Постанова

від 29.01.2013 по справі 17/189

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2013 Справа №17/189

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД", вул. Гаражна, 5/7, м. Полтава, 36000

до Державної податкової інспекції у м. Полтава, вул. Фрунзе, 155, м. Полтава, 36008

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000702310/0 від 23.11.2007 р., за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 010 406,00 грн., з яких 673 604,00 грн. основний платіж та 336 802,00 грн. штрафна (фінансова) санкція

Суддя Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Представники:

від позивача від позивача : Бакланов Д.В., довіреність № 1 від 10.01.12013 р., Могильний В.В. (директор);

від відповідача : не з'явилися;

від прокуратури : не з'явилися.

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А..

29.01.2013 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: розглядається адміністративний позов визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава № 0000702310/0 від 23.11.2007 р., за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 010 406,00 грн., з яких 673 604,00 грн. основний платіж та 336 802,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Прокуратура представництво у судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином та завчасно повідомлена про час і місце проведення судового засідання (поштове повідомлення про вручення судової повістки про виклик у судове засідання, наявне у матеріалах справи).

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив. Останній був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить підпис його повноважного представника у розписці, вчинений у минулому судовому засіданні.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документальних доказів для з'ясування фактичних обставин та розгляду спору по суті, справа розглядається за наявними матеріалами.

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву № 14679/9/10-044 від 14.12.2007 р. (вх. № 20172 від 18.12.2007 р.), посилаючись на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.04.2008 р. провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішення у справі № 3/78-08.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 19.03.2009 р. у справі № 3/78-08 - за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Селіон" про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., укладеного між відповідачами щодо купівлі-продажу брухту чорних металів на загальну суму 2 223 136,00 грн. - у позові відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 р. у справі № 3/78-08/5018 постанову господарського суду скасовано в частині відмови у позові щодо визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., провадження у справі у цій частині закрито, в іншій частині постанову залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2012 р. № К-1146/10 ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 р. у справі № 3/78-08/5018 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.12.2012 р. провадження у справі поновлено відповідно до ч. 5 ст. 156 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши надані докази, суд

встановив:

За висновками виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2007 р., що набрали форму акту № 2301/23-8/23808733 від 15.11.2007 р., ДПІ-відповідач констатувала, зокрема, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 673 604,00 грн., чим порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Наслідком таких висновків стало прийняття ДПІ у м. Полтаві податкового повідомлення-рішення № 0000702310/0 від 23.11.2007 р., за якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 010 406,00 грн., в т.ч. основний платіж - 673 604,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 336 802,00 грн..

При цьому контролюючий орган ґрунтує свої висновки неправомірністю включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем за отриманий ним товар (брухт та відходи чорних металів) від ТОВ "Селіон", м. Київ у період з квітня по червень 2006 р. та від ТОВ "Мофет-трейд", м. Київ у листопаді 2005 р., а також послуги та товар, отримані від ТОВ "Сфера", м. Київ у період з жовтня по листопад 2005 р. та у квітні 2006 р., оскільки рішеннями Солом'янського районного суду м. Києва визнано недійсними установчі документи та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ останніх.

Позивач не погодився з такими висновками контролюючого органу, звернувшись із даним адміністративним позовом.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем у охопленому перевіркою періоді було включено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 673 604,00 грн., що був ним сплачений за отримані товари та послуги на підставі :

- укладеного між позивачем та ТОВ "Селіон" Договору № 12-с від 18.01.2006 р., за яким позивач у періоді з березня по червень 2006 р. придбав у ТОВ "Селіон" товар (брухт та відходи чорних металів) на загальну суму 2 181 899,94 грн. (в тому числі ПДВ 363 650,00 грн.). На підставі виданих продавцем податкових накладних вказана сума податку була включена позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях за квітень 2006 р., травень 2006 р. та червень 2006 р.;

- укладеного між позивачем та ТОВ "Мофет-трейд" Договору № 29/08 від 18.08.2005 р., за яким позивач придбав у ТОВ "Мофет-трейд" товар (брухт та відходи чорних металів). На підставі виданої ТОВ "Мофет-трейд" податкової накладної № 61 від 28.10.2005 р. на загальну суму 206 351,20 грн. (в т.ч. 34 391,87 грн. ПДВ) сума податку була включена позивачем до податкового кредиту в податкову декларацію за листопад 2005 р.;

- укладеного між позивачем та ТОВ "Сфера" Договору № 24С від 28.09.2005 р., за яким позивач придбав у ТОВ "Сфера" товар (брухт та відходи чорних металів) та отримав від останнього послуги. На підставі виданих ТОВ "Сфера" податкових накладних на загальну суму 1 869 900,00 грн. (в т.ч. 240 948,67 грн. ПДВ) сума податку була включена позивачем до податкового кредиту в податкову декларацію за жовтень 2005 р., листопад 2005 р. та квітень 2006 р..

Факт належного виконання господарських зобов'язань за укладеними між позивачем та його контрагентами угодами щодо поставки товару (надання та отримання послуг) продавцями та оплати останнього покупцем (позивачем) підтверджується матеріалами справи (приймально-здавальними актами, актами виконаних робіт). Дана обставина зафіксована відповідачем в описовій частині акту перевірки та не спростовується останнім.

ДПІ - відповідач звертався до суду з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Компанія "Селіон" з огляду на те, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання вчинене на виконання даної угоди вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави та суспільства. В обґрунтування даного позову ДПІ у м. Полтаві посилалася на наявність рішення Солом'янського районного суду м. Києва, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ "Селіон" та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Постановою Господарського суду Полтавської області від 19.03.2009 р. у справі № 3/78-08 - за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Селіон" про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., укладеного між відповідачами щодо купівлі-продажу брухту чорних металів на загальну суму 2 223 136,00 грн. - у позові відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 р. у справі № 3/78-08/5018 постанову господарського суду скасовано в частині відмови у позові щодо визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., провадження у справі у цій частині закрито, в іншій частині постанову залишено без змін. Скасовуючи постанову господарського суду Полтавської області від 19.03.2009 р. у справі № 3/78-08 в частині позовних вимог щодо визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 12-С від 18.01.2006 р., суд апеляційної інстанції зазначив, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст.203 та ч. 2 ст. 215 Господарського кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до матеріалів справи, як позивач, так і його контрагенти (ТОВ "Селіон", м. Київ, ТОВ "Мофет-трейд", м. Київ та ТОВ "Сфера", м. Київ) в період, що був охоплений перевіркою, були зареєстровані платниками ПДВ і стояли на обліку щодо цього в ДПС.

Ця обставина податковою підтверджується у п. 3.1.5 акту перевірки, у якому зазначено, що :

- на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-а-4262 від 12.12.2006 р., яким визнано недійсними установчі документи та свідоцтво № 36121846 від 29.12.2005 р. про реєстрацію платника ПДВ - ТОВ "Селіон", м. Київ (код 33886299), 12.02.2007 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ і останній виключений з реєстру 29.05.2005 р. (копія акту № 590 від 12.02.2007 р. наявна у матеріалах справи, том справи 2, а.с. 8);

- на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-1704 від 07.06.2006 р., яким було визнано недійсними установчі документи та свідоцтво № 36113568 від 16.06.2005 р. про реєстрацію платника ПДВ - ТОВ "Мосфет-Трейд", м. Київ (код ЄДРПОУ 33591523), останній виключений з реєстру 16.06.2005 р.;

- на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-1702 від 21.04.2006 р., яким було визнано недійсними установчі документи та свідоцтво № 36113568 від 15.07.2005 р. про реєстрацію платника ПДВ - ТОВ "Сфера", м. Київ (код ЄДРПОУ 33628830), останній виключений з реєстру 15.07.2005 р. (акт № 2772 від 15.07.2006 р., том справи 2, а.с. 36)

Відповідно до приписів п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати її анулювання. Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97 р. за № 233/2037 визначено, що податкова накладна є недійсною у разі заповнення її іншою особою, ніж платник податку.

На час поставки товару та надання послуг позивачу останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи після здійснення господарської операції та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

За викладеного, контрагенти позивача на момент виникнення спірних правовідносин мали відповідний обсяг дієздатності в розумінні норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. У пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", до якого як порушення з боку позивача апелює податкова-відповідач, зазначено, що забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Оскільки позивач :

(1) отримав від своїх контрагентів товари та послуги на загальну суму 4 258 151,14 грн., в тому числі ПДВ - 638 990,54 грн.,

(2) отримав належним чином оформлені податкові накладні (том справи 1, а.с. 112-146),

(3) сплатив на розрахунковий рахунок кошти за отримані товари та послуги, відповідно до податкових накладних,

він правомірно відніс у вищезазначених періодах до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 673 604,00 грн., що значилась у виданих контрагентами податкових накладних, тобто діяв в межах положень вище зазначених підпунктів ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як видно з матеріалів перевірки ДПІ у м. Полтаві, що лягли в основу спірного податкового повідомлення-рішення, та матеріалів справи, ТОВ "Фірма "НФ ЛТД" вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" (пп. 7.4.5) виконало, сплативши податок на додану вартість в ціні товару (послуг), придбаного у постачальників та виконавця (ТОВ "Сфера"). Останні, в свою чергу, виконали вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" (п. 7.2) - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем товарі та послуг суми податку.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання податкової-відповідача на матеріали зустрічних перевірок та той факт, що їх результатами не підтверджено сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість контрагентами позивача суд не оцінює як суттєві.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентом позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-позивача і не може бути підставою до притягнення покупця до відповідальності в вигляді зменшення сум, включених до складу податкового кредиту.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон про ПДВ, не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару - контрагент позивача - має сплачувати цей податок до бюджету.

Враховуючи те, що крім належним чином оформлених податкових накладних, факт проведення операцій з придбання товарів та послуг позивачем підтверджується первинними бухгалтерськими документами, суд має підстави для висновку, що у ДПІ у м. Полтаві - відповідача не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судом встановлено, що позивачем не було допущено порушень правил оподаткування, таким чином законних підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням не має.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем порушено вимоги статті 250 Господарського кодексу України щодо строків для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки за оспорюваним податковим повідомленням - рішенням до позивача у листопаді 2007 року застосовано адміністративно-господарську санкцію за правопорушення, які, на думку ДПІ-відповідача мали місце протягом періоду з березня 2005 року по червень 2006 року, встановлені строки сплинули, а закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві прийняте на підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

За викладеного, позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000702310/0 від 23.11.2007 р., є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає 3,40 грн. судового збору.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 60, 69-72, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтава № 0000702310/0 від 23.11.2007 р., за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 010 406,00 грн., з яких 673 604,00 грн. основний платіж та 336 802,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

3. Стягнути з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма НФ ЛТД" (вул. Гаражна, 5/7, м. Полтава, 36000), ідентифікаційний код юридичної особи 23808733 - 3,40 грн. судових витрат.

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

Дата підписання повного тексту постанови : 04.02.2013 р.

Суддя Ківшик О.В.

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Коде ксом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.