Постанова

від 06.02.2013 по справі 8/052-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа№ 8/052-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Бойченков В.М. - представник за дов. №1252 від 24.12.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

на рішення господарського суду Київської області

від 30.07.2012р. (дата підписання - 03.08.2012р.)

у справі №8/052-12 (суддя - Скутельник П.Ф.)

за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтотрейд»

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012р. Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтотрейд» про відшкодування збитків у розмірі 33 353,35 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на ту обставину, що відповідач, як постачальник, своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 04.03.2011р. №04/02/11 у частині поставки позивачу бензину марки А-76 у кількості та за ціною, визначеною у видатковій накладній №РН-0000073 від 28.02.2011р. на умовах попередньої оплати, у повному обсязі не виконав. При здійсненні приймання-передачі нафтопродуктів позивачем було виявлено, що зазначена у видатковій накладній кількість бензину не відповідала фактичному обсягу поставленого товару. Як зазначав позивач, відповідач недопоставив бензин марки А-76 у кількості 25 286 л на суму 213 505грн. 11 коп. За твердженням позивача, у рахунок недопоставленого бензину відповідач, здійснюючи наступну поставку у травні 2011р., мав передати позивачу дизельне пальне за ціною, яка визначена у видатковій накладній №РН-0000073 від 28.02.2011р., однак, передав вказані нафтопродукти у меншій кількості і за вищою ціною, що, на думку позивача, свідчило про зміну постачальником в односторонньому порядку істотних умов укладеного між сторонами Договору у частині узгодженої ціни дизпалива, внаслідок чого спричинили позивачу збитки на суму 33 353,35 грн.

Обгрунтовуючи правові підстави заявленого позову, позивач посилався, зокрема, на приписи ст.610 ЦК України («Порушення зобов'язання»), ст.224 ГК України («Відшкодування збитків»).

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №8/052-12.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необгрунтованість та недоведеність.

Заперечуючи доводи позивача про недопоставку бензину згідно видаткової накладної №РН-0000073 від 28.02.2011р., відповідач посилався на п.2.6 Договору, за яким у разі виявлення нестачі пального при його прийнятті, що перевищує межі відносних похибок, встановлених спеціальним нормативним актом для методів визначення маси нафтопродуктів товару, на товарно-транспортній накладній мала здійснюватися відповідна відмітка про виявлену нестачу та про метод, за допомогою якого здійснювалося визначення маси прийнятого товару. Ці дані підлягали завіренню підписами покупця і представника перевізника.

Оскільки позивач таких документів не надав, а відміток видаткова накладна не містить, то, на думку відповідача, твердження позивача про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань є недоведене.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.07.2012р. у справі №8/052-12 (суддя - Скутельник П.Ф.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Висновок місцевого господарського суду умотивований недоведеністю заявлених позивачем вимог про наявність підстав для покладення на відповідача зобов'язань у вигляді відшкодування збитків. До того ж місцевий господарський суд погодився з доводами відповідача про повне виконання ним поставки за видатковою накладною №РН-0000073 від 28.02.2011р.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 30.07.2012р. у даній справі та прийняти новий судовий акт про задоволення позову.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню.

За оцінкою скаржника, господарський суд неправомірно не взяв до уваги тієї обставини, що Державне підприємство неодноразово зверталося до відповідача із претензіями, в яких просило відшкодувати збитки у розмірі 33 353,35 грн., однак відповіді на свої вимоги позивач не отримав і збитки не відшкодував.

Водночас, у своїй апеляційній скарзі позивач просив поновити пропущений процесуальний строк на оскарження рішення суду першої інстанції від 30.07.2012р.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання, апелянт зазначив, що у серпні 2012р. він із дотриманням встановленого законом десятиденного строку оскаржив рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012р. у даній справі, однак ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012р., від 27.09.2011р. та від 13.11.2012р. апеляційну скаргу разом із доданими до неї документами було повернуто без розгляду у зв'язку з недоліками, які в силу ч.4 ст.97 ГПК України, не перешкоджають повторному зверненню після усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. №8/052-12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) Державному підприємству «Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» відновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 25.12.2012р.

24.12.2012р. через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Водночас, відповідач просив розглядати апеляційну скаргу без участі його представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. розгляд апеляційної скарги у порядку ст.77 ГПК України відкладався на 06.02.2012р. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача у порядку ст.69 ГПК України та продовжено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

06.02.2013р. до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшло письмове клопотання про залучення додаткових доказів.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

З огляду на наведене, беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи у відсутність представника ТОВ «Торговий дім «Нафтотрейд», судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги по суті у відсутність представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог.

Водночас, представник позивача підтримав подане ним клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу: оригіналу платіжного доручення №477 від 28.02.2011р. на суму 1 538 000,00 грн., який підтверджує здійснення ним попередньої оплати.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання, позивач вказував, що суд першої інстанції неповно з'ясував фактичні обставини справи щодо дійсних взаємовідносин сторін.

Відхиляючи заявлене клопотання, судова колегія виходила з ч.1 ст.101 ГПК України, за змістом якої у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом додаткові докази можуть бути, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Утім, позивач, всупереч вимогам процесуального закону, не зазначив об'єктивних обставин, які виключали можливість подання ним до суду першої інстанції письмового доказу про здійснення оплати вартості товару 28.02.2011р. на суму 1 538 000,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 04.02.2011р. між Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - покупець, Державне підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нафтотрейд» (далі - постачальник, Товариство, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №04/02/11, за умовами якого постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в розрахункових та накладних документах, які оформлюються на кожну окрему партію товару (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3. Договору товар поставляється погодженими сторонами партіями протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання заявки покупця; поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та/або актами приймання передачі), які підписані представниками обох сторін; товар вважається переданий постачальником і прийнятим покупцем: по якості - відповідно до даних ДСТУ, по кількості - відповідно до товарно-транспортних (видаткових) накладних у відповідності з вибраними умовами поставки товару.

За умовами Договору, викладеними у пунктах 3.1 та 3.6., вартість кожної партії товару визначається у заявках та /або рахунках фактурах, що є невід'ємною частиною договору, а оплата товару проводиться покупцем на підставі рахунків-фактур постачальника, що надсилаються покупцю факсимільним зв'язком з подальшим наданням оригіналу. При цьому підставою для виставлення рахунку за товар є усна або письмова заявка Покупця.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами здійснюються на умовах 100% оплати вартості кожної партії товару не пізніше п'яти банківських днів з моменту отримання товару.

У випадку, якщо постава товару була проведена без дотримання заявлених (згідно даних, відображених у заявці) Покупцем даних про обсяг, дату поставки і т.д., однак сторонами були підписані накладні документи на товар (видаткові накладні та /або акти приймання-передачі), поставка товару вважається погодженою між сторонами і такою, що відповідає умовам цього Договору ( пункт 2.8. Договору)

Підтвердженням виконання поставки товару є один із накладних документів, визначених сторонами у пункті 2.1. Договору, а такими сторони домовилися вважати: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та/або акти приймання-передачі, які підписані представниками сторін.

Разом тим, у відповідності до п. 2.3. Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем по кількості - відповідно до товарно-транспортних (видаткових) накладних у відповідності з вибраними умовами поставки товару.

За умовами поставки, вказаними у п. 3.1 Договору, у вартість товару включається вартість доставки.

Оцінюючи доводи сторін про поставку товарів за видатковою накладною №РН-0000073 від 28.02.2011р. (а.с.6, 76), судова колегія встановила, що така поставка передбачала умову про доставку товару продавцем.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

За умовами пункту 2.4 Договору покупець проводить приймання товару по кількості і якості у відповідності з умовами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України № 281/171/578/155, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р.(надалі- Інструкція).

Пунктом 5 Інструкції регулюється порядок приймання нафтопродуктів підчас їх надходження автомобільним транспортом, за яким для перевезення передбачається наявність спеціального автотранспортного засобу для заправки та транспортування нафтопродуктів, а також оформлення товарно-транспортної накладної за формою № 1-ТТН та акту про приймання нафти і нафтопродуктів, складення якого здійснюється матеріально відповідальною особою за підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ та посад.

Між тим, у матеріалах справи відсутні складені 28.02.2011р. товарно-транспортна накладна форми №1-ТТН та акт за участю матеріально-відповідальної особи постачальника, водія та вантажоотримувача на поставку, шляхом доставки, бензину, марки А-76 у кількості 100 000 л за ціною 6,16 грн. без ПДВ, та дизпалива, у кількості 100 000 л за ціною 6,66 грн. без ПДВ, ( всього товару на загальну вартість поставки 1538000грн.).

Цих документів відповідач на доведення своїх тверджень про виконання ним поставки 28.02.2011 р. на загальну суму 1538000 грн., включаючи бензин марки А-76 у кількості 100 000 л та дизпаливо у кількості 100 000 л , не представив.

Суд першої інстанції на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження поставки 28.02.2011р. належної уваги не звернув і вдався до дослідження видаткової накладної №РН-0000073 на предмет наявності на ній відміток покупця про виявлену нестачу у поставці товарів та про метод, за допомогою якого здійснювалося визначення маси прийнятого товару, хоча за змістом п. 2. 5 Договору такі відмітки повинні проставлятися не на видатковій ,а на товарно-транспортній накладній.

Саме по собі підписання сторонами видаткової накладної №РН-0000073 від 28.02.2011р. без належних та допустимих доказів реального вручення товару покупцю не підтверджує доводів відповідача про належне виконання ним, як постачальником, обов'язків у частині передачі товару покупцеві та прийняття цього товару у кількості та вартості, що вказані у згаданій видатковій накладній. Відсутність документального підтвердження належного виконання поставки бензину, марки А-76 у кількості 100 000 л за ціною 6,16 грн. (без ПДВ) та дизпалива, у кількості 100 000 л за ціною 6,66 грн. (без ПДВ) при загальній вартості поставки 1538000 грн. з ПДВ, знімає тягар доведення з позивача його доводів про прийняття ним товару у меншій кількості, ніж вказано у видатковій накладній.

У цьому зв'язку суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи позивача як про виявлення ним 28.02.2011р. нестачі бензину А-76 у кількості 25 286 літрів на суму 213 505,11 грн., так і про надання постачальником згоди здійснити поставку дизпалива на вартість недопоставленого і попередньо оплаченого покупцем бензину за ціною, яка вказана у видатковій накладній №РН-0000073.

При повторному вирішенні справи суд апеляційної інстанції також враховує відсутність документального підтвердження позивачем як обставин здійснення ним попередньої оплати за товар, так і обставин, за яких сторонами узгоджувалася кількість та ціна товару, який підлягав поставці при попередній його оплаті покупцем.

Як зазначалося раніше, поданий апелянтом апеляційному суду платіжний документ про здійснення попередньої оплати ( клопотання від 06.02.2013 вх.09- 11/2573) не може бути приєднаний до матеріалів справи у зв'язку з порушенням апелянтом порядку подання додаткових доказів, визначених ст. 101 ГПК України через відсутність письмового обґрунтування об'єктивної неможливості подання такого документу суду першої інстанції.

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника апелянта суду апеляційної інстанції, встановлено, що позивач ототожнює видаткову накладну №РН-0000073 від 28.02.2011р. (а.с.6,76) з документом, який узгоджує умови майбутньої поставки, включаючи асортимент, ціну та кількість товару.

Між тим, такі твердження позивача є помилковими, не узгоджуються з умовами Договору і суперечать легальному визначенню первинного документу, до якого належить видаткова накладна, за Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом ст.9 вказаного Закону видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом, який фіксує факт здійснення господарської операції і складається підчас її здійснення, або -якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Отож видаткова накладна №РН-0000073, у сукупності з умовами пунктів 3.1 та 6.3 Договору, сама по собі не може бути розцінена судом апеляційної інстанції в якості доказу узгодження ціни, асортименту та кількості товару, який мав бути поставлений позивачу, тим більше, що видаткова накладна була виписана на підставі рахунку-фактури №СФ-11 від 25.02.2011р., про що зазначено у графі «замовлення».

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи (а.с.78-82, а.с.35-39) установлено, що 03.03.2011р., 07.03.2011р., 10.03.2011р., 12.03.2011р. та 17.03.2011р. відповідачем передано, а позивачем прийнято дизпаливо у кількості 100 000л. та бензин марки А-76 в кількості 74714 л. , що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами прийому передачі за підписами сторін з відміткою про відсутність претензій сторін одна до одної.

Як випливало з матеріалів справи та пояснень представника апелянта , від підписання акту від 06.05.2011р. прийому-передачі дизпалива у кількості 18 654 літри на суму 182 844,65 грн. за ціною 8,16 грн. (без ПДВ) позивач відмовився, вважаючи , що різниця у розмірі 33 353,35 грн. між вказаною у акті прийому-передачі №06/05/11 вартості дизельного пального за ціною 8,15 грн. (без ПДВ) за літр та вартості дизпалива, яка визначена у видатковій накладній №РН-0000073 від 28.02.2011р. - 6,66 грн. (без ПДВ), стала наслідком односторонньої зміни постачальником умов Договору і збитками покупця, відшкодування яких має здійснити постачальник.

Утім, такі вимоги, обґрунтовані, зокрема, положеннями ст.224 ГК України, до задоволення не підлягають з наступних підстав.

За правилом ст.632 ЦК України, ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін і її зміна після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначаться виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умови щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості ( ч.ч. 1 та 2 ст. 669 ЦК України )

За змістом ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої плати.

В силу ч 1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З наведеного випливає, що порушення продавцем умов договору щодо кількості товару, або не передання ним покупцеві попередньо оплаченого товару, не викликає виникнення на стороні покупця збитків, оскільки за законом ці порушення договору мають інші правові наслідки.

Тим більше, що під збитками, у розумінні ч.2 ст.224 ГК України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри цивільної відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника. Це підтверджується також положеннями ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення при виконанні постачальником передачі покупцю 06.05.2011 р. дизельного пального у кількості 18 654 літри на суму 182 844,65 грн. за ціною 8,16 грн. (без ПДВ), прийняти яке покупець відмовився.

З огляду на встановлене судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012р. у справі №8/052-12 слід залишити без задоволення.

В силу ст.49 ГПК України, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012р. у справі №8/052-12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012р. у справі №8/052-12 - без змін.

2. Матеріали справи №8/052-12 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Іоннікова І.А.

Гончаров С.А.