Рішення

від 11.02.2013 по справі 913/168/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.13 Справа № 913/168/13-г.

Провадження №8пн/913/168/13-г

За позовом Прокурора Перевальського району Луганської області, м. Перевальськ Луганської області, в інтересах держави в особі Селезнівської селищної ради Перевальського району Луганської області, с. Селезнівка Перевальського району Луганської області,

до Приватного виробничо-комерційного підприємства фірми "Укрінвест", м. Алчевськ Луганської області, -

про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора - Паршутін А.Б. - прокурор відділу, - посвідчення №008309 від 09.10.12 року;

від позивача - Пантелієва Е.О. - землевпорядник, - довіреність №б/н від 28.01.13 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 1,0 га, яка знаходиться за адресою: селище Селезнівка Перевальського району Луганської області, вул.Железнодорожна, - у стані не гіршому, ніж вона надавалася йому на підставі договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем 26.07.06 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 28.01.13 року до 11.02.13 року - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням з його боку вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 11.02.13 року від учасників розгляду спору надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та позивач заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;15;26 та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженим особам відповідача ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави для висновку, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Прокурор та позивач не заперечили проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4 3 , ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,36, 43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши прокурора та позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

26.07.06 року між позивачем - Селезнівською селищною радою (орендодавець) та відповідачем (орендар), у простій письмовій формі, укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Селезнівської селищної ради від 02.03.05 року №19/2 та від 23.06.06 року №3/7 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (п.1) на термін до 02 березня 2012 року (п.7) земельну ділянку площею 1,0 га, яка належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, у т.ч. 1,0 га - землі промисловості (п.2), нормативною грошовою оцінкою 52670,12 грн. (п.4); мета передачі земельної ділянки - під розробку вугілля (п.13).

Сторони домовилися, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.7).

Згідно п.19 договору після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку, - при цьому у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторони не досягли згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.

Пунктом 28 договору до числа обов'язків орендаря віднесено виконання рекультивації земельної ділянки.

Сторони визначили перелік підстав, за яких дія договору припиняється, першою з них є закінчення строку, на який його було укладено (п.32).

Дослідження судом змісту договору показало, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших істотних його умов.

Державну реєстрацію договору здійснено 20.09.06 року за №236567/040640800004 (а.с.6-8;9-10).

Факт передачі земельної ділянки орендареві підтверджено двостороннім актом прийому-передачі (а.с.9).

З обставин справи вбачається, що спір виник у зв'язку з наступним.

02.03.12 року термін дії вищезгаданого договору закінчився.

Відповідно до приписів пункту 7 договору, укладеного між сторонами, який кореспондується з частиною 1 ст.33 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" (в редакції, чинній на день укладення), після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, при цьому, за домовленістю сторін, про намір реалізувати таке своє право орендар повинен письмово повідомити орендодавця за 90 днів до закінчення терміну дії договору.

Після укладення вищезгаданого договору до ст.33 Закону "Про оренду землі" були внесені зміни, останні з яких - відповідно до Закону України від 17.02.11 року №3038-УІ (набрали чинності з 12.03.11 року, - тобто задовго до дня закінчення строку дії договору), - при цьому згідно частинам 2 та 3 ст. 33 Закону "Про оренду землі" (у новій редакції) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Позивач в ході розгляду спору документально довів (вих.№96 від 08.02.13 року), що відповідач, будучи належним чином обізнаним щодо змісту пункту 7 договору про порядок поновлення його на новий строк, - взагалі письмово не повідомив орендодавця (позивача) про намір продовжити строк дії договору.

Відповідач доводи позивача у цій частині не спростував.

Суд, дослідивши дії позивача (орендодавця), вчинені ним після закінчення терміну дії згадуваного тут договору, встановив наступне.

Позивач документально підтвердив, що 23.05.12 року , тобто через 2 місяці 23 дні після закінчення терміну дії договору оренди землі від 26.07.06 року, - він спрямував на адресу орендаря листа за вих. №388, у якому виклав прохання до нього - здійснити рекультивацію орендованої земельної ділянки та передати її селищній раді у порядку, визначеному чинним законодавством.

У зв'язку з тим, що орендар не вчинив зазначених у листі позивача дій, він 22.11.12 року за вих. №788 повторно звернувся до нього з аналогічними пропозиціями (а.с.11).

Позивач (орендодавець) не надав до справи документальних доказів спрямування ним на адресу відповідача (орендаря) листа-повідомлення про прийняття ним рішення про відмову у поновленні договору оренди землі з відповідачем.

Рішення власника землі - селищної ради - з цього питання до справи також не надано, оскільки, як встановлено в ході розгляду спору, нею не приймалося.

Пояснюючи у судовому засіданні мотиви дій орендодавця після закінчення терміну дії договору, прокурор та позивач повідомили, що договір оренди землі від 26.07.06 року укладено до внесення вищезгаданих змін до Закону "Про оренду землі"; додаткові угоди до цього договору не укладалися, - а тому правові підстави керуватися нині чинною редакцією цього Закону, на їх думку, - у орендодавця відсутні.

Вони також пояснили суду, що в якості письмового повідомлення орендодавця про відмову у поновленні терміну дії договору розцінюють вищезгадані листи позивача, спрямовані відповідачеві 23.05.12 року за вих. №388 та 22.11.12 року за вих. №788.

Суд не погоджується з цими доводами як з такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, у т.ч. на тому, яке було чинним на час укладення договору оренди землі.

Так, частиною 3 ст. 33 названого Закону (в редакції, чинній на час укладення договору) було встановлено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки, наданої в оренду Приватному виробничо-комерційному підприємству фірма "Укрінвест" для розробки вугілля в районі вулиці Железнодорожна в смт Селезнівка в межах населеного пункту Селезнівської селищної ради згідно договору оренди від 26.07.06 року, - складеного 11.12.12 року комісією, створеною Селезнівською селищною радою (судом звернуто увагу на те, що до її складу не включено представника орендаря), встановлено, що "земельна ділянка повністю відпрацьована. Глибина розробки котловану - 10-18 метрів. Рекультивація порушеної внаслідок видобування вугілля земельної ділянки на момент перевірки не проведена і, відповідно, ділянка не передана до селищної ради. Встановлена договором оренди землі від 26.07.06 року орендна плата щомісячно перераховується на рахунок селищної ради і по наступний час" (а.с.10).

У судовому засіданні позивач пояснив, що орендар до цього часу вносить орендну плату за користування земельною ділянкою.

Двосторонній акт про повернення земельної ділянки орендарем - орендодавцеві не складено та до справи не надано.

Отже, виходячи з норми, викладеної у частині 3 ст. 33 Закону "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору), приймаючи до уваги обставини справи, а також те, що орендодавець (позивач) письмово не заперечив проти подальшого користування орендарем земельною ділянкою, - суд дійшов висновку, що договір оренди землі, укладений сторонами 26.07.06 року, до цього часу не припинив свою дію.

Підставами для звернення прокурора та позивача з цим позовом до суду стали факти неповернення орендарем земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі від 26.07.06 року, та невчинення ним дій з рекультивації орендованої земельної ділянки.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши прокурора та позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності відповідача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

Договір, укладений між сторонами по цій справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

Відповідно до ст.15 цього Закону умови повернення земельної ділянки орендодавцеві та відповідальність сторін належать до істотних умов договору оренди землі.

Законом (ч.1 ст. 29) на орендаря покладається відповідальність за погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, а орендар має право на відшкодування спричинених у такий спосіб збитків.

Тобто, відповідно до чинного законодавства та умов договору орендар після закінчення терміну дії договору оренди землі зобов'язаний був повернути предмет оренди - земельну ділянку - орендодавцю та вжити заходів, спрямованих на приведення його у стан, не гірший, ніж на момент передачі в оренду.

Вирішуючи даний спір, суд керувався вказівками, викладеними у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - постанова пленуму №6), а також інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.12.12 року №01-06/1821/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"" (далі - інформаційний лист).

Так, у п.2.17 постанови пленуму №6 викладена наступна правова позиція: у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

У абзаці 3 пункту 2 вищезгаданого інформаційного листа викладено наступне: згідно позицій Верховного Суду України, викладених у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, щодо укладення, зміни, розірвання, визнання недійсними договорів - до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Якщо чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства (постанова від 20.11.2012 N 44/69).

За результатами аналізу постанови пленуму №6 та інформаційного листа суд дійшов висновку, що хоча предметом спору у справі №913/168/13-г не є укладення, зміна, розірвання або визнання недійсним договору , - він при вирішенні даного спору врахував викладені в них правові позиції.

Як зазначено у частині 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

З цією нормою Конституції України кореспондуються статті 4 та 24 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 59 названого Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які, в силу частини 1 ст. 73 цього Закону є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

За приписами пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сесії сільської, селищної, міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Суд при вирішенні спору прийняв до уваги також наступне.

Так, частиною 3 ст. 33 Закону "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору), було встановлено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Наявними у справі доказами доведено, що відповідач до цього часу продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, а позивач у місячний термін від дня закінчення строку дії договору оренди землі письмово не заперечив проти цього.

За таких обставин суд при вирішенні спору керується наступним.

Відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Як встановлено судом, орендодавець (позивач) у визначеній чинним земельним законодавством формі (лист-заперечення, рішення) не висловив ніяких заперечень щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.07.06 на той самий строк (6 років 4 місяці та 24 дні) і на тих самих умовах.

Сама по собі обставина звернення орендодавця до орендаря з вищезгаданими листами від 23.05.12 року за вих. №388 та від 22.11.12 року за вих. №788 - не може вважатися доказом існування письмових заперечень орендодавця проти пролонгації договору оренди у розумінні ч.3 ст.33 Закону України "Про оренду землі", оскільки чинним земельним законодавством чітко розмежовується правовий інститут пролонгації договору оренди (продовження договору на той же строк та на тих самих умовах), закріплений частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правовий інститут переважного права добросовісного орендаря, за інших рівних умов, на поновлення договору оренди на новий строк, що, як правило, здійснюється шляхом переукладення договору (ч.ч.1,2 ст.33 цього Закону). Доказів того, що позивач був позбавлений можливості надіслати відповідачу у встановлений строк письмові заперечення проти поновлення договору, матеріали справи не містять та сторонами їх не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 26.07.06, державна реєстрація від 20.09.06 року за №236567/040640800004, фактично є поновленими на строк 6 років 4 місяці та 24 дні на тих самих умовах, оскільки частина 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору) містить імперативну норму про поновлення договору оренди після закінчення його строку у разі продовження користування земельною ділянкою та відсутності письмового заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Суд також враховує існуючу судову практику у справах зазначеної категорії (постанову Вищого господарського суду України по справі № 32/261-40/74 від 29.09.09 року, постанову Вищого господарського суду України по справі №13/251 від 08.07.08 року, - стосовно якої ухвалою Верховного Суду України від 25.09.08 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду).

При вирішенні цього спору судом також прийнято до уваги те, що частинами 6 та 8-9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у нині чинній редакції) встановлено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

З обставин справи та наявних у ній доказів видно, що ці приписи чинного законодавства також не виконано позивачем.

Отже, Селезнівська селищна рада у даному випадку не дотрималася приписів чинного законодавства, оскільки у встановленому порядку не вирішила питання про подальшу долю правовідносин між нею (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) з приводу оренди вищезгаданої земельної ділянки, хоча повинна була вчинити такі дії відповідно до приписів ст.33 Закону України "Про оренду землі" як у редакції, чинній на час укладення договору, так і у редакції, чинній на час вирішення цього спору.

Крім того, сам позивач документально довів, що:

1)він у місячний термін після закінчення терміну дії договору оренди землі від 26.07.06 року у письмовій формі не заперечив проти подальшого користування орендарем спірною земельною ділянкою;

2)у письмовій формі не довів до відома орендаря про відмову від поновлення дії договору;

3)земельна ділянка - предмет оренди - після закінчення терміну дії договору не повернута власнику на підставі двостороннього акту приймання-передачі;

4)орендар на час звернення прокурора до суду з цим позовом користувався , а також на день вирішення спору по суті продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та вносить орендну плату.

Отже, прокурор та позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довели законність та обґрунтованість заявлених вимог.

Спосіб захисту права, обраний позивачем, не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд не покладає судові витрати на відповідача з огляду на таке.

Позов по даній справі належить до категорії немайнових.

Згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі звернення до господарського суду з позовом немайнового характеру на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України від 06.12.12 року №5515-УІ "Про Державний бюджет України на 2013 рік" на 01.01.13 року, - тобто 1147,00 грн.

Судом взято до уваги, що згідно пункту 11 ст. 5 названого Закону органи прокуратури звільняються від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі здійснення своїх повноважень.

З урахуванням вищевикладеного судовий збір у сумі 1147,00 грн. НЕ підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.19,144 Конституції України, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.93,125 Земельного кодексу України; ст.ст.20,179-181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст.26,59 та 73 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст.4 3 ,22,27,32-34,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову Прокурора Перевальського району Луганської області в інтересах держави в особі Селезнівської селищної ради Перевальського району Луганської області до Приватного виробничо-комерційного підприємства фірми "Укрінвест", - про зобов'язання повернути земельну ділянку, - відмовити.

2.Судові витрати з відповідача не стягувати.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 11.02.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 13 лютого 2013 року.

Суддя А.П.Середа