецька у акті перевірки № 1908 щодо порушення ТОВ «Модифікатор» податкового законодавства не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від від 28.09.2012 року № 0000432300 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 000,00 грн. і нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., та № 0000442300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56 800,00 грн. і нарахування санкцій в сумі 1,00 грн. підлягають скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 1 278,02 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012 року № 0000432300 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 000,00 грн. і нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн., та № 0000442300 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56 800,00 грн. інарахування санкцій в сумі 1,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.09.2012 року № 0000432300 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 71 000,00 грн. та нарахування суми штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 28.09.2012 року № 0000442300 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56 800,00 грн. та нарахування санкцій в сумі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31217206784005, Державний бюджет Калінінського району, код отримувача - 38034015, МФО 834016, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Модифікатор» (вул. Липецька, 47Б, м. Донецьк, 83034; ЄДРПОУ 31072012) судовий збір в розмірі 1 278,02 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 18 грудня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.