Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-13748/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 р. (15:53) Справа №2а-13748/12/0170/11 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача - Міркіна А.Л., довіреність № 21 від 29.11.12р., представника відповідача - Будана Є.Г., довіреність № 2753/9/10-00 від 13.08.12р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський торговий будинок"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський торговий будинок» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0005692301 від 27.11.2012р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 91 563,00 грн. та № 0005702301 від 27.11.2012р. про зменшення розміру залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 23 367, 00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на безпідставність висновків перевірки відповідача щодо нікчемності господарських операцій із контрагентами ТОВ «Бренд-Строй» та БВК «Строитель Плюс» з огляду на те, що підтверджено фактичне постачання, отримання та використання у господарській діяльності товарів, отриманих по взаємовідносинах з цими контрагентами, первинними документи податкового та бухгалтерського обліку, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит. Крім того, позивач вважає безпідставними висновки податкової щодо нікчемності господарських операцій лише на підставі листів інших податкових органів щодо неможливості проведення податкових перевірок у ТОВ «Бренд-Строй» та БВК «Строитель Плюс».

З цих підстав позивач просить позов задовольнити та скасувати винесені податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

Ухвалами суду від 21.12.2012р. провадження у справі відкрито та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 29.01.2013р. представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, що в ньому зазначені.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надавши суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що відповідно до інформації ДПІ у м. Сімферополь взаємовідносини позивача із ТОВ «Бренд-Строй» та БВК «Строитель Плюс» не мали реального товарного характеру, а тому податкові накладні останніми видавались без мети настання правових наслідків. Таким чином, податковий кредит позивача за період з 01.10.2009р до 31.03.2012р. сформований на підставі безтоварних операцій. Відтак, винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищезазначені обставини, дослідивши надані докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський торговий будинок» (ЄДРПОУ 22294137) зареєстровано 10.07.1996р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 446497 та довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 190332.

Судом встановлено, що ТОВ «Морський торговий будинок» є платником податків, у тому числі податку на додану вартість, та перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби.

На підставі направлень на перевірку від 18.10.12р. № 000688/638ДПІ у м. Ялті АРК ДПС, наказу від 18.10.12р. № 814, у зв'язку із отриманням податкової інформації від ДПІ у м. Сімферополь АРК від 24.04.12р. № 2166/7/22-4 ревізором-інспектором була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Морський торговий будинок» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд-Строй» та БВК «Строитель Плюс» в період з 01.10.2009р. до 31.03.2012р., про що складено акт від 31.10.2012р. № 2224/22-01/22294137/217 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Морський торговий будинок» порушено п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми Податкового кодексу України, в результаті чого від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду підлягає зменшенню на загальну суму ПДВ В 23 367,00 грн., у тому числі за березень 2010р. - 5724 грн., за лютий 2011р. - 6898 грн., за грудень 2011р. - 1214 грн., за січень - 2012р. - 5851 грн., за березень 2012р. - 3680 грн., а також занижено податок на додану вартість у загальній сумі 73 250 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд-Строй» та БВК «Строитель Плюс».

Таких висновків перевіряючий дійшов на підставі наданої інформації ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС та Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платника податків АРК ДПС, згідно із якою відповідно до постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.12р., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146 по ТОВ «Бренд-Строй» та БВК «Строитель-Плюс», фактично ці підприємства не займались господарською діяльністю, а тільки оформлялися документи на формування податкового кредиту. Виходячи з цього, первинні документи, складені цими підприємствами, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Ялті АРК ДПС винесено два податкових повідомлення-рішення: № 0005692301 від 27.11.12р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 73 250 грн. та штрафними санкціями - 18 313 грн., та № 0005702301 від 27.11.12р. про зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23 367 грн.

Вирішуючи питання про правомірність висновків акту перевірки, суд виходив з наступного.

Оскільки оскаржувані рішення були прийняті за результатами перевірки, проведеної за період з 01.10.2009р. до 31.03.2012р., правовідносини із формування податкового кредиту позивача з його контрагентами формувались на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011р. - норм Податкового кодексу України.

В подальшому за текстом відповідні посилання на норми Закону України «Про податок на додану вартість» відбуватимуться згідно із його редакцію, що діяла у 2009 та 2010 роках (надалі - Закон).

Зазначеним Законом визначались платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку та звітування з податку тощо.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону визначено, зокрема, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону).

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування визнається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Аналогічні норми, якими визначаються господарські операції, що оподатковуються податком на додану вартість, база їх оподаткування містяться у Податковому кодексі України, у п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (був чинний до набрання чинності Податковим кодексом України) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України, згідно з п.198.2 ст. 198 якого датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, щодо придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також п. 201.1. ст. 201 ПК України встановлюється, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналогічні норми відносно виникнення права платника податків на податковий кредит, належне оформлення його податковою накладною, що є підставою для нарахування сум податку постачальнику товарів/послуг, визначення від'ємного значення податку містились у п.п. 7.2.6, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону.

Відповідно до п. 7, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011р. N 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача. При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, право на нарахування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування ПДВ виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Морський торговий будинок» (Замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (Підрядник) укладено наступні договори підряду (а.с. 59, 72, 107, т. І).

Договір підряду № 880 від 01.12.2010р., згідно із умовами якого підрядник зобов'язується згідно із проектно-кошторисною документацією виконати, а замовник оплатити підрядні роботи з поточного ремонту споруд приймального відділення та лікувально-господарського блоку з матеріалів замовника; ціна договору складає 100 тис. гривень; оплата за договором проводиться поетапно, форма оплати - безготівкова; строк дії договору передбачено з 01.12.2010р. до 01.12.2011р.

Договір підряду № 881 від 01.12.2010р., згідно із умовами якого підрядник зобов'язується згідно із проектно-кошторисною документацією виконати, а замовник оплатити підрядні роботи з протизсувні заходи з укріплення схилу за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алуштинське шосе, буд. 15-З; ціна договору складає 500 тис. гривень; оплата за договором проводиться поетапно, форма оплати - безготівкова; строк дії договору передбачено з 01.12.2010р. до 01.12.2011р.

На виконання договору № 880 від 01.12.2010р. між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» оформлено акт виконання підрядних робіт за грудень 2010року щодо поточного ремонту споруди приймального відділення та лікувально-господарського блоку м. Ялта, смт. Кореїз, складно довідку про вартість виконаних робіт на суму 68000 грн. Згідно із актами здачі-прийому будівельних матеріалів замовник (ТОВ «Морський торговий будинок») передав підряднику (ТОВ «Бренд Строй») будівельні матеріали на загальну суму 91 280,80 грн. (а.с. 61- 67, т. І).

На зазначену суму вартості підрядних робіт, виконаних за договором підряду № 880 від 01.12.10р., ТОВ «Бренд Строй» виписало податкову накладну № 2612 від 28.12.2010р., відповідно до якої податок на додану вартість склав 11 333,33 грн. (а.с. 69, т. І)

Відповідно до платіжного доручення № 34 від 28.12.10р. позивачем оплачені підрядні роботи за договором № 880 в сумі 68000 грн. (а.с. 70, т. І)

Судом встановлено, що на виконання договору № 881 від 01.12.2010р. між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» оформлено акт виконання підрядних робіт за квітень 2010року щодо проведення протизсувних заходів з укріплення схилу за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алуштинське шосе, буд. 15-З; складно довідку про вартість виконаних робіт на суму 176 509,20 грн. Згідно із актами здачі-прийому будівельних матеріалів замовник (ТОВ «Морський торговий будинок») передав підряднику (ТОВ «Бренд Строй») будівельні матеріали на загальну суму 61256,57 грн. (а.с. 75-78,т. І ).

ТОВ «Бренд Строй» та позивачем при виконання договору підряду № 881 від 01.12.2010р. були складені відомості витрачання ресурсів витрат замовника та підрядника, в яких відображались дані щодо фактичних витрат матеріалів, енергоресурсів тощо (а.с. 79-96, т. І).

У виконання договору підряду № 881 від 01.12.10р. ТОВ «Бренд Строй» видало позивачу податкові накладні № 121 від 27.01.11р. та № 239 від 08.02.11р. на суму 45 000 грн. та 58000 грн. Сума податку на додану вартість склала 7500 грн. та 9666,67 грн. відповідно.

Зазначена вартість підрядних робіт була сплачена позивачем платіжними дорученнями № 38 від 27.01.11р. та № 41 від 08.02.11р. (а.с. 101,105, т. І)

Судом встановлено, що ТОВ «Морський торговий дім» та ТОВ «Бренд Строй» укладено договір підряду № 268 від 01.04.2011р., згідно із умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати підрядні роботи зі зведення протизсувних споруд за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, 15-з, а замовник зобов'язується оплатити ці роботи; ціна договору складає 800 тис. гривень; оплата за договором проводиться поетапно, форма оплати - безготівкова; строк дії договору передбачено з 01.04.2011р. до 01.04.2012р. (а.с.107, т. І)

На виконання договору № 268 від 01.04.2011р. між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» оформлено акт виконання підрядних робіт за січень 2012року щодо зведення протизсувних споруд за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, 15-з, складно довідку про вартість виконаних робіт на суму 151 694 грн. (а.с.110-113, т. І)

ТОВ «Бренд Строй» та позивачем при виконання договору підряду № 268 від 01.04.2011р. були складені відомості витрачання ресурсів витрат замовника та підрядника, в яких відображались дані щодо фактичних витрат матеріалів, енергоресурсів тощо (а.с. 114-118, т. І).

На зазначену суму вартості підрядних робіт, виконаних за договором підряду № 268 від 01.04.2011р., ТОВ «Бренд Строй» виписало податкові накладні № 01 від 01.12.2011р. на суму 69500 грн. та № 04 від 06.01.2012р. на суму 43000 грн., відповідно до яких податок на додану вартість склав 11 583,33 грн. та 7 166,67 грн. відповідно (а.с.17,16, т. ІІ).

Згідно із платіжним дорученням № 266 від 05.01.2012р. та платіжним дорученням № 236 від 01.12.2011р. позивачем сплачено суми в розмірі 43000 грн. та 69500 грн. за договором підряду від 01.04.11р. № 268, з яких сума податку на додану вартість склала 7166,67 грн. та 11 583,33 грн. відповідно. (а.с. 143,144, т. І)

За таких обставин, позивачем здійснені господарські операції із ТОВ «Бренд Строй» щодо прийняття виконаних підрядних робіт та їх оплати на суму 283 500 грн., з яких сума ПДВ склала 47 250 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та БВК «Строитель Плюс» укладено договір № 594 від 01.04.2011р. купівлі-продажу дизельного палива, вартістю 500 000 грн. із включенням ціни доставки.

Відповідно до п. 3.2 цього договору оплата за договором безготівкова, проводиться поетапно з авансовими платежами.

Пунктом 4.3 договору передбачений строк дії договору з 01.04.2010р. до 30.03.2011р.

До обов'язків продавця включено своєчасне передавання покупцю майна в стані, що відповідає умовам договору, а покупець зобов'язаний, у свою чергу, прийняти товар, оформити акт приймання та сплатити за товар кошти у розмірі та у строки, передбачені договором.

В порядку виконання цього договору БВК «Строитель Плюс» виставлено ТОВ «Морський торговий будинок» рахунки-фактури на суми: 80 325 грн., 37000 грн., 55 890 грн., 38500 грн., 44 030 грн., 59 267 грн. 16025 грн., 10000 грн. (а.с. 116, 153, 158, 166, 172, 179, 184,191, т. І).

Відповідно до цих рахунків між сторонами при передачі товару підписані видаткові накладні, а саме: № 14 від 06.01.11р., № 4102 від 31.08.10р., № 6377 від 29.11.10р., № 2546 від 29.06.10р.. № 946 від 23.03.10р., № 627 від 26.02.10р., № 5731 від 17.12.09р., № 5306 від 30.11.09р.

На зазначені суми покупки дизельного палива відповідно до договору № 594 від 01.04.2010р. БВК «Строитель Плюс» видало ТОВ «Морський торговий будинок» податкові накладні:

- № 57 від 05.07.11р. на суму 80 325 грн. (в т.ч. ПДВ - 13387,50 грн.);

- № 4086 від 30.08.10р. на суму 37 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 166, 67 грн.);

- № 6365 від 25.11.10р. на суму 55 890 грн. (в т.ч. ПДВ - 9315 грн.);

- № 2514 від 25.06.10р. на суму 38500 грн. (в т.ч. ПДВ - 6416,67 грн.);

- № 946 від 23.03.10р. на суму 44 030 грн. (в т.ч. ПДВ - 7338,33 грн.);

- № 692 від 25.02.10р. на суму 59 267 грн. (в т.ч. ПДВ - 9877,83 грн.);

- № 5679 від 16.12.09р. на суму 16 025 грн. (в т.ч. ПДВ - 2670,83 грн.);

- № 5306 від 30.11.09р. на суму 10 000 грн. (в т.ч. ПДВ -1666,67 грн.) (а.с. 148, 154, 160, 168, 174, 180, 186, т. І)

Усі зазначені суми вартості дизельного палива за договором № 594 від 01.04.2011р. були оплачені позивачем відповідно до платіжних доручень:

- № 842 від 31.12.10р. на суму 80 325 грн.;

- № 759 від 30.08.10р. на суму 37 000 грн. ;

- № 25 від 25.11.10р. на суму 26 000 грн. та № 823 від 25.11.10р. на суму 29 890 грн.;

- № 721 від 25.06.10р. на суму 38500 грн.;

- № 666 від 23.03.10р. на суму 44 030 грн.;

- № 647 від 25.02.10р. на суму 59 267 грн.;

- № 616 від 16.12.09р. на суму 16 025 грн.;

- № 598 від 30.11.09р. на суму 10 000 грн.

Також судом досліджені виписки з рахунків ТОВ «Морський торговий будинок» підтверджується перерахування БВК «Строитель Плюс» оплати за покупку дизельного палива відповідно до договору № 594 від 01.04.2010р.

Отже, відповідно до викладених обставин позивачем було придбано у БВК «Строитель Плюс» дизельне паливо на загальну суму 341 037 грн., з яких сума податку на додану вартість склала 55 172, 83 грн.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Позивачем надані всі первинні документи, що підтверджують факт виконання підрядних робіт ТОВ «Бренд Строй» та факт передачі товару БВК «Строитель Плюс» за укладеними із позивачем договорами, а саме: договори підряду та договір купівлі-продажу, акти приймання виконаних робіт та видаткові накладні на отриманий товар, виписані за проведеними операціями податкові накладні, документи із розрахунку за товар та за виконані підрядні роботи.

Дослідженими матеріалами також встановлюється, що контрагенти позивача ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс» документально оформили податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47 250 грн. та в сумі 56 839,54 грн. у своїй податковій звітності, тобто фактично підтвердило його сплату.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналогічна норма також містилась у п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, який регулював відносини зі сплати ПДВ між позивачем та його контрагентами до 01.01.2011р.

Всі первинні документи, що підтверджують виконання вищевказаних договорів про виконання підрядних робіт № 880 та № 881 від 01.12.2010р., № 268 від 01.04.2011р. та договору купівлі-продажу № 594 від 01.04.2011р., за якими сума податку на додану вартість встановлена в розмірі 47 250 грн. та в розмірі 55 172, 83 грн. відповідно до виданих податкових накладних, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, позивачем мав право на віднесення до сум податкового кредиту сплачені у 2010 та 2011 роках суми податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс» в загальному розмірі 102 422, 82 грн.

Посилання відповідача в акті перевірки на безтоварність операцій виходячи з того, що відповідно до податкової інформації ДПІ у м. Сімферополь та Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополь відносно встановлення з кримінальної справі даних щодо не проведення ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс» господарської діяльності (наявність безтоварних операцій), що вбачається з актів перевірок від 06.04.12р. № 29/23/3616556, від 11.04.12р. № 37/22/31263808, суд вважає необґрунтованими, оскільки у зазначених актах перевірки не наводиться жодних підстав щодо безтоварності операцій саме з ТОВ «Морський торговий будинок».

Також суд вважає, що до обов'язків позивача як платника податків не входить перевірка фізичних та технологічних потужностей контрагентів щодо можливості виконати укладені договори, тому як Податковим кодексом України чи іншим нормативно-правовим актом не передбачений обов'язок платника податків вимагати від постачальників такі документи до проведення із ними господарських операцій.

На час оплати робіт та товару позивач був зобов'язаний лише перевірити наявність у ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс» реєстрації платником податку на ПДВ.

Згідно з даними укладених позивача договорів підрядних робіт та купівлі дизельного палива ТОВ «Бренд Строй» було зареєстровано платником податку на додану вартість за № 100148623 та БВК «Строитель Плюс» мало свідоцтво платника цього податку № 0096134.

Відтак, суд не знайшов підстав вважати, що вартість придбаних позивачем робіт та товару включена до складу податкового кредиту з метою зменшення податкових зобов'язань із ПДВ, а тому є необґрунтованими висновки акту перевірки про необхідність зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податного кредиту на суму 23367 грн. та про заниження податку на додану вартість у загальній сумі 73 250 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс».

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач у акті перевірки зазначає про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс», тобто відповідач зазначає про те, що правочини між вказаними особами вчинені без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлені.

Згідно ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Із наведеної норм слідує, що правочин, який укладений без мети створення правових наслідків є фіктивним.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивні правочини віднесені ЦК України до оспорюваних, та для визнання їх недійсними повинно бути рішення відповідне рішення суду.

Відповідачем не надано доказів наявності рішення суду, яким спірні правочини були визнані недійсними у зв'язку із їх фіктивністю.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача.

Відтак, судом встановлена протиправність податкового повідомлення-рішення № 0005692301 від 27.11.2012р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73 250 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0005702301 від 27.11.2012р. про зменшення розміру залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 23 367, 00 грн., винесених на підставі акту перевірки від 31.10.2012р. № 2224/22-01/22294137/217, у зв'язку із чим ці рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до розрахунку розміру штрафних санкцій до податкового повідомлення - рішення № 0005692301 від 27.11.12р. податковим органом на підставі ст. 123 ПК України нараховані позивачу штрафні санкції в розмірі 25% на суму нарахованого податку на додану вартість в розмірі 73 250 грн., тобто штраф в сумі 18 313 грн. Виходячи з того, що судом встановлено протиправність цього податкового повідомлення-рішення, визначення з цього приводу штрафних санкцій є також протиправним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні 29.01.13 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 04.01.13 р.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0005692301 від 27.11.2012р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73 250 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 18 313.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0005702301 від 27.11.2012р. про зменшення розміру залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 23 367, 00 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський торговий будинок» (ЄДРПОУ 22294137) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1149,30 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (98600, АРК, м. Ялта, вул. Васильєва, 16, ідентифікаційний код 23192025).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.