Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а/0270/5811/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м.Київ К/800/19008/13

Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека-Гарант» до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, третя особа - прокуратура Вінницької області, про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека-Гарант» звернулось до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06 грудня 2012 року №33/4201 «Про усунення порушень ліцензійних умов».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що здійснює діяльність по наданню охоронних послуг з дотриманням Ліцензійних умов, розпорядження відповідача від 06 грудня 2012 року №33/4201 вважає протиправним.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області 06 грудня 2012 року №33/4201 «Про усунення порушень ліцензійних умов».

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані недоведеністю відповідачем фактів порушення позивачем Ліцензійних умов та порушення відповідачем порядку винесення розпорядження про порушення Ліцензійних умов.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та винести по справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність його дій та оскаржуваного розпорядження про усунення виявлених порушень щодо залучення позивачем до охорони об'єктів категорії «А» працівників, які не відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Ліцензійними умовами, та незабезпечення персоналу посвідченнями встановленого зразка.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 грудня 2012 року Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області винесено розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов №33/4201, відповідного до якого за результатами перевірки прокуратури Вінницької області ТОВ «Безпека-Гарант» на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною власності та громадян, згідно з поданням прокуратури Вінницької області про усунення порушень закону вих.№07/1-1778 від 29 листопада 2012 року, були виявлені порушення позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною власності та громадян, зокрема: п.2.1.2 - у частині відсутності у охоронників посвідчення, що підписується та скріплюється печаткою суб'єкта охоронної діяльності, в якому зазначаються П.І.П. особи, що належить до персоналу охорони, рівень її кваліфікації та дані про документ, на підставі якого воно отримане; п.3.2. - охоронники повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336; п.3.4 - охоронна діяльність здійснюється лише персоналом, який відповідає вимогам, у тому числі кваліфікаційним, установленим Ліцензійними умовами. У розпорядженні містить вимогу про усунення у строк до 21 грудня 2012 року вищезазначені порушення Ліцензійних умов та подати у цей самий строк інформацію про їх усунення.

Вважаючи вказане розпорядження УМВС України у Вінницькій області протиправним, ТОВ «Безпека-Гарант» звернулося до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваного розпорядження з посиланням на недоведеність відповідачем фактів порушення відповідачем п.п.2.1.2., 3.2., 3.4 Ліцензійних умов.

Організаційні, кваліфікаційні та особливі вимоги провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, на час виникнення спірних відносин визначалися Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 грудня 2009 року №505, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.12.2009 року за № 1248/17264.

Відповідно до п.п.2.1.2 п.2.1 Ліцензійних умов суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, повинен забезпечити наявність у персоналу охорони під час виконання заходів охорони посвідчення, що підписується та скріплюється печаткою суб'єкта охоронної діяльності, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, що належить до персоналу охорони, рівень її кваліфікації та дані про документ, на підставі якого воно отримане, дата видачі та термін дії посвідчення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції з посиланням на п.4 ст.11 Закону України «Про охорону діяльність», якою встановлено вимоги до посвідчення, зокрема персонал охорони під час виконання функціональних обов'язків повинен мати при собі посвідчення з підписом керівника суб'єкта охоронної діяльності, скріпленим печаткою, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, яка належить до персоналу охорони, дата видачі і термін дії посвідчення та міститься фотокартка особи, якій видано посвідчення, недотримання позивачем вимог п.п.2.1.2 п.2.1 Ліцензійних умов не може бути визнано порушенням за умови вищої юридичної сили Закону України «Про охоронну діяльність» в порівнянні з підзаконним актом.

Також, щодо порушення п.п.3.2, 3.4 Ліцензійних умов, відповідно до яких охоронники, охоронці повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336 «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (п.3.2); охоронна діяльність здійснюється лише персоналом, який відповідає вимогам, у тому числі кваліфікаційним, установленим цими Ліцензійними умовами (п.3.4), судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтв про присвоєння робітничої кваліфікації від 05 листопада 2011 року, від 09 листопада 2011 року, виданих ДЗ Луганський інститут праці та соціальних технологій, 46 працівників ТОВ «Безпека-Гарант» у 2010 році отримали кваліфікацію «Охоронника» 3 розряду, професійна підготовка тривала не менше 4-х місяців, отримана кваліфікація дозволяє здійснення цими особами охорону об'єктів категорії «А».

За викладеного, виходячи із визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України меж перегляду судових рішень, за якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у судової колегії відсутні підстави для спростування встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, тоді як доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді