Постанова

від 05.02.2013 по справі 5015/4803/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.13 Справа № 5015/4803/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Желік М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт", с. Братковичі, Львівська область №25 від 03.01.13 року

на рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2012 р.

у справі № 5015/4803/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт", с. Братковичі, Львівська область

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю „Гал-Дизайн", с. Братковичі, Львівська область

до відповідача 2: Братковицької сільської ради, с. Братковичі, Львівська область

третя особа - 1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_2, м. Львів,

третя особа - 2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_3, м. Львів

про: визнання права власності та визнання частково недійсним рішення Братковицької сільської ради №32 від 23.08.2005р.

За участю представників сторін:

від позивача: - Гриценко С.І.- представник за довіреністю ;

від відповідача 1: - Магировська Т.А.- представник за довіреністю;

від відповідача 2: - не з'явився;

від третіх осіб 1,2 : - не з'явились.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2012 р. (суддя Мазовіта А.Б. ) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт", с.Братковичі, Львівська область до товариства з обмеженою відповідальністю „Гал-Дизайн" с. Братковичі, Львівська область та до Братковицької сільської ради, с. Братковичі, Львівська область, за участю третьої особи - 1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, м. Львів, третьої особи- 2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, м. Львів про визнання права власності на частину будівлі площею 2837,2 кв.м. (приміщень 1-го поверху: №№26-37, 21-25, 38, 50; 2-го поверху: №№67-71, 52-66, 66-1, 72-73) у Львівській області, АДРЕСА_1; та визнання недійсним рішення Братковицької сільської ради №32 від 23.08.2005 р. в частині визнання за ТзОВ «Гал-Дизайн» права власності на частину будівлі площею 2837,2 кв.м. (приміщення 1-го поверху: №№21-38; 50; частину приміщення №20 площею 7 кв.м.; приміщення 2-го поверху: №№52-73), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (з врахуванням уточнення до позовної заяви), поновлено пропущений строк щодо вимоги про визнання права власності на нежитлові приміщення, та задоволено позов частково, а саме: визнано за ТзОВ „Поліпласт" право власності на частину будівлі головного виробничого корпусу літ. А-2 площею 1268,4 кв.м. у АДРЕСА_1, а саме: приміщення першого поверху позначені на плані за №№21-25, 38, 50; частину приміщення №20 площею 7 кв.м., - загальною площею 379,8 кв.м.; приміщення 2-го поверху позначені на плані за №№52-66, 66-1, 72-73 загальною площею 888,6 кв.м.; визнано недійсним рішення Братковицької сільської ради №32 від 23.08.2005 р. в частині оформлення права власності за тзОВ „Гал-Дизайн" на будівлю головного виробничого корпусу літ. А-2 у АДРЕСА_1, загальною площею 2837,2 кв.м., а саме: приміщення 1-го поверху загальною площею 1150,9 кв.м., позначені на плані за №№21-38, 50; частину приміщення №20 площею 7 кв.м., приміщення 2-го поверху загальною площею 1686,3 кв.м., позначені на плані за №№52-73. В частині визнання права власності на приміщення головного виробничого корпусу літ. А-2 у АДРЕСА_1, а саме приміщення 2-го поверху позначені на плані за №№67-71 площею 797,7 кв.м. та приміщення 1-го поверху, позначені на плані за №№26-37 площею 771,1 кв.м. - провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р. (головуючий суддя Процик Т.С., судді: Дубник О.П., Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2012 р. у справі №5015/4803/11 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Однак, постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2012 р. касаційну скаргу ТзОВ „Гал-Дизайн" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2012 р. у справі №5015/4803/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2012 р.(суддя Король М.Р. ) припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Братковицької сільської ради №32 від 23.08.2005 р. в частині оформлення права власності за ТзОВ „Гал-Дизайн" на приміщення головного виробничого корпусу, позначеного на плані літ. А-2 загальною площею 1568,8 кв.м. у АДРЕСА_1, а саме приміщення №№26-37 загальною площею 771,1 кв.м. (12/100), що належать ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2006 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3; приміщення №№67-71 загальною площею 797,7 кв.м. (13/100), що належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2009 р., укладеного між ТзОВ „Гал-Дизайн" та ОСОБА_2, та про визнання права власності на ці частини будівлі. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2012 р. у справі №5015/4803/11 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Поліпласт" - подав апеляційну скаргу з підстав, неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що, відмовляючи в задоволенні частини вимог місцевий господарський суд не навів мотивів для відхилення доказів позивача щодо набуття права власності на 874 кв.м. приміщень, доводів щодо укладення договору від 28.01.2001 р. та його схвалення, неврахування всіх мотивів поважності пропуску позивачем позовної давності, наведених у п. 2 пояснення від 10.12.2012 р., зокрема, оскільки ТзОВ "Гал-Дизайн" був власником частини приміщень та продавав їх по частинам, у позивача не було підстав вважати свої права порушеними, існування в законодавстві норми п. 4 ст. 268 ЦК України, згідно із якою позовна давність не поширювалась на відносини щодо визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності на майно, що, по-суті є тотожним з визнанням права власності на майно.

На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 11.12.12 р. у справі № 5015/4803/11 скасувати частково - в частині відмовлених позовних вимог та в цій частині позов задовольнити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.01.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.01.13 р.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.01.2013 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

В судовому засіданні 05.02.2013 року представник скаржника з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з мотивів викладених у ній.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача 2 та третіх осіб в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 11.12.12 р. у справі № 5015/4803/11 слід залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2012 р. у цій справі, яким, з мотивів, наведених скаржником в апеляційній скарзі в частині укладення та схвалення договору від 28.01.2001 р. та поважності причин пропуску позовної давності, позов було задоволено частково та визнано за позивачем право власності на конкретні приміщення будівлі головного виробничого корпусу в АДРЕСА_1, було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2012 р.. Постанова була мотивована тим, що з огляду на положення ст. 1 ГПК України, вирішуючи спір про визнання права власності суд обов'язково має встановити підстави його набуття позивачем та перевірити їх законність. Звернуто увагу на передчасність висновку суду про залишок площі позивача (1963,2 кв.м.), як такого, що ґрунтується виключно на заяві позивача щодо площі внесених до статутного капіталу приміщень, у той час як рішення загальних зборів ТзОВ "Гал-Дизайн" від 15.05.196 р. та ТзОВ "Поліпласт" від 27.05.1996 р. та акт приймання-передачі від 25.05.1996 р. не містять інформації про площу головного виробничого корпусу, який передавався до статутного фонду. Акт прийому-передачі №1 від 27.12.2001 р. хоч і містить площу 1674 кв.м., однак, не може служити доказом того, що інші приміщення залишились у власності позивача, оскільки згідно із ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на дату складання акту, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю на його вимогу та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Необхідно було також дослідити вартість майна, яке передавалось до статутного фонду враховуючи недоліки в оформленні документів щодо площі майна, яке передавалось. Передчасним був визнаний також висновок судів щодо правомірності набуття права власності ТзОВ "Поліпласт" на 874 кв.м. головного виробничого корпусу внаслідок не спростування доводів відповідача щодо відсутності повноважень у ОСОБА_7 в січні-лютому 2002 р. вчиняти юридично значимі дії від імені товариства. Не обґрунтованим було визнано також висновок судів про визнання права власності позивача саме на індивідуально-визначені приміщення головного виробничого корпусу, оскільки суди не встановили підстав набуття позивачем саме їх, не з'ясували обставин виділу майна, що за висновком суду перебувало у спільній частковій власності. Звернуто також увагу на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, не обґрунтування поважність причин її пропуску.

Згідно із ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке було винесено з належним урахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України у тому числі з питань, піднятих скаржником в апеляційній скарзі. Натомість, посилання скаржника на не вмотивованість висновків місцевого господарського суду спростовуються змістом оскаржуваного рішення та не доводять тих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог. У зв'язку із цим місцевий господарський суд підставно зіслався на ст. 33 ГПК України, згідно із якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, будівля у Львівській області Городоцький район АДРЕСА_1, позначена в плані під літ. А-2 має загальну площу 4247 кв.м., у т.ч. площа 1-го поверху - 1678,1 кв.м., площа 2-го поверху - 1690 кв.м., підвалу - 878,89 кв.м., що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи. ТзОВ "Гал-Дизайн" станом на 04.11.2010 р. заореєстроване власником 29/100 частин будівель у АДРЕСА_1 загальною площею 1817 кв.м., а саме, приміщень 12-25, 38-66, 72-73 головного виробничого корпусу А-2 у відповідності до довідки №31 від 04.11.2010 р. КП Городоцьке РБТІ.

У відповідності до матеріалів справи, вказане приміщення в цілому належало ТзОВ "Гал-Дизайн" на підставі договору купівлі-продажу №114 від 01.04.1996 р., укладеного між АТЗТ "Пластмас фурнітура" (продавець) та ТзОВ "Гал-Дизайн" (покупець), за яким було здійснено продаж майнового комплексу в с. Братковичі на території колишнього заводу "Поліефір" за 23581250 крб., що становило 126170 дол. США. Згідно із п. 4.1. договору, покупець перераховує 54500 дол. США в перерахунку в національну валюту по курсу НБУ протягом 30 банківських днів після підписання договору. Наступні платежі перераховує до 01.07.1996 р. - 28000 дол. США, до 01.10.1996 р. - 22000 дол. США, до 01.01.1997 р. - 21670 дол. США. Перехід права власності на куплене майно виникає у покупця після оплати першого внеску та засвідчується в акті передачі, що підписується сторонами (п. 4.4. договору). Відповідно до Переліку об'єктів майнового комплексу, позивач придбав головний виробничий корпус, за винятком дільниці моно нитки залишковою вартістю 22460000000 грн., прибудову АБК в складі 4-хповерхового адміністративно-побутового приміщення та 2-х поверхового приміщення їдальні. Акт "Про прийомку-передачу майнового комплексу" був підписаний 30.04.1996 р.. Зазначені обставини скаржник не заперечував.

Відповідно до рішень зборів учасників ТОВ «Гал-Дизайн», оформлених протоколом №13 від 15.05.1996 р., рішень зборів учасників ТОВ «Поліпласт", оформлених протоколом №4 від 27.05.1996р., погоджено передати до статутного фонду від ТзОВ "Гал-Дизайн" - головний виробничий корпус первісною вартістю 22460000000 крб. Акт приймання-передачі приміщення головного виробничого корпусу був датований 25.05.1996 р. і згідно із ним як учасник позивача відповідач-1 в якості внеску до статутного фонду передав позивачу приміщення головного виробничого корпусу (без дільниці мононитки) без зазначення площі залишковою вартістю 22460000000 крб. (балансова вартість - 26557196000 крб.). Враховуючи балансову вартість приміщень, що передавались, та дані інвентаризаційної справи, суд приходить до висновку, що до статутного капіталу позивача було передане приміщення в цілому за винятком дільниці мононитки.

28.10.1996 р. були зареєстровані зміни та доповнення до статуту ТзОВ "Поліпласт", затверджені протоколом №4 від 27.05.1996 р., згідно із яким внесок відповідача - 1 в статутний капітал з 750000000 крб. (50%) склав 23210000000 крб. (57,52%). Водночас, не зважаючи на це, ТзОВ "Гал-Дизайн" 24.02.1998 р. отримало реєстраційне посвідчення Самбірського БТІ на будівлю у АДРЕСА_1 в цілому на підставі договору купівлі-продажу №114 від 01.04.1996 р. та акту від 30.04.1996 р..

Згідно рішення зборів учасників ТОВ «Поліпласт», оформлених протоколом №8 від 19.12.2000 р. було погоджено вихід відповідача - 1 з числа учасників товариства. У відповідності до статуту ТзОВ "Поліпласт", нова редакція якого зареєстрована 28.12.2000 р. на підставі протоколу №8 від 19.12.2000 р., учасниками товариства, у т.ч. замість відповідача - 1, зазначено три фізичні особи, а статутний капітал визначено в сумі 12000 грн.. Згідно акту прийому-передачі №1 від 27.12.2001р., в зв'язку з виходом відповідача-1 з числа учасників позивача першому була передана частина приміщень вказаного головного виробничого корпусу загальною площею 1674 кв.м. (залишковою вартістю 232100 грн.).

28.01.2002 р. між позивачем (покупець) та відповідачем-1 (продавець) було укладено договір №1-02, предметом якого була купівля-продаж виробничих приміщень вищезгаданого головного виробничого корпусу площею 874 кв.м. вартістю 121156,17 грн., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Згідно п. 5 вказаного договору та ст. 128 ЦК УРСР, право власності від продавця до покупця переходить після підписання акту передачі - приймання. Такий акт №2 датований 04.02.2002 р., як і договір було підписано від імені ТзОВ "Гал-Дизайн" ОСОБА_7 Вказаною ж особою був підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 04.01.2002 р., а також акт заліку взаємних вимог від 05.06.2002 р., за змістом якого вимоги ТОВ «Гал-Дизайн»до ТОВ «Поліпласт»щодо сплати коштів за виробничі приміщення були припинені. Зазначені фактичні обставини скаржником не заперечувались.

Оскільки наказом №11-к від 30.06. 2001 р. ОСОБА_7 був звільнений з посади директора за власним бажанням, а відтак не мав повноважень на підписання зазначених документів і, як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 29.08.2012 р., висновок судів щодо правомірності набуття права власності ТзОВ "Поліпласт" на 874 кв.м. головного виробничого корпусу є передчасним внаслідок не спростування доводів відповідача щодо відсутності повноважень у ОСОБА_7 в січні-лютому 2002 р. вчиняти юридично значимі дії від імені товариства, у зв'язку із неподанням скаржником належних доказів на спростування такого посилання відповідача - 1, місцевий господарський суд підставно не прийняв до уваги як недоведені посилання позивача на набуття ним у власність за цим договором 874 кв.м. приміщень. Крім того, у відповідності до статуту фірми "Гал-Дизайн" товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрованого 18.02.1992 р., чинного на дату укладення такого договору, до компетенції зборів товариства віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує 25000 крб.. Скаржник в апеляційній скарзі підставно підкреслює те, що попереднє погодження і подальше схвалення договору зборами товариства не є тотожними явищами. Однак, місцевий господарський суд підставно звернув увагу на ту обставину, що жодних доказів затвердження такого договору зборами товариства суду надано не було та не було доведено належними доказами факт його подальшого схвалення товариством в особі уповноваженого органу, а не окремих працівників.

У відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.09.2005 р., виданого Братковицькою сільською радою на підставі свого рішення №32 від 23.08.2005 р., ТзОВ "Гал-Дизайн" оформлено право власності на 90/100 нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 загальною площею 6300,3 кв.м., при цьому, головний виробничий корпус літ. 2А - площею 4247 кв.м., а решта об'єктів - адмінкорпус літ. Б площею 1128,5 кв.м., столова літ. Г площею 924,8 кв.м.

Станом на дату розгляду справи судом, на підставі рішення Братковицької сільської ради №67 від 18.11.2010 р. "Про дозвіл на виготовлення права власності на частини не житлових будівель ОСОБА_3" та №66 від 18.11.2010 р. "Про дозвіл на виготовлення права власності на частини не житлових будівель ОСОБА_2" вирішено оформити право власності, зокрема, на приміщення 26-37 головного виробничого корпусу літ. А-2 площею 771,1 кв.м. ОСОБА_3, а на приміщення 1-11, 67-71 площею 1658,9 кв.м. - ОСОБА_2 Відповідно до довідок від 04.11.2010 р. КП Городоцьке РБТІ, ОСОБА_3 є власником 45/100 частин будівель в АДРЕСА_1, у т.ч. головного виробничого корпусу А-2 площею 771,1 кв.м., і таке підтверджується свідоцтвом про паво власності та витягами про реєстрації права власності на нерухоме майно. Договори, на підставі яких вказані особи придбали спірне майно, не оскаржувались, недійсними не визнавались. Заявою від 26.11.2012 р. позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Братковицької сільської ради №32 від 23.08.2005 р. в частині оформлення права власності за ТзОВ "Гал-Дизайн" на приміщення головного виробничого корпусу, позначеного на плані літ. А-2 загальною площею 1568,8 кв.м. у АДРЕСА_1, а саме приміщення №№26-37 загальною площею 771,1 кв.м. (12/100), що належать ОСОБА_3 На підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2006 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3; приміщення №№67-71 загальною площею 797,7 кв.м. (13/100), що належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2009 р., укладеного між ТзОВ "Гал-Дизайн" та ОСОБА_2. Також позивач відмовився від позовних вимог про визнання права власності на ці частини будівлі, інформував суд про ознайомлення із наслідками вчинюваної процесуальної дії. Тому, в цій частині провадження було припинено і таке процесуальне рішення скаржник не оскаржує.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно із ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Уточнивши позовні вимоги та вимагаючи визнати право власності на конкретні приміщення, позивач у встановленому порядку не довів факту набуття саме їх і з матеріалів справи така обставина не вбачається, оскільки усі правовстановлюючі документи містять посилання на належність тих чи інших приміщень лише через їх загальну площу або вартість. Згідно із ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Однак, жодного доказу виділу позивачу саме вказаних приміщень суду не надано і на це звернуто увагу Вищим господарським судом України у постанові від 29.08.2012 р. по цій справі. Оскільки на не дослідження судами цієї обставини йдеться в постанові Вищого господарського суду України від 29.08.2012 р., твердження скаржника про неспроможність таких посилань місцевого господарського суду на вказані норми не заслуговує на увагу при тому, що скаржником не обґрунтовано, у чому саме виявилась така неспроможність посилань.

Згідно із ст. 128 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором. Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом. Прикінцевими положеннями ЦК України , який набрав чинності із 01.01.2004р., передбачено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом , положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (ч. 2 п. 4). Відповідно до ст. 41 Конституції України , ст. 321 ЦК України та ст. 55 Закону України «Про власність» ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності крім випадків, передбачених законом. Згідно п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» , ст. 393 ЦК України лише той правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає вимогам закону і порушує права власника за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Статтею 321 ЦК України гарантується непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України , власник може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно із ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Матеріалами справи підтверджується висновок місцевого господарського суду про те, що позивачу було відомо про порушення його стверджуваного права до початку роботи комісії по встановленню меж землекористування у 2011 р. на що він посилався у позовній заяві. При цьому, зазначене посилання скаржника не узгоджується з мотивами його апеляційної скарги, у якій він посилається на певне розуміння змісту правової норми щодо непоширення на спірні відносини позовної давності.

Згідно із ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа не фактично довідалася, а могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тому, той факт, що позивач міг помилятись відносно змісту правової норми чи поведінки відповідача, який, володіючи частиною приміщень міг відчужувати ті з них, які належать йому і не перебувають під спором, не спростовують висновку місцевого господарського суду про те, що у вказану дату позивач міг довідатись про порушення свого права і, відтак, про початок перебігу позовної давності. У зв'язку із цим місцевим господарським судом були враховані мотиви пояснення позивача від 10.12.2012 р., яке, хоча і містить обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності, однак, як і позовна заява, не містить клопотання про його поновлення.

Так, 09.09.2005 р. Братковицька сільська рада видала ТзОВ "Гал-Дизайн" свідоцтво про право власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 загальною площею 6300 кв.м. на підставі рішення Братковицької сільської ради №32 від 23.08.2005 р.. Про цю обставину позивачу було відомо, оскільки уклавши 30.06.2006 р. договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 на 10/100 частин будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Городцького районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за №1103, позивач посилався на належність йому цієї частини приміщення на підставі рішення Братковицької сільської ради №48 від 22.11.2005 р. та свідоцтва про право власності ЯЯЯ№758166, виданого на його підставі (п. 1.4. договору). Відтак, позивачу було відомо про належність йому лише 10/100 приміщення і належність решти 90/100 приміщення відповідачу - 1. Крім того, 26.05.2006 р. КП Городоцьке БТІ надало позивачу витяг про державну реєстрацію прав №10759693 в якому зазначалось, що співвласниками не житлової будівлі у АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 - 3/100 на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2006 р.; ОСОБА_3 - 8/100 на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2005 р.; ТзОВ "Поліпласт" - 10/100 на підставі свідоцтва про право власності від 04.04.2006 р. ЯЯЯ758154; ТзОВ "Гал-Дизайн" - 79/100 на підставі свідоцтва про право власності від 09.09.2005 р. ЯЯЯ247152. З даного моменту позивачу було відомо про власників спірного майна. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відчужуючи частини належних відповідачу - 1 приміщень, відповідач - 1 скеровував позивачу листи як іншому співвласнику про свій намір відчужити частину приміщень. Випискою з протоколу №17 зборів учасників від 01.06.2005 р. ТзОВ "Поліпласт" погодило відчуження належних відповідачу - 1 частин (8/100 та 4/100) у спільній частковій власності на головний корпус літ. А-2.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Така заява була зроблена відповідачем - 1. При цьому, клопотань про поновлення позовної давності позивач не подавав і такі у матеріалах справи відсутні, а стверджувані мотиви поважності пропуску позовної давності не доведені суду у встановленому порядку.

Враховуючи наведене, рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи та законодавству, обумовлене належним виконанням обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 11 . 12.12 р. у справі № 5015/4803/11прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2012 р. у справі № 5015/4803/11 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 11.02.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.