Постанова

від 11.02.2013 по справі 5015/1678/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.13 Справа № 5015/1678/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кордюк Г.Т.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - Федейко А.Ю.

від відповідача - Пелех О.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Львівський універмаг «На ринку», б/н і дати

на рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2012 року, суддя Фартушок Т.Б

у справі № 5015/1678/12

за позовом Приватного підприємства «Гарантспецбуд», м.Львів

до відповідача Акціонерного товариства закритого типу «Львівський універмаг «На ринку», м.Львів

про стягнення 26143,79 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.06.2012 року по справі №5015/1678/12 позов ПП «Гарантспецбуд» задоволено частково, стягнено з АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку» на користь позивача: 19860 грн. - боргу, 170,50 грн. - інфляційних, 288, 84 грн. - 3 % річних, 1492,31 грн. - пені. В решті позову відмовлено.

Суд, враховуючи умови договору підряду №2007/1, укладеного сторонами 20.07.2011 року, підписані зі сторони позивача та відповідача довідку про вартість виконаних підрядних робіт, акт приймання виконаних робіт за жовтень 2011 року, норми ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629, 837, 853 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, прийшов до висновку про правомірність вимог щодо стягнення суми основної заборгованості. Крім того, з огляду на положення ст.549, 625 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п.7.3 договору підряду, перевіривши розрахунок пені, інфляційних та 3 % річних прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Посилаючись на п.1 ст.230, п.4 ст.231 ГК України, зміст п.7.1 договору, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення штрафу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2012 року по справі №5015/1678/12 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та прийнято рішення за відсутності його представника. Поряд з цим, вказує, що відповідно до умов, укладеного між сторонами договору підряду від 20.07.2011 року, позивач зобов'язувався виконати для відповідача поточний ремонт на об'єкті, який знаходиться за адресою - м.Львів, вул.Шевська,1 та звертає увагу суду на те, що за вказаною адресою знаходиться будинок, який перебуває у користуванні АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку» на підставі договору оренди від 29.10.2009 року, проте, із акту приймання виконаних робіт №2007/1 за жовтень 2011 року, в якому не зазначено дати його підписання, вбачається, що позивачем виконано поточний ремонт вулиці Шевської у м.Львові. Таким чином, на думку відповідача, позивачем не виконувались ремонтні роботи будинку, а здійснено ремонт дороги та тротуарів на вул.Шевській, які є комунальною власністю, що дає підстави вважати, що сторонами договору підряду не досягнуто згоди з усіх його істотних умов, а відтак договір підряду від 20.07.2011 року є неукладеним.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 року прийнято вказану апеляційну скаргу, справу призначено до розгляду на 21.08.2012 року. В судовому засіданні 21.08.2012 року розгляд справи відкладено до 02.10.2012 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2012 року по справі №5015/1678/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 року постанову апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року по справі №5015/1678/12 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

ВГСУ у постанові зазначає, що згідно ч.1 ст.837 ЦК України зобов'язання замовника здійснити оплату виникає на підставі прийняття ним замовленої роботи, виконаної виконавцем та, що позивач звертаючись з даним позовом навів у якості підстав позову саме виконання ним робіт, належно прийнятих замовником без будь-яких заперечень щодо їх об'єкту, що підтверджується наданими доказами. Відповідні підстави позову суд апеляційної інстанції не розглянув та не надав оцінки правочину, що виник у зв'язку з підписанням акта №2007/1 за жовтень 2011 року, правам та обов'язкам сторін, не встановив його недійсності за будь-яких підстав.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року призначено справу до розгляду на 28.01.2013 року. В судовому засіданні 28.01.2013 року розгляд справи відкладено до 11.02.2013 року за клопотанням відповідача.

Розпорядженням голови суду від 11.02.2013 року склад судової колегії змінено.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Крім того, звертав увагу суду на те, що відповідачем після прийняття оскаржуваного рішення суду, здійснювалась часткова проплата за виконані, згідно договору підряду від 20.07.2012 року роботи, що підтверджується платіжними дорученнями №1000514800 від 16.10.2012 року та №1000514800 від 24.12.2012 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20.07.2011 року між АТЗТ «Львівський універмаг «На ринку» (в тексті договору - підрядник) та ПП «Гарантспецбуд» (в тексті договору - замовник) укладено договір підряду №2007/1, відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов'язувався виконати для відповідача поточний ремонт (надалі -роботи) на об'єкті, який знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Шевська, 1 (далі - об'єкт), а останній надати підряднику будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити матеріали, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до п.2.2, 3.1 договору, робота вважається виконаною після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт замовником і підрядником. Замовник зобов'язаний провести оплату робіт, передбачених договором, відповідно до умов договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна договору за роботи та послуги встановлена сторонами договору і згідно протоколу погодження договірної ціни становить 40000 грн., в т.ч. ПДВ. Розрахунок за виконані роботи за договором здійснюється замовником на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами актів форм КБ-2В і КБ-3 на поточний рахунок підрядника в національній валюті України.

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено відтисками печаток позивача та відповідача.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно із ст. 599 вказаного кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Доказів того, що договір підряду від 20.07.2011 року визнаний недійсним суду не подано, необґрунтовані також посилання скаржника на те, що такий договір є нікчемним.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Фактичне виконання робіт та їх вартість підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року на загальну суму 39860 грн., який підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток підрядника та замовника (арк. справи 12-15). Поряд з цим, до матеріалів справи долучено довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за жовтень 2011 року (арк. справи 11), яка підписана сторонами та на якій наявний відтиск печатки відповідача.

У вказаному акті приймання виконаних робіт наведено найменування робіт, що виконувались позивачем. Таким чином, відповідач підписавши наведені вище довідку та акт виконаних робіт, в якому є посилання на договір №2007/1 від 20.07.2011 року, прийняв роботи, передбачені цим договором, а відтак посилання скаржника на те, що згідно договору підряду від 20.07.2011 року позивач зобов'язувався виконати для відповідача поточний ремонт на об'єкті (будинку), який знаходиться за адресою - м.Львів, вул.Шевська,1, однак, виконав поточний ремонт вулиці Шевської у м.Львові, є необґрунтовані та до уваги судом не приймаються.

Позивачем оплату за виконані роботи проведено частково.

Судом встановлено, що відповідно до доводів позивача та представлених суду платіжних доручень, відповідачем протягом серпня 2011р. - лютого 2012р. оплачено позивачу 20000 грн. При цьому, остання проплата проведена платіжним дорученням №1000373362 від 27.02.2012 р. на суму 5000 грн., а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.02.2012 р. становила 24860 грн., а на момент прийняття рішення по справі - 19860 грн.

Слід зазначити, що акт виконаних робіт за жовтень 2011 року не містить дати його підписання, а у довідці КБ-3 вказано дату - 05.10.2011 року, враховуючи те, що початок перебігу строку для проведення розрахунку вираховується як з дати підписання довідки про вартість виконаних підрядних робіт, так і з дати підписання акту здачі-приймання робіт (п.5.1 договору підряду), суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що датою підписання для обрахунку строку розрахунку слід вважати 31.10.2011 року, а з огляду на те, що розрахунок за виконані роботи за договором здійснюється замовником на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами актів форм КБ-2В і КБ-3, першим днем порушення зобов'язання відповідачем щодо оплати є 04.11.2011 року.

Враховуючи наведене, господарським судом правомірно стягнено з відповідача 19860 грн. - основної заборгованості.

Колегією суддів відзначено, що після прийняття рішення по даній справі, відповідачем проводилось часткове погашення суми основної заборгованості за виконані, згідно договору підряду від 20.07.2012 року роботи, що підтверджується платіжними дорученнями №1000514800 від 16.10.2012 року та №1000514800 від 24.12.2012 року , які долучені до матеріалів справи.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.4 договору підряду від 20.07.2011 року передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник (відповідач) зобов'язується сплатити підряднику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент нарахування пені.

Враховуючи те, що датою початку проведення розрахунку по договору підряду від 20.07.2011 року, слід вважати 04.11.2011 року та те, що заборгованість в розмірі 24860 грн. існувала станом до - 26.02.2012 року, а з 27.02.2012 року становила - 19860 грн., перевіривши розрахунок правильності нарахування 3 % річних, інфляційних та пені, господарський суд правомірно прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача: 288,84 грн. - 3% річних, 170,50 грн. - інфляційних, 1492, 31 грн. - пені та відмовив у решті заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних та пені.

Поряд з цим, позивач просив про стягнення 3986 грн. - штрафу, посилаючись при цьому на п.7.1 договору підряду, яким передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків винна сторона сплачує штраф у розмірі 10 % від суми договору.

Позивачем нараховано 10 % штрафу від вартості виконаних позивачем та прийняти відповідачем робіт згідно акту приймання виконаних робіт на суму 39860 грн.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.4 ст.231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), тобто даною статтею встановлено два способи визначення розміру неустойки, а саме встановлення точно визначеної суми та встановлення цифри, яка є процентним співвідношенням від визначеного показника, зокрема суми боргу, яка несвоєчасно сплачена.

З огляду на наведене, а також положення ст.61 Конституції України, і те, що розмір пені та штрафу розраховано за одне і те саме правопорушення - несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також те, що відсутні докази необґрунтованої відмови відповідача від виконання зобов'язань за договором, наявність часткових оплат відповідачем виконаних робіт, що підтверджує визнання останнім зобов'язання, та відсутність відмови від виконання такого, необґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення штрафу.

Щодо посилання скаржника на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та прийнято рішення за відсутності його представника, то таке судом до уваги не приймається, оскільки, господарським судом розгляд справи двічі відкладався, відповідач в жодне судове засідання явку повноваженого представника на забезпечив, а відтак враховуючи положення ст.75 ГПК України, ст. 28 ГПК України та те, що надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про часткове скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2012 року по справі №5015/1678/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Львівський універмаг «На ринку» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Кордюк Г.Т.

Хабіб М.І.