Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-13748/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13748/12/0170/11

14.05.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 29.01.13 у справі № 2а-13748/12/0170/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський торговий будинок" (Алупкінське шосе, 15 літ. Ж1, смт.Кореїз, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98670)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський торговий будинок" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0005692301 від 27.11.2012р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73250 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 18313 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0005702301 від 27.11.2012р. про зменшення розміру залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 23367, 00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський торговий будинок» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1149,30 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.05.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень на перевірку від 18.10.12р. № 000688/638ДПІ у м. Ялті АРК ДПС, наказу від 18.10.12р. № 814, у зв'язку із отриманням податкової інформації від ДПІ у м. Сімферополь АРК від 24.04.12р. № 2166/7/22-4 ревізором-інспектором була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Морський торговий будинок» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд-Строй» та БВК «Строитель Плюс» в період з 01.10.2009р. до 31.03.2012р., про що складено акт від 31.10.2012р. № 2224/22-01/22294137/217.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Морський торговий будинок» порушено п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми Податкового кодексу України, в результаті чого від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду підлягає зменшенню на загальну суму ПДВ у розмірі 23367,00 грн., у тому числі за березень 2010р. - 5724 грн., за лютий 2011р. - 6898 грн., за грудень 2011р. - 1214 грн., за січень - 2012р. - 5851 грн., за березень 2012р. - 3680 грн., а також занижено податок на додану вартість у загальній сумі 73250 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд-Строй» та БВК «Строитель Плюс».

Таких висновків перевіряючий дійшов на підставі наданої інформації ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС та Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платника податків АРК ДПС, згідно із якою відповідно до постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.12р., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146 по ТОВ «Бренд-Строй» та БВК «Строитель-Плюс», фактично ці підприємства не займались господарською діяльністю, а тільки оформлялися документи на формування податкового кредиту. Виходячи з цього, первинні документи, складені цими підприємствами, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Ялті АРК ДПС винесено два податкових повідомлення-рішення: № 0005692301 від 27.11.12р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 73250 грн. та штрафними санкціями - 18313 грн., та № 0005702301 від 27.11.12р. про зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23367 грн.

Вирішуючи питання про правомірність висновків акту перевірки, встановлено наступне.

Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування визнається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Аналогічні норми, якими визначаються господарські операції, що оподатковуються податком на додану вартість, база їх оподаткування містяться у Податковому кодексі України, у п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, щодо придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також п. 201.1. ст. 201 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Морський торговий будинок» (Замовник) та ТОВ «Бренд Строй» (Підрядник) укладено наступні договори підряду (а.с. 59, 72, 107, т. І).

Договір підряду № 880 від 01.12.2010р., згідно із умовами якого підрядник зобов'язується згідно із проектно-кошторисною документацією виконати, а замовник оплатити підрядні роботи з поточного ремонту споруд приймального відділення та лікувально-господарського блоку з матеріалів замовника; ціна договору складає 100 тис. гривень; оплата за договором проводиться поетапно, форма оплати - безготівкова; строк дії договору передбачено з 01.12.2010р. до 01.12.2011р.

Договір підряду № 881 від 01.12.2010р., згідно із умовами якого підрядник зобов'язується згідно із проектно-кошторисною документацією виконати, а замовник оплатити підрядні роботи з протизсувних заходів з укріплення схилу за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алуштинське шосе, буд. 15-З; ціна договору складає 500 тис. гривень; оплата за договором проводиться поетапно, форма оплати - безготівкова; строк дії договору передбачено з 01.12.2010р. до 01.12.2011р.

На виконання договору № 880 від 01.12.2010р. між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» оформлено акт виконання підрядних робіт за грудень 2010року. Щодо поточного ремонту споруди приймального відділення та лікувально-господарського блоку м. Ялта, смт. Кореїз, складно довідку про вартість виконаних робіт на суму 68000 грн. Згідно із актами здачі-прийому будівельних матеріалів замовник (ТОВ «Морський торговий будинок») передав підряднику (ТОВ «Бренд Строй») будівельні матеріали на загальну суму 91280,80 грн. (а.с. 61- 67, т. І).

На зазначену суму вартості підрядних робіт, виконаних за договором підряду № 880 від 01.12.10р., ТОВ «Бренд Строй» виписало податкову накладну № 2612 від 28.12.2010р., відповідно до якої податок на додану вартість склав 11333,33 грн. (а.с. 69, т. І)

Відповідно до платіжного доручення № 34 від 28.12.10р. позивачем оплачені підрядні роботи за договором № 880 в сумі 68000 грн. (а.с. 70, т. І)

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання договору № 881 від 01.12.2010р. між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» оформлено акт виконання підрядних робіт за квітень 2010року щодо проведення протизсувних заходів з укріплення схилу за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алуштинське шосе, буд. 15-З; складно довідку про вартість виконаних робіт на суму 176509,20 грн. Згідно із актами здачі-прийому будівельних матеріалів замовник (ТОВ «Морський торговий будинок») передав підряднику (ТОВ «Бренд Строй») будівельні матеріали на загальну суму 61256,57 грн. (а.с. 75-78,т. І ).

ТОВ «Бренд Строй» та позивачем при виконанні договору підряду № 881 від 01.12.2010р. були складені відомості витрачання ресурсів витрат замовника та підрядника, в яких відображались дані, щодо фактичних витрат матеріалів, енергоресурсів, тощо (а.с. 79-96, т. І).

На виконання договору підряду № 881 від 01.12.10р. ТОВ «Бренд Строй» видало позивачу податкові накладні № 121 від 27.01.11р. та № 239 від 08.02.11р. на суму 45000 грн. та 58000 грн. Сума податку на додану вартість склала 7500 грн. та 9666,67 грн. відповідно.

Зазначена вартість підрядних робіт була сплачена позивачем платіжними дорученнями № 38 від 27.01.11р. та № 41 від 08.02.11р. (а.с. 101,105, т. І)

ТОВ «Морський торговий дім» та ТОВ «Бренд Строй» укладено договір підряду № 268 від 01.04.2011р., згідно із умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати підрядні роботи зі зведення протизсувних споруд за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, 15-з, а замовник зобов'язується оплатити ці роботи; ціна договору складає 800 тис. гривень; оплата за договором проводиться поетапно, форма оплати - безготівкова; строк дії договору передбачено з 01.04.2011р. до 01.04.2012р. (а.с.107, т. І)

На виконання договору № 268 від 01.04.2011р. між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» оформлено акт виконання підрядних робіт за січень 2012року щодо зведення протизсувних споруд за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, 15-з, складно довідку про вартість виконаних робіт на суму 151694 грн. (а.с.110-113, т. І)

ТОВ «Бренд Строй» та позивачем при виконання договору підряду № 268 від 01.04.2011р. були складені відомості витрачання ресурсів витрат замовника та підрядника, в яких відображались дані щодо фактичних витрат матеріалів, енергоресурсів тощо (а.с. 114-118, т. І).

На зазначену суму вартості підрядних робіт, виконаних за договором підряду № 268 від 01.04.2011р., ТОВ «Бренд Строй» виписало податкові накладні № 01 від 01.12.2011р. на суму 69500 грн. та № 04 від 06.01.2012р. на суму 43000 грн., відповідно до яких податок на додану вартість склав 11583,33 грн. та 7166,67 грн. відповідно (а.с.17,16, т. ІІ).

Згідно із платіжним дорученням № 266 від 05.01.2012р. та платіжним дорученням № 236 від 01.12.2011р. позивачем сплачено суми в розмірі 43000 грн. та 69500 грн. за договором підряду від 01.04.11р. № 268, з яких сума податку на додану вартість склала 7166,67 грн. та 11583,33 грн. відповідно. (а.с. 143,144, т. І)

За таких обставин, позивачем здійснені господарські операції із ТОВ «Бренд Строй» щодо прийняття виконаних підрядних робіт та їх оплати на суму 283500 грн., з яких сума ПДВ склала 47250 грн.

Крім того, між позивачем та БВК «Строитель Плюс» укладено договір № 594 від 01.04.2011р. купівлі-продажу дизельного палива, вартістю 500000 грн. із включенням ціни доставки.

В порядку виконання цього договору БВК «Строитель Плюс» виставлено ТОВ «Морський торговий будинок» рахунки-фактури на суми: 80325 грн., 37000 грн., 55890 грн., 38500 грн., 44030 грн., 59267 грн. 16025 грн., 10000 грн. (а.с. 116, 153, 158, 166, 172, 179, 184,191, т. І).

Відповідно до цих рахунків між сторонами при передачі товару підписані видаткові накладні, а саме: № 14 від 06.01.11р., № 4102 від 31.08.10р., № 6377 від 29.11.10р., № 2546 від 29.06.10р.. № 946 від 23.03.10р., № 627 від 26.02.10р., № 5731 від 17.12.09р., № 5306 від 30.11.09р.

На зазначені суми покупки дизельного палива відповідно до договору № 594 від 01.04.2010р. БВК «Строитель Плюс» видало ТОВ «Морський торговий будинок» податкові накладні № 57 від 05.07.11р. на суму 80325 грн. (в т.ч. ПДВ - 13387,50 грн.); № 4086 від 30.08.10р. на суму 37000 грн. (в т.ч. ПДВ - 6166, 67 грн.); № 6365 від 25.11.10р. на суму 55890 грн. (в т.ч. ПДВ - 9315 грн.); № 2514 від 25.06.10р. на суму 38500 грн. (в т.ч. ПДВ - 6416,67 грн.); № 946 від 23.03.10р. на суму 44030 грн. (в т.ч. ПДВ - 7338,33 грн.); № 692 від 25.02.10р. на суму 59267 грн. (в т.ч. ПДВ - 9877,83 грн.); № 5679 від 16.12.09р. на суму 16025 грн. (в т.ч. ПДВ - 2670,83 грн.); № 5306 від 30.11.09р. на суму 10000 грн. (в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.) (а.с. 148, 154, 160, 168, 174, 180, 186, т. І)

Усі зазначені суми вартості дизельного палива за договором № 594 від 01.04.2011р. були оплачені позивачем відповідно до платіжних доручень: № 842 від 31.12.10р. на суму 80325 грн.; № 759 від 30.08.10р. на суму 37000 грн.; № 25 від 25.11.10р. на суму 26000 грн. та № 823 від 25.11.10р. на суму 29890 грн.; № 721 від 25.06.10р. на суму 38500 грн.; № 666 від 23.03.10р. на суму 44030 грн.; № 647 від 25.02.10р. на суму 59267 грн.; № 616 від 16.12.09р. на суму 16025 грн.; № 598 від 30.11.09р. на суму 10000 грн.

Також виписками з рахунків ТОВ «Морський торговий будинок» підтверджується перерахування БВК «Строитель Плюс» оплати за покупку дизельного палива відповідно до договору № 594 від 01.04.2010р.

Отже, відповідно до викладених обставин, позивачем було придбано у БВК «Строитель Плюс» дизельне паливо на загальну суму 341037 грн., з яких сума податку на додану вартість склала 55172, 83 грн.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Позивачем надані всі первинні документи, що підтверджують факт виконання підрядних робіт ТОВ «Бренд Строй» та факт передачі товару БВК «Строитель Плюс» за укладеними із позивачем договорами, а саме: договори підряду та договір купівлі-продажу, акти приймання виконаних робіт та видаткові накладні на отриманий товар, виписані за проведеними операціями податкові накладні, документи із розрахунку за товар та за виконані підрядні роботи.

Дослідженими матеріалами також встановлюється, що контрагенти позивача ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс» документально оформили податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47250 грн. та в сумі 56839,54 грн. у своїй податковій звітності, тобто фактично підтвердили його сплату.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Всі первинні документи, що підтверджують виконання вищевказаних договорів про виконання підрядних робіт № 880 та № 881 від 01.12.2010р., № 268 від 01.04.2011р. та договору купівлі-продажу № 594 від 01.04.2011р., за якими сума податку на додану вартість встановлена в розмірі 47250 грн. та в розмірі 55172,83 грн. відповідно до виданих податкових накладних, є в матеріалах справи, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, позивач мав право на віднесення до сум податкового кредиту сплачених у 2010 та 2011 роках сум податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс» в загальному розмірі 102422, 82 грн.

Посилання відповідача в акті перевірки на безтоварність операцій виходячи з того, що відповідно до податкової інформації ДПІ у м. Сімферополь та Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополь відносно встановлення з кримінальної справи даних щодо не проведення ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс» господарської діяльності (наявність безтоварних операцій), що вбачається з актів перевірок від 06.04.12р. № 29/23/3616556, від 11.04.12р. № 37/22/31263808, то вони є необґрунтованими, оскільки у зазначених актах перевірки не наводиться жодних підстав щодо безтоварності операцій саме з ТОВ «Морський торговий будинок».

Також, до обов'язків позивача як платника податків не входить перевірка фізичних та технологічних потужностей контрагентів щодо можливості виконати укладені договори, тому як Податковим кодексом України чи іншим нормативно-правовим актом не передбачений обов'язок платника податків вимагати від постачальників такі документи до проведення із ними господарських операцій.

На час оплати робіт та товару позивач був зобов'язаний лише перевірити наявність у ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс» реєстрації платником податку на ПДВ.

Згідно з даними укладених позивача договорів підрядних робіт та купівлі дизельного палива ТОВ «Бренд Строй» було зареєстровано платником податку на додану вартість за № 100148623 та БВК «Строитель Плюс» мало свідоцтво платника цього податку № 0096134.

Відповідач у акті перевірки зазначає про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» та БВК «Строитель Плюс», тобто відповідач зазначає про те, що правочини між вказаними особами вчинені без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлені.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0005692301 від 27.11.2012р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73250 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005702301 від 27.11.2012р. про зменшення розміру залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 23367, 00 грн., винесених на підставі акту перевірки від 31.10.2012р. № 2224/22-01/22294137/217 є необґрунтованими, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 29.01.13 у справі № 2а-13748/12/0170/11- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 29.01.13 у справі № 2а-13748/12/0170/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян