Постанова

від 08.02.2013 по справі 2а/0270/5811/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

08 лютого 2013 р. Справа № 2а/0270/5811/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Н.А.,

представників сторін:

позивача: Балтак Д.О. - представник за довіреністю;

відповідача: Євчук Г.В. - представник за довіреністю,

третьої особи: Гембера С.В., Іщук М.Ю. - представники за довіреностями,

свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Гарант"

до: Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - прокуратура Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека-Гарант" (далі - ТОВ "Безпека-Гарант") звернулось в суд з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області" про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ "Безпека-Гарант" здійснює діяльність по наданню охоронних послуг з дотриманням Ліцензійних умов, що визначають особливі вимоги провадження такої господарської діяльності. Разом з тим, 11.12.2012р. на адресу позивача надійшло розпорядження УМВС України у Вінницькій області від 06.12.2012р. №33/4202, зі змісту якого позивача зобов'язано у строк до 21.12.2012р. усунути порушення п.2.1.2, п.3.2., п.3.4 Ліцензійних умов та подати інформацію про їх усунення. Не погоджуючись з виявленими порушенням та порядком прийняття оскаржуваного розпорядження товариство звернулось до суду з вимогою про його скасування.

Ухвалою суду від 17.01.2013р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - прокуратуру Вінницької області.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та додаткових пояснень (а.с.62-63), позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення заявлених позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.123-125). Додатково наголосила, що УМВС України у Вінницькій області приймаючи оскаржуване розпорядження діяло у відповідності норм закону та на виконання подання прокуратури Вінницької області від 29.11.2012р. №07/1-1778 вих-12.

Представники третьої особи заперечили щодо заявленого адміністративного позову, просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на порушення ТОВ "Безпека-Гарант" Ліцензійних умов при провадження ним господарської діяльності. При цьому представник третьої особи - Іщук М.Ю. пояснив суду, що наслідком виконання подання прокуратури Вінницької області від 29.11.2012р. №07/1-1778 вих-12. мало б бути призначення позапланової перевірки позивача УМВС України у Вінницькій області.

В судовому засіданні в якості свідків допитано ОСОБА_5 - директора ТОВ "Безпека-Гарант" та ОСОБА_6 - начальника дозвільної системи УМВС України у Вінницькій області.

ОСОБА_5 свідчив суду стосовно відібраних у нього пояснень від 16.11.2012р. (а.с.154-155). Останній пояснив, що навчання-підготовка працівників-охоронників ТОВ "Безпека-Гарант" проводилось не менше 4 місяців, згідно свідоцтв про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації. Крім того, перебуваючи під присягою, свідок пояснив, що відібранні у нього пояснення працівником прокуратури, з його слів були записані невірно, а факт власноручного підпису із зазначенням "пояснення з моїх слів записані вірно, мною прочитано, зауважень не маю", свідок спростував, пояснивши, що коли підписував їх то не перечитував, довіряючи представникові прокуратури.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6, пояснив суду, що свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації охоронників ТОВ "Безпека-Гарант" додаткової перевірки не потребували, оскільки її здійснила прокуратура Вінницької області та встановила їх невідповідність законодавству. При цьому наголосив, що вказані свідоцтва не відповідають вимогам постанови КМУ від 28.03.2000р. №562 "Про внесення змін до постанови КМУ від 12.11.1997р. №1260".

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ "Безпека-Гарант" є підприємством, яке здійснює діяльність, по наданню послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян на підставі ліцензії АД №032180.

За результатами перевірки додержання вимог законодавства діяльності приватних охоронних структур, прокуратурою Вінницької області винесено подання про усунення порушень закону від 29.11.2012р. №07/1-1778 вих-12 (а.юс.39-41). Зі змісту якого, виявлено порушення вимог Законів України "Про охоронну діяльність", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених наказом МВС України №505 від 01.12.2009р. Встановлено, що всупереч норм зазначених законів, Ліцензійних умов, позивач до охорони об'єктів, що відносяться до категорії "А", залучає працівників, які не відповідають кваліфікаційним вимогам; в ході вибіркового опитування працівників ТОВ встановлено, що тривалість навчання працівників з метою присвоєння їх робітничої кваліфікації "охоронника 3-го розряду" становила від 2 до 8 днів, натомість така підготовка мала б тривати не менше 4 місяців. Крім того, свідоцтва, видані охоронникам ТОВ не відповідають формам, встановленим постановою КМУ №979 від 09.08.2001р., та не внесені до виробничо-інформаційної системи "Освіта". Згідно матеріалів подання встановлено, що під час виконання заходів по охороні об'єктів "А" працівники позивача мали при собі посвідчення охоронників 2-го розряду, що не дозволяє здійснювати охорону об'єктів категорії "А". Оскільки працівники ТОВ не пройшли необхідний для них курс навчання та підвищення кваліфікації, вони не вправі здійснювати охорону об'єктів категорії "А".

Вказане подання направлено заступнику начальника УМВС України у Вінницькій області, при цьому пунктом 3 подання вимагалось вжити передбачених законом заходів щодо анулювання ліцензії на охоронну діяльність ТОВ "Безпека-Гарант".

06.12.2012р. УМВС України у Вінницькій області винесено розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов №33/4201. Згідно якого, за результатами перевірки прокуратури Вінницької області ТОВ "Безпека -Гарант", зазначено порушення позивачем Ліцензійних умов, зокрема п.2.12 у частині відсутності у охоронників посвідчення, що підписується та скріплюється печаткою суб'єкта охоронної діяльності, в якому зазначаються ПІП особи, що належить до персоналу охорони, рівень її кваліфікації та дані про документ, на підставі якого воно отримане; п.3.2. - у частині відсутності охоронники повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004р. №336; п.3.4. у частині відсутності охоронна діяльність здійснюється лише персоналом, який відповідає вимогам, у тому числі кваліфікаційним, установленим Ліцензійними умовами.

Розпорядженням від 06.12.2012р. вирішено: ТОВ "Безпека-Гарант" у строк до 21.12.2012р. усунути вищезазначені порушення Ліцензійних умов та подати у цей самий строк інформацію про їх усунення (а.с.9).

Позивач не погоджуючись з правомірністю прийняття розпорядження від 06.12.2012р. №33/4201, оскаржуючи обставини та порушення у ньому викладені, звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000р. №1775 (далі - Закон № 1775) визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Статтею 9 Закону № 1775 передбачені види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, зокрема це надання послуг з охорони власності та громадян (п. 23 ч. 2 ст. 9 Закону № 1775).

Відповідно до вимог статті 8 Закону № 1775 Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Згідно статті 5 вказаного Закону спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та дає роз'яснення щодо його застосування.

Перелік органів ліцензування передбачений Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку органів ліцензування" від 14.11.2000р. №1689, відповідно до якої Міністерство внутрішніх справ України є органом ліцензування надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Згідно статті 20 Закону № 1755 державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.

При цьому, вищезазначені норми Закону дублює п.2.3. Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, затвердженого Наказом МВС від 25.02.2011р. №76 (далі - Порядок №76), позапланові перевірки здійснюються органами контролю на підставах, визначених Законами України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.

Зокрема Порядком №76 врегулювано та закріплено порядок проведення позапланових перевірок з обов'язковим дотриманням процедури організації та проведення перевірок щодо дотримання суб'єктами господарювання Ліцензійних умов.

Згідно положень статті 20 Закону №1755 за результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п'яти робочих днів з дня закінчення перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.

Крім того, суд звертає увагу на положення статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007р. №877 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №877), так, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 3 Закону №887 визначено, що одним із основних принципів державного контролю є здійснення його за наявності підстав, визначених законом.

В свою чергу, серед вичерпного переліку підстав для здіснення позапланових заходів державного контролю, частиною 1 статті 6 Закону №887 визначено звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (частина 2 статті 6 Закону №887).

Таким чином, в контексті норм статей 8, 20 Закону України "Про прокуратуру", зважаючи на подання прокуратури Вінницької області від 29.11.2012р. №07/1-1778 вих.-12, суд дійшов висновку, що відповідачем УМВС України у Вінницькій області, порушено норми вищенаведених законів №1755, №877, Порядку №76 щодо дотримання процедури проведення перевірки ТОВ "Безпека-Гарант" за результатами реагування на подання прокуратури Вінницької області від 29.11.2012р. №07/1-1778 вих.-12. Вищенаведеними нормами підтверджено, що винесенню розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов мало передувати призначення та проведення позапланової перевірки відповідачем.

Так, суд зважає на пояснення надані в судовому засіданні представником прокуратури Вінницької області, згідно яких реагуванням відповідача в даному випадку на подання прокуратури мало б бути призначення та проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання ТОВ "Безпека-Гарант, та прийняття за її результатами вмотивованого обґрунтованого рішення.

В контексті даної спірної ситуації суд вважає, що УМВС України у Вінницькій області грубо порушено порядок перевірки щодо дотримання позивачем як суб'єктом господарювання Ліцензійних умов, відтак, розпорядження відповідача від 06.12.2012р. №33/4201 підлягає скасуванню як таке, що винесене без дотримання порядку передбаченого законодавством України.

Серед іншого, суд вважає за доцільне проаналізувати порушення п.п.2.1.2 п.2.1, п.3.2., п.3.4. Ліцензійних умов ТОВ "Безпека-Гарант", відносно яких вимагалось усунути порушення позивачу у розпорядженні від 06.12.2012р. №33/4201.

Визначення організаційних, кваліфікаційних та особливих вимог провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, передбачене в Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 1 грудня 2009 року № 505, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.12.2009р. за № 1248/17264 (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Ліцензійних умов суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, повинен забезпечити наявність у персоналу охорони під час виконання заходів охорони посвідчення, що підписується та скріплюється печаткою суб'єкта охоронної діяльності, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, що належить до персоналу охорони, рівень її кваліфікації та дані про документ, на підставі якого воно отримане, дата видачі та термін дії посвідчення.

На думку відповідача, ТОВ "Безпека-Гарант" порушено п.п.2.1.2 п.2.1 Ліцензійних умов, за відсутності у посвідченнях охоронників рівня їх кваліфікації.

Стосовно даного факту суд наголошує на нормах частини 4 статті 11 Закону України "Про охоронну діяльність" від 22.03.2012р. №4616 (чинний з 18.10.2012р.), персонал охорони під час виконання функціональних обов'язків повинен мати при собі посвідчення з підписом керівника суб'єкта охоронної діяльності, скріпленим печаткою, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, яка належить до персоналу охорони, дата видачі і термін дії посвідчення та міститься фотокартка особи, якій видано посвідчення.

При цьому, згідно пункту 3 Прикінцевих положень Закону "Про охоронну діяльність" Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

В силу імперативних вимог закону №4616 стосовно норм щодо посвідчень персоналу охорони, недотримання позивачем вимог п.п.2.1.2 п.2.1 Ліцензійних умов, не може бути визнано порушенням, за умови вищої юридичної сили Закону України "Про охоронну діяльність" в порівнянні з підзаконним актом.

З приводу порушенням ТОВ "Безпека-Гарант" п.3.2., п.3.4. Ліцензійних умов суд зазначає наступне.

Відповідно п.3.2. Ліцензійних умов охоронники, охоронці повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004р. №336 "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Охоронна діяльність здійснюється лише персоналом, який відповідає вимогам, у тому числі кваліфікаційним, установленим цими Ліцензійними умовами (п.3.4. Ліцензійних умов).

Згідно матеріалів подання прокуратури Вінницької області від 29.11.2012р., позивач до охорони об'єктів, що відносяться до категорії "А", залучає працівників, які не відповідають кваліфікаційним вимогам, а саме в ході вибіркового опитування працівників ТОВ встановлено, що тривалість навчання працівників з метою присвоєння їх робітничої кваліфікації "охоронника 3-го розряду" становила від 2 до 8 днів, натомість така підготовка мала б тривати не менше 4 місяців. Крім того, свідоцтва, видані охоронникам ТОВ не відповідають формам, встановленим постановою КМУ №979 від 09.08.2001р., та не внесені до виробничо-інформаційної системи "Освіта". Згідно матеріалів подання встановлено, що під час виконання заходів по охороні об'єктів "А" працівники позивача мали при собі посвідчення охоронників 2-го розряду, що не дозволяє здійснювати охорону об'єктів категорії "А". Оскільки працівники ТОВ не пройшли необхідний для них курс навчання та підвищення кваліфікації, вони не вправі здійснювати охорону об'єктів категорії "А".

В судовому засіданні досліджено, а матеріалами адміністративної справи підтверджується, що відповідно до свідоцтв про присвоєння робітничої кваліфікації від 05.11.2011р., від 09.11.2011р. (а.с.77-122), виданих ДЗ Луганський інститут праці та соціальних технологій, 46 працівників ТОВ "Безпека-Гарант" у 2010 році отримали кваліфікацію "Охоронника" 3 розряду, професійна підготовка тривала не менше 4-х місяців.

Суд зважає на долучені до матеріалів справи пояснення працівників ТОВ (а.с.146-155), відібрані працівником прокуратури Вінницької області, згідно яких зазначено тривалість професійної підготовки окремих працівників (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.) менше 4 місяців.

Проте, разом з тим в матеріалах адміністративної справи містяться копії свідоцтв про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації вищевказаних осіб (та інших працівників ТОВ "Безпека-Гарант"), що підтверджують проходження працівниками-охоронниками позивача професійної підготовки тривалістю не менше 4 місяців. Оригінали зазначених свідоцтв оглянуто в судовому засіданні.

Представниками відповідача, третьої особи не спростовано дійсності зазначених документів та не доведено належними та допустимими доказами факту їх недійсності, фіктивності у встановленому законом порядку, тому суд не може взяти до уваги пояснення охоронників за умови їх спростування свідоцтвами, виданими ДЗ "Луганський інститут праці та соціальних технологій".

Суд зважає на вимоги постанови КМУ від 28.03.2000р. №562 "Про внесення змін до постанови КМУ від 12.11.1997р. №1260", згідно якої доповнено перелік документів про освіту та вчені звання в Україні Свідоцтвом про присвоєння робітничої кваліфікації, а Міністерству освіти і науки завершити в 2000 році перехід на видачу документів про освіту та вчені звання, що виготовляються на основі фотокомп'ютерних технологій та забезпечити запровадження загальнодержавної постійно діючої автоматизованої системи обліку документів про освіту "Диплом" та норми Порядку замовлення документів про освіту державного зразка, видачі та обліку їх карток, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.12.2003р. №811, згідно якого документ про освіту державного зразка - це персональні дані про освітній чи освітньо-кваліфікаційний рівень випускника навчального закладу України, які занесені в централізований банк даних Міністерства освіти і науки України та відтворені в пластиковій картці.

В матеріалах адміністративної справи міститься лист Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля (реорганізованого ДЗ "Луганський інститут праці та соціальних технологій") від 09.01.2013р. №01-167 в підтвердження фактів проведення професійно-технічного навчання слухачів за професією "Охоронник" 3-го розряду згідно ліцензії серії АВ №420340 виданої 29.07.2008р., договору №01-07/10 від 29.07.2008р. та легітимності свідоцтв з додатками виданих слухачам ТОВ "Безпека-Гарант" у 2010 році (а.с.76).

Суд акцентує увагу на тому, що порядок оформлення та легітимність видачі свідоцтв, документів про освіту, їх форма не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а тому за наявності вказаних чинних документів, не можуть бути взяті до уваги пояснення представників відповідача, третьої особи щодо невідповідності документів формам встановленим КМУ.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_6, УМВС України у Вінницькій області розуміє необхідність дослідження свідоцтв на предмет їх законності, проте вказані дії не вчинялись за браком часу.

Слід зазначити стосовно посилань представника відповідача на наказ Міністерства праці і соціальної політики від 29.12.2004р. №336, згідно якого охорона об'єктів категорії "А" повинна здійснюватись охоронниками 3 розряду. Відповідно до описаних вище свідоцтв охоронники ТОВ "Безпека-Гарант" отримали третій розряд у 2010 році.

Таким чином, суд приходить до висновку, що УМВС України не дотримано порядку винесення розпорядження про порушення Ліцензійних умов, крім того, матеріалами адміністративної справи спростовано, а представниками відповідача не доведено фактів порушення позивачем п.2.1.2., п.3.2., п.3.4 Ліцензійних умов на момент розгляду справи.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржуване розпорядження підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно частини 4 статті 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.1, 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, за відсутності обґрунтованих заперечень з боку відповідача, третьої особи, суд приходить до висновку, що прийняття оскаржуваного розпорядження відповідачем відбулось необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позов ТОВ "Безпека-Гарант" підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити, що вжиті ухвалою суду від 15.01.2013р. заходи забезпечення адміністративного позову по справі №2а/0270/5811/12 зберігатимуться до набрання законної сили постановою від 08.02.2013р. по справі №2а/0270/5811/12.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 06.12.2012 року №33/4201 "Про усунення порушень ліцензійних умов".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Гарант" (вул. Першотравнева, 158 м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 31325235) судові витрати в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 коп.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків УМВС України у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович